Рішення № 91570226, 16.09.2020, Межівський районний суд Дніпропетровської області

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 181/457/20

Провадження № 2/181/131/20

"16" вересня 2020 р. смт. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Юр`єва О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Запорожченко Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Межівського районного суду Дніпропетровської області звернулось АТ КБ "Приватбанк" з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 24 вересня 2011 року з

ОСОБА_1 було укладено договір №б/н з метою отримання банківських послуг. З умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку відповідач ознайомлена. Підпис ОСОБА_1 свідчить про те, що остання підтвердила згоду на умови надання кредиту, які складають договір. При укладанні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, за яким договір приєднання може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, а друга сторона позбавлена можливості запропонувати свої умови договору. Позивач зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Всупереч договірним зобов`язанням, відповідач неналежно виконувала умови договору. Станом на 31 березня 2020 року ОСОБА_1 має перед позивачем заборгованість за кредитним договором в розмірі 390999,71 гривень. Однак позивач вимагає стягнути з відповідача частину суми в розмірі 137879,16 гривень з яких 14030,00 гривень - заборгованість за кредитом та 123849,16 гривень - заборгованість по відсоткам за користування кредитом з 24 вересня 2011 року по 31 жовтня 2018 рік.

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 зазначену вище заборгованість на користь АТ КБ «Приват Банк» та судові витрати.

Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2020 року провадження у справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду на 09.00 годину 20 липня 2020 року.

03 серпня 2020 року до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву від позивача ОСОБА_1 зі змісту якого вбачається, що остання не визнає пред`явленні позовні вимоги та вважає, що цей позов не може бути задоволений судом оскільки відсутні підтвердження погоджених сторонами у письмовій формі умов кредитування. Позивачем не доведено видачі кредиту та розміру заборгованості загального та по її складовим (основному боргу, процентам, неустойці). Про збільшення відсотків вона не повідомлялася і не погоджувала їх. Крім того просить застосувати строк позовної давності, оскільки вважає, що з моменту завершення строку дії картки минуло три роки.

Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2020 року було задоволено клопотання відповідача у справі ОСОБА_1 та витребувано письмові докази у АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

13 серпня 2020 року до канцелярії суду надійшов лист представника позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зі змісту якого вбачається, що умовами кредитного договору визначено, що банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Відповідальність клієнта настає в момент використання кредитного ліміту - як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду або підписанням чеку, саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальника. При проведенні претензійно-правових заходів ключову роль відіграє заборгованість клієнта, а не сума стартового кредитного ліміту по картці. Тому належним доказом зняття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка. Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами складають договір про надання банківських послуг.

19 серпня 2020 року до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відповідно до якої зазначає, що 24 вересня 2011 року з

ОСОБА_2 було укладено договір №б/н з метою отримання банківських послуг. З умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку відповідач ознайомлена. Відповідно до виписки по рахунку, що надавалися раніше, вбачається, що відповідач кредитні кошти використовувала, а саме операції щодо зняття готівки в банкоматі, розрахування за товари та послуги, операції щодо повернення кредитних коштів, тошо. Також до матеріалів позовної заяви долучено «Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» з якої чітко вбачається, що Відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,3%, вказано розміри комісій та штрафів тощо. Відповідачем розрахунку заборгованості не спростовано, контр розрахунку не надано, судово-економічну експертизу по справі не призначалось. Враховуючи норми закону та докази що містяться в матеріалах справи можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті. Щодо зміни відсоткової ставки то зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг. Що стосовно застосування строків позовної давності то клієнт неодноразово здійснював погашення заборгованості останнє з яких було внесено 12.01.2018 року, позивач же звернувся 30.05.2020 року до спливу строку позовної давності.

Судові розгляди справи відкладалися: 20 липня 2020 року, 03 серпня 2020 року, 13 серпня 2020 року.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється. У зв`язку з чим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Суд, оцінивши зібрані у справі докази, з`ясувавши обставини справи та надавши їм відповідну оцінку, приходить до наступних висновків.

Судом досліджені та надана оцінка таким доказам:

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (АТ КБ «Приватбанк») відповідно до статуту є правонаступником всіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк».

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.06.2018 року АТ КБ «Приватбанк» зареєстроване як юридична особа 19.03.1992, основний вид економічної діяльності, 64.19 інші види грошового посередництва.

Згідно з банківською ліцензією № 22 від 05.10.2011 року, АТ КБ «Приватбанк» має право надання банківських послуг, визначених ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Відповідно до відомостей з ЄДРПОУ від 01.03.2018 року ПАТ КБ «Приватбанк» має організаційну правову форму акціонерного товариства, правовий статус суб`єкта - юридична особа, види діяльності за КВЕД 2010: 64.19. Інші види грошового посередництва; 64.92. Інші види кредитування; 64.99.Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення); 66.11 Управління фінансовими ринками; 66.12. Посередництво за договорами по цінних паперах або товарах; 66.19 Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення.

Встановлено, що 24 вересня 2011 року, ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у "ПриватБанку", за змістом якої вбачається, що відповідач виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну картку кредитка «Універсальна» та визнав, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, становлять договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

За розрахунком заборгованості за договором б/н від 24 вересня 2011 року, укладеного між АТ КБ «Приват Банк» та клієнтом ОСОБА_1 вбачається, що остання, станом на 31 березня 2020 року має перед позивачем заборгованість за кредитним договором в розмірі 390999,71 гривень, однак позивач вимагає стягнути з відповідача частину суми в розмірі 137879,16 гривень з яких 14030,00 гривень - заборгованість за кредитом та 123849,16 гривень - заборгованість по відсоткам за користування кредитом з 24 вересня 2011 року по 31 жовтня 2018 рік.

Кредитними коштами та, відповідно, кредитною карткою відповідач ОСОБА_1 користувалася, періодично витрачаючи кредитні кошти та погашаючи частину заборгованості, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме випискою банку по рахунку ОСОБА_1 .

До анкети-заяви банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Згідно ч.1 ст.417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Частиною 2 ст.416 ЦПК України визначено, що у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду у справі №342/180/17 винесена постанова про застосування норм права у подібних правовідносинах, якою суд керується при вирішенні даної справи.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Ст.526 ЦК України - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві від 24 вересня 2011 року відсутня процентна ставка по кредиту, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема відсотки за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, GOLD» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказала, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

У вищезазначеній Постанові Великої Палати Верховного Суду вказано на те, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1

АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Також Велика Палата Верховного Суду зауважила, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з ч.1 ст.1 ЦК України, цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

П. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України - одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні даного договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону

№1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню, а саме підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 14030,00 гривень, що становить заборгованість за кредитом. В іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Що стосовно до заяви відповідача про застосування строку позовної давності, то суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. ст. 261, 262 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.08.2018 року № 61-16531св18.

Встановлено, що укладений між сторонами кредитний договір від 24 вересня 2011 року у вигляді анкети-заяви позичальника, підписаний сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Згідно ч.1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується.

Так у судовому засіданні встановлено, що відповідачем дійсно були вчинені дії, що свідчать про визнання нею свого боргу перед банком, адже згідно виписки з рахунку відповідача, ОСОБА_1 неодноразово здійснювала погашення заборгованості останнє з яких було внесено 12.01.2018 року. У свою чергу позивач звернувся до суду із зазначеним позовом 05.06.2020 року, тобто до спливу строку позовної давності.

Згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2102.00 грн. та заявлено позовні вимоги про стягнення 137879,16 грн.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 14030,00 грн., що становить 10 % від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 210,2 грн., що складає 10 % від 2102.00 грн.

На підставі викладеного, керуючись постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 року, ст.ст.207,526,626,628,638,1048-1050,1054,1056-1 Цивільного кодексу України, ст.ст.2, 4, 81, 82, 96, 128, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 416,417 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (юридична адреса: вул. Набережна Перемоги,50 м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитом договором б/н від 24 вересня 2011 року в розмірі 14030 (чотирнадцять тисяч тридцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати при розгляді справи в суді пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 210 (двісті десять) гривень 20 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Межівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О. Ю. Юр`єв