Ухвала суду № 91560010, 16.09.2020, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/2883/20

Провадження 1-кс-982/20

ухвала

Іменем України

16 вересня 2020 року Слідчий суддя Обухівського районного суду Київської області Тиханський О.Б.

при секретарі судового засідання Михайловій Я.Г.

розглянувши у залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області клопотання слідчого СВ Обухівського ВП ГУ НП в Київській області Кашпур А.С. про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся до суду із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020110230001303 від 02.09.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, яке погоджено прокурором Обухівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області Ладишевою А.М.

На обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що ОСОБА_1 та інші невстановлені особи, перебуваючи в громадському місці, поблизу розважальних закладів, де були присутні сторонні громадяни, в тому числі неповнолітні та малолітні особи, діючи умисно, із хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок, ігноруючи існуючі загальноприйняті правила суспільної моралі та норми поведінки, порушуючи право громадян на відпочинок, виражаючи явну неповагу до суспільства, бажаючи продемонструвати своє зверхнє ставлення до суспільства, вчинили масову бійку, в ході якої вищевказані особи застосували предмети зовні схожі на вогнепальну зброю шляхом здійснення не менше двох пострілів у бік осіб чеченської національності, при цьому не зважаючи на присутність сторонніх осіб, в тому числі дітей. Після чого, ОСОБА_1 , тримаючи в руках предмет, що схожий на рушницю, сів до автомобіля марки Honda Prelude, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , за кермо якого сів ОСОБА_2 , а до салону сіли ще двоє осіб, та разом з ними з місця вчинення злочину зник.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у вчиненні хуліганства, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, вчиненому групою осіб з застосуванням вогнепальної зброї, ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

В ході досудового розслідування кримінального провадження, під час перегляду відеозаписів з камер відеоспостереження було встановлено, що ОСОБА_1 здійснюючи хуліганські дії, використовував при цьому предмет, що схожий на рушницю, а саме - здійснював з нього постріли. Після зазначених подій, ОСОБА_1 тримаючи в руках предмет, що схожий на рушницю, сів у автомобіль марки Honda Prelude, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого був ОСОБА_2 , та з місця вчинення злочину зник.

На даний час виникла необхідність у проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , з метою відшукання зброї, за допомогою якої ОСОБА_1 вчинив злочин.

З метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання відеозапису, необхідно провести обшук квартири АДРЕСА_2 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №223784901, квартира АДРЕСА_2 , на праві власності з частками 1/3 належать ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

14.09.2020 в ході проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_3 було виявлено та вилучено предмет, що схожий на пістолет з маркуванням ПМР 9 мм, зроблено в Україні, НОМЕР_2 , два магазини без маркування та 30 предметів що схожі на гумові кулі.

Згідно постанови слідчого від 14.09.2020 року вилучені 14.09.2020 року речі визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

На підставі вище викладеного, вилучені предмети та документи, мають доказове значення у кримінальному провадженні, необхідні для повного, всебічного та неупередженого проведення досудового розслідування кримінального правопорушення та є доказом вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до п. 3 ст.170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи вище викладене, з метою збереження речових доказів, що були вилучені 14.09.2020 під час проведення обшуку в АДРЕСА_1 , необхідні для проведення всебічного розслідування вказаного кримінального провадження, а тому слідчий просить клопотання задовольнити.

Слідчий Кашпур А.С. в судове засідання не з`явилася, в клопотанні просила розглянути його без участі слідчого та прокурора, вимоги клопотання підтримує в повному обсязі, також просила не здійснювати фіксацію судового засідання за допомогою технічних засобів.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи, що сторони в судове засідання не з`явилися, на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Дослідивши матеріали справи, вважаю клопотання таким, що підлягає задоволенню зважаючи на наступне.

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України. Частиною 1 ст. 131 КПК України встановлено, що заходи кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно п. 1 ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов`язує необхідність у накладенні такого арешту, з метою збереження речових доказів.

Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Виходячи з положень наведених норм права, майно, яке, на переконання органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак наведених в ст. 98 КПК України може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.

Оскільки слідчому судді надано постанову про визнання майна як речового доказу у кримінальному провадженні, у рамках якого подано клопотання, воно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, клопотання слідчого про накладення арешту, слід задовольнити.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено усі, передбачені ст.132, 173 КПК України, підстави до задоволення внесеного слідчим клопотання.

Керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 170-174, 376 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого СВ Обухівського ВП ГУ НП в Київській області Кашпур А.С. про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на виявлене та вилучене 14.09.2020 під час проведення обшуку в АДРЕСА_1 , а саме:

?предмет, що схожий на пістолет з маркуванням ПМР 9 мм, зроблено в Україні, НОМЕР_2 , два магазини без маркування та 30 предметів що схожі на гумові кулі.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Слідчий суддя: О.Б. Тиханський