Рішення № 91529040, 14.09.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2020 року м. Житомир справа № 240/4377/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А3771 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А3771 щодо невиплати всіх сум належних позивачу у день звільнення (невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій, у сумі 76211,81 гривень);

- стягнути з Військової частини А3771 на користь позивача середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні (невиплати грошової компенсації за календарні дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій, у сумі 76211,81 гривень) за період з 20.09.2019 по 14.02.2020 в сумі 157241,49 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що належна йому при звільненні 20.09.2019 компенсація за невикористані додаткові відпустки, як учаснику бойових дій, була виплачена 14.02.2020 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 справа № 240/11033/19, чим відповідач порушив його конституційні права на соціальний захист та підлягає відповідальності відповідно до ст. 117 КЗпП.

Ухвалою від 27.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Процесуальні строки, які були, відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, продовжені на строк дії карантину, установленого з 12.03.2020, закінчуються 06.08.2020, згідно пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX від 18 червня 2020 року.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що КЗпП на військовослужбовців, які проходять службу у військових формуваннях, утворених відповідно до Законів України, не поширюється.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому просив позов задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом командира в/ч А3771 від 20.09.2019 № 231 (а.с. 12) позивача з 20.09.2019 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 по справі № 240/11033/19 (а.с. 28-30) визнано протиправною бездіяльність Військової частини А377І щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за періоди 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби та зобов`язано Військову частину А377І нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за періоди 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

На виконання вказаного рішення відповідач 14.02.2020 виплатив позивачу компенсацію за невикористані додаткові відпустки, як учаснику бойових дій в сумі 76211,81 грн. (а.с. 19).

Враховуючи, що мала місце невиплата в передбачені законом строки належних при звільненні сум, щодо яких вирішувався спір у справі № 240/11033/19, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.47 КЗпП України передбачає, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Згідно зі ст.117 цього Кодексу в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Посилання відповідача на непоширення на спірні правовідносини положень Кодексу законів про працю України суд оцінює критично з огляду на те, що за загальним правилом пріоритетними для застосування є норми спеціального законодавства, а приписи трудового законодавства застосовуються в тому випадку, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Слід зауважити, що положення трудового законодавства (в тому числі й Кодексу законів про працю) не поширюються на правовідносини, що виникають при визначенні норм оплати грошового забезпечення військовослужбовців, порядку такого грошового забезпечення, оскільки такі врегульовані спеціальним законодавством. Разом із тим, спеціальне законодавство, яким визначено порядок, умови, склад, розміри грошового забезпечення військовослужбовців, не врегульовує відносини, що пов`язані із затримкою розрахунку при звільненні (припинення контракту про проходження військової служби) військовослужбовців з лав Збройних Сил України, відповідальності за затримку розрахунку при такому звільненні. Відтак, в такому разі застосуванню підлягають положення Кодексу законів про працю України.

У даному випадку мало місце виключення позивача зі списку особового складу (звільнення) без проведення остаточного розрахунку, а саме не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Слід зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Конституційний Суд України у рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку.

Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Зважаючи на приписи частини другої статті 116 КЗпП України, відповідач зобов`язаний був виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані відпустки учасника бойових дій, грошове забезпечення в повному обсязі у день виключення зі списків особового складу частини - 20.09.2019, проте виконав свій обов`язок лише 14.02.2020 (а.с. 19).

Враховуючи, що позивачу не виплачена належна йому компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, в день звільнення, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку є правомірними.

При цьому, суд звертає увагу на те, що як роз`яснено у п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно зі ст.27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Згідно з абз.1 п.2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Абзацом 3 п.2 два Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до абзацу першого пункту два Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Оскільки позивача звільнено з військової служби у запас з 20.09.2019, а виплата компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки та частини грошового забезпечення військовою частиною здійснена лише 14.02.2020, строк затримки розрахунку складає - 147 календарних днів.

Як слідує з довідки відповідача (а.с. 14) грошове забезпечення позивача за два календарних місяця перед звільненням (липень, серпень 2019 року) складало 66319,48 грн., і, відповідно, середньоденна заробітна плата позивача становить 1069,67 грн. (66319,48 грн./62 календарних дня).

Суд звертає увагу, що Верховний Суд України у постанові від 27 квітня 2016 року (справа №6-113цс16) дійшов висновку, що право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

При вирішенні даної справи, суд вважає за можливе врахувати висновки Верховного Суду України від 27.04.2016 року по справі №6-113цс16, застосувавши принцип співмірності, з урахуванням таких обставин, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати тощо.

Разом із тим, як встановлено судом, недоплачена сума компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки становить 76211,81 грн., що є меншою ніж середній заробіток за час затримки розрахунку (157241,49 грн.=1069,67 грн.*147 календарних днів), а тому суд вважає на можливе застосувати до даних правовідносин принцип співмірності.

Зокрема, істотність частки несвоєчасно виплаченої суми в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 0,48 (76211,81 грн./157241,49 грн. (компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки/середній заробіток за весь час затримки розрахунку)).

Сума, яка підлягає відшкодуванню становить 75475,92 грн. (1069,67 грн. (середньоденна заробітна плата позивача) х 0,48 х 147 днів затримки розрахунку)).

Отже, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд дійшов висновку, що відповідач повинен відшкодувати позивачу за час затримки розрахунку при звільненні (невиплати грошової компенсації за календарні дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій) 75475,92 гривень, з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника.

Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу співмірності до подібних правовідносин викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року по справі № 806/345/16, у постанову Верховного суду від 03 жовтня 2019 року у справі №813/1180/18.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню саме на суму 75475,92 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_1 ) до Військова частина А3771 (вул. Гетьмана Виговського, 17, м. Овруч, Житомирська обл., 11101, код 26605350) задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини А3771 щодо щодо несвоєчасної виплати належних ОСОБА_1 грошових коштів при звільненні.

Стягнути з Військової частини А3771 на користь ОСОБА_1 відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні (невиплати грошової компенсації за календарні дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій) в сумі 75475,92 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк