Ухвала суду № 91566496, 14.09.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7606/20

УХВАЛА

14 вересня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Одеського загону морської охорони Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина 1485) про визнання протиправним та скасування пунктів наказу, -

ВСТАНОВИВ:

11.08.2020 р. до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Одеського загону морської охорони Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина 1485), у якій позивач просить:

- визнати протиправними дії командира Одеського загону морської охорони Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина 1485) щодо звільнення з військової служби головного корабельного старшини ОСОБА_1 (П-0312420) в запас відповідно до підпункту «ж» (у зв`язку із систематичним невиконання умов контракту військовослужбовцем) пункту 5 частини 2 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»

- визнати протиправними та скасувати:

пункт 1 наказу командира Одеського загону морської охорони Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина 1485) від 24.04.2020 року № 272- АГ щодо накладення на головного корабельного старшину ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «догана»;

пункт 6 наказу командира Одеського загону морської охорони Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина 1485) від 30.04.2020 року № 287-АГ щодо накладення на головного корабельного старшину ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «догана»;

пункт 2 наказу командира Одеського загону морської охорони Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина 1485) від 22.05.2020 року № 326-АГ щодо накладення на головного корабельного старшину ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «сувора догана».

- визнати протиправними та скасувати накази командира 1 загону морської охорони Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина 1485):

від 26.05.2020 року № 212-ос «Про особовий склад» - в частині, що стосується звільнення з військової служби у запас відповідно до підпункту «ж» (у зв`язку із систематичним невиконання умов контракту військовослужбовцем) пункту 5 частини 2 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» головного корабельного старшини ОСОБА_1 (П- 0312420) та від 22.06.2020 року № 250-ос «Про особовий склад» - в частині, що стосується виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення головного корабельного старшини ОСОБА_1 (П- 0312420).

- поновити головного корабельного старшину ОСОБА_1 (П-0312420) на військовій службі у Державній прикордонній службі України, та на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій ніж попередня, посаді в Державній прикордонній службі України.

- зобов`язати командира 1 загону морської охорони Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина 1485) в установленому законодавством порядку виплатити головному корабельному старшині ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, та забезпечити усіма іншими видами матеріального забезпечення за весь час вимушеного прогулу, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення до дня фактичного поновлення на службі включно.

17.08.2020 року ухвалою суду адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, доказів поважності причин його пропуску та приведену у відповідність позовну заяву із визначеним суб`єктним складом учасників процесу у відповідність кількості до учасників справи та для суду.

07.09.2020 р. за вх. № 35348/20 від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено, що позивач дізнався про накладення на нього дисциплінарних стягнень 13.05.2020 року та 26.05.2020 року шляхом ознайомлення його із випискою (частиною) службової картки. При цьому, позивач зазначає, що про накладення дисциплінарних стягнень військовослужбовцю особисто повідомлено. Позивач стверджує, що ознайомившись із службовою карткою не зрозумів в чому полягає порушення ним військової дисципліни та 03.06.2020 року звернувся до командування військової части із рапортом на який отримав відповідь 11.06.2020 року. Зазначена відповідь надійшла військовослужбовцю у період з 08.06.2020 року до 19.06.2020 року коли він перебував у лікувальному закладі. Позивач повторно зазначає, що неповна і неточна інформація, можливо, стала причиною для отримання неналежної правової допомоги з Одеського місцевого центру з безоплатної вторинної правової допомоги. У зв`язку із неповною відповіддю ОСОБА_1 повторно звернувся за наданням копій документів 01.07.2020 року, отримавши відповідь 01.07.2020 року. Лише на запит адвоката від 28.07.2020 року №984-аз, листом від 18.07.2020 року № 12/1887, 21.08.2020 року отримано повні копії наказів командира Одеського загону морської охорони № 272-АГ від 24.04.2020 року, № 287-АГ від 24.04.2020 року, № 326-АГ від 22.05.2020 року із відмітками про ознайомлення з ними ОСОБА_1 , а також документів (рапорти, службові записки, тощо) які стали підставою для видання зазначених наказів. Зазначені підстави позивач вважає поважними та просить поновити строк звернення до суд.

Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Таким чином, у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, позивач в поданому адміністративному позові просить визнати протиправними та скасувати пункти наказів від 24.04.2020 року, від 30.04.2020 року, від 22.05.2020 року, від 26.05.2020 року та від 22.06.2020 року.

Як свідчать матеріали додані до позовної заяви, про прийняття оскаржуваних наказів позивач дізнався зокрема, 13.05.2020 року та 26.05.2020 року, про що свідчать власні підписи позивача про ознайомлення із застосованим дисциплінарним стягненням.

Крім іншого, в первинному позові позивач зазначив, що не зміг вчасно звернутись з позовною заявою, оскільки був введений в оману Одеським місцевим центром з надання безоплатної вторинної допомоги щодо строків звернення до суду.

В заяві про поновлення строків звернення до суду від 07.09.2020 року за вх. № 35348/20 позивач стверджує, що ознайомившись із службовою карткою 13.05.2020 року та 26.05.2020 року не зрозумів в чому полягає порушення ним військової дисципліни та 03.06.2020 року звернувся до командування військової части із рапортом на який 11.06.2020 року отримав відповідь. Вказана відповідь на думку позивача неповна, а тому він повторно звернувся до відповідача для отримання документів та одержав відповідь 01.07.2020 року. Позивач зазначив, що на запит адвоката від 28.07.2020 року №984-аз, 21.08.2020 року отримав повні копії наказів командира Одеського загону морської охорони № 272-АГ від 24.04.2020 року, № 287-АГ від 24.04.2020 року, № 326-АГ від 22.05.2020 року із відмітками про ознайомлення з ними ОСОБА_1 , а також документів (рапорти, службові записки, тощо) які стали підставою для видання зазначених наказів.

Суд зазначає, що з наказом командира Одеського загону морської охорони Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина 1485) від 24.04.2020 року № 272-АГ щодо накладення на головного корабельного старшину ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «догана» позивач ознайомився під власний підпис 24.04.2020 року; з наказом командира Одеського загону морської охорони Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина 1485) від 30.04.2020 року № 287-АГ щодо накладення на головного корабельного старшину ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «догана» - 30.04.2020 року; з наказом командира Одеського загону морської охорони Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина 1485) від 22.05.2020 року № 326-АГ щодо накладення на головного корабельного старшину ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «сувора догана» - 22.05.2020 року.

Отже, з урахуванням зазначеного, строк на оскарження наказу командира Одеського загону морської охорони Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина 1485) від 24.04.2020 року № 272-АГ щодо накладення на головного корабельного старшину ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «догана» закінчився 25.05.2020 року; наказу командира Одеського загону морської охорони Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина 1485) від 30.04.2020 року № 287-АГ щодо накладення на головного корабельного старшину ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «догана» - 31.05.2020 року; наказукомандира Одеського загону морської охорони Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина 1485) від 22.05.2020 року № 326-АГ щодо накладення на головного корабельного старшину ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «сувора догана» - 23.06.2020 року.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Приписами ч. 5 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У цій статті містяться терміни "дізналася" та "повинна була дізнатися", що дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Суд зазначає, що наведені у заяві про поновлення строків звернення до суду від 07.09.2020 року за вх. № 35348/20 підстави поновлення пропущеного строку звернення до суду в частині оскарження наказу від 24.04.2020 року № 272-АГ, наказу від 30.04.2020 року № 287-АГ та наказу від 22.05.2020 року № 326-АГ суд вважає неповажними, адже судом встановлено, що позивач знав про вказані накази та був ознайомлений під особистий підпис датами прийняття оскаржуваних наказів.

Таким чином, позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду в частині оскарження наказу від 24.04.2020 року № 272-АГ, наказу від 30.04.2020 року № 287-АГ та наказу від 22.05.2020 року № 326-АГ.

З урахування встановлених судом обставин, позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду в частині оскарження наказу від 24.04.2020 року № 272-АГ, наказу від 30.04.2020 року № 287-АГ та наказу від 22.05.2020 року № 326-АГ та не доведено поважності причин пропуску строку звернення до суду, а тому суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки таке процесуальне рішення імперативно передбачено ч. 3 ст. 123 КАС України.

Також, суд зазначає, що у відповідь на рапорт позивача від 03.06.2020 року Регіональним управлінням Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина 1485) супровідним листом від 11.06.2020 року за №14/1352 направлено наступні документи: копію службової картки ОСОБА_1 ; копії протоколів атестаційної комісії загону від 13.05.2020 року та 26.05.2020 року; копії наказів командира загону № 272-АГ від 24.04.2020 року, № 287-АГ від 24.04.2020 року, № 326-АГ від 22.05.2020 року; копії рапортів ОСОБА_1 про виплату матеріальної дороги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2020 рік.

Позивач зазначає, що вказані документи він отримав у період коли знаходився на лікуванні з 08.06.2020 року до 19.06.2020 року.

Проте, на думку позивача, відповідь надана неповна та неточна і позивач повторно звернувся до відповідача 01.07.2020 року та отримав копії документів 01.07.2020 року.

Суд звертає увагу, що доказів отримання позивачем 01.07.2020 року документів у відповідь на рапорт до суду не надано.

Позивач стверджує, що про повні обставини порушення його прав та незаконного звільнення стало відомо лише з моменту отримання відповіді на адвокатський запит, тобто 18.08.2020 року.

Як вбачається з протоколу засідання атестаційної комісії Одеського загону морської охорони №11 від 26.05.2020 року, на якому розглядалось питання звільнення з військової служби у запас ОСОБА_1 , рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас відповідно до підпункту «ж» (у зв`язку із систематичним невиконання умов контракту військовослужбовцем) пункту 5 частини 2 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» доведено до головного корабельного старшини ОСОБА_1 .

При цьому, позов поданий позивачем 11.08.2020 року до якого надано, в тому числі і копію наказу командира 1 загону морської охорони Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина 1485) від 26.05.2020 року № 212-ос «Про особовий склад» про звільнення з військової служби у запас відповідно до підпункту «ж» (у зв`язку із систематичним невиконання умов контракту військовослужбовцем) пункту 5 частини 2 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» головного корабельного старшини ОСОБА_1 (П- 0312420) та від 22.06.2020 року № 250-ос «Про особовий склад» про виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення головного корабельного старшини ОСОБА_1 (П-0312420), які, як зазначає позивач отримано 18.08.2020 року.

Як свідчать матеріали додані до позовної заяви та заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, про прийняття оскаржуваного наказу від 26.05.2020 року № 212-ос «Про особовий склад» про звільнення з військової служби позивач дізнався 26.05.2020 року,

Отже, адміністративний позов в частині оскарження наказу від 26.05.2020 року № 212-ос «Про особовий склад» про звільнення з військової служби подано з порушенням місячного строку звернення до суду.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАСУ), у цій статті містяться терміни "дізналася" та "повинна була дізнатися", що дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому доведення факту, через який позивач на протязі більше 2 років не знав про порушення свого права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

В ухвалі від 22.01.2019 року по справі № 360/2999/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про необхідність доведення позивачем та надання допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду.

Крім цього, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року по справі №706/1272/14-ц висловлена така ж позиція щодо необхідності доведення учасниками справи обставин пропуску строку звернення до суду.

"Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини."

Частиною 2 ст.44 КАС України встановлено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 р. у справі № 907/50/16, зокрема вказав, що Позивна давність не є інститутом процесуального права і не може бути відновлена. Позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Суд звертає увагу, що за змістом ст. 122 КАС України, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Також слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Як зазначив Європейський Суд з прав людини (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані».

Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

За практикою Європейського Суду з прав людини, у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський Суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.

Відповідно до ч.2 ст.121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

За таких обставин, суд вважає за необхідне, продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви в частині позовний вимог визнати протиправними та скасувати накази командира 1 загону морської охорони Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина 1485) від 26.05.2020 року № 212-ос «Про особовий склад» - в частині, що стосується звільнення з військової служби у запас відповідно до підпункту «ж» (у зв`язку із систематичним невиконання умов контракту військовослужбовцем) пункту 5 частини 2 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» головного корабельного старшини ОСОБА_1 (П- 0312420).

Вказані судом недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску в частині позовних вимог, що стосуються оскарження наказу командира 1 загону морської охорони Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина 1485) від 26.05.2020 року № 212-ос «Про особовий склад» - в частині, що стосується звільнення з військової служби у запас відповідно до підпункту «ж» (у зв`язку із систематичним невиконання умов контракту військовослужбовцем) пункту 5 частини 2 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» головного корабельного старшини ОСОБА_1 (П- 0312420).

Керуючись ст. 160, 161, 169, 248, 256, 293 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеського загону морської охорони Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина 1485) в частині вимог щодо визнання протиправним та скасування:

пункт 1 наказу командира Одеського загону морської охорони Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина 1485) від 24.04.2020 року № 272- АГ щодо накладення на головного корабельного старшину ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «догана»;

пункт 6 наказу командира Одеського загону морської охорони Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина 1485) від 30.04.2020 року № 287-АГ щодо накладення на головного корабельного старшину ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «догана»;

пункт 2 наказу командира Одеського загону морської охорони Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина 1485) від 22.05.2020 року № 326-АГ щодо накладення на головного корабельного старшину ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «сувора догана» - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Продовжити позивачу строк усунення недоліків позовної заяви в частині позовних вимог, що стосуються оскарження наказу командира 1 загону морської охорони Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина 1485) від 26.05.2020 року № 212-ос «Про особовий склад» - в частині, що стосується звільнення з військової служби у запас відповідно до підпункту «ж» (у зв`язку із систематичним невиконання умов контракту військовослужбовцем) пункту 5 частини 2 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» головного корабельного старшини ОСОБА_1 (П- 0312420).

Встановити строк для усунення недоліків позовної заяви 5 днів з дня вручення копії даної ухвали позивачу.

Копію ухвали невідкладно направити позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Л.М. Токмілова