Постанова № 9155665, 25.03.2010, Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 2-а-822/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2010 року м.Путивль

Суддя Путивльського районного суду Сумської області Гриценко П.П. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації Сумської області, (далі Управління) про визнання дій протиправними, стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати дії Управління щодо нарахування та виплати йому одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2001- 2009 роки у меншому розмірі ніж це передбачено ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Закон №796-12) незаконними та стягнути з Управління на його користь недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2001 - 2009 роки в розмірі 12640 грн. 00 коп., посилаючись на те, що він є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії інвалідом і з 09.11.2007 року його визнано інвалідом ІІ групи - до цього мав статус дитини інваліда, яка стала інвалідом з дитинства внаслідок аварії на ЧАЕС, тому у відповідності до ст.48 Закону №796-12, йому повинна виплачуватися щорічно одноразова грошова допомога на оздоровлення за 2001-2007 р.р. у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, а за 2008-2009 р.р. пяти мінімальних заробітних плат і ця допомога виплачується за місцем проживання органами соціального захисту населення. Однак всупереч вимогам Закону № 796-ХІІ ці виплати здійснювалися відповідачем в розмірах, передбачених постановою КМУ “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 26 липня 1996 року № 836( далі - постанова КМУ № 836), постановою КМУ “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 12 липня 2005 року № 562(далі - постанова КМУ № 562).

По питанню виплати недоотриманої суми на оздоровлення він звертався до відповідача з письмовою заявою у січні 2010 року, однак в цьому йому було відмовлено.

Позивач свої позовні вимоги повністю підтримав та просив справу розглянути за його відсутність, про що надав письмову заяву ( а.с.18).

Відповідач своїх письмових заперечень на позов не направив, у своїй заяві від 24.03 2010 р. (а.с. 19) позов заперечував і просив справу розглядати за відсутності його представника.

На підставі ч. 3 ст.122 КАСУ розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії і з 09.11.2007 року йому встановлена друга група інвалідності і згідно ч. 4 ст. 48 Закону № 796-12 він має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, (а.с. 4-6). До цього, з мав статус інваліда з дитинства внаслідок аварії на ЧАЕС (а.с.10).

Довідкою Управління (а.с.7) підтверджено, що позивач отримував таку допомогу у розмірах, визначених постановами КМУ № 836 і № 562, а саме : як дитині інваліду - в 2001-2004 рр. - по 21 грн.50 коп., в 2005-2007 р.р. 90 грн., як інваліду ІІ групи - у 2008 -2009 рр. по 120 грн.

11.01.2010 року позивач звертався до Управління із заявою про перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2001-2009 роки, в розмірі, передбаченому ст. 48 Закону №796-12 виходячі із мінімальної заробітної плати на момент виплати, однак йому в цьому було відмовлено (а.с. 7-8).

Разом з тим, в силу до ст.19 Конституції України Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до чч. 4-5, 7 ст. 48 цього Закону учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідам ІІ групи, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі пяти мінімальних заробітних плат, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Ця правова норма протягом 2001-2005 рр. була чинною і змін не зазнавала, отже підлягала застосуванню субєктом владних повноважень при нарахуванні і виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення.

Частиною 1 ст. 67 Закону № 798-ХІІ було визначено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій( передбачених цим Законом) підвищується Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, однак встановлений постановами КМУ № 836 і 562, розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом багатьох років не змінювався, незважаючи на постійне збільшення мінімальної заробітної плати, і не відповідав розміру, встановленому Законами України.

У перерахунку та виплаті недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік субєктом владних повноважень позивачеві відмовлено правомірно, оскільки на момент її виплати (25.09.2006 р.) діяли обмеження щодо застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 Закону № 796-ХІІ, які були встановлені Законом України “Про державний бюджет на 2006 р.”, і підлягали застосуванню розміри, визначені постановою КМУ № 562, що вказує на відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Стосовно позовних вимог про нарахування та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, то вказана вимога підлягає задоволенню з таких міркувань .

Згідно з пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-V на 2007 рік, дія ч. 4 ст. 48 Закону № 796-ХІІ в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, була зупинена.

Рішенням Конституційного суду України у справі № 6-рп/2007 від 09.07.07 р. (справа про соціальні гарантії громадян), п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є не конституційними).

Рішення Конституційного суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, положення п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-V втратили чинність з 09 липня 2007 року, що свідчить про відновлення з цього моменту права позивача на отримання допомоги у розмірах, визначених ч.4 ст. 48 Закону № 796-ХІІ.

Тому виплата позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік - 24.09.2007 р. в сумі 90 грн., тобто у розмірах, визначених постановою КМУ №562, а не ст. 48 Закону № 796-ХІІ., є протиправною.

Законом України « Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ст.48 Закону №796-12, відповідно до якого одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Ці зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет).

Отже, виплата щорічної допомоги на оздоровлення позивачу за 2008 рік здійснено на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року правомірно, тобто на підставі законодавства, яке діяло на момент виплати - 19.02.2008 року.

Що стосуються таких виплат у 2009 році, суд зазначає наступне.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надане право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Але у 2009 році, Кабінетом Міністрів України, на виконання ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік», не було встановлено розміру допомоги в абсолютних сумах, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Таким чином, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами Управління повинно було здійснити виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, виходячи з положень ст. 48 Закону №796-12, а не у розмірах визначених постановою КМУ №562 від 12.07.2005 року.

Задовольняючи позов часково, суд виходить з того, що позовні вимоги в частині стягнення з Управління грошових сум, визначених позивачем не ґрунтуються на законі і, оскільки за приписами ч.3 ст. 105 КАСУ, встановивши наявність протиправної поведінки субєкта владних повноважень, суд має зобовязати його до правової поведінки шляхом встановлення обовязку по нарахуванню та виплаті недоплачених сум, і не може перебирати на себе функції державного органу, якому такі повноваження надані законом.

Таким чином, виходячи із змісту позовних вимог за захистом яких позивач звернувся до адміністративного суду та повноважень останнього, визначених ст. 162 КАСУ, суд вважає можливим визнати протиправною відмову відповідача у перерахунку та виплати не отриманих сум щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, виходячи з розмірів, встановлених ч. 4 ст. 48 Закону №796-12 та зобовязати субєкт владних повноважень провести перерахунок і виплати такої допомоги за 2001-2005, 2007 як дитині інваліду, за 2009 рр., як інваліду ІІ групи з урахуванням раніше отриманих сум.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строків звернення до адміністративного суду, суд виходить з того, що за змістом Закону №796-12 щорічна одноразова допомога має характер компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а отже в силу п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України строки, визначені ст. 99 КАСУ, на заявлені позовні вимоги не поширюються.

Крім того, відповідач на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, встановлених ч.1 ст.100 КАС України не наполягав.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст.6, 9, 17, 18, 89, 99, 100, 122, 159 - 163, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.19, 113, 152 Конституції України, Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік», Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07 р. та № 10-рп/2008 року від 22 травня 2008 року, ст.ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації Сумської області ( ЄДРПОУ 03197999, Сумська область, м. Путивль, вул. Кірова, 93 ) щодо відмови у перерахунку і виплаті ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( інд. номер НОМЕР_1) щорічної допомоги на оздоровлення за 2001-2005, 2007 р.р. як дитині-інваліду, за 2009 р. як інваліду ІІ групи, виходячи з розмірів, передбачених ч. 4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобовязати Управління праці та соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації Сумської області нарахувати ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення у відповідності до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2001-2005, 2007 рр. - як дитині-інваліду в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, а за 2009 р. як інваліду ІІ групи в розмірі пяти мінімальних заробітних плат, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої відповідним Законом України про Державний бюджет України на момент виплати, і провести відповідні виплати з урахуванням раніше отриманих сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Путивльський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня отримання копії постанови і поданням після цього апеляційної скарги протягом 20 днів або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений для її подачі, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: підпис

Копія вірна

Голова

Путивльського районного суду П.П.Гриценко