Рішення № 91584772, 24.06.2020, Каховський міськрайонний суд Херсонської області

Справа № 661/3124/19

(провадження № 2/658/298/20)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року м. Каховка Херсонської області

Каховський міськрайонний суд Херсонської області

в складі головуючого судді Марків Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Ганжевої В.Г.,

у судовому засіданні розглянувши цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк) звернувся до відповідача з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позовній заяві відображено наступну позицію (а.с. 2 – 4, 49).

На підставі укладеного 02 жовтня 2007 року договору позивачем надано ОСОБА_2 кредит у розмірі 4 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

Позичальник грошові зобов`язання (щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, пені, тощо) за договором належним чином не виконує, у зв`язку із чим виникла заборгованість.

За вказаних обставин Банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 13 823,80 грн. (що складається із заборгованості за кредитом в сумі 5 347,25 грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 2 659,96 грн., пені за прострочене зобов`язання в сумі 3 881,18 грн., пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. в сумі 800,94 грн., штраф (факсована частина) 500 грн., штраф (процентна складова) 634,47 грн.).

Від представника відповідача ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позов відповідно до змісту якого просила в задоволені позову відмовити.

З приводу заборгованості за тілом кредиту зазначила про те, що відповідачем в період з 05 лютого 2008 року по 12 січня 2017 року отримано кредитні кошти в сумі 14257грн. (відповідно до розрахунку представника відповідача заборгованості, а.с. 97 - 98), а фактично повернуто в добровільному порядку кошти - 18 601,13 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги Банку в частині стягнення тіла кредиту та відсотків є безпідставними.

Крім того, заперечувала проти того, що витяг з Тарифів, який наданий позивачем в підтвердження права вимоги заборгованості є складовою частиною укладеного кредитного договору.

Також, зазначила про те, що останній платіж її довіритель здійснив 15 травня 2017року, а позов пред`явлено 22 червня 2019 року, тому просила застосувати до спірних відносин щодо стягнення пені та штрафів наслідки спливу строку позовної давності.

В доповненнях до відзиву представника відповідача від 13 лютого 2020 року викладено наступну позицію.

Так, позивачем в підтвердження укладення кредитного договору від 02 жовтня 2007 року надано наказ "Про затвердження Умов та Правил надання банківськихпослуг для ПриватБанка та всіх дочірніх банків" № 906 від 06 березня 2010 року, що свідчить про те що відповідач підписуючи анкету-заяву в 2007 році не міг ознайомитися з Умовами за 2010 рік.

Представником позивача у відповідь на відзив та доповненнях до неї від 25лютого 2020 року наведено наступні аргументи щодо заперечень представника відповідача викладених у відзиві.

Так, Банком в підтвердження укладення договору між ним та відповідачем кредитного надано анкету-заяву, Умови і Правила надання банківських послуг та Тарифи, які є загальнодоступними для ознайомлення, тому вважає, що сторонами при укладенні договору були визначенні усі істотні умови, вказаний договір відповідає нормам чинного законодавства та є чинним. Посилання представника відповідача про те, що на спірні правовідносини поширюється дія ЗУ "Про захист прав споживачів" є хибними.

Обставини використання картки та кредитних коштів відповідачем підтверджуються наданою Банком випискою з карткового рахунку.

Вказує, що нарахування Банком відсотків та штрафних санкції проведено у відповідності до умов договору та не спростовуються контррозрахунком проведеним представником відповідача.

Доводи представника відповідача щодо звернення позивача до суду з пропуском строку позовної дасності не обгрунтовані, оскільки дія договору пролонгується кожні 12 місяців, картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. Так, строк дії картки видана відповідачу - 30 вересня 2018 року, тому звернувшись до суду 26 червня 2019 року в межах строку позовної давності.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, відповідно до змісту якої на задоволенні позову наполягав в повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, проте в судові засідання не з`явився, про причини неявки, їх поважність суд не оповістив; будь-яких заяв чи клопотань від нього не надходило.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася надала заяву про розгляд справи за її відсутності, відповідно до змісту якої заперечувала проти позову з підстав викладених у відзиві та доповнень до нього.

Судом ухвалено про розгляд справи за відсутності її учасників.

Судом встановлено, що 02 жовтня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до Банку із письмовою анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (далі – Заява; а.с. 11).

У заяві зазначено, що відповідач погоджується з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

ОСОБА_1 , відповідно до даного позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором б/н від 02 жовтня 2007 року (а.с. 61 - 62, 63 - 66) станом на 13червня 2019 року має заборгованість в сумі 13 823,80 грн. (що складається із заборгованості за кредитом в сумі 5 347,25 грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 2659,96 грн., пені за прострочене зобов`язання в сумі 3 881,18 грн., пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. в сумі 800,94 грн., штраф (факсована частина) 500 грн., штраф (процентна складова) 634,47 грн.).

Банк, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини договору укладеного між АТ«ПриватБанк» та відповідачем (а.с. 60, 67 - 81).

Наданий банком Витяг з Тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна», містить лише перелік «Універсальних карт», їх характеристику та значення, та не вказує на вид кредитної картки, отриманої відповідачем.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч. 1 ст. 8 Конституції України). Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 ЦК України, однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками, пенею, штрафи.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування відсотків, пені та штрафів, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, позивач посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору (а.с. 60, 67 - 81).

Зазначений витяг з Тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умови та Правила надання банківських послуг не містить підпису позичальника, а тому не може вважатися доказом на підтвердження умов надання кредиту та того, що під час підписання заяви відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг. За таких обставин, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки не підтверджують зазначених обставин.

Законом визначено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані банком Умови та Правила надання банківських послуг, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019року у справі № 14-131цс19.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин - 02 жовтня 2007 року до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Зазначене вище свідчить про те, що при укладенні договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд позбавлений можливості перевірити, на яких умовах і за якими тарифами повинно було здійснюватись обслуговування карткового рахунку відповідача. Крім того, позивачем не надано доказів того, що відповідач взяв на себе зобов`язання зі сплати винагороди та неустойки у разі порушення зобов`язання з повернення кредиту.

Твердження представника позивача щодо того, що відповідач не довів відсутність заборгованості та виконання умов договору належним чином, оцінюються судом критично, оскільки доведення факту укладення договору і наявності заборгованості є обов`язком позивача.

Доводи представника позивача щодо наявності згоди позичальника з умовами кредитування відхиляються судом, оскільки відсутність підпису відповідача на умовах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови у будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Зазначення у заяві на видачу кредиту про ознайомлення з умовами надання кредиту, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк. При цьому, із наданої позивачем копії анкети-заяви не можна зробити висновок, на які саме умови та тарифи обслуговування карт, запропонованих банком, погодився відповідач.

Ураховуючи викладене, беручи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої на тіло кредиту заборгованості за відсотками, пенею та штрафів.

Щодо позовних вимог Банку в частині стягнення тіла кредиту суд зазначає наступне.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст.81 ЦПК України).

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 підписавши анкету-заяву, отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідно до наданої виписки з особового рахунку ОСОБА_1 кредитними коштами користувався до 12 січня 2017 року, знімав грошові кошти, поповнюючи картковий рахунок (а.с. 51 - 58).

На підстав вищевказаного договору ОСОБА_1 отримав картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_3 зі строком дії перепущеної картки до останнього дня серпня місяця 2018 року (а.с. 50).

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Відповідно до наданого АТ КБ «ПриватБанк» руху коштів за карткою, ОСОБА_4 фактично отримав та використав кредитні кошта в сумі 15 535,80 грн., а внесено відповідачем грошові кошти на картковий рахунок для погашення заборгованості в сумі 18 660,19 грн.

Таким чином, фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» повернуті в повному обсязі, що є підставою для відмови в задоволенні позову Банку в частині стягнення тіла кредиту.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 13, 18, 263, 265, 268, 280, 282 ЦПК України,

ухвалив:

В позові акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1-д; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 14360570) до ОСОБА_1 (адреса реєстраційного обліку місця проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду через Каховський міськрайонний суд Херсонської області.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду заяви повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.А. Марків