Ухвала суду № 91542565, 15.09.2020, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/4938/20

Провадження № 1-кп/0182/1076/2020

У Х В А Л А

15.09.2020 м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого –судді Клименко І.В.,

секретар судового засідання Степанова О.Ю.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку в залі суду в м. Нікополі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.04.2019 за № 12019040340000979 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження – с. Дзержинівка, Солонянського району, Дніпропетровської області, який зареєстрований у АДРЕСА_1 , фактично проживає у АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України

за участю сторін судового провадження

прокурора Стельмаха А.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1

(в режимі відеоконференцзв`язку з ДУВП №4)

захисника Дятлова А.М.,

в с т а н о в и в:

Прокурор Нікопольської місцевої прокуратури Стельмах А.В. 01.09.2020 надіслав до Нікопольського міськрайонного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні від 12.04.2019 за № 12019040340000979 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.

Щодо обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком дії до 16.09.2020.

Оскільки строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому незабаром спливає, прокурор просив суд продовжити строк тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше 60 діб, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу, а саме ризики переховування від органу слідства і суду, до чого його може спонукати тяжкість можливого покарання; продовження злочинної діяльності; незаконний вплив на представника потерпілого, свідків. Застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти продовження строків тримання під вартою та просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_2 , посилаючись на те, що доказів наявності ризиків прокурором не надано, він обов`язково буде з`являтися за кожним викликом суду, не вчинятиме нових злочинів та суворо виконуватиме умови домашнього арешту. Крім того, він має міцні соціальні зв`язки – дружину та двох маленьких доньок - 2019 та 2020 р. народження, є єдиним годувальником в родині, а тому хоче утримувати сім`ю та приймати участь у вихованні дітей.

Захисник обвинуваченого підтримав клопотання свого підзахисного.

Вислухавши думку сторін судового провадження, суд враховує наступне.

Як встановлено в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину. При цьому суд враховує позицію ЄСПЛ, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав (наприклад «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.07.2011 та інших), що «термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення». Тим більш, що відповідно до практики ЄСПЛ факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягнення цілі якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ „Феррарі-Браво проти Італії”.

Крім того, ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, не зважаючи на існування презумпції не винуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (наприклад, рішення ЄСПЛ „Нечипорук і Йонкало проти України” від 21.07.2011, „Осаковський проти України” від 17.07.2014 та ін).

Як встановлено в судовому засіданні, продовжують існувати ризики того, що обвинувачений може переховуватись від суду, до чого його може спонукати тяжкість можливого покарання, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з конфіскацією майна, а також те, що під час досудового розслідування ОСОБА_1 , після оголошення йому підозри, почав переховуватись, був оголошений у розшук та доставлений до суду на підставі ухвали слідчого судді; продовжувати злочинну діяльність - вчиняти кримінальні правопорушення аналогічні тим, в яких він обвинувачується; впливати на представника потерпілого, свідків у кримінальному провадженні, якими є його знайомі, бізнес-партнери та працівники його підприємства; репутацію обвинуваченого. Все це, на думку суду та з огляду на інтереси суспільства, потребує продовження строків тримання під вартою обвинуваченого.

Оскільки строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 закінчується 16.09.2020, тому суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу слід відмовити.

Крім того, враховуючи практику ЄСПЛ, суд, продовжуючи дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає за можливе, як альтернативний запобіжний захід, визначити обвинуваченому розмір застави, достатній для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених КПК, оскільки у разі, коли суд застосовує запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у злочинах, перелік яких передбачено ч. 3 ст. 183 КПК України, питання про визначення або ж не визначення застави віднесено на розсуд суду.

Ч.5 ст. 182 КПК України встановлює, що особі, обвинуваченій у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , розмір майнової шкоди, заподіяної потерпілому внаслідок умисних, незаконних дій останнього, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, суд вважає за необхідне призначити розмір застави у межах, визначених ч. 5 ст. 182 КІІК України, - у розмірі 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 318 200 грн., тобто такий, який перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, зупинення його злочинної діяльності.

Керуючись ст. 314-315 КПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою задовольнити, в задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу відмовити.

Продовжити щодо ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , місяць – серпень, число – 04 дію запобіжного заходу тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше, ніж на 60 діб, тобто до 13 листопада 2020 р.

Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави у сумі 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 318 200 грн. для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави і зобов`язаний виконувати наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися із м. Нікополя, Дніпропетровської обл., в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі нез`явлення за викликом до суду без поважних причин або неповідомлення ним про причини своєї неявки або порушення ним обов`язків, покладених цією ухвалою, застава звертається у дохід держави.

Ухвала відповідно до Рішення Конституційного суду України № 4-р/2019 від 13.06.2019 може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: І. В. Клименко