Рішення № 91566025, 02.09.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/4197/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Карп`як О.О., секретар судового засідання Лубоцька Н.І., за участю: представника позивача - Наконечної Н.П., представника відповідача - Пасічник Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом Державного підприємства "Львіввугілля" в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Червоноградська» до Головного управління Держпраці у Львівській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування припису, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства "Львіввугілля" в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Червоноградська» (80000, Львівська область, м. Сокаль, вул. Б.Хмельницького, 26; ЄДРПОУ 32323256) до Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, пл. Міцкевича,8; ЄДРПОУ 39778297) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), у якій позивач просить визнати протиправним і скасувати припис Головного управління Держпраці у Львівській області № ЛВ 486/457АВ/П, виданий інспектором праці - головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно правових актів у Львівській області Климчук Наталією Анатоліївною.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 травня 2018 року інспектором праці - головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Львівській області Климчук Н.А. було проведено інспекційне відвідування ВП «Шахта «Червоноградська» ДП «Львіввугілля», за результатами якого було складено акт та припис, яким встановлено порушення позивачем строку виплати заробітної плати найманим працівникам. Не погоджуючись з винесенням припису, позивач оскаржив його до Головного управління Держпраці у Львівській області. Рішенням № 6321/07-09 від 06.07.2018 року відповідач у скасуванні припису відмовив. Позивач вважає такі дії протиправними з огляду на те, що спір про правильність звільнення ОСОБА_1 розглядається в Червоноградському міському суді Львівської області, про що було повідомлено відповідача, однак не взято до уваги. Просить позов задоволити.

Ухвалою суду від 17 вересня 2018 року позовну заяву залишено без руху та надано строк позивачу для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2018 року прийнято позову заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 03.12.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 03 грудня 2018 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 459/1457/18.

Ухвалою суду від 05 березня 2020 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 08 липня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 02.09.2020.

Представник відповідача у встановлений судом строк надав відзив на позов (вх. № 34648 від 31.10.2020 року), в якому із позовними вимогами не погодився з огляду на наступне. Підставою проведення інспекційного відвідування стало звернення ОСОБА_1 про порушення стосовно нього законодавства про працю. Відповідно до направлення Управління № 0994 від 18.05.2018 року на проведення інспекційного відвідування та на підставі наказу № 1088-П від 18.05.2018 року, інспектором праці Климчук Н.А. проводилося інспекційне відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків на Підприємстві. За результатами інспекційного відвідування складено Акт № ЛВ486/457/АВ від 23.05.2018 року. Зокрема, було встановлено порушення вимог ч. 3 ст. 38, ч. 1, 4 ст. 115, ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», ст. 21 Закону України «Про відпустки», п. 2.3 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58. В подальшому відповідачем було винесено припис про усунення виявлених порушень № ЛВ486/457/АВ/П від 23.05.2018 року, яким було надано строк позивачу усунути виявлені порушення до 07.06.2018 року. Щодо доводів позивача про те, що при проведенні інспекційного відвідування інспектором праці було перевірено питання, які є предметом розгляду в суду, то таке не відповідає фактичним обставинам праці. Інспекційне відвідування було розпочато 21.05.2018 року та завершено 23.05.2018 року. Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 30.05.2018 року відкрито провадження у справі № 459/1457/18. Сам факт подачі ОСОБА_1 позовної заяви до суду 15.05.2018 року, яка залишено без руху ухвалою суду від 18.05.2018 року не свідчить про те, що питання було предметом розгляду в суді. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що Акт було підписано із зауваженнями, які були зареєстровані в Управлінні 06.06.2018 року за вх. № 01-09/9358, проте відповіді на зауваження позивачем не отримано. Вище наведене не відповідає дійсності, оскільки 08.06.2018 року інспектором праці надано письмову відповідь на зауваження позивача вх. № 5346/5/04.4-09 та надіслано простим листом на адресу Підприємства.

Щодо твердження позивача, що ним не було допущено жодного порушення, оскільки інспектор праці у приписі про усунення виявлених порушень № ЛВ486/457/АВ/П від 23.05.2018 року вказала, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні зазначатись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Таке твердження позивача є вільним тлумаченням закону та не відповідає дійсності з огляду на наступне. В ході інспекційного відвідування встановлено, що згідно заяви ОСОБА_1 від 19.04.2018 року, останній просив звільнити його з роботи 25.04.2018 року за ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з тим, що власник не виконує законодавство про працю, а саме не виплачує заробітну плату у строки встановлені ч. 1 ст. 115 КЗпП України. Згідно з наказом, виданим директором Підприємства Красем В.М. від 25.04.2018 № 144-к ОСОБА_1 звільнено з роботи у визначений ним строк - 25.04.2018 року, що передбачено ч. 3 ст. 38 КЗпП України, однак, в даному наказі не обумовлено за якою саме частиною статті 38 КЗпП України відбулось звільнення ОСОБА_1 . Натомість в наказі про звільнення зазначено: «по ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням)». Враховуючи те, що стаття 38 КЗпП України передбачає звільнення з роботи працівника за частиною 1 та частиною 3, адміністрацією Підприємства не дотримано вимог пункту 2.3 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, у якій передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні проводитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Враховуючи, що ОСОБА_1 при звільненні не нараховано та не виплачено вихідної допомоги, чим допущено порушення вимог ч. 3 ст. 38 КЗпП України в частині порушення права ОСОБА_1 на звільнення з роботи у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органу законодавства про працю. Також перевіркою встановлено, що заробітна плата постійно виплачувалась з порушенням строку виплати. Враховуючи вище викладене, відповідачем правомірно винесено припис про усунення виявлених порушень № ЛВ486/457/АВ/П від 23.05.2018 року.

Представник позивача подав відповідь на відзив, де зазначив наступне. Інспектора Климчук Н.А. було повідомлено, що питання правильності звільнення ОСОБА_1 розглядається в суді. Позов ОСОБА_1 подано 15.08.2018 року, а інспекційне відвідування проведено 23 травня 2018 року, що є порушенням. ОСОБА_1 звільнено з його заявою за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України як він і просив у своїй заяві.

Третя особа у справі, ОСОБА_1 , подав пояснення та підтримав позицію відповідача у справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

Представник відповідача у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Третя особа у справі, ОСОБА_1 , в судове засідання не прибув, просив розгляд справи проводити без його участі.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

ОСОБА_1 звернувся із заявою від 15.05.2018 №С-521 до Головного управління Держпраці у Львівській області про порушення стосовно нього законодавства про працю.

Відповідно до направлення Головного управління Держпраці у Львівській області № 0994 від 18.05.2018 року на проведення інспекційного відвідування та на підставі наказу № 1088-П від 18.05.2018 року, інспектором праці Климчук Н.А. проводилося інспекційне відвідування Відокремленого підрозділу «Шахта «Червоноградська» ДП «Львіввугілля» на предмет дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків на Підприємстві.

За результатами інспекційного відвідування складено Акт № ЛВ486/457/АВ від 23.05.2018 року, яким було встановлено порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 38, ч. 1, 4 ст. 115, ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», ст. 21 Закону України «Про відпустки», п. 2.3 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58.

В подальшому відповідачем було винесено припис про усунення виявлених порушень № ЛВ486/457/АВ/П від 23.05.2018 року, яким зафіксовано порушення позивачем законодавства про працю, в тому числі:

- заробітна плата працівникам Шахти постійно виплачується з порушенням вимог ч. 1 ст. 115 КЗпП України, тобто пізніше семи днів після закінчення періоду за який здійснюється виплата;

- наказом, виданим директором Шахти Крась В.М. 25.04.2018 № 144-к, ОСОБА_1 звільнено з роботи у визначений ним строк - 25.04.2018, що передбачено ч. 3 ст. 38 КЗпП України, однак, в даному наказі не обумовлено за якою саме частиною ст. 38 КЗпП України відбулось звільнення ОСОБА_1 , натомість у даному наказі про звільнення зазначено: по ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням);

- не проводиться виплата компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати;

- заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується пізніше, ніж за три дні до початку відпустки;

- при звільненні працівників виплата всіх сум, що належить їм від Шахти, проводиться не в день звільнення, а пізніше - при виплаті поточної заробітної плати;

- при невиплаті належних звільнених працівникам сум в день звільнення, таким працівникам адміністрацією Шахти не виплачується середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Не погоджуючись з винесенням припису, позивач оскаржив його до Головного управління Держпраці у Львівській області. Рішенням № 6321/07-09 від 06.07.2018 року відповідач у скасуванні припису відмовив.

Позивач вважаючи винесення такого припису протиправним, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, які визначають, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно зі статтями 12, 16 Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року "Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі", яка ратифікована Законом України №1985-IV від 08.09.2004 року, інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; iii) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків.

Інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 року №96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці, згідно з яким Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Згідно з пунктом 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017 року "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі - Порядок № 295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Підстави для проведення інспекційних відвідувань передбачені у пункті 5 Порядку №295.

Так, згідно пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.

Пунктом 8, 9, 10 Порядку №295 передбачено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Згідно з пунктом 11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію / відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Пунктами 12, 16, 18 Порядку № 295 передбачено, що вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.

У разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

У разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Відповідно до пунктів 19, 20, 21 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

За правилами пункту 26 Порядку №295 у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об`єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках.

Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування.

Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.

Відповідно до пунктів 27, 29 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Судом встановлено, що спірний припис винесено на підставі акту інспекційного відвідування від 23.05.2018 №ЛВ486/457/АВ.У зв`язку з цим відповідно до п.27 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою КМ України від 26.04.2017 №295, спірним приписом зобов`язано директора ОСОБА_2 усунути такі порушення:

1. Ч.3 ст.38 КЗпП України передбачено, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору. В ході інспекційного відвідування надано заяву ОСОБА_1 від 19.04.2018 з проханням про звільнення його з роботи 25.04.2018 за ч.3 ст.38 КЗпП України у зв`язку з тим, що власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, а саме, не виплачує заробітну плату у строки, встановлені ч.1 ст.1165 КЗпП України. Заробітна плата працівника Шахти постійно виплачується з порушенням вимог ч.1 ст.115 КЗпП України, тобто пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Згідно з наказом, виданим директором Шахти Крась В.М. 25.04.2018 №144-к, ОСОБА_1 звільнено з роботи у визначений ним строк - 25.04.2018, що передбачено ч.3 ст.38 КЗпП України, однак, в даному наказі не обумовлено за якою саме частиною ст.38 КЗпП України відбулось звільнення ОСОБА_1 , натомість в даному наказі про звільнення зазначено по ст.38 КЗпП України ( за власним бажанням). Враховуючи те, що ст.38 КЗпП України передбачає звільнення з роботи працівника за ч.1 та ч.3, адміністрацією Шахти не дотримано вимог п.2.3 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яким передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Беручи до уваги вищенаведене, а також те, що при звільненні ОСОБА_1 не нараховано та не виплачено вихідної допомоги, передбаченої ст.44 КЗпП України, адміністрацією Шахти допущено порушення вимог ч.3 ст.38 КЗпП України в частині порушення права ОСОБА_1 на звільнення з роботи у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю.

2. Заробітна плата працівникам Шахти постійно виплачується з порушенням строків виплати заробітної плати, а саме, пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Так, впродовж 02-05 квітня 2018 виплачено заборговану заробітну плату за лютий 2018 року, остаточну виплату заробітної плати за березень проведено 02.05.2018 - також пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

3. При виплаті заборгованої заробітної плати працівникам шахти, бухгалтерією здійснюється нарахування належної працівникам компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги, однак, виплата нарахованої компенсації в тому самому місяці коли виплачується заборгована зарплата не проводиться. Зокрема, при виплаті заборгованої заробітної плати за січень 2018, яка виплачувалась у березні 2018, нараховано компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, відповідно до приросту індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги. Однак, виплату нарахованої компенсації у тому самому місяці (у березні) не проведено, натомість включено нараховану компенсацію у фонд заробітної плати за березень та виплачено разом з заробітною платою за березень (впродовж квітня), тобто пізніше.

4. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується пізніше ніж за три дні до початку відпустки. Відтак, станом на 23.05.2018 не виплачено заробітної плати за весь час щорічних відпусток, які надані працівникам у квітні - тарні 2018, зокрема ОСОБА_3 за період відпустки з 10.04.2018 (розпорядження про надання відпустки №118к від 06.04.2018), ОСОБА_4 за період відпустки з 10.04.2018 (розпорядження про надання відпустки №120к від 10.04.2018), ОСОБА_5 за період відпустки з 14.05.2018 (*розпорядження про надання відпустки №150к від 27.04.2018), ОСОБА_6 за період відпустки з 15.05.2018 (розпорядження про надання відпустки №163к від 10.05.2018).

5. При звільненні працівників виплата всіх сум, що належать м від Шахти провадиться не в день звільнення, а пізніше- при виплаті поточної заробітної плати. Відтак, станом на 23.05.2018 не виплачено всіх належних при звільненні коштів працівникам, яких звільнено з роботи впродовж квітня - травня 2018, зокрема: ОСОБА_7 , звільненому з роботи 13.04.2018 (наказ від 13.04.2018 №130-к), ОСОБА_8 звільненому з роботи 18.04.2018 (наказ від 19.04.2018 №136-к), ОСОБА_9 , звільненому з роботи 02.05.2018 (наказ від 02.05.2018 №153-к), ОСОБА_10 , звільненому з роботи 15.05.2018 (наказ від 15.05.2018 №170-к) та іншим.

6. При невиплаті належних звільненим працівникам сум в день звільнення, таким працівникам адміністрацією Шахти не виплачується середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Зокрема: не виплачено середнього заробітку ОСОБА_11 , якого звільнено з роботи 29.03.2018 (згідно з наказом від 29.03.2018 №110-к), ОСОБА_12 , яку звільнено з роботи 30.03.2018 (згідно з наказом від 30.03.2018 №111-к), та яким всі належні при звільненні кошти виплачені не в день звільнення, а 02.05.2018 та іншим.

Відповідно до ч.1,4 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про відпустки», заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку. Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв`язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, під час розгляду адміністративної справи встановлено, що Державним підприємством «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Червоноградська» не заперечується факт допущення порушення ч.1 ст.115, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці» та ч.1 ст.116 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Аналогічні за змістом положення містить і ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці».

Під час перевірки встановлено та не спростовано позивачем, що заробітна плата постійно виплачувалась з порушенням строків виплати заробітної плати, а саме семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Так, з 02 по 05 квітня 2018 року виплачено заробітну плату за лютий 2018 року, виплату заробітної плати в повному розмірі за березень проведено 02.05.2018 року, що безумовно є порушенням вимог ч.1 ст.115 КЗпП України та ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці», оскільки заробітна плата за лютий 2018 року у будь-якому випадку не могла бути виплачена пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Крім того, частиною 1 статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Проте, як встановлено під час інспекційного відвідування, при звільненні ОСОБА_1 не нараховано та не виплачено вихідної допомоги, передбаченої статтею 44 КЗпП України, адміністрацією Шахти допущено порушення вимог ч. 3 ст. 38 КЗпП України в частині порушення прав третьої особи на звільнення з роботи у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органу законодавства про працю.

Отже, матеріалами справи підтверджено порушення позивачем трудового законодавства в частині несвоєчасної виплати заробітної плати працівникам.

Також, перевіркою встановлено, що згідно заяви ОСОБА_1 від 19.04.2018 року, останній просив звільнити його з роботи 25.04.2018 року за ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з тим, що власник не виконує законодавство про працю, а саме не виплачує заробітну плату у строки встановлені ч. 1 ст. 115 КЗпП України. Згідно з наказом, виданим директором Підприємства Красем В.М. від 25.04.2018 № 144-к ОСОБА_1 звільнено з роботи у визначений ним строк - 25.04.2018 року, що передбачено ч. 3 ст. 38 КЗпП України, однак, в даному наказі не обумовлено за якою саме частиною статті 38 КЗпП України відбулось звільнення ОСОБА_1 . Натомість в наказі про звільнення зазначено: «по ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням)».

Як встановлено судом, постановою Колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року у справі № 459/1457/18 за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Львіввугілля», третя особа на стороні відповідача - відокремлений підрозділ «Шахта «Червоноградська» державного підприємства «Львіввугілля», про зміну формулювання причини звільнення та стягнення вихідної допомоги, змінено в наказі відокремленого підрозділу «Шахта «Червоноградська» державного підприємства «Львіввугілля» №144-к від 25 квітня 2018 року формулювання причини звільнення з роботи заступника директора з правових питань ОСОБА_1 із «звільнений по ст.38 КЗпП України (за власним бажанням)» на «звільнений за власним бажанням у зв`язку з невиконанням законодавства про працю і умов колективного договору за ч.3 ст.38 КЗпП України».

Як вказано у постанові Львівського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року у справі № 459/1457/18, оскільки позивач ( ОСОБА_1 ) у своїй заяві від 19.04.2018 чітко вказав причину свого звільнення з роботи за власним бажанням - порушення роботодавцем трудового законодавства та умов колективного договору щодо строків виплати йому заробітної плати, і факт такого порушення було підтверджено актом інспекційного відвідування №ЛВ486/457/АВ від 23.05.2018, складеним інспектором Головного управління Держпраці у Львівській області Климчук Н.А., тому роботодавець не мав права самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на ч.1 ст.38 КЗпП України.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вище викладене, обґрунтованими є висновки відповідача про порушення позивачем частини 3 статті 38 КЗпП України та пункту 2.3 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58.

Позивачем жодних належних та допустимих доказів у спростування висновків відповідача про порушення ст.115 КЗпП України та ст.24 Закону України «Про оплату праці» не подано. Доводи позивача щодо виплати заробітної плати працівникам відповідно до поступлення коштів від реалізованого вугілля як підстави несвоєчасної виплати заробітної плати є необґрунтованими.

Доводи позивача про відсутність порушення ст.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», з підстав першочерговості виплати заробітної плати , а інші платежі виплачуються у будь - який проміжок часу є необґрунтованими. При цьому позивач не вказує норми законодавства, яка б вказувала на те, що виплата громадянам суми компенсації провадиться в будь -який проміжок часу. Натомість, такі доводи не відповідають положенням ст.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Доводи позивача про відсутність порушення ст.115 КЗпП України та ст.21 Закону України «Про відпустки», обґрунтовуються дотримання п.9.16 Колективного договору, яким визначено, що заробітну плату працівника за час відпустки виплачувати не пізніше, ніж за 3 дні до її початку, але не пізніше виплати поточної заробітної плати. Однак, доказів розрахунків у строки, визначені ст.115 КЗпП України, ст.21 Закону України «Про відпустки», п.9.16 Колективного договору позивачем не подано, зокрема щодо працівників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Натомість, інспекційним відвідуванням встановлено, що заробітна плата таким працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується пізніше ніж за три дні до початку відпустки, в тому числі на дату проведення перевірки 23.05.2018, хоч вказаним працівникам надано відпустки з 10.04.2018 по 15.05.2018.

Щодо допущення порушення позивачем ч.1 ст.116 КЗпП України, позивач вказує, що такі порушення виконано та виплачено, доказів у спростування виявленого порушення не подано.

Щодо висновків про порушення позивачем ст.117 КАС України позивач вказує, що працівниками не було пред`явлено жодної вимоги щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а розрахункові кошти їм виплачені.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки позивачем не подано доказів виплати ОСОБА_11 , ОСОБА_12 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, відтак висновки відповідача про порушення позивачем ч.1 ст.117 КЗпП України є обґрунтованими.

Щодо доводів позивача, що спір про правильність звільнення ОСОБА_1 на момент проведення інспекційного відвідування розглядався в Червоноградському міському суді Львівської області, суд такі відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до пп.4 п.13 Постанови КМ України №295 від 26.04.2017 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Порядок №295) , інспекторам праці забороняється розглядати та перевіряти питання, яке є предметом розгляду в суді або щодо якого набрало законної сили рішення суду, перевіряти своєчасність, правильність і повноту виконання рішень суду.

Інспекційне відвідування позивача розпочато 21.05.2018 та завершене 23.05.2018.

Згідно ухвали Червоноградського міського суду від 30.05.2018 у справі №459/1457/18 за позовом ОСОБА_1 до ДП «Львіввугілля», провадження у справі відкрито 30.05.2018, після проведення інспекційного відвідування.

Щодо доводів позивача про те, що акт був підписаний із зауваженнями, які були зареєстровані Управлінням 06.06.2018 за вх. №01-09/9358, однак не отримано вмотивованої відповіді на зауваження.

Відповідно до п.21 Порядку №295, якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Однак, 08.06.2018 інспектором праці, відповідно до п.21 Порядку 3295 надано письмову вмотивовану відповідь на зауваження за вих.№5346/5/04.4-09 (копію листа долучено відповідачем до відзиву).

Щодо виконання припису, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі Порядок №295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Відповідно до пункту 19 Порядку №295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Згідно пункту 28 Порядку №295, у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

В свою чергу, пунктом 29 Порядку №295 передбачено, що заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

З огляду на вищенаведене, відповідачем правомірно винесено припис про усунення виявлених порушень №ЛВ/486/457/АВ/П від 23.05.2018 року.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Державного підприємства "Львіввугілля" в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Червоноградська», оскільки спірний припис прийнято обґрунтовано та з урахуванням всіх обставин, які мають значення для його прийняття.

Відтак, враховуючи вище наведене, підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп. 15.5 п. 15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Державного підприємства "Львіввугілля" в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Червоноградська» до Головного управління Держпраці у Львівській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування припису - відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 14.09.2020 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна