Ухвала суду № 91569401, 03.09.2020, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/2394/20

Провадження № 4-с/209/11/20

У Х В А Л А

Іменем України

03 вересня 2020 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шендрика К.Л.,

за участі секретаря Драгунцевої С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на дії та бездіяльність державнох виконавчої служби,-

в с т а н о в и в:

13 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулась зі скаргою до суду, в якій просила суд визнати неправомірними дії та бездіяльність Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо відмови у знятті арешту з реєстраційним номером обтяження 12023442 зареєстрованому 28 грудня 2011 року у виконавчому провадженні № 30519854 з примусового виконання виконавчого листа № 2-957/2011, виданого 22 серпня 2011 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області; зобов`язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) усунути порушення прав ОСОБА_1 , шляхом повторного розгляду звернення ОСОБА_1 та подальшого зняття арешту з реєстраційним номером обтяження 12023442 зареєстрованому 28 грудня 2011 року у виконавчому провадженні № 30519854 з примусового виконання виконавчого листа №2-957/2011, виданого 22 серпня 2011 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

На обґрунтування скарги зазначила, що рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 червня 2011 року, яке набрало законної сили 14 червня 2011 року, по цивільній справі № 2- 957/11 задоволено позов ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/7741/5/12069 від 24 березня 2008 року. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 91090,83 грн. та 1030,91 грн. сплачених судових витрат. Починаючи з 2012 року після реалізації у грудні 2011 року Дніпровським ВДВС заставного майна за кредитним договором № 014/7741/5/12069 від 24 березня 2008 року на користь ПАТ «Ерсте Банк» шляхом звернення стягнення на автомобіль марки Деу Ланос, 2008 року випуску, р/н НОМЕР_1 , вона весь час вважала, що повністю розрахувалась з цим банком, оскільки 8 років ніхто ніколи до неї більше не звертався з цього приводу, проте отримавши спадщину у вигляді частки квартири у 2020 році, вона раптово дізналася, що все життя на все її майно буде накладено арешт, через що наприкінці липня 2020 року, вона звернулася до Дніпровського ВДВС із заявою про зняття арешту, аж 30 липня 2020 року поштою отримала негативну відповідь з рекомендацією звернутися до суду.

Начальник Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 31 серпня 2020 року надіслала до суду заперечення проти скарги, у якому просила відмовити у задоволенні скарги повністю. На обґрунтування заперечень зазначено, що відповідно до ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» наявний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з майна боржника. Підстави зняття виконавцем арешту з майна боржника викладені в скарзі не передбачені ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження". Скаржниця мала б звернутися до суду із позовною заявою для вирішення питання щодо зняття арешту.

Представник заявниці за довіреністю у судове засідання не з`явився, просив задовольнити скаргу.

Частиною 2 ст. 450 ЦПК України визначено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Частиною 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що заочним рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 03 червня 2011 року з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно стягнуто на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 91090,83 грн., судовий збір в сумі 910,91 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с. 8).

09.12.2011 року Дніпровським відділом ДВС у місті Кам`янське відкрито виконавче провадження № 30519854 з виконання виконавчого листа № 2-957/2011 виданого 22.08.2011 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 91090,83 грн., судовий збір в сумі 910,91 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Того ж дня державним виконавцем було накладено арешт на ма майно боржника. 05.03.2012 року державним виконавцем було завершено вказане провадження відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ "Про виконавче провадження" (в редакції від 1999 року) у зв`язку з направленням виконавчого документу до Заводського ВДВС м. Дніпродзержинська, за місцем проживання боржника - АДРЕСА_1 . Матеріали вказаного провадження знищено у зв`язку із закінченням терміну їх зберігання в архіві, відповідно до чинного законодавства. Відповідно до листа Заводського ВДВС № 5/24195 від 10.06.2020 року, станом на 10.06.2020 року виконавче провадження № 30519854 та будь які документистосовно стягнення коштів з ОСОБА_1 до них не надходили та на виконанні Заводського ВДВС не перебувають. (а.с. 14, 16, 17).

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім встановлених у частині 2 цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Виходячи з аналізу положеньЗУ "Про виконавче провадження", виконавець вчиняє виконавчі дії спрямовані на виконання рішення суду в межах виконачого провадження.

На момент звернення стягувача до державного виконавця із заявою про зняття арешту з нерухомого майна, виконавче провадження № 30519854, в рамках якого було накладено арешт було завершено, та у відповідності до закону матеріали виконавчого провадження були знищені у зв`язку із закінченням терміну їх зберігання в архіві.

Крім того ст. 59 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачає вичерпний перелік підстав для зняття арешту з майна боржника. Підстава, яку вказує заявник на обґрунтування скарги не передбачена ст. 59 ЗУ "Про виконавче провадження"

Виходячи з вище викладеного, з урахуваням того, що на момент звернення заявника до державного виконавця із заявою про зняття арешту з майна було відсутнє виконавче провадження, суд вважає, що державний виконавець діяв відповідно до закону, у межах повноважень, і права чи свободи заявника не було порушено.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що доводи скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими, та приходить до висновку про необхідність відмовити в їх задоволенні.

Одночасно суд роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом про зняття арешту з майна.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 5, 13, 19, 59 Закону України «про виконавче провадження, ст. ст. 260, 261, 263, 447, 451 ЦПК України, суд –

п о с т а н о в и в:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на дії та бездіяльність виконавчої служби - відмовити.

Роз`яснити ОСОБА_1 її право на звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів дня вручення йому ухвали суду.

Суддя К.Л. Шендрик