Рішення № 91565859, 15.09.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

15 вересня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2788/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом адвоката Солодовнікова Олександра Петровича в інтересах ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 21 липня 2020 року надійшов адміністративний позов адвоката Солодовнікова Олександра Петровича (далі – представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління поліції охорони в Луганській області (далі – відповідач, УПО Луганської області) з такими вимогами:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу в день звільнення 01 червня 2020 року грошової компенсації за не використані дні додаткових відпусток як учаснику бойових дій за 2016 та 2018 рік в кількості 28 діб;

2) зобов`язати відповідача внести зміни до наказу від 01 червня 2020 року № 46 о/с відносно позивача щодо нарахування та виплати грошової компенсації за 28 діб невикористаної додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2016 та 2018 роки;

3) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу виплату грошову компенсацію за 28 діб невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, за 2016 та 2018 роки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу з 13 листопада 2004 року по 06 листопада 2015 року в Управлінні Державної служби охорони при УМВС України в Луганській області та з 07 листопада 2015 року по 01 червня 2020 року в УПО Луганської області, під час якої брав безпосередню участь в Антитерористичній операції в Луганській області, у зв`язку з чим позивачу отримав статус учасника бойових дій та посвідчення від 23листопада 2016 року серії НОМЕР_1 .

Позивачу 01 червня 2020 року наданий витяг з наказу від 01 червня 2020 року № 46 о/с, в якому зазначено, що позивач з 01 червня 2020 року звільнений зі служби (за власним бажанням), відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію», наказано виплатити грошову компенсацію за 17 діб невикористаної відпустки за фактично відпрацьований час у 2020 році. Вислуга років на день звільнення у календарному обчислені становить: 16 років 11 місяців 21 день, час служби у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги): 04 роки 03 місяці 28 днів.

На запит адвоката від УПО Луганської області отримано лист від 13 липня 2020 року № 1334/43/32/8/01-2020 з додатками. Згідно з довідкою від 13 липня 2020 року № 93 позивачу додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2016 та 2018 роки не надавалась.

У наказі від 01 червня 2020 року № 46 о/с не вказано про здійснення компенсації позивачу невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2018 роки.

Таким чином, під час звільнення позивача та по теперішній час з ним не проведений повний розрахунок.

З посиланням на положення Закону України «Про Національну поліцію», Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, представник позивача зазначає, що позивач має право на отримання грошової компенсації за всі дні невикористаної відпустки в незалежності від її виду (основна чи додаткова). Також представник позивача зауважу, що невикористання відпустки позивачем у відповідному році проходження служби не означає припинення права на відпустку.

Ухвалою від 27 липня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 29-30).

Від представника УПО Луганської області 18 серпня 2020 року надійшла заява про оголошення перерви у розгляді справу, яку ухвалою від 01 вересня 2020 року повернуто заявнику без розгляду (арк. спр. 33-34, 39).

Представником УПО Луганської області 02 вересня 2020 року подано відзив на позов, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 42-45).

Позивач проходив службу в Національні поліції України з 06 листопада 2015 року по 01 червня 2020 року. Під час проходження служби УПО Луганської області своєчасно надавались всі відпустки, які передбачені поліцейським в поточному році, відмов у наданні основних та додаткових відпусток не було. Протягом 2017-2019 років позивач не скористався правом на додаткову відпустку як учаснику бойових дій. У 2016 році позивач документ, що підтверджує його право на додаткову відпустку як учасника бойових дій, рапорт про надання зазначеної відпустки не надавав. Відповідно УПО Луганської області належним чином не повідомлено про набуття позивачем статусу учасника бойових дій. Оскільки така відпустка є пільгою, гарантованою державою, а не щорічною відпусткою, а позивач із відповідним рапортом та підтверджуючими документами до відповідача не звертався, додаткова відпустка позивачу не надавалась, компенсація не виплачувалась.

Також представник відповідача зазначає, що згідно з положеннями Законів України «Про Національну поліцію» та «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» додаткову відпустку для учасників бойових дій та інвалідів війни не можна: перенести на інший період або подовжити у разі хвороби працівника; перенести на наступний календарний рік; поділити на частини; замінити грошовою компенсацією.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, суд встановив таке.

Згідно з копіями виданих на ім`я позивача паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера встановлено такі дані про позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 (арк. спр. 9-10).

З копій виданих на ім`я позивача трудової книжки від 05 листопада 2015 року НОМЕР_3 (арк. спр. 12), витягу з наказу УПО Луганської області від 01 червня 2020 року № 46 о/с (арк. спр. 13, 61), посвідчення від 23 листопада 2016 року серії МВ № 032287 (арк. спр. 11, 51 зв.), біографічної довідки (арк. спр. 52) судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 07 листопада 2015 року по 01 червня 2020 року проходив службу в Національній поліції України, набув статус учасника бойових дій з 2016 року, звільнений зі служби відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію».

За наказом від 01 червня 2020 року № 46 о/с при звільненні позивачу виплачена грошова компенсація за 17 діб невикористаної відпустки за фактично відпрацьований час у 2020 році.

Згідно з довідкою УПО Луганської області від 13 липня 2020 року № 93 ОСОБА_1 основні щорічні відпустки за 2016, 2017, 2018, 2019 роки та додаткові відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2017 і 2019 роки використані повністю. За фактично відпрацьований час у 2020 році йому виплачена грошова компенсація за 17 діб невикористаної відпустки. Додаткові відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2016 і 2018 роки не надавались у зв`язку з не подачею рапортів про надання такої відпустки (арк. спр. 21, 60).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До спірних правовідносин необхідно застосувати Закон України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон № 504/96-ВР), Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон № 3551-ХІІ), Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі – Порядок № 260).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР встановлено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

За приписами пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII, учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно зі статтею 60 Закону № 580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Частиною першою статті 92 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки (частина друга статті 92 Закону № 580-VIII).

Відповідно до частин першої та другої статті 93 Закону № 580-VIII, яка регулює питання обчислення тривалості відпусток, тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.

Згідно із частиною восьмою статті 93 Закону № 580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку.

Частиною одинадцятою статті 93 Закону № 580-VIII визначено, що за бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Отже, законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарному році.

Відповідно до частини десятої статті 93 Закону № 580-VIII за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 8 розділу III Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення (абзац восьмий пункту 8 розділу III Порядку № 260).

З системного аналізу вищевикладених норм суд дійшов висновку, що у випадку звільнення поліцейських - учасників бойових дій - їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-ХІІ.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 805/5111/15-а.

Як слідує з матеріалів справи, позивач має статус учасника бойових дій з 2016 року. Відповідно, починаючи з 2016 року позивач має право на додаткову відпустку як учаснику бойових дій із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Згідно з довідкою УПО Луганської області від 13 липня 2020 року № 93 позивачу у 2016 та 2018 роках додаткова відпустка як учаснику бойових дій не надавалася.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями представника позивача, що позивач при звільненні зі служби в поліції мав право на отримання компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016 та 2018 роки в кількості 28 днів, а відповідач безпідставно не вказав про це в наказі про звільнення позивача, не нарахував та не виплатив грошову компенсацію.

Суд зазначає, що норми Закону № 3551-ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, тому суд відхиляє як безпідставні твердження представника відповідача, що Законом № 580-VIII та Порядком № 260 передбачена компенсація за невикористану відпустку у році звільнення.

Щодо посилання відповідача на листи Міністерства соціальної політики України, в яких надано роз`яснення щодо надання додаткової відпустки як учаснику бойових дій, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Листи та роз`яснення Міністерства соціальної політики України не є нормативно-правовими актами, мають виключно рекомендаційний характер для застосування в роботі, не є джерелом права, а тому не можуть бути застосовані при розгляді даної справи.

Щодо посилання відповідача, що позивач під час проходження служби в спірний період не звертався з відповідними рапортами щодо надання йому додаткової відпустки як учаснику бойових дій, суд вважає безпідставними з мотивів викладених у рішенні.

Оскільки право позивача на компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій порушено, тому воно підлягає відновленню в судовому порядку.

Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Трофимчук проти України» від 28 жовтня 2010 року, № 4241/03 (пункт 54) зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32), зокрема, у пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року № 4909/04 зазначив, що згідно з його усталеною практикою, що відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, у зв`язку з чим позов слід задовольнити.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов адвоката Солодовнікова Олександра Петровича в інтересах ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління поліції охорони в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Партизанська, будинок 27, код за ЄДРПОУ 40109152) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Луганській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016 та 2018 роки в кількості 28 днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 01 червня 2020 року.

Зобов`язати Управління поліції охорони в Луганській області внести зміни до наказу від 01 червня 2020 року № 46 о/с про виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016 та 2018 роки в кількості 28 днів.

Зобов`язати Управління поліції охорони в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016 та 2018 роки в кількості 28 днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 01 червня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова