Рішення № 91562306, 16.09.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2020 р. Справа№200/7238/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Хохленкова О.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул.Поштова, 5, код ЄДРПОУ 23346787) про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона є пенсіонеркою за віком, що підтверджується Пенсійним посвідченням Серії НОМЕР_2 від 29.10.2009 року та № НОМЕР_3 . Крім того, маю статус внутрішньо переміщеної особи, про що свідчить довідка № 1426/11156 від 25.11.2014 року. Чоловік позивачки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював в ДП «Шахта «Північна» та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті нещасного випадку на виробництві. На час смерті йому виповнилось 34 роки та він мав страховий стаж в розмірі 18 років 11 місяців та 17 днів, в тому числі 13 років 10 місяців та 23 дня пільгового стажу на підземних роботах за Списком № 1.

16.06.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

22.06.2020 року Управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області за результатами розгляду заяви, прийнято Рішення № 190 про відмову в переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Підставами для відмови стала відсутність необхідних документів, які підтверджують страховий стаж померлого чоловіка, а саме: до страхового та пільгового стажу не зарахований період роботи з 25.08.1976 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року, оскільки відсутні довідки, що підтверджують пільговий характер роботи, та трудова книжка(копія). При цьому виписка із трудової книги не завірена підписами відповідальних осіб, печаткою підприємства та не містить реєстраційний номер; період навчання з 01.09.1973 року по 19.07.1976 року не врахований через відсутність диплому; військова служба з 13.11.1976 року по 03.11.1978 року не врахована через відсутність військового квитка.

Крім того, під час розгляду довідок про заробітну плату померлого. Відповідач встановив, що вони мають печатку підприємства, яке розташоване в м. Торезі Донецької області, яке знаходиться на тимчасово непідконтрольній території та в зв`язку з чим провести перевірку первинних документів щодо підтвердження заробітної плати неможливо.

Таким чином, жоден документ, наданий для підтвердження страхового стажу та заробітної плати померлого чоловіка. Відповідачем врахований не був. Позивачка вважає такі дії Відповідача протиправними та просить суд

1. визнати протиправним та скасувати рішення Управління пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області № 190 від 22.06.2020 року про відмову в переведенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з пенсії за віком на пенсію в зв`язку з втратою годувальника згідно статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до заяви № 5084, поданої разом із додатками 16.06.2020 року;

2. зобов`язати Управління пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, повторно розглянути заяву № 5084 від 16.06.2020 року та перевести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також врахувати до страхового та пільгового стажу померлого чоловіка ОСОБА_2 , наступні періоди його трудової діяльності:

- з 01.09.1973 р. по 19.07.1976 року - навчання у ПТУ № 86 м. Сніжне - до загального страхового стажу;

- з 25.08.1976 року по 06.11.1976 року - ДП «Шахта «Північна» - до загального страхового стажу;

- з 13.11.1976 року по 03.11.1978 року - проходження служби в Радянській армії - до загального страхового стажу;

- з 22.01.1979 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року - ДП «Шахта «Північна» - до загального страхового та до пільгового стажу.

Ухвалою суду від 19 березня 2020 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

07 серпня 2020 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Управління вважає позов ОСОБА_1 не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав: 16.06.2020 року до управління звернулась ОСОБА_1 із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, згідно ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини один статті 36 Закону №1058 пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності. При розгляді наданих позивачем документів встановлено, що померлому годувальнику ОСОБА_3 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 виповнилося 34 роки. Необхідний страховий стаж складає 6 років. Переведення з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника за матеріалами пенсійної справи не можливе, оскільки пенсійна справа годувальника відсутня.

Для переведення з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника

ОСОБА_1 не надала документи про стаж годувальника ОСОБА_2 , а саме трудову книжку. Для підтвердження стажу роботи годувальника ОСОБА_4 надано виписку з трудової книжки, яка не завірена підписами відповідальних осіб, печаткою підприємства та не містить реєстраційний номер.

У зв`язку з цим, при розгляді виписки трудової книжки померлого годувальника ОСОБА_4 до страхового стажу не зараховані періоди роботи з 25.08.1976 по ІНФОРМАЦІЯ_2.

Таким чином не можливо зарахувати

до страхового та пільгового стажу період роботи

з 25.08.1976 по ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки відсутні довідки підтверджуючі пільговий характер роботи та трудова книжка (копія);

період навчання

з 01.09.1973 по 19.07.1976, оскільки відсутній диплом про навчання;

військова службу

з 13.11.1976 по 03.11.1978, оскільки відсутній військовий квиток.

За таких обставин ОСОБА_1 відмовлено в переводі з пенсії за віком на пенсію у зв`язку із втратою годувальника.

27 серпня 2020 року через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що відповідач позбавив можливості додатково надати Диплом № НОМЕР_7 від 19.07.1976 року, так як відразу відмовив позивачці у переведенні на пенсію у зв`язку із втратою годувальника окрім цього вважає, що надані документи та додаткові довідки повністю підтверджують страховий та пільговий стаж померлого чоловіка та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить таких висновків.

Позивачка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка України відповідно до паспорту громадянина України серія НОМЕР_4 , виданого Сніжнянським МВ УМВС України в Донецький області 27.09.1996 року, РНОКПП НОМЕР_1 . (а.с.4-6).

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області є юридичною особою код ЄДРПОУ 23346787 і суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_5 ОСОБА_2 та ОСОБА_1. уклали шлюб 07.11.1958 року, актовий запис № 98 (а.с.12).

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_6 , виданого 15.12.1992 року Сєвєрний сільрадою м.Сніжне Донецької області чоловік позивачки помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 211 (а.с.11).

Згідно рішення № 190 від 22 червня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у переводі з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (а.с.9-10).

Позивачка є пенсіонером за віком про що свідчить пенсійне посвідчення НОМЕР_2 від 29.10.2009 року та № НОМЕР_3 (а.с.8).

25 листопада 2014 року ОСОБА_1 взята на облік внутрішньо переміщених осіб за адресою проживання: АДРЕСА_2 , про що свідчить довідка № 1426/4156 від 25.11.2014 року про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (а.с.7).

Згідно диплому № НОМЕР_7 , ОСОБА_2 навчався в ПТУ № 86 з 01.09.1973 року по 19.07.1976 року.

Згідно копії довідки про заробітну плату № НОМЕР_8 від 20.03.2012 року; копії довідки про заробітну плату № б/н від 19.12.1983 року, копії Довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній від 14.03.2012 року № 3-10/21, видана Державним підприємством «Шахта «Північна»; копії Наказу № 29 від 30.01.1995 року про атестацію робочих місць; копія Довідки спуску та підйому в шахту № 3-10/21 від 14.03.2012 року, видана Державним підприємством «Шахта «Північна»; копії Довідки про перейменування та реорганізацію шахти № 3-10/21 від 14.03.2012 року, видана Державним підприємством «Шахта «Північна» підтверджують страховий та пільговий стаж роботи ОСОБА_2 .

Надаючи правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Базовим (рамковим) нормативно-правовим актом, який визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року.

Відповідно до статті 5 цього Закону він регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 1058-IV виключно цим законом визначаються, зокрема, коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV види пенсійного забезпечення, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

За пунктом 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно із положеннями абзацу двадцять другого статті першої Закону № 1058-IV як пенсії розуміють щомісячні регулярні пенсійні грошові виплати, які отримують фізичні особи (або члени сім`ї) від держави та спеціальних фондів після досягнення пенсійного віку, в разі інвалідності чи втрати годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України № 1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 36 Закону № 1058-IV батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Чоловік позивачки загинув у 1992 році в аварії на шахті під час виконання своїх трудових обов`язків, оригінал трудової книжки у ОСОБА_1 відсутній. Замість трудової книжки відділом кадрів ДП «Шахта «Північна» була видана Виписка із трудової книжки, завірена працівником та печаткою відділу кадрів підприємства. Копія Акту № 89 про нещасний випадок та Довідка від 19.12.1995 року про заробітну плату чоловіка.

Для оформлення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, у березні 2012 року позивачка отримала від ДП «Шахта «Північна» довідку про підтвердження наявного трудового стажу померлого чоловіка. Копію наказу про атестацію робочих місць. Довідку про спуск та підйом у шахту. Довідку про перейменування та реорганізацію шахти та Довідку про заробітну плату для обчислення пенсії.

Так, записами у виписці із трудової книжки повністю підтверджено стаж роботи померлого чоловіка, ОСОБА_2 , в тому числі і на роботах, що віднесені до Списку №1 (чоловіки, зайняті повний робочий день на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці) для призначення пенсії на пільгових ) умовах.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1973 року по 19.07.1976 року, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи наявна копія виписки з трудової книжки, в якій зазначено (запис № 1) період навчання чоловіка позивачки в ПТУ № 86 з 01.09.1973 року по 19.07.1976 року, окрім цього, згідно диплому № НОМЕР_7, ОСОБА_2 навчався в ПТУ № 86 з 01.09.1973 року по 19.07.1976 року.

З урахуванням наведеного, відповідач протиправно не врахував період навчання позивача в ПТУ №103 з 01.09.1981 року по 17.01.1985 року до страхового стажу.

Разом з вказаним, суд звертає увагу на наступне.

Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічне положення закріплене пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) відповідно до якого, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пункт 3 зазначеного Порядку також вказує, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 4.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Пунктом 4.2. Порядку передбачено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Крім того, відповідно до ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов`язків в органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення. Такі повноваження повинні бути використані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.

Таким чином, відмова в призначенні пенсії зокрема через неможливість перевірки достовірності наданих довідок повністю суперечить нормам чинного законодавства України, в тому числі приписам статті 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивачкою надані довідки про заробітну плату № 10-10-35 від 20.03.2012 року; копії довідки про заробітну плату № б/н від 19.12.1983 року, копії Довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній від 14.03.2012 року № 3-10/21, видана Державним підприємством «Шахта «Північна»; копії Наказу № 29 від 30.01.1995 року про атестацію робочих місць; копія Довідки спуску та підйому в шахту № 3-10/21 від 14.03.2012 року, видана Державним підприємством «Шахта «Північна»; копії Довідки про перейменування та реорганізацію шахти № 3-10/21 від 14.03.2012 року, видана Державним підприємством «Шахта «Північна», що підтверджують страховий та пільговий стаж роботи ОСОБА_2 .

Згідно з частиною 1 - 2 статті 4 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупований території України» (із змінами) (далі - Закон № 1207-VII) на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів га референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

На підставі частини 1 статті 17 Закону № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно із статтею 18 Закону № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

На підставі статей 3. 8. 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

У відповідності до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizіdоu v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. , 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

У відповідності до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно із статтею 21 Конституції України усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Надані разом із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію у зв`язку із втратою годувальника документи та додаткові довідки повністю підтверджують страховий та пільговий стаж померлого ОСОБА_2 за Списком № 1, який зазначений у Виписці із його трудової книжки. А неможливість з боку відповідача провести перевірку достовірності зазначених документів та сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.

Враховуючи викладене, суд вважає, що управління Пенсійного фонду України повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині врахування до страхового та пільгового стажу померлого чоловіка ОСОБА_2 , наступні періоди його трудової діяльності:

- з 01.09.1973 р. по 19.07.1976 року - навчання у ПТУ № 86 м. Сніжне - до загального страхового стажу;

- з 25.08.1976 року по 06.11.1976 року - ДП «Шахта «Північна» - до загального страхового стажу;

- з 22.01.1979 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року - ДП «Шахта «Північна» - до загального страхового та до пільгового стажу підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги зарахувати проходження служби в Радянській армії до загального страхового стажу, суд зазначає наступне.

Військовий квиток позивачем до управління Пенсійного фонду України не надавався, а також ним не надавались архівні довідки, які підтверджують факт проходження позивачем військової служби.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що відповідач мав законні підстави для відмови позивачу у зарахуванні до його трудового стажу періоду проходження військової служби на підставі запису у виписці з трудової книжки без надання позивачем уточнюючої довідки.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи встановлені обставини справи та аналіз норм діючого законодавства, суд зазначає, що пенсія по втраті годувальника є окремим видом пенсійних виплат з іншими підставами її набуття ніж пенсії за віком та пенсії по інвалідності.

Таким чином, спірне рішення відповідача є таким, що вчинено не на підставі законодавства яким врегульовано спірні правовідносини, з огляду на що, позовні вимоги в частині визнання його протиправним та скасування, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У цьому випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не було доведено правомірності своїх дій щодо відмови в переводі з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України доходить висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Що стосується вимог позивача в частині зобов`язання відповідача подання до суду звіту про виконання судового рішення суд зазначає наступне.

Згідно частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору в розмірі 840,80 грн. до ухвалення судового рішення по справі.

Нормами частини другої статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір в розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул.Поштова, 5, код ЄДРПОУ 23346787) про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул.Поштова, 5, код ЄДРПОУ 23346787) № 190 від 22.06.2020 року про відмову в переведенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), з пенсії за віком на пенсію в зв`язку з втратою годувальника згідно статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Управління пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул.Поштова, 5, код ЄДРПОУ 23346787), повторно розглянути заяву № 5084 від 16.06.2020 року про переведення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»,

Зобов`язати Управління пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул.Поштова, 5, код ЄДРПОУ 23346787) зарахувати до стажу померлого чоловіка ОСОБА_2 періоди його трудової діяльності з 01.09.1973 р. по 19.07.1976 року - навчання у ПТУ № 86 м. Сніжне - до загального страхового стажу; з 25.08.1976 року по 06.11.1976 року - ДП «Шахта «Північна» - до загального страхового стажу; з 22.01.1979 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року - ДП «Шахта «Північна» - до загального страхового та до пільгового стажу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул.Поштова, 5, код ЄДРПОУ 23346787) на користь Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 16 вересня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.В. Хохленков