Рішення № 91557680, 18.08.2020, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/486/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюк В.Г., за участю секретаря судового засідання Фесюка О.В. розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАРБ"

до відповідача: ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в сумі 139 293 грн. 40 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача: Рищук В. В. (Ордер серія РН-859№031 від 22.06.20 р.);

Сістук А. О. (паспорт серії НОМЕР_1 від 07.05.20);

від відповідача: не з`явився.

Описова частина:

В червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СКАРБ" звернулося у Господарський суд Рівненської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення в сумі 139 293 грн. 40 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору оренди нежитлового приміщення, укладеного між позивачем та відповідачем, зокрема в частині повної оплати орендних платежів та оплати комунальних послуг.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від суду від 10 червня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/486/20 визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 07 липня 2020 року.

Ухвалою суду від 07 липня 2020 року розгляд справи по суті відкладено на 18 серпня 2020 року.

У судовому засіданні 18 серпня 2020 року представник позивача підтримав позов в повному обсязі, просив суд позов задоволити.

В свою чергу відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судові засідання 07 липня 2020 року та 18 серпня 2020 року, хоча про дату, місце та час судового засідання був належним чином повідомлений.

Суд констатує, з метою дотримання прав сторін на подання заяв та клопотань, та заважаючи на об`єктивну неможливість для учасників справи реалізувати своє право на участь в засіданні суду через впровадження карантину, господарський суд відкладав розгляд справи на іншу дату.

Однак, впроваджений карантин на усій території країни, не є підставою для затягування розгляду справи, спір має бути розглянутий в розумні строки.

Суд нагадує, що ст. 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті “справедливого суду”, гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України").

Відтак, судом були створені умови, за яких сторони не були позбавлені права, надати усі наявні докази на підтвердження або спростування позову, через засоби пошти або ж електронною поштою, при цьому не будучи присутнім безпосередньо у суді, або ж направивши представника у судове засідання.

У силу вимог ч.ч. 4, 5 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (ч. 2 ст. 42 ГПК України).

Судом встановлено, що відповідач у справі не скористався своїм процесуальним правом на подання письмового відзиву на позовну заяву у строки, встановлені ГПК України та ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10.06.2020 року.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі відкрите 10.06.2020 року, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відповідачу забезпечене право на відзив, яким він станом на 18.08.2020 року не скористався, не надав суду жодних заперечень, письмових пояснень, доказів, своїми процесуальними правами за вказаний період не скористався.

Також, відповідачем у даній справі зазначена фізична особа, відтак 28 травня 2020 року судом було надіслано запит до Управління Державної міграційної служби в Рівненській області, щодо встановлення місця реєстрації відповідача.

09 червня 2020 року через відділ канцелярії від Управління Державної міграційної служби в Рівненській області надійшла відповідь, з якої вбачається, що ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Однак знятий з місця реєстрації 04 травня 2020 року за рішенням суду.

Згідно з частиною 10 статті 176 ГПК України якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, повідомлення відповідача про порушення провадження у справі, відкладення розгляду справи здійснювалося судом через надіслання відповідних ухвал засобами пошти на останню відому адресу реєстрації, а також у відповідності до частини 10 статті 176 ГПК України на офіційному веб-порталі судової влади України (відповідні скріншоти сайту долучені до матеріалів справи).

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За таких обставин відповідач був належним чином повідомлений про дату, місце та час судових засідань, а також мав достатньо часу для ефективного представлення своєї справи в суді, а тому суд вважає за необхідне розглядати справу за наявними матеріалами.

Мотивувальна частина:

15 квітня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАРБ» та Фізичною особою - підприємцем Палій Сергій Анатолійович було укладено Договір оренди нежитлового приміщення, (надалі - договір).

За пунктом 1.1 договору орендодавець зобов`язується передати орендареві в строкове платне користування нижче вказане нежитлове приміщення, назване в подальшому “об`єкт оренди”, а орендар зобов`язується прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані: об`єктом оренди є нежитлове приміщення четвертого поверху будівлі торгово-офісного комплексу, що розташований за адресою м. Рівне, вул. соборна, 112, загальною площею 107 кв.м.

Згідно п.1.6. Договору оренди, об`єкт оренди повинен бути переданий Орендодавцеві та прийнятий Орендарем протягом 3 робочих днів з моменту підписання Акта обома сторонами.

Як стверджено матеріалами справи, акт приймання - передачі приміщення було укладено між сторонами 19 травня 2014 року, який підписаний без зауважень та скріплений відтисками печаток сторін, підписаний уповноваженими особами.

Відповідно до п.3.1. Договору оренди орендар за користування об`єктом оренди сплачує орендну плату в розмірі 100 (сто) гривень за один квадратний метр площі об`єкту оренди.

Пунктом 3.2. Договору оренди передбачено, що орендна плата сплачується щомісячно незалежно від результатів господарської діяльності орендаря до 10 (десятого) числа поточного місяця шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок орендодавця.

Нарахування такої орендної плати здійснюється з моменту підписання акта приймання - передачі об`єкта оренди обома сторонами (п.3.3. Договору оренди).

Додатковою угодою №1 до Договору оренди нежитлового приміщення від 15.04.2014 року, яка була укладена між сторонами 01 березня 2015 року сторони дійшли згоди внести зміни до п.3.1. Договору оренди та передбачили збільшення розміру орендної плати, яка з моменту укладення цієї додаткової угоди становила 120 (сто двадцять) грн. на місяць за один квадратний метр площі об`єкта оренди. Загальна сума орендної плати за 107 м.кв. становить 12 840 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ за один місяць.

Також, сторони договором передбачили наступне, згідно пункту 2.1.9. Договору оренди орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі щомісячно в 10-денний строк з моменту виставленого Орендодавцем рахунка відшкодовувати витрати на електроенергію. Відшкодування витрат відбувається відповідно до показника електролічильника, яким обладнане приміщення, а відшкодування витрат за теплопостачання пропорційно орендованої площі Орендаря. Для цього орендар щомісячно, в 10-денний строк з моменту закінчення місяця подає інформацію про показник лічильника.

Підсумовуючи зазначене, суд вбачає, що договором оренди було передбачено щомісячну орендну плату, яка становить 12840 грн. 00 коп. та відшкодування витрат за спожиті комунальні послуги.

Пунктом 7.1. Договору оренди передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє на протязі одного календарного року, до 14 квітня 2015 року.

Проте, сторони дійшли згоди та п.7.2. Договору оренди передбачили, що у випадку, якщо за один місяць до спливу строку Договору оренди жодна з сторін письмово не заявила про розірвання Договору, він вважається продовженим на тих же умовах і на той самий строк.

Таким чином, сторони погодили постійну пролонгацію діючого Договору на кожен наступний календарний рік, до моменту поки сторона не заявить про його розірвання за один місяць до спливу кожного наступного року.

Пунктом 6.2 Договору оренди передбачено, що договір може бути достроково розірваний за ініціативою Орендодавця, якщо орендар не сплачує орендну плату на протязі 2-х місяців.

Як свідчать матеріали справи, позивач направив для відповідача повідомлення від 20 березня 2018 року №30-03/18 в якому повідомив про дострокове розірвання договору, через систематичне невиконання такого договору орендарем в частині оплати орендних платежів, з 01 травня 2018 року.

Отже, договір оренди було розірвано з 01 травня 2018 року за заявою Орендодавця, у зв`язку із несплатою орендних платежів відповідачем впродовж двох місяців.

З матеріалів справи вбачається, що cтаном на дату розірвання договору оренди - 01 травня 2018 року, заборгованість Відповідача за вказаним договором оренди становила 51 919 грн. 10 коп. з яких: заборгованість по сплаті орендних платежів за період грудень 2017 - квітень 2018 року - 38 520 грн. 00 коп.; заборгованість по відшкодуванню комунальних платежів за період грудень 2017 року - квітень 2018 року - 13 399 грн. 10 коп.

Зазначені обставини стверджуються рахунками-фактурами від 28 грудня 2017 №СФ-010301 на суму 15 980 грн. 10 коп., від 02 березня 2018 року № СФ-010347 на суму 18 047 грн. 38 коп., від 02 квітня 2018 року № СФ-010385 на суму 17 228 грн. 60 коп., від 30 квітня 2018 року № СФ-010415 на суму 944 грн. 20 коп.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 4 ст. 286 ГК України строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи зазначене вище, судом встановлено, Товариство з обмеженою відповідальністю “СКАРБ” виконало в повному обсязі умови договору, зокрема передало об`єкт оренди в користування для Фізичної особи-підприємця Палій Сергія Анатолійовича, в свою чергу останній належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, щодо повної та у визначені строки оплати, за договором оренди.

В результаті таких неправомірних дій, за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 51 919 грн. 10 коп. з яких: заборгованість по сплаті орендних платежів за період грудень 2017 - квітень 2018 року - 38 520 грн. 00 коп.; заборгованість по відшкодуванню комунальних платежів за період грудень 2017 року - квітень 2018 року - 13 399 грн. 10 коп.

На час розгляду спору, відповідачем не надано доказів оплати вказаної заборгованості, або ж доказів спростування та безпідставності вимог позивача.

Відтак, суд задовольняє позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної суми боргу в розмірі 51 919 грн. 10 коп. з яких: заборгованість по сплаті орендних платежів - 38 520 грн. 00 коп.; заборгованість по відшкодуванню комунальних платежів - 13 399 грн. 10 коп.

Крім того, через неналежне виконання умов договору оренди, щодо розрахунку у визначені строки, позивач нарахував для відповідача штраф у відповідності до пункту 5.1.3 договору за період з 10.05.2018 року по 10.03.2020) становить 500,00 грн. *670 днів =335 000 грн. (триста тридцять п`ять тисяч) грн. однак позивач, вважає за доцільне зменшити розмір неустойки у вигляді штрафу згідно п. 5.1.3. Договору оренди з 335000 грн. 00 коп. до 80 000 грн. 00 коп.

Щодо заявлених до стягнення штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 5.1.3. Договору оренди у випадку затримки в оплаті орендної плати строком більше 1 місяця Орендар додатково сплачує на користь Орендодавця штраф у розмірі 500 (п`ятсот) гривень за кожний день прострочення.

За приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або несвоєчасне виконання обов`язку.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга, третя статті 549 ЦК України).

Як свідчать умови договору (пункт 5.1.3), сторони в договорі визначили, що штраф стягується у фіксованій сумі за кожен день прострочення.

Тобто, сторони визначили умови штрафу, змішаного типу, а саме є визначена фіксована сума в розмірі 500 грн., однак стягується вона за кожен день прострочення, що по своїй суті підпадає під визначення пені і штрафу одночасно.

Згідно частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

У відповідності до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З урахуванням наведеного, суд звертає увагу на те, що сторони при укладанні договору добровільно погодили вказані умови договору, що відповідає принципу диспозитивності. В свою чергу, підстави вважати, що при укладенні договору волевиявлення сторін не було вільним і не відповідало їх внутрішній волі, відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що нарахування штрафу, за кожен день прострочення у фіксованій сумі є правомірним, погодженим сторонами, а тому застосовується, як засіб відповідальності через неналежне виконання зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд вбачає, що останній здійснений арифметично вірно, зокрема за період з 10 травня 2018 року по 10 березня 2020 року в сумі 335 000 грн. 00 коп., також позивач скористався своїм правом та зменшив суму штрафної санкції до розміру у 80 000 грн. 00 коп. та просив стягнути саме в такому розмірі штраф з відповідача на свою користь.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Системний аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначність прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

На переконання суду, розмір нарахованої штрафної санкції в сумі 80 000 грн. 00 коп. є непомірно великим, в порівнянні з основною сумою боргу в сумі 51 919 грн. 10 коп., також судом враховано, що на час розгляду справи відповідач уже не є Фізичною-особою підприємцем, про що зазначив сам позивач, що підтверджується матеріалами справи, крім того судом взято до уваги розмір інших компенсаційних санкцій нарахованих позивачем для відповідача, що становлять 4 511 грн. 76 коп. інфляційні втрати та 2 862 грн. 54 коп. три процента річних.

Підсумовуючи усе зазначене вище, суд вбачає, що розмір штрафної санкції є непомірно завищеним у порівнянні з основною сумою боргу та в порівнянні із нарахованими компенсаційними витратами передбаченими статтею 625 ЦК України.

За таких обставин, суд оцінивши усі надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності вбачає за необхідне зменшити розмір штрафу, зокрема правомірним та співмірним буде штраф в розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Відтак, позов в частині стягнення штрафу з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СКАРБ” підлягає до задоволення в сумі 5 000 грн. 00 коп.

Крім того, позивач через неналежне виконання зобов`язань за договором покликаючись на статтю 625 ЦК України нарахував для відповідача 4 511 грн. 76 коп. інфляційних втрат та 2 862 грн. 54 коп. три відсотка річних.

У відповідності до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, останній здійснений арифметично вірно із зазначенням вірних періодів нарахування та здійснений на підставі закону, зокрема статті 625 ЦК України.

За таких обставин, позов в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СКАРБ” 4 511 грн. 76 коп. інфляційних втрат та 2 862 грн. 54 коп. три відсотка річних підлягає до задоволення, як обґрунтований та підтверджений.

У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76-78 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи усе зазначене вище, суд позов задовольняє в повному обсязі, відтак через неналежне виконання умов договору з ОСОБА_1 суд стягує на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СКАРБ” 51 919 грн. 10 коп. основної суми боргу, 5 000 грн. 00 коп. штрафу, 4 511 грн. 76 коп. інфляційних втрат та 2 862 грн. 54 коп. три відсотка річних, як обґрунтований та підтверджений.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання даної позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 102 грн. 00 коп., на відповідача покладаються судові витрати в зазначеному розмірі.

Щодо зменшення розміру пені, суд зазначає, що зазначене зменшення не свідчить про відмову в позові в частині зменшення суми пені, а отже і судовий збір, відшкодовується з урахуванням усієї заявленої до стягнення суми боргу.

Аналогічні висновки містяться в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.02.2013 року № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” в абзаці 3 пункту 2.4, яким роз`яснено, судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СКАРБ” (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, 112, ідентифікаційний код: 32951439) 51 919 (п`ятдесят одну тисячу дев`ятсот дев`ятнадцять) грн. 10 коп. основної суми боргу, 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 4 511 (чотири тисячі п`ятсот одинадцять) грн. 76 коп. інфляційних втрат, 2 862 (дві тисячі вісімсот шістдесят дві) грн. 54 коп. три відсотка річних та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

4. В частині стягнення штрафу у розмірі 75 000 грн. 00 коп. відмовити.

3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 16 вересня 2020 року.

Суддя В. Г. Торчинюк

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 112);

3 - відповідачу рекомендованим ( АДРЕСА_2 ).