Рішення № 91532801, 14.09.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3386/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

26 червня 2020 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі-відповідач, ДПП НПУ) про стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 невиплаченого грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період роботи з 05.03.2016 по 07.02.2018 у розмірі 5796,00 грн; стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заборгованості з індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017 в розмірі 2818,75 грн; стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати при звільненні по день фактичного розрахунку за період з 07.02.2018 по 06.03.2018 у розмірі 8617,22 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що 06.03.2018 з ним здійснено остаточний розрахунок грошового забезпечення в сумі 5149,87 грн, проте, як виявилося пізніше, розрахунок проведено не в повній мірі. На думку позивача, відповідачем не виплачено йому доплати за його службу в нічний час у загальній сумі 5796,00 грн. Крім того, позивач наголошує на тому, що в порушення вимог законодавства грошове забезпечення, яке він отримував, не індексувалося до листопада 2017 року. Також, ОСОБА_2 вважає, що оскільки він був звільнений 07.02.2018, а остаточний розрахунок проведений 06.03.2018, наявні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

2. Стислий зміст заперечень відповідача

07.08.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с.205-211/, в якому представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі з огляду на те, що виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалася відповідно до вимог чинного законодавства у межах номенклатури посад та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат встановлених відповідним наказом керівника в межах вимог чинного законодавства. Відповідач наголошує на тому, що сума у розмірі 5796,00 грн розрахована позивачем по роках, а не місяцях, та не враховано час, наданий для відпочинку та харчування, як вимагає Порядок №260. При цьому позивач у своїх розрахунках посилається на середню тривалість робочого часу за місяць в 160 годин, хоча фактичний час служби (кількість відпрацьованих змін) за кожен окремий місяць різниться. Також ним не враховані періоди відпусток та лікарняних у відповідних місяцях, що прямо впливає на фактичний час служби у тому чи іншому місяці. Крім того, відповідач зазначає, що від початку функціонування Національної поліції України з 07.11.2015 до 18.10.2017 індексація виплат заробітної плати поліцейським не проводилася через відсутність зазначених змін у Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Разом з тим відповідачем, згідно з отриманими від ДПП розрахункових листів на підставі постанови КМУ від 18.10.2017 №782, після внесених змін до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, якими 5 абзац було доповнено словом «поліцейський», у зв`язку з набранням чинності вказаною постановою 24.10.2017, здійснювалася виплата індексації грошового забезпечення позивачу з листопада 2017 року. Також, на думку відповідача, визначальними обставинами для виплати компенсації втрати частини доходів є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів. Отже, заявлені вимоги позивача не відповідають умовам для отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, та є передчасними. Звертав увагу суду, що від позивача до Департаменту патрульної поліції звернення за нарахуванням та виплатою індексації, нарахуванням та виплатою доплати за нічний час несення служби не надходило, у той час як до суду звернувся 14.07.2020, тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки знаходяться поза межами визначеного Порядком №260 трирічного строку.

3. Процесуальні дії по справі

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

14.07.2020 позивач подав докази сплати судового збору та уточнену позовну заяву.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

13.08.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив /а.с.215-216/, у якій останній не погодився із доводами відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву. Наголосив на тому, що відповідач не спростував того факту, що доплата у розмірі 35 % від посадового окладу за службу у нічний час не здійснювалася, а лише посилався на наказ МВС №260 від 06.04.2016 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання». У розрахункових листах, які надав відповідач на адвокатський запит, відсутні відомості про доплату за роботу у нічний час. Вважає, що доводи відповідача, що індексація грошового забезпечення повинна здійснюватися лише з набранням чинності постановою КМУ №782 є необґрунтованими, оскільки здійснення індексації прямо передбачене Законом України «Про Національну поліцію» та Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

25.12.2015 ОСОБА_1 прийнятий на службу до Національної поліції, що підтверджується записом у трудовій книжці /а.с.22/.

05.03.2016 ОСОБА_1 (0010964), рядового поліції, такого, що прибув з Головного управління Національної поліції у Полтавській області, призначено інспектором по роті №1 батальйону з посадовим окладом згідно штату, що підтверджується наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №52 о/с від 18.03.2016 «По особовому складу» /а.с.59/.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зарахований до взводу №3 роти №1 УПП у Полтавській області /а.с.67/.

Наказом ДПП НПУ №217 о/с від 31.08.2016 «По особовому складу» /а.с.34/ лейтенанту поліції ОСОБА_1 , інспектору роти №1 батальйону установлено стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки станом на 01.08.2016 - 00 років 07 місяців 06 днів.

Довідкою Управління патрульної поліції в Полтавській області про залучення ОСОБА_1 до служби у нічний час за період з 05.03.2016 по 15.02.2018 підтверджено, що час служби ОСОБА_1 у нічний час становив: за 2016 рік: березень - 7 нічних змін (84 год); квітень-7 нічних змін (84 год); травень - 7 нічних змін (84 год); червень-8 нічних змін (96 год); липень-7 нічних змін (84 год); серпень-3 нічні зміни (36 год); вересень-6 нічних змін (72 год); жовтень-3 нічні зміни (36 год); листопад-5 нічних змін (60 год); грудень-8 нічних змін (96 год); за 2017 рік: січень-8 нічних змін (96 год); лютий-5 нічних змін (6о год); березень-7 нічних змін (84 год); квітень-4 нічні зміни (48 год); травень-4 нічні зміни (48 год); травень-4 нічні зміни (48 год); червень-2 нічні зміни (24 год); липень-8 нічних змін (96 год); серпень-8 нічних змін (96 год); вересень-4 нічні зміни (48 год); жовтень-8 нічних змін ( 96 год); листопад-7 нічних змін (84 год); грудень-5 нічних змін (60 год); за 2018 рік: січень-5 нічних змін (60 год); лютий-2 нічні зміни (24 год). За період несення служби з 05.03.2016 по 15.02.2018 в УПП в Полтавській області ДПП кількість нічних змін склала 138 змін /а.с.13-14/.

Факт залучення ОСОБА_1 до роботи у нічний час підтверджується й доданими до матеріалів справи копіями розстановки сил і засобів (нарядів) УПП у Полтавській області (рота №1 батальйону УПП-нічна зміна) /а.с.68-204/.

Графіками чергувань по батальйонах особового складу за березень-вересень 2016 року /а.с.15-21/ підтверджено черговість залучення батальйонів УПП у Полтавській області до чергування у нічний час.

З розрахункових листів за період з квітня 2016 року по жовтень 2017 року /а.с.26-29/ слідує, що відповідачем не здійснювалася виплата ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з квітня 2016 року по жовтень 2017 року. Водночас, така виплата почала здійснюватися з листопада 2017 року, про що свідчать розрахункові листи за листопад-грудень 2017 року та січень, березень 2018 року /а.с.29-30/.

07.02.2018 лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0010964), інспектора роти №1 батальйону, звільнено зі служби в поліції з 15.02.2018 відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", з виплатою грошової компенсації за 3 доби невикористаної щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у календарному році, що підтверджується наказом ДПП НПУ №110 о/с від 07.02.2018 «Про особовому складу» /а.с.60/.

06.03.2018 Департаментом патрульної поліції проведено виплату ОСОБА_1 заробітної плати при звільненні у розмірі 5149,27 грн, що підтверджено листом ДПП НПУ №273аз/41/5/05-2020 від 19.06.2020 /а.с.25/, відомістю №50/1 на виплату зарплати за березень 2018 року /а.с.33/, платіжними дорученнями №864 та №878 від 03.03.2018 /а.с.31-32/, банківською випискою з рахунку позивача /а.с. 24/.

Позивач, вважаючи свої права порушеними внаслідок невиплати відповідачем доплати за службу в нічний час, індексації грошового забезпечення за період роботи з червня 2016 року по вересень 2017 року, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 07.02.2018 по 06.03.2018, звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України регламентовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі-Закон №580-VIII).

За змістом частин 1, 2 статті 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів «Про умови грошового забезпечення поліцейських Національної поліції» №988 від 11.11.2015 (далі-Постанова №988) установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 3 пункту 5 Постанови №988 визначено обов`язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання) визначено Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх сил України №260 від 06.04.2016 (далі-Порядок №260).

Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктами 6 та 7 розділу І порядку №260 передбачено, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат. Грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.

Пунктом 11 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Згідно із пунктом 11 розділу ІІ Порядку №260 поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні. Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00. Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час. Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час. Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції. Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.

Правове регулювання індексації грошового забезпечення.

За змістом частини 5 статті 94 Закону №580-VIII грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі-Закон №1282-ХІІ).

У статті 1 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема і оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з статтею 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі-Порядок №1078).

Пунктом 102 Порядку №1078 визначено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Постановою Кабінету Міністрів України №782 від 18.10.2018 внесено зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078, доповнивши абзац п`ятий після слова "військовослужбовців" словом ", поліцейських".

Відтак, за змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №782 від 18.10.2018, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Правове регулювання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України (далі-КЗпП) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно із статтею 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Суд звертає увагу на те, що питання відповідальності за затримання розрахунку при звільненні поліцейських не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення .

Зважаючи на викладене, до спірних правовідносин слід застосовувати окремі положення КЗпП, зокрема і статті 116 та 117 КЗпП (у тій частині, що не врегульована спеціальними для цих правовідносин нормами).

Відповідний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, постановах Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №806/2164/16, від 16.04.2020 у справі №805/1085/16-а.

Загальний порядок обчислення середньої заробітної плати регламентується нормами постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (надалі - Порядок № 100).

В силу положень абзацу 3 пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати, крім наведених у першому та другому абзаці, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Виходячи із змісту абзаців 1,2 пункту 2 Порядку № 100, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає обчисленню виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню.

Пунктом 5 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до абзацу 1 пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Статтею 233 КЗпП передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У рішенні від 15 жовтня 2013 року N 8-рп/2013 у справі N 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Відносно позовних вимог про стягнення доплати за службу в нічний час за період з 05.03.2016 по 07.02.2018 в розмірі 5796 грн, суд зазначає наступне.

Системний аналіз статті 94 Закону №580-VIII, підпункту 3 пункту 5 Постанови №988, пункту 11 розділу ІІ Порядку №260 дає підстави для висновку, що поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

З огляду на те, що позивач проходив службу в органах поліції з 25.12.2015 по 07.02.2018 і факт залучення його до виконання службових обов`язків поліцейського в нічний час підтверджено матеріалами справи, зокрема, довідкою Управління патрульної поліції в Полтавській області про залучення ОСОБА_1 до служби у нічний час за період з 05.03.2016 по 15.02.2018, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання доплати поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Суд погоджується з розрахунком доплати за службу у нічний час, що наведений позивачем у позовній заяві, а саме: 2400,00 грн (посадовий оклад)/160 (тривалість робочого часу за місяць при 40-годинному робочому тижні) х 35% (доплата за службу в нічний час) = 5,25 грн (доплата за годину служби в нічний час) х 8 год (тривалість нічної зміни згідно Порядку № 260) = 42,00 грн (доплата за службу в нічний час за зміну) х 138 (кількість змін) = 5796,00 грн (розмір доплати за 138 нічні зміни).

Водночас суд відхиляє доводи відповідача відносно того, що позивачем здійснено розрахунок по роках, а не місяцях, та не враховано час, наданий для відпочинку та харчування, періоди відпусток та лікарняних у відповідних місяцях. Суд звертає увагу, що відповідачем не надано іншого розрахунку доплат ОСОБА_1 за службу у нічний час за період з 05.03.2016 по 07.02.2018 та доказів на його підтвердження, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 , перебування його у відпустці, надання йому часу для відпочинку та харчування під час нічних змін.

Також суд вважає необґрунтованими твердження відповідача про те, що грошове забезпечення позивачу виплачено в межах наявних асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції. Суд зазначає, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань, що відповідає практиці Європейського Суду з прав людини (рішення у справах "Бурдов проти Росії" , "Кечко проти України")

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем у справі не доведено належними доказами правомірність бездіяльності щодо не нарахування позивачеві доплати за службу у нічний час.

Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 у частині стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 невиплаченого грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період роботи з 05.03.2016 по 15.02.2018 (день звільнення) у розмірі 5796,00 грн, а тому такі позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення заборгованості з індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017 в розмірі 2818,75 грн, суд зазначає наступне.

Як свідчать розрахункові листи за період з квітня 2016 року по жовтень 2017 року /а.с.26-29/ відповідачем не здійснювалася виплата ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з квітня 2016 року по жовтень 2017 року. Водночас, така виплата почала здійснюватися з листопада 2017 року, що підтверджено розрахунковими листами за листопад-грудень 2017 року та січень, березень 2018 року /а.с.29-30/.

Суд враховує, що обов`язок відповідача здійснювати індексацію грошового забезпечення поліцейських прямо визначений статтею 94 Закону №580-VIII та статтею 4 Закону №1282-ХІІ, тому посилання відповідача на те, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України №782, є помилковими.

Такі висновки відповідають висновку, що міститься у постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №2140/1763/18.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку виплачувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення.

Суд враховує, що базовим періодом для обчислення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 є грудень 2015 року, тобто місяць наступний за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник, оскільки з 07.11.2015 застосовується постанова №988, якою визначено посадові оклади поліцейських.

Відтак, враховуючи норми Закону №1282-ХІІ, відомості із загальнодоступного веб-сайта «https://buhgalter.com.ua/» щодо коефіцієнтів індексації заробітної плати у 2016-2017 роках, сума індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по жовтень 2017 рік обчислюється наступним чином: 73,95 грн (червень-листопад 2016 року) + 150,40 грн (грудень 2016 - лютий 2017) + 217,60 грн (березень, квітень 2017 року) + 360,38 грн (вересень, жовтень 2017 року), а всього-3179,13 грн.

Водночас, суд зауважує, що позивачем при здійсненні розрахунку індексації не включено до загального розрахунку суму індексації за жовтень 2017 року, незважаючи на те, що матеріалами справи підтверджено факт відсутності виплати позивачу індексації за жовтень 2017 року і у позовних вимогах окреслено період з 01.06.2016 по 31.10.2017.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення, зважаючи на те, що позивачем до загального розрахунку індексації не включено суму за жовтень 2017 року, тому суд, з метою повного захисту порушеного права позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017 в розмірі 3179,13 грн. Відтак, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо того, що позивач звернувся до суду поза межами строку, визначеного пунктом 11 розділу ІІ Порядку №260, з огляду на наступне.

Трудові відносини, які складаються під час проходження служби в органах поліції мають специфічну правову природу, а тому потребують детального регулювання спеціальним законодавством, яке визначатиме, зокрема, норми оплати праці, соціальні гарантії, тощо.

Разом з тим, даними нормативно-правовими актами не встановлено порядку здійснення розрахунку зі звільненою особою, зокрема, не встановлено дати проведення остаточного розрахунку та відповідальності роботодавців за невчасне здійснення виплат всіх сум, які підлягають сплаті, що ставить таких осіб у вкрай невигідне становище, оскільки фактично позбавляє їх гарантій на фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов`язків.

Крім того, важливо зазначити, що принцип рівності прав і можливостей та заборона дискримінації у сфері праці закріплені у частині 1статті 21 та у статті 24 Конституції України, статті 21 та 22 Кодексі законів про працю України.

Дискримінацію можна визначити, перш за все, як порушення принципу рівності.

Статтею 23 Загальної Декларації з прав людини встановлено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Виходячи із положень статті 233 КЗпП, рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року N 8-рп/2013 у справі N 1-13/2013 у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

При вирішенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні, суд виходить з наступного.

Системний аналіз положень законодавства, що регулює спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність, тобто виплата працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Норми статей 116, 117 Кодексу законів про працю України спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці посадових осіб органів внутрішніх справ, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення зі служби органів поліції.

Як встановлено судом, позивача звільнено зі служби в поліції з 15.02.2018 згідно із наказом ДПП НПУ №110 о/с від 07.02.2018, водночас розрахунок проведено 06.03.2018, Зважаючи на те, що доказів того, що позивач у день звільнення не працював, відповідачем не надано, суд дійшов висновку, що відповідачем в порушення норм законодавства не проведено повний розрахунок із позивачем у день звільнення, а відтак на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки.

Відповідач в обґрунтування позиції посилається на те, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів, а також, що компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарні місяці виплати доходів, які були нараховані.

Суд критично оцінює такі посилання відповідача, з огляду на те, що Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки ОСОБА_1 не було заявлено вимог щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а спірні правовідносини виникли з приводу відповідальності відповідача за затримку розрахунку при звільненні при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум.

Такий висновок відповідає висновку, що міститься у постанові Верховного Суду від 31.01.2019 у справі №823/2249/18.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №440/2896/19.

Враховуючи те, що позивач звільнений зі служби з органів поліції 07.02.2018, при цьому остаточного розрахунку, у тому числі й доплати за службу у нічний час, індексації грошового забезпечення, відповідачем з ним не проведено, суд дійшов висновку, що позивач, звернувшись 26.06.2020 з позовом до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, не пропустив встановленого законом строку для звернення до суду.

З огляду на вище викладені обставини, суд дійшов висновку про можливість стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

З довідки про доходи №1054 від 30.07.2020, що видана Департаментом патрульної поліції на ім`я ОСОБА_1 /а.с.61/ суд вбачає, що загальна сума доходу ОСОБА_1 за грудень 2017 та січень 2018 становить 19371,84 грн, кількість робочих днів згідно графіка роботи-62 дні, фактична кількість відпрацьованих робочих днів-62 дні. При цьому середньоденна заробітна плата складає 312,45 грн.

Суд зауважує, що позивач помилково обчислив середньоденний заробіток, виходячи із суми доходу у розмірі 19081,00 грн, у той час, як базовою сумою є 19371,84 грн., а також визначив період затримки розрахунку при звільненні з 07.02.2018 по 06.03.2018. Суд зазначає, що наказом ДПП НПУ від 07.02.2018 позивача звільнено з 15.02.2018.

Таким чином період затримки розрахунку з позивачем склав з 16 лютого 2018 року по 05 березня 2018 року (06 березня 2018 року здійснено розрахунок)- 18 календарних днів.

Отже, розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід обчислювати наступним чином: 312,45 х 18 = 5624,10 грн.

Відповідачем не спростовано наявність підстав для стягнення середнього заробітку та його розміру.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги про стягнення середнього заробітку та стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.02.2018 по 05.03.2018 у розмірі 5624,10 грн, відмовивши у стягненні іншої частини суми середнього заробітку.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем за подання позовної заяви в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджено квитанцією №МР_АВ241095ЕJS-14613084 від 14.07.2020 /а.с.50/, за подання позову в іншій частині позовних вимог позивач звільнений від сплати судового збору згідно із пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

З огляду на ухвалення судом рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 548,76 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Ф.Ернста,3, м. Київ, 03048, ідентифікаційний код 40108646) про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Ф.Ернста,3, м. Київ, 03048, ідентифікаційний код 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) невиплачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період роботи з 05.03.2016 по 15.02.2018 у розмірі 5796,00 грн (п`ять тисяч сімсот дев`яносто шість гривень).

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Ф.Ернста,3, м. Київ, 03048, ідентифікаційний код 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017 в розмірі 3179,13 грн (три тисячі сто сімдесят дев`ять гривень тринадцять копійок).

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Ф.Ернста,3, м. Київ, 03048, ідентифікаційний код 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.02.2018 по 05.03.2018 у розмірі 5624,10 грн (п`ять тисяч шістсот двадцять чотири гривні десять копійок).

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Ф.Ернста,3, м. Київ, 03048, ідентифікаційний код 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 548,76 грн (п`ятсот сорок вісім гривень сімдесят шість копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя М.В. Довгопол