Ухвала суду № 91541376, 14.09.2020, Городоцький районний суд Львівської області

441/1233/18

1-кп/441/23/2020

У Х В А Л А

с у д о в о г о з а с і д а н н я

14.09.2020 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючої - судді Малахової - Онуфер А.М.

з участю секретаря судових засідань Клок Н.Р.

прокурора Гавриліва О.М.

захисників Гавенка Б.І., Гриньо М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городок Львівської області клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12018140180000242 від 12.05.2018 на

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів, гр-на України, одруженого, не працюючого, з базовою загальною середньою освітою, раніше судимого, востаннє 24.10.2013 Жовківським районним судом Львівської обл. за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України на чотири роки п`ять місяців позбавлення волі, без визначеного місця реєстрації, тимчасово проживаючого на АДРЕСА_1 ,

та

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Чижки Пустомитівського р-ну Львівської обл., українця, гр-на України, розлученого, не працюючого, з неповною середньою освітою, раніше судимого 07.06.2011 Галицьким районним судом м. Львова за ч. 2 ст. 185, ст. 75 КК України на два роки позбавлення волі, з випробуванням на два роки; 05.06.2013 цим же судом та 27.02.2015 Апеляційним судом Львівської обл. за ч. 2 ст. 307, ст.ст. 69, 71, 72 КК України на чотири роки шість місців позбавлення волі з конфіскацією майна, без визначеного місця реєстрації, тимчасово проживаючого на АДРЕСА_2 ,

за ч. 2 ст. 187 КК України, -

в с т а н о в и в :

в провадженні Городоцького районного суду Львівської області на розгляді перебуває кримінальне провадження на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 187 КК України.

17.07.2020, ухвалою суду обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожному, продовжено строк тримання під вартою на 60 днів - до 14.09.2020, включно, без визначення розміру застави.

Прокурор в суді просить про продовження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави, кожному, мотивуючи тим, що строк тримання під вартою останніх закінчується 14.09.2020, а завершити розглядом провадження до цього часу неможливо, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які слугували підставою для обрання та продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не відпали, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обгрунтовано обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину і зокрема у розбої, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що останні не мають міцних соціальних зв`язків та постійного місця роботи, ведуть стабільну антисоціальну поведінку, мають негативну репутацію, інше, відтак продовження обвинуваченим строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою сприятиме запобіганню їх спробам переховуватися від суду з метою уникнення можливого покарання, незаконно впливати на потерпілих та свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , які не допитані судом, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інші кримінальні правопорушення, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, не зможе забезпечити належне виконання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покладених на них процесуальних обов`язків та запобігти вищезазначеним ризикам.

Захисники Гавенко Б.І. та Гриньо М.І. заперечують щодо продовження підзахисним строку тримання під вартою, мотивуючи тим, що прокурором не наведено нових ризиків передбачених ст. 177 КПК України, просять про зміну ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно, запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 просить про домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 висловився на підтримку позиції захисника.

Заслухавши прокурора, захисників, обвинувачених, вивчивши клопотання, матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).

За положеннями ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження тримання обвинуваченого під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Так, ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 17.07.2020, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 14.09.2020, включно, без визначення розміру застави, однак судове провадження до спливу означеного строку завершити не можливо, оскільки не допитано свідка обвинувачення ОСОБА_3 та свідка захисту ОСОБА_4 , не вчинено інших необхідних процесуальних дій.

ОСОБА_1 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна, не працює, визначеного місця проживання немає, одружений, утриманців немає, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини, що свідчить про відсутність у нього соціально-стримуючих факторів, які б давали підстави вважати, що він не буде перешкоджати кримінальному провадженню, не вчинить інше кримінальне правопорушення та не буде переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який згідно ст. 12 КК України належить до тяжкого злочину, кваліфікуючими ознаками якого є вчинення за попередньою змовою групою осіб поєднаного з насильством небезпечним для життя чи здоров`я особи, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, відбувши покарання у виді позбавлення волі на шлях виправлення не став, розлучений, не працює, що вказує на його стійку протиправну поведінку та відсутність у нього соціально-стримуючих факторів, а отже, останній може перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків недопитаних судом, інше.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

З огляду на наведене, вирішуючи питання про продовження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку, раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, крім продовження існування вищезазначених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд ураховує, в тому числі, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченими (кожним) злочину, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у разі визнання їх винуватими у інкримінованому кримінальному правопорушенні, вік та стан їх здоров`я, міцність соціальних зв`язків, в т.ч. сімейний та майновий стан, кожного, а також характер, ступінь суспільної небезпечності та спосіб вчинення злочину, який ставиться у вину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , поведінку останніх під час судового розгляду та інші обставини кримінального провадження, відтак вважає, що обвинуваченим слід продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 60 днів без визначення розміру застави з огляду на положення ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки інший, більш м`який запобіжний захід, як про це просять захисники Гавенко Б.І. та Гриньо М.І., не забезпечить в повній мірі належної поведінки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час розгляду кримінального провадження.

За наведеного, керуючись ст. ст. 177, 331, 369-372 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

клопотання прокурора Городоцької місцевої прокуратури Львівської області Гавриліва О.М. задовольнити.

ОСОБА_1 строк тримання під вартою продовжити на шістдесят днів - до 12 листопада 2020 року, включно.

ОСОБА_2 строк тримання під вартою продовжити на шістдесят днів - до 12 листопада 2020 року, включно.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів.

Суддя Малахова-Онуфер А.М.