Рішення № 91529051, 14.09.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2020 року м. Житомир справа № 240/7956/20

категорія 111030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 30 жовтня 2018 року №0030091305 про сплату штрафу 10% за затримку сплати суми авансових платежів з податку на доходи з фізичних осіб за 2016 рік (2, 15 календарних днів за 2-3 квартал) та за 2017 рік (7 календарних днів за 2 квартал);

- стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 43562,10 грн.

В обґрунтування позову вказує, що у податковому повідомленні - рішенні, прийнятому відповідачем, застосована стаття 126 Податкового кодексу України (ПКУ) яка стосується штрафних санкцій за несвоєчасну сплату авансових внесків з податку на прибуток підприємств, застосовується тільки для юридичних осіб - підприємств, які є платниками податку на прибуток. Строк оплати ПДФО розпочинається тільки після подачі річної податкової декларації. Отже, тільки за несплату або несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов`язання, визначеного в річній податкової декларацій застосовується відповідальність у вигляді штрафних санкцій. Вказує, що узгодженою є сума податкового зобов`язання, яка визначена у річній податковій декларації, а не сума сплачених авансових платежів протягом року. Про те, що сума авансових платежів є неузгодженою, також свідчить інтегрована картка платника (ІКП), ведення якої передбачено Наказом Міністерства фінансів України від 07 04.2016 року №422 «Про затвердження порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних платежів до бюджетів» де податкові зобов`язання за три квартали року, із-за відсутності квартальних податкових декларацій, в картці платника (ІКП) не нараховуються, а лише відображається сума сплачених авансових внесків податку на доходи ФОП. Такий облік податків і зборів викривляє стан розрахунків з бюджетом на протязі року, а саме: вказує на переплату сплаченого за два квартали 2016р. та три квартали 2017р. звітних років податку на доходи, що регулюється пп. 177.5.1 п. 177.5 ст.177 ПКУ. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 30.06.2020.

На електронну пошту суду 18 червня 2020 року надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач зазначає, що підпунктом 177.5.1 п.177.5 ст. 177 ПК України передбачено термін сплати авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб, розрахованих фізичною особою-підприємцем самостійно згідно з фактичними даними зазначеними у Книзі обліку доходів і витрат кожного календарного кварталу та сплачуються до бюджету до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня). Авансовий платіж за четвертий календарний квартал не розраховується та не сплачується. Водночас, необхідно також врахувати положення п.п.177.5.3, п. 177.5. ст.177 ПК України, відповідно до яких «остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту їх сплати». Термін сплати податкового зобов`язання з податку па доходу фізичних осіб, зазначеного у поданій фізичною особою - підприємцем податкової декларації визначений п.57.1 ст., 57 ПК України, а, саме, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації, крім випадків встановлених ПК України. Тобто, як вбачається із вищевказаного, термін «авансовий платіж по податку на доходи фізичних осіб» є тотожним терміну «податок на доходи фізичних осіб». Відповідно, самостійно визначена платником податку сума ПДФО (авансовий платіж) є тотожний терміну узгоджена сума грошового зобов`язання. Відповідно до пп.16.1.4, п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством,

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України якщо платник у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Отже, якщо фізичною особою-підприємцем несвоєчасно сплачується сума самостійно визначеного зобов`язання з ПДФО, у тому числі авансових внесків з ПДФО, то до платника податку застосовується відповідальність у вигляді штрафних санкцій відповідного п. 126,1 ст. 126 ПК України. Просить відмовити у задоволенні позову.

У судове засідання 30.06.2020 прибули позивач та представник відповідача. Розгляд справи відкладено до 03.08.2020.

Відповідь на відзив зареєстровано відділом документального забезпечення суду 07.07.2020. Позивач вказує, що узгодженою сумою стає річна сума податкового зобов`язання, яка визначена у річній податковій декларації, яка є остаточним розрахунком податку на доходи в розумінні пп. 177.5.3, п. 177.5. ст.177 ПК України так як відповідно до наказу Міністерства фінансів України №859 від 02.10.2015 не передбачене здійснення остаточного розрахунку податку на доходи у річній податковій декларації. Вказує, що строк сплати суми податку на доходи за три місяці звітного року збігається зі строком. встановленим ПКУ для сплати річної суми зазначеної у річній податковій декларації, який є граничним строком сплати податку на доходи за звітний рік.

Додаткові пояснення відповідача по справі надійшли до суду 29 липня 2020 року. Відповідач зазначає, що у 2016 та 2017 роках авансові платежі з ПДФО розраховувались платником податку самостійно згідно фактичних даних, відображених в Книзі обліку доходів і витрат, кожного календарного кварталу та сплачуються до бюджету до 20 числа місяця, наступного за кожними календарним кварталом. Звертає увагу суд на те, що позивач податкову декларацію за ІІ квартал 2016 року подала на паперовому носії, а всі інші декларації - в електронному вигляді.

Клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи документів, зареєстрована відділом документального забезпечення суду 07 серпня 2020 року. До клопотання додано копії податкових декларацій та розрахунків податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд протокольною ухвалою постановив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Встановлено, що ОСОБА_1 у спірний період була зареєстрована в установленому законодавством порядку як фізична особа-підприємець та із 01.04.2016 та протягом 2017 року перебувала на загальній системі оподаткування.

Під час судового розгляду справи встановлено, що податковим органом було проведено планову документальну виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 правильності нарахування, обчислення та сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2017.

За результатом перевірки складено Акт від 1810.2018 №1266/06-30-13-05/ НОМЕР_1 в якому, зокрема, зафіксовано порушення пп, 177.5,1 пункту 177.5 статті 177 ПК України несвоєчасно сплачувались авансові внески по податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 457 108,05 грн. в т.ч: за 2 квартал 2016 року в сумі 67309,82грн, 3 квартал 2016 року в сумі 165 698.23 грн, за 2 квартал 2017 року в сумі 224100,00 грн.

На підставі висновку акту перевірки №1266/06-30-13-05/ НОМЕР_1 від 18.10.2019, Головним управлінням ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення №0030091305 від 30.10.2018, яким Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за затримку 2, 7, 15 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 435621,00 грн зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 43562,10 грн, (а.с. 5).

Вважаючи таке податкове повідомлення - рішення протиправним, а свої права порушеними, позивач звернулась до суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

Згідно п. 57.1. ст. 57 ПК України: платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, отриманих самозайнятою особою (Додаток Ф4 до податкової декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_1 за 2 квартал 2016 року) платником податків у рядку 6. розмір квартальних авансових платежів з податку, що підлягає сплаті до бюджету у звітному році визначено суму 0,00 грн, (а.с. 90-94).

Згідно звітної нової Декларації за 2016 рік та Розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, отриманих самозайнятою особою (Додаток Ф2 до податкової декларації) у рядку 1.2 Розрахунку: загальна сума авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб, що розраховані платником податку самостійно згідно з фактичними даними, зазначеному у Книзі обліку доходів і витрат кожного календарного кварталу (крім четвертого) та сплачені до бюджету протягом звітного (податкового) року згідно з підпунктом 175.5.1 пункту 175.1 статті 177 ПКУ становить 688988,94 грн. Залишок суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету з урахуванням фактично сплачених авансових платежів протягом звітного (податкового) року (код рядка 1.3) вказано 77498,87 грн, сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податку за результатом звітного року - 766487,81 грн, (а.с. 78).

У Розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, отриманих самозайнятою особою (Додаток Ф2 до податкової декларації за 2017 ріку, позивачем у рядку 1.2 Розрахунку: загальна сума авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб, що розраховані платником податку самостійно згідно з фактичними даними, зазначеними у Книзі обліку доходів і витрат кожного календарного кварталу (крім четвертого) та сплачені до бюджету протягом звітного (податкового) року згідно з підпунктом 175.5.1 пункту 175.1 статті 177 ПКУ вказано суму 698562,00 грн, сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податку за результатом звітного року - 1036066,88 грн,(а.с. 83) .

Відповідачем до суду надано докази, на підставі яких стверджує, що позивачем:

- за 2 квартал 2016 року сплачено 04.08.2016 авансові платежі в сумі 51521,00 грн, граничний термін сплати - за 2 квартал 2016 року сплачено 04.08.2016 авансові платежі в сумі 51521,00 грн, граничний термін сплати яких 19.07.2016 (кількість днів затримки - 15); яких 19.07.2016 (кількість днів затримки - 15);

- за 3 квартал 2016 року сплачено 21.10.2016 авансові платежі в сумі 160000,00 грн, граничний термін сплати яких 19.10.2016 (кількість днів затримки - 2);

- за 2 квартал 2017 року сплачено 26.07.2017 авансові платежі в сумі 224100,00 грн, граничний термін сплати яких 19.07.2017 (кількість днів затримки - 7).

Під час судового розгляду справи позивачем визнавалось, що сплата авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб відбувалась у дати, що вказані відповідачем, однак заперечувала, що сплата відбувалась з порушення визначених податковим законодавством строків, відповідальність за порушення яких встановлена ПК України.

Заперечуючи щодо позовних вимог представник відповідача вказує, що оскільки документально підтверджується порушення строків сплати платником податків узгоджених податкових зобов`язань - авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб, що розраховані платником самостійно, то Головним управлінням правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення №0030091305 від 30.10.2018, яким Фізичну особу підприємця ОСОБА_1 за затримку 2, 7, 15 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 435621,00 грн зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 43562,10 грн,

Приписами п. 54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Суд відмічає, що питання оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування врегульовано статтею 177 ПК України.

Пунктом 177.5.1 п.177.5 ст.177 ПК України передбачено термін сплати авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО), розрахованих фізичною особою-підприємцем самостійно згідно з фактичними даними, зазначеними у Книзі обліку доходів і витрат, до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня). При цьому, якщо результатом розрахунку авансового платежу за відповідний календарний квартал є від`ємне значення, то авансовий платіж за такий період не сплачується.

Водночас п.п.177.5.3 п.177.5 ст.177 ПКУ передбачено, що остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.

Відповідно до п.110.1 чт.110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Наслідки порушення правил сплати (перерахування) податків передбачені ст.126 ПК України.

Відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених п.126.2 ст.126 ПК України) протягом строків, визначених Податковим кодексом, то платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.

Отже, передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України штрафна санкція може бути застосована до платника податку лише тоді, коли податкове зобов`язання є узгодженим і таким, що сплачене із затримкою на визначені цим пунктом терміни.

Відповідачем не заперечується, що суми податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік та 2017 рік платником податків сплачено у сумах, що визначені у поданих деклараціях.

Матеріалами адміністративної справи підтверджується та відповідачем не заперечується, що сума фактично сплачених авансових платежів з ПДФО:

- за 2-3 квартал 2016 рік становить 688988,94 грн. Останній платіж ПДФО за 4 квартал 2016 рік (загальна сума сплаченого ПДФО за 4 квартал 296174,52 грн) позивачем сплачено 14.02.2017 (граничний термін сплати 19.02.2017).

- за 1-3 квартал 2017 рік становить - 698562,00 грн. Останні платіж ПДФО за 2017 рік в сумі 337504,88 грн позивач здійснила 12.02.2018 (граничний термін сплати за 4 квартал 19.02.2018).

Як зазначалось вище, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 ПК України).

Отже, оскільки Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 не здійснювалось декларування сум авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб, що підлягають сплаті поквартально, то є помилковим твердження відповідача про те, що щоквартальні суми авансових платежів є узгодженими грошовими зобов`язаннями.

Судом встановлено, що в поданих позивачем деклараціях про майновий стан та доходи за 2016 рік, 2017 рік (Додатку Ф2 Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою) авансові платежі самостійно визначались позивачем загальною сумою за звітний рік, остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснено платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати, то штрафні санкції за несвоєчасну сплату авансових платежів не застосовуються.

Подібна правова позиція викладена в постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року у справі 240/8658/19 та від 29 липня 2020 року у справі № 240/5100/19.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0030091305 від 30 жовтня 2018 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 43562,10 грн.

Під час судового розгляду адміністративної справи судом визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0030091305 від 30.10.2018, яким Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за затримку 2, 7, 15 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 435621,00 грн зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 43562,10 грн.

В матеріалах адміністративної справи міститься платіжне доручення №4633 від 01.11.2018, яке підтверджує сплату Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 грошових зобов`язань за актом перевірки №1266/06-30-13-05/ НОМЕР_1 в сумі 43562,10 грн (а.с. 6)

Отже, сплачена сума штрафу сумі 43562,10 грн є надміру сплаченим грошовим зобов`язанням.

Підпунктом 43.1. ст. 43 ПК України встановлено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Приписами п. 43.2 ст. 43 ПК України визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Відповідно до п. 43.3 ст. 43 ПК України, обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Згідно п. 43.4. ст. 43 ПК України, платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Отже, порядок повернення надміру сплаченої суми грошового зобов`язання врегульовано статтею 43 ПК України, яка визначає обов`язок платника податків подати до податкового органу заяву.

В ході розгляду справи позивачем не заречувалось про те, що заяву про повернення надміру сплачених коштів до податкового органу не подавалась.

Враховуючи викладене, суд вважає дану вимогу передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується платіжним дорученням №5152 від 10.03.2020 (а.с.8).

У зв`язку задоволенням позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення сплатою судового збору позовну вимогу майнового характеру, суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 30 жовтня 2018 року №0030091305, яким Фізичну особу- підприємця ОСОБА_1 за затримку 2, 7, 15 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 435621,00 грн зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 43562,10 грн за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7,Житомир,10003, код ЄДРПОУ 43142501) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) документально підтверджені судові витрати у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук