Ухвала суду № 91581233, 15.09.2020, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/3298/20

Провадження № 2/496/1660/20

У Х В А Л А

15 вересня 2020 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П., розглянувши заяву представника позивача – адвоката Стороженко О.П. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, ОСОБА_2 , третя особа Громадська організація «Садове Товариство «Південний» про визнання дій неправомірними та скасування рішення Нерубайської сільської ради №944-VI від 14.07.2015 року, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.07.2020 року №800, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача – адвокат Стороженко О.П. звернулася до суду з позовом до відповідача та третьої особи про визнання дій неправомірними та скасування рішення Нерубайської сільської ради №944-VI від 14.07.2015 року, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.07.2020 року №800.

Разом з позовною заявою представник позивача надав заяву про забезпечення позову в якій просить суд накласти арешт на земельну ділянку, площею 0,0590 га (у тому числі за земельними угіддями: багаторічні насадження - 0,0590 га), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 5121084200:03:001:2192, яка належить ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ); заборонити суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, в тому числі нотаріусам, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, здійснювати проведення державної реєстрації будь - яких прав та/ або їх обтяжень, вносити будь - які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів щодо наступних об`єктів нерухомого майна: земельна ділянка, площею 0,0590 га (у тому числі за земельними угіддями: багаторічні насадження - 0,0590 га), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 5121084200:03:001:2192, яка належить ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ); заборонити ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ), місце реєстрації: АДРЕСА_2 , та будь-яким фізичним чи юридичним особам вчиняти будь-які дії по демонтуванню огорожі, споруд та будь-які інші дії щодо будівель та споруд, які знаходяться на земельній ділянці площею 0,0590 га (у тому числі за земельними угіддями: багаторічні насадження - 0,0590 га), розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 5121084200:03:001:2192, а також проведення на ній будь-яких монтажних, будівельних робіт та розміщення, в тому числі тимчасове, будь-якої монтажної, будівельної техніки, матеріалів, приладів та/або транспортних засобів.

Обґрунтовуючи вказану заяву про забезпечення позову представник позивача посилається на те, що земельна ділянка АДРЕСА_3 , кадастровий номер - 5121084200:03:001:2192 по суті є однією і тією ж земельною ділянкою, зі зміненою адресою розташування. Виходячи із пов`язаності заходів забезпечення позову з предметом позову, а саме того, що предметом позову є визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору купівлі-продажу, позивачка по справі ОСОБА_1 просить розглянути та задовольнити заяву про забезпечення позову, оскільки забезпечення позову у такий спосіб забезпечить захист інтересів позивачки під час розгляду справи у суді. А також на даний час існують підстави вважати, що відповідач ОСОБА_2 може здійснити заподіяння шкоди правам позивачки, що полягає в можливому продажу або даруванні речових прав на земельну ділянку, яка є предметом спору та є підстави вважати, що відповідачем - ОСОБА_2 будуть здійснені заходи щодо укладення договорів з третіми особами та подальше відчуження та реєстрація за третіми особами права власності на спірну земельну ділянку до ухвалення рішення по цій справі, в разі не вжиття заходів забезпечення позову. У подальшому, у разі задоволення позовної заяви не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду, зробити неефективним захист прав позивачів в обраний ним спосіб, у разі укладення відповідачем з іншими особами будь-яких договорів, предметом яких є спірна земельна ділянка. Також, накладення арешту на земельну ділянку та заборона вчинення будь-яких дії по демонтуванню огорожі, споруд та будь-які інші дії на даній земельній ділянці до моменту вирішення спору по суті, позивачці ОСОБА_1 необхідно для ефективного захисту порушених та оспорюваних прав, так як є реальна загроза їх порушення шляхом відчуження такої земельної ділянки, пошкодження майна, яке побудоване позивачкою на земельній ділянці, якою вона користується більш ніж 8 років, що значно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду, у випадку його задоволення. Також представник позивача зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦПК України метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Позивачка по справі пропонує надати зустрічне забезпечення позову у розмірі 200 грн., яке відповідно до п.4 ч.2 ст. 154 ЦПК України може бути внесене на депозитний рахунок суду у розмірі, визначеного судом. Невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, а застосування саме таких видів забезпечення позову є співмірним заявленим вимогам та фактично реалізує мету його застосування. У зв`язку з чим представник позивача звернулася до суду з вказаною заявою.

Відповідно до ст. 153 ЦПК України суд розглянув заяву про забезпечення позову без виклику осіб.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї письмові докази, суд вважає, що в заяві про забезпечення позову слід відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У позові зазначено, що позивач є користувачем земельної ділянки АДРЕСА_4 , яка розташована на території «ГО «СТ «Південний» - колишній користувач громадянка ОСОБА_3 , з якою позивач домовилась про переоформлення вказаної земельної ділянки.

Вказує позивач, що ОСОБА_4 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,0597 га для ведення індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_4 , як власник вказаної земельної ділянки, продав, а ОСОБА_2 купив земельну ділянку площею 0,0590 га, тобто на даний час законним власником вказаної земельної ділянки є ОСОБА_2 . Тобто, суду не надано доказів на підставі чого громадянка ОСОБА_3 володіла вказаною земельною ділянкою.

Суд зазначає, що вказані обставини справи, які мають важливе значення для справи, можуть бути з`ясовані лише у судовому засіданні, у зв`язку з чим, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів забезпечення позову.

Так, дослідивши зміст заяви про забезпечення позову та додані до неї документи, суд прийшов до висновку, що заява не підлягає задоволенню, оскільки представником позивача не зазначено, а судом не встановлено обставин, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, та у заяві наведені лише припущення представника позивача щодо імовірності повторного відчуження відповідачем земельної ділянки, на користь третіх осіб, на підтвердження вказаних позивачем обставин жодних доказів не надано.

Керуючись ст. ст.150-153, 187, 274, ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні заяви представника позивача – адвоката Стороженко О.П. про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони суб`єктам реєстраційних дій та будь-яким іншим особам здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо державної реєстрації нерухомого майна та заборони вчиняти будь-які дії по демонтуванню огорожі, споруд та будь-які інші дії щодо будівель та споруд, які знаходяться на земельній ділянці – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складання ухвали.

Повний текст ухвали складено 15 вересня 2020 року.

Суддя О.П. Галич