Ухвала суду № 91534199, 15.09.2020, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/229/19

Провадження № 1-кп/545/32/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.09.2020 року Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Потетій А.Г.,

при секретарі Кудря А.Р., Радченко В.О.,

з участю прокурора Базавлук С.С., Запорожець Н.О.,

захисника Стороженко С.В.,

представника потерпілого Марченко А.О.,

представника цивільного

відповідача Гальченко Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в режимі відеоконференції з КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» клопотання прокурора Полтавської місцевої прокуратури Базавлук С.С. про застосування примусових заходів медичного характеру відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, особи з інвалідністю 2 групи, не одруженого, малолітніх дітей на утриманні не маючого, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ознаками вчинення суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018170300001249 від 17.10.2018 року , -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 15.10.2018року, близько 18 години 00 хвилин, спільно з батьком ОСОБА_2 , прийшов на територію подвір`я домогосподарства потерпілого ОСОБА_3 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де на ґрунті раніше виниклого конфлікту між його батьком ОСОБА_2 з сусідом ОСОБА_3 , наніс потерпілому ОСОБА_3 один удар частиною цеглини, яку тримав у правій руці, в ділянку чола ліворуч, в наслідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми струсу головного мозку, підшкірної гематоми ділянки чола ліворуч, які відповідно до висновку експерта № 1200 від 04.12.2018 року, не характерні для утворення при падінні та кваліфікуються тільки у своїй сукупності, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Своїми діями, які виразились у спричиненні легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, ОСОБА_1 , вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України.

В судовому засідання прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити, зазначаючи, що вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України повністю доведена наданими доказами та наявні законні підстави застосування примусових заходів медичного характеру відносно останнього, оскільки його психічне захворювання у формі шизофренії, параноїчної форми не дозволяє йому усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними .

В судовому засіданні особа, стосовно якої вирішується питання щодо застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_1 пояснив, що не винний оскільки потерпілий перший розпочав конфлікт.

Захисник Стороженко С.В. в судовому засіданні заперечувала проти застосування до її підзахисного ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру, оскільки вина останнього не доведена, а тому і слід відмовити в задоволенні позовних вимог потерпілого.

Потерпілий - ОСОБА_3 - цивільний позов підтримав в повному обсязі та пояснив , що 15.10.2020 року в після обідній час, ближче до вечора, він займався по господарству на своєму подвір`ї та побачив двох корів сусіда ОСОБА_2 , які зайшли до двору. Корови сусіда час від часу заходять до його подвір`я, а тому у вз`язку з цим у них тривалий конфлікт. В цей час до подвір`я зайшов ОСОБА_2 та почав вимагати повернути йому корови та сказав, що натравить на нього сина і він його поб`є після чого забравши корів сусід пішов та повернувся хвилин через двадцять зі своїм сином ОСОБА_5 . Зайшовши до двору ОСОБА_2 сказав сину - « Бий його !», і останній підбігши до потерпілого наніс йому удар ногою по тілу та рукою в голову наскільки він помітив в руці була цеглина. Після чого він- потерпілий втратив ненадовго свідомість. Коли прийшов до тями то схватив лежачу поруч лопату та почав нею відганяти ОСОБА_2 від себе махаючи перед ними в цей час ОСОБА_2 обійшов поза сараєм та вдарив потерпілого палицею по ребрам та спині після чого потерпілий вигнав їх з двору тримаючи в руках лопату та погрожуючи нею. Майже відразу після цього до двору зайшов знайомий потерпілого - ОСОБА_8 з іншим чоловіком якого зовуть ОСОБА_9 , дані особи повинні були допомагати потерпілому вправлятись по господарству. Він-потерпілий розповів їм , що трапилось та сказав, що нічого робити не потрібно бо він перебуває в поганому стані та вони пішли, а він потерпілий звернувся до лікарняного закладу та до поліції. Після отриманих травм він тривалий час лікувався, а також проходив курс лікування в санаторному закладі «Трембіта» в Закарпатській область на, що витратив багато коштів. Після побиття в нього була розсічена голова й губу і йшла кров. Також вказав, що займається мануальною терапією та у зв`язку з травмами не міг приймати людей а тому деякий час був вимушений переносити прийом громадян.

Представник потерпілого ОСОБА_3 - адвокат Марченко А.О. в судовому засіданні підтримав клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_1 , а також прохав задовільнити цивільний позов.

Представник цивільного відповідача ОСОБА_2 - адвокат Гальченко Н.Г. вказала, що вина ОСОБА_1 недоведена, а також позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому прохала відмовити в задоволенні цивільного позову потерпілого.

Відповідач - ОСОБА_2 , який є батьком ОСОБА_1 вказав, що не визнає цивільний позов в повному обсязі оскільки вина сина не доведена.

Вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку про задоволення клопотання та часткове задоволення цивільного позову, виходячи з таких підстав.

Вина ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме показами потерпілого ОСОБА_3 , свідка ОСОБА_10 , проведеним слідчим експериментом за участю потерпілого ОСОБА_3 від 16.11.2018 року, висновком експерта № 1200 від 28.11.2018 року, оглядом місця події від 20.12.2018 року, актом судово-психіатричного експерта № 23 від 16.01.2019 року.

Так в судовому засіданні допитаний в якості свідка ОСОБА_11 показав, що в кінці жовтня 2018 року , близько 18 години вечора, він на автобусній зупинці зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_9 і вони спільно пішли до ОСОБА_3 з яким вони домовились допомагати по господарству. Підходячи до його будинку, розташованого в с.Ковалівка, Полтавського району вони побачили ОСОБА_2- батька та сина, які йшли від будинку ОСОБА_3 до свого . Коли вони із ОСОБА_9 зайшли до подвір`я ОСОБА_3 то останній сидів коло будинку і нього на обличчі була кров . Він розповів, що трапилось а саме, що його побили але деталі не розповідав та вказав , що робити нічого не потрібно оскільки він себе погано почуває а тому він-свідок спільно з ОСОБА_9 пішли з подвір`я ОСОБА_3 . ОСОБА_1 та його батька- ОСОБА_2 свідок знає особисто оскільки раніше купляв у них молоко.

Згідно акту судово-психіатричної експертизи № 23 від 16.01.2019 року, ОСОБА_1 страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії, параноїчної форми. Відповідно до свого психічного стану не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу до якого відноситься вчинення інкриміноване йому протиправне діяння, ОСОБА_1 перебував у стані вище вказаного хронічного психічного захворювання та не міг усвідомлювати свої дії, та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_1 відповідно до свого психічного стану потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Як убачається з роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності по справі обґрунтованого висновку експертів психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має іншій психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність, викликають потребу в застосування щодо неї таких заходів. Для об`єктивної оцінки ступеню небезпечності хворого для себе або інших осіб суд має спочатку з`ясувати думку експертів, психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім з урахуванням висновків експертів та характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Згідно ст. 92 КК України, примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов`язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

В силу ст. 93 КК України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.

Згідно ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Відповідно до ст. 512 КПК України, судовий розгляд кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосування, а в силу ст. 513 КПК України, визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Згідно ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку встановлених Кримінальним та Кримінальним процесуальним кодексами України, цим законом та іншими законами.

За рішенням суду застосовуються такі примусові заходи медичного характеру:

1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;

2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом;

3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом;

4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом.

При визначенні виду і міри медичного характеру, суд враховує не тільки характер душевного захворювання та рекомендації експертів про тип лікувального закладу, але й те, що ОСОБА_1 вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, яке в свою чергу, відноситься до злочинів невеликої тяжкості. Таким чином, судом беззаперечно встановлено, що на даний час ОСОБА_1 страждає хронічним психічним захворюванням у виді шизофренії, параноїчної форми, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

В період інкримінованого йому суспільно небезпечного діяння він також перебував у неосудному стані, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

За своїм психічним станом ОСОБА_1 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Крім того, суд також враховує те, що невжиття відносно ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру може спричинити серйозну загрозу спричинення безпосередньо або неминучої шкоди цій особі або іншим особам, про що свідчить вчинення ОСОБА_1 суспільно небезпечного діяння відносно потерпілого ОСОБА_3 .

Таким чином, в діях ОСОБА_1 убачаються ознаки суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, що підтверджується відповідними доказами по справі. Зазначені дії вчинені ОСОБА_1 у стані неосудності, оскільки в період вчинення суспільно небезпечного діяння він не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання та на даний час не видужав, що є підставою для застосування до ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Розглянувши клопотання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Частиною 1 ст. 129 КПК України встановлено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У відповідності до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року за № 6 (з подальшими змінами та доповненнями), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Як передбачено ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ст. 1186 ЦК України шкода, завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодовується. З урахуванням матеріального становища потерпілого та особи, яка завдала шкоди, суд може постановити рішення про відшкодування нею цієї шкоди частково або в повному обсязі.

Частина 2 ст. 1186 ЦК України, встановлює, що якщо шкоди було завдано особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв`язку з психічним розладом або недоумством, суд може постановити рішення про відшкодування цієї шкоди її чоловіком (дружиною), батьками, повнолітніми дітьми, якщо вони проживали разом з цією особою, знали про її психічний розлад або недоумство, але не вжили заходів щодо запобігання шкоді.

Правила даної норми передбачають вимоги, яким повинні відповідати дані особи на момент завдання шкоди: а) бути повнолітніми та працездатними; б) проживати разом з цією особою; в) знати про її психічний розлад або недоумство.

ОСОБА_2 було достовірно відомо про наявність у сина - ОСОБА_1 психічної хвороби, проявів агресії і неадекватної поведінки, але він як батько не вжив достатніх заходів щодо запобігання та унеможливлення настання шкоди.

Внаслідок завданих ОСОБА_1 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 , останній отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, підшкірної гематоми ділянки чола ліворуч, які не характерні для утворення при падінні та кваліфікуються тільки у своїй сукупності, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, відповідно до висновку експерта № 1200 від 04.12.2018 року.

Між протиправними діями ОСОБА_1 та спричиненою здоров`ю потерпілого шкодою є прямий причинний зв`язок.

Вина ОСОБА_1 встановлена в судовому засіданні.

Після отримання від ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, потерпілий ОСОБА_3 звернувся за наданням медичної допомоги в травмпункт Першої міської клінічної лікарні м. Полтави.

За направленням лікарів вимушений був провести різні, як безкоштовні так і платні обстеження, купувати виписані ліки, медичні засоби, пройти лікувальний масаж, реабілітацію та санаторно-курортне лікування.

Згідно наданих потерпілим ОСОБА_3 копій медичних документів та квитанцій на оплату медикаментів та медичних послуг спричинена йому майнова шкода складається з наступного:

- комп`ютерна томографія головного мозку - 740 грн. /а.с. 35, 36/;

- придбання призначених ліків (ревмоксікам, діпроспан, гідозепан, флуконазол, цифтриаксон, алерон, баінвель-живокост, лефенамінка, гель крем бодяга), шприців, бинтів, вати, систем та ін. - 3 935 грн. 66 коп., /а.с. 37-28/

- санаторно-курортне лікування та відновлення (проїзд (1 406 грн. 60 коп.), проживання (6 710 грн.), процедури (2 290 грн.) - всього 10 406 грн. 60 коп., а всього майнова шкода становить 15 082 грн. 26 коп.

А тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода, яка відшкодовується винною особою, може полягати: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Також визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від: характеру правопорушення; глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації; ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування; інших обставин, які мають істотне значення.

Під час визначення розміру відшкодування також обов`язково дотримуватися принципів розумності і справедливості.

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (ч. 1 ст. 1168 ЦК України).

Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо( ч. 1 ст. 1195 ЦК України).

Представник цивільного відповідача та цивільний відповідач ОСОБА_1 заперечували проти стягнення з них на користь позивача моральної шкоди та пояснили, що позивачем не доведено спричинення йому моральної шкоди та необґрунтовано її розмір.

Як роз`яснено в п. 3 постанов Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - Постанова № 4) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Положеннями п. 9 Постанови № 4 визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

В пункті № 10 Постанови № 4 зазначено, що при заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо солідарного стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, оскільки позивач отримав легкі тілесні ушкодження, в його житті настали вимушені зміни пов`язані з необхідністю лікування та відновлення здоров`я, враховуючи характер і тривалість страждань, що в сукупності спричинило йому моральні страждання внаслідок протиправних, винних дій ОСОБА_1 .

У зв`язку з викладеним, суд дотримуючись принципів розумності і справедливості, вважає достатньою суму 40 000,00 грн. (сорок тисяч гривень) моральної шкоди, що підлягає солідарному стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем в обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката надано угоду про надання правничої допомоги № 12 від 04.02.2020 року, розрахунок суми судових (процесуальних) витрат на професійну правничу допомогу, ордер та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1184, квитанції № 7 від 22.10.2018 року та № 2/7 від 11.02.2019 року, про фактичну оплату витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 12 000,00 грн., у зв`язку з чим ці витрати підлягають стягненню з відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу», ст. ст. 93, 94 КК України, ст.ст. 292, 503, 512, 513 КПК України, ст. ст. 15,16, 22, 23, 1166, 1168, 1186, 1195 ЦК України, ст. 133 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора Полтавської місцевої прокуратури Базавлук С.С. про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_1 - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

Цивільний позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 15082, 26 грн. (п`ятнадцять тисяч вісімдесят дві гривні 26 копійок ) матеріальної шкоди.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 40 000,00 грн. (сорок тисяч гривень) моральної шкоди.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 12 000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала суду може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий А.Г. Потетій