Ухвала суду № 91555752, 14.09.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 494/493/20

Провадження № 1-кп/947/1103/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2020 року колегія суддів Київського районного суду міста Одеси у складі:

головуючого - судді Войтова Г.В.,

суддів Прохоров П.А.,

Чаплицького В.В.,

за участю секретаря Маркової О.І.,

прокурора Волобоєва А.Г.,

захисників Бабчука С.Я., Голотової М.М.

потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника потерпілого ОСОБА_1 – Іноземцева О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017160000000632 від 12.07.2017 року відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.125, ч.1 ст.162, ч.2 ст.186, ч.4 ст.187 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні колегії суддів Київського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017160000000632 від 12.07.2017 року відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.125, ч.1 ст.162, ч.2 ст.186, ч.4 ст.187 КК України.

Відповідно до ст. 331 ч. 3 КПК України до спливу двомісячного строку з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

В судовому засіданні прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що він обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років з конфіскацією майна, у зв`язку з чим обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не може усунути існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 .

Крім того, прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки він обвинувачується у скоєнні тяжкого та особливо тяжкого кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років з конфіскаціє майна, у зв`язку з чим обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не може усунути існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 .

Захисник Бабчук С.Я. у судовому засіданні заперечував, щодо розгляду заявленого прокурором усного клопотання про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченим у вигляді тримання під вартою. Крім того захисник Бабчук С.Я. зауважив, що суд позбавлений права самостійно ставити на обговорювання питання щодо доцільності продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник Бабчук С.Я. надав до суду письмове клопотання про зміну обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем мешкання, посилаючись на те, що ризики на які посилається прокурор не підтверджуються жодним доказом. Доказів тиску на свідків у сторони обвинувачення не має, як і підстав обґрунтовано припускати можливість знищення доказів у справі, які вже зібрані та зберігаються у сторони обвинувачення. Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не мають наміру переховуватися від суду, ризик впливу на свідків відсутній, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином у обвинуваченого не має бажання та можливості, скоювати нові злочини не збираються. Саме лише тяжкість інкримінованого злочину не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про що неодноразово вказував в своїх рішеннях Европейський суд з прав людини. Так, обвинувачений ОСОБА_4 має постійне місце проживання, одружений, має неповнолітню дитину, 2006 року народження, має батьків пенсіонерів, раніше не судимий, позитивно характеризується, не підозрюється у вчиненні інших злочинів. Обвинувачений ОСОБА_3 має постійне місце мешкання, на утриманні трьох дітей, раніше не судимий,пенсіонер, позитивно характеризується за місцем мешкання, не підозрюється у вчиненні інших злочинів. Також, обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не відповідає вимогам практики ЕСПЛ та нормам КПК України. Підстави та обґрунтування щодо зміни обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, викладені в письмовому клопотанні захисника Бабчука С.Я.

Захисник Демченка С.П. надав до суду письмове клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з підстав відсутності ризиків на які може посилатись прокурор, оскільки вони надумані та є припущеннями. Так, ризик переховування від суду надуманий, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 має постійне місце мешкання та роботи, має трьох неповнолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем мешкання, та в країні введено карантин, що обмежує пересування осіб. Крім того, по справі зібрані всі докази, які відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, тому ризик знищення, спотворення речей та документів безпідставний. Посилання прокурором на ризики щодо тиску на свідків, потерпілих, та щодо перешкоджання кримінальному провадженню, вчинення іншого правопорушення, чи продовження кримінального правопорушення тощо, не доведено доказами та не обґрунтовано. Також, тяжкість інкримінованого правопорушення,не виправдовує застосування самої суворої міри запобіжного заходу і доцільності перебування ОСОБА_3 в умовах ізоляції від суспільства. Так згідно практики Європейського суду з прав людини, небезпеку переховування від суду не можливо вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання. Також, інші підстави та обґрунтування на які посилається захисник Демченка С.П. щодо зміни обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, викладені в його письмовому клопотанні.

Захисник Голотова М.М. в судовому засіданні підтримала думку захисника Бабчука С.Я. в повному обсязі. Крім того, захисник Голотова М.М. висловила думку, що прокурор проголосив лише припущення доведеності ризиків, а суду не надано обгрунтування наявності ризиків на які посилається. Фактично сторона захисту доводить, що відсутні підстави для продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених. Суди в ухвалах посилаються на одні й ті самі підстави для продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що веде до формалізму.

Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримали клопотання та своїх захисників Бабчука С.Я та Демченка С.П., та думку захисника Голотової М.М.

Представник потерпілого ОСОБА_1 – Іноземцева О.В., потерпілі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , підтримали думку прокурора.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт з додатками, та надані до суду клопотання та додані до них матеріали, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Згідно зі ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

П.1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості. Також згідно з пунктом 3 статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме тільки існування обґрунтованої підозри є підставою для позбавлення свободи, і прокурор має навести всі підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до п. 4,5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п`ять років або ж до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , колегія суддів враховує обставини, передбачені ст.ст. 177-178 КПК України, з урахуванням особи обвинуваченого, його віку, стану здоров`я, майнового стану, міцності соціальних зв`язків, обвинувачення у вчиненні декілька кримінальних правопорушень, одне з яких є особливо тяжким злочином, за попередньою змовою групою осіб, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання ОСОБА_3 винним, того факту, що існують ризики того, що ОСОБА_3 перебуваючи на волі зможе переховуватись від суду; раніше працював в правоохороних органах, у зв`язку з чим він обізнаний про способи та методи уникнення від правоохороних органів, та може незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому кримінальному провадженні, які на теперішній час не допитані судом, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Колегія суддів приходить до висновку що суспільний інтерес у триманні обвинуваченого під вартою, переважає над особистими інтересами обвинуваченого, прокурором доведені ризики передбачені ст.177 КПК України та вважає, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів може не забезпечити належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 та запобігти передбаченим ст. 177 КПК України ризикам, а тому суд вважає за необхідне продовжити відносно ОСОБА_3 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , колегія суддів враховує обставини, передбачені ст.ст. 177-178 КПК України, з урахуванням особи обвинуваченого, його віку, стану здоров`я, майнового стану, міцності соціальних зв`язків, обвинувачення у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, за попередньою змовою групою осіб, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання ОСОБА_4 винним, того факту, що існують ризики того, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі зможе переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Колегія суддів приходить до висновку що суспільний інтерес у триманні обвинуваченого під вартою, переважає над особистими інтересами обвинуваченого, прокурором доведені ризики передбачені ст.177 КПК України та вважає, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів може не забезпечити належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 та запобігти передбаченим ст. 177 КПК України ризикам, а тому суд вважає за необхідне продовжити дію запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, а також обставин кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , колегія суддів вважає за необхідне не визначати розмір застави.

Колегія суддів, також приймає до уваги і стадію даного судового провадження, в межах якого свідки та потерпілі на даний час судом не допитані, відтак докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом не досліджувалися. В разі переховування обвинувачених, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою щодо обвинувачених.

Все вищевикладене у сукупності свідчить, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та обмеження їх прав, не суперечать ст.5 «Конвенції з прав людини та основоположних свобод», оскільки в матеріалах кримінального провадження існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, перевищує принцип поваги до особистої свободи та є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.

Думку захисника Голотової М.М., яка підтримала клопотання захисників щодо зміни обвинуваченим запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, колегія суддів вважає безпідставною.

Розглядаючи доводи захисників Бабчука С.Я. та Демченка С.П. щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з тримання під вартою на домашній арешт, колегія суддів вважає, що наявність у обвинувачених міцних сімейних зв`язків, постійного місця проживання, відсутності судимостей, наявність родини тощо, не можливо на даний час віднести до тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченими дій, спрямованих на ухилення від суду та можливого покарання, з огляду на характер інкримінованих злочинів, чітким є переконання колегії суддів, що ані домашній арешт, ані інші більш м`які запобіжні заходи, окрім як тримання під вартою не зможуть запобігти наведеним вище ризикам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 31,177-178,183,184,194,196,197,331, 369-372,376 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні клопотань захисників Бабчука С.Я., Демченка С.П. та Голотової М.М. щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту - відмовити.

Продовжити відносно ОСОБА_3 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ ОСІ строком на 60 днів, тобто до 13.11.2020 року, включно.

Продовжити відносно ОСОБА_4 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ ОСІ на 60 днів, тобто до 13.11.2020 року, включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копія ухвали вручається обвинуваченим, прокурору та направляється уповноваженій особі місця ув`язнення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Войтов Г. В.

Судді Прохоров П.А.

Чаплицький В.В.