Рішення № 91531165, 15.09.2020, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/1259/20

провадження 2/527/492/20

РІШЕННЯ

іменем України

15 вересня 2020 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Олефір А.О.,

за участю секретаря

судового засідання - Волик Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Глобине цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

29 липня 2020 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

В своїй заяві позивач зазначив, що між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») та відповідачем було укладено кредитний договір №б/н від 01 березня 2011 року, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановлено кредитного ліміту на картковий рахунок.

Позичальник підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Заява, «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» складають договір між нею та банком, що підтверджується її підписом у заяві.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме, надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Взяті на себе зобов`язання ОСОБА_1 не виконує.

Станом на 30 квітня 2020 року її заборгованість перед банком складає 264872,98 грн., з яких: 4515,08 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 257632,76 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; 2725,14 грн. – нарахована пеня. Законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, тому кредитодавець на свій розсуд визначив, що до стягнення підлягає заборгованість в сумі 138672,53 грн., яка складається з наступного: 4515,08 – заборгованість за кредитом, 134157,45 грн. – заборгованість про процентам за користування кредитом за період з 01.03.2011 по 30.05.2019.

Посилаючись на викладене позивач просив суд, стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 138672,53 грн. та судові витрати у сумі 2102,00 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати у його відсутності, вказав, що позов підтримує, згоден на ухвалення заочного рішення у справі в разі неявки відповідача.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, в порядку, встановленому п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового розгляду.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

01 березня 2011 року ОСОБА_2 підписала Заяву. У заяві зазначено, що ОСОБА_2 ознайомилася і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Своїм підписом вона підтверджує факт отримання повної інформації про умови кредитування. Вона погодилася, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.

До позовної заяви банком додано Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» по договору SAMDN50000041452005.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором №б/н від 01 березня 2011 року станом на 30 квітня 2020 року складає 264872,98 грн., з яких: 4515,08 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 257632,76 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; 2725,14 грн. – нарахована пеня.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як зазначено в ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як зазначено в ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначено в ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути з відповідача заборгованість по процентам за користування кредитом.

Як зазначено в ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України,позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Аналізуючи зазначену норму, суд зазначає, що в разі укладення кредитного договору розмір відсотків, які підлягають стягненню у разі порушення боржником зобов`язання повинен бути встановлений законом або визначений у договорі за погодженням сторін.

У заяві позичальника від 01 березня 2011 року, яка підписана сторонами відсутні умови, які визначають розмір відсотків, що підлягають стягненню у разі порушення боржником зобов`язання.

До позовної заяви додано також Довідку про умови кредитування з використанням кредитки до договору SAMDN50000041452005.

Разом з тим, позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором б/н від 01 березня 2011 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що підписана відповідачем Довідка про умови кредитування не є належним доказом стосовно кредитних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем за кредитним договором б/н від 01 березня 2011 року.

Крім того, матеріали справи не містять підтверджень того, що підписуючи заяву-анкету, відповідач ознайомилася та розуміла, а також погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг, які додано до позовної заяви.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві умов, які визначають розмір відсотків у разі порушення боржником зобов`язання, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, Умови та правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору б/н, укладеного між сторонами 01 березня 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір відсотків, які підлягають стягненню у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не можу ґрунтуватися на припущеннях.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками до задоволення не підлягають.

Разом з тим, враховуючи те, що відповідач отримав від позивача грошові кошти, які в добровільному порядку не повернув, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 4515,08 грн. підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2102,00 грн. та заявлено позовні вимоги про стягнення 138672,53 грн.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 4515,08 грн., що становить 3,25 % від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 68,32 грн., що складає 3,25 % від 2102,00 грн.

Керуючись ст.ст. 207, 509, 526, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12,13, 76-81,141, 223, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001,м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, п/р № НОМЕР_2 , МФО 305299) за кредитним договором б/н від 01 березня 2011 року заборгованість в сумі 4515,08 грн. (чотири тисячі п`ятсот п`ятнадцять гривень вісім копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у сумі 68,32 грн. (шістдесят вісім гривень 00 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Глобинський районний суд Полтавської області.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ).

Суддя А. О. Олефір