Рішення № 91542574, 15.09.2020, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/1340/19

Провадження № 2/0182/2221/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15.09.2020 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Багрової А.Г.

розглянув у м. Нікополі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Представники позивача – ОСОБА_2 за довіреністю № 367-К-Н-О від 31.01.2019 року (а.с.34), ОСОБА_3 за довіреністю № 1695-К-Н-О від 31.03.2019 року (а.с.67).

Заяви по суті справи:

28.02.2019 року АТ «КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 127939,93 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 23.02..2013 року відповідач підписав заяву б/н, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 4500,00 грн. (з можливістю його збільшити або зменшити) на картковий рахунок на умовах, визначених Банком.

Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг відповідач зобов`язувався належним чином прийняти, використовувати і повернути банку отримані кошти, а також здійснювати плату за кредит (встановлені проценти, комісії) у терміни, встановлені кредитним договором.

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відносно своєчасного повернення суми отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитом відсотків у встановлені кредитним договором терміни ОСОБА_1 не виконує, у зв`язку з чим у нього склалась заборгованість за кредитом.

Станом на 21.02.2019 року заборгованість відповідача перед Банком становить 127939,93 грн., з яких:

- заборгованість за тілом кредиту – 3904,69 грн.;

- заборгованість по процентам за користування кредитом – 122843,31 грн.;

- заборгованість за пенею та комісією з 23.02.2013 року по 26.01.2016 року – 1191,93 грн.;

Враховуючи те, що відповідач протиправно, всупереч умов надання кредиту, не повертає позивачу кредитні кошти та пов`язані із кредитом платежі, представник позивача просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати (а.с.2-4).

21.08.2020 року ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк», у якому просив у позові відмовити у повному обсязі у зв`язку з його необґрунтованістю та недоведеністю (а.с.125-130).

Посилається на те, що Банком не надано доказів на підтвердження отримання ним кредитних коштів. В Анкеті заяві відсутні будь-які умови щодо відсотків, нарахування пені та штрафів. У заяві позичальника від 23.02.2013 року про приєднання до умов та правил надання банківських послуг процентна ставка не зазначена. Доданий до позову Витяг з Умов та правил надання банківських послуг як роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, банку, яка вносить відповідні зміни в умови. Редакція Умов та правил надання банківських послуг неодноразово змінювалась банком, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Отже не можна вважати, що між ним та банком виникли правовідносини за договором приєднання. За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані йому Умови та Правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ним кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Також наданий розрахунок заборгованості станом на 21.02.2019 року не є належним та допустимим доказом, оскільки не містить інформації щодо розрахунку заборгованості, що утворилась по тілу кредиту та розрахунку відсотків. В ньому не зазначено дати та розміри погашення кредиту та відсотків по кредиту з посиланням на відповідні платіжні документи, не зазначені періоди за які нараховані відсотки, а також не зазначено в якому розмірі по кредитному ліміту він отримав кошти за платіжною карткою. З наданого розрахунку заборгованості не вбачається, що він отримав саме 4500 грн. , за які порушення нараховано штрафи, пеню та підстави таких нарахувань, строки виникнення права позивача на застосування відповідальності за неналежне виконання зобов`язань, за які порушення зобов`язань настала відповідальність і яку суму та в які строки ним не повернуто. Таким чином, за відсутності належного розрахунку неможливо встановити точну суму заборгованості. Отже розмір заборгованості банком не доведений.

Інших заяв по суті сторони, у визначені ухвалою суду строки, не надали.

Процесуальні дії у справі:

Провадження по справі відкрито 20.03.2019 року та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, роз`яснено відповідачу його право подати відзив на позов (а.с.48-49).

20.06.2019 року постановлено розглянути справу заочно (а.с.58) та ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі (а.с.59-60).

26.05.2020 року ухвалою суду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду залишено без руху(а.с.79)

16.06.2020 року ухвалою суду заяву про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення суду залишено без розгляду(а.с.96-98)

10.08.2020 року ухвалою суду задоволено заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, скасовано заочне рішення суду від 20.06.2019 року, в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення(виклику) сторін, визначено строки для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив (а.с.119-120)

Судом встановлено:

23.02.2013 року відповідачем ОСОБА_4 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.8).

Надана позивачем у світлокопії анкета-заява від 23.02.2013 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містить даних, якою послугою мав намір скористатись позичальник та яку картку просив оформити на своє ім`я, не містить зазначений бажаний кредитний ліміт, а також, який саме вид платіжної картки банком було видано відповідачу відповідно до його заяви, її номеру, строку дії та який кредитний ліміт йому було встановлено; не містить істотних умов договору (базову процентну ставку, порядок погашення кредиту, пільговий період та інше).

Також банком наданий до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, який не підписано позичальником (а.с.10-33).

Крім того, до позовної заяви долучено витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна», передбачає чотири види Тарифів в залежності від типу кредитної картки: «Універсальна - 30 днів пільгового періоду», «Універсальна - 55 днів пільгового періоду», «Універсальна - Contract», «Універсальна - Gold»(а.с.89).

Як вбачається із зазначеного витягу, кожен вид кредитної картки передбачає пільговий період, базову процентну ставку на місяць, обов`язковий щомісячний платіж, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У ході судового розгляду встановлено, що надана позивачем анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містить даних якою послугою мав намір скористатись позичальник та яку картку просив оформити на своє ім`я, не містить зазначений бажаний кредитний ліміт, а також, який саме вид платіжної картки банком було видано відповідачеві відповідно до його заяви, його номеру, строку дії та який кредитний ліміт йому було встановлено; не містить істотних умов договору (базову процентну ставку, порядок погашення кредиту, пільговий період та інше). Доданий до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не підписано позичальником.

Положеннями статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Стаття 129 Конституції Українивизначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду.

Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Матеріали справи не містять письмових доказів на підтвердження факту отримання ОСОБА_1 за кредитним договором від 23.02.2013 року кредитних коштів у розмірі 4500 грн.

Доказів отримання відповідачем картки зі строком її дії позивачем не надано.

У той же час, анкета-заява від 23.02.2013 року не містить відомостей про номер кредитної картки, яка була відкрита відповідачеві, її перевипущення.

Виписка з кредитного рахунку ОСОБА_1 про рух коштів суду не надана.

Таким чином, з письмових доказів, наданих стороною позивача, неможливо встановити який тип картки було видано відповідачу, розмір кредитного ліміту, встановленого на картку 23.02.2013 року, неможливо визначити розмір заборгованості за договором, так як його розрахунок виходить безпосередньо з розміру наданого банком кредиту та типу кредитної картки.

За вказаних вище обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами факт укладення кредитного договору з відповідачем в порядку, передбаченому законом, доведення до відома останнього положень цього договору та погодження всіх його істотних умов, видачі кредиту 23.02.2013 року в розмірі 4500 грн. та обґрунтованості розрахунку заборгованості.

В зв`язку з цим, в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.

За умовами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати, понесені АТ КБ «ПриватБанк» відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.10,11,12,13,18,62,64,76,81,89,141,263-265,268 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У позові Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення боргу – відмовити у повному обсязі.

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його повного складення.

Повний текст рішення складено 15.09.2020 року.

Дані про учасників справи:

позивач – Акціонерне товариство «Комерційний Банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570 адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2

Суддя: А. Г. Багрова