Рішення № 91527763, 03.09.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/399/20

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К, дослідивши матеріали справи

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Сарненський хлібозавод»

до Дочірнього підприємства «Рітейл Центр»

простягнення 11 563,86 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сарненський хлібозавод» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства «Рітейл Вест» про стягнення 11 563,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем, як покупцем, умов договору поставки № РВ039543 від 01.02.2019 в частині здійснення оплати за наданний товар. Враховуючи наявну заборгованість відповідача позивачем подано зазначену позовну заяву про стягнення з останнього 11 563,86 грн. основного боргу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі№ 911/399/20; призначено підготовче засідання у справі на 01.04.2020.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 та від 25.03.2020, якою встановлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин та заборонено, зокрема, проведення всіх масових заходів, а також регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями), перевезення пасажирів метрополітенами м. Києва, Харкова і Дніпра та залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) тощо.

З наведених обставин, судове засідання призначене на 01.04.2020 не відбулось, про що було повідомлено сторін ухвалою суду від 20.03.2020.

Згідно з рекомендаціями Ради суддів України, затвердженими рішенням від 17.03.2020 №19, громадянам та сторонам, які є учасниками судових процесів рекомендовано утриматися від участі в судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової їх присутності.

З матеріалів справи слідує, що явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а тому суд вбачає за можливе подальший розгляд справи здійснювати за відсутності представників учасників справи, у разі наявності відповідного клопотання.

Необхідні матеріали, заяви по суті справи та з процесуальних питань можуть надаватися із використанням підсистеми «Електронний суд».

Ухвалою суду від 14.05.2020 судом було призначено підготовче судове засідання у справі № 911/399/20 на 10.06.2020.

28.05.2020 до канцелярії суду від представника позивача була подана заява про розгляд справи за відсутності представника.

09.06.2020 до канцелярії суду від представника відповідача було подано відзив на позовну заяву.

10.06.2020 представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час, та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.06.2020 відкладено підготовче засідання на 01.07.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце проведення судового засідання, судом складено та направлено на поштові адреси сторін ухвалу – повідомлення від 11.06.2020.

01.07.2020 представником позивача до канцелярії суду було подано відповідь на відзив.

01.07.2020 представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали про відкриття провадження у справі не виконав, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 01.07.2020 представником позивача надано усні пояснення.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.07.2020 відкладено підготовче засідання на 16.07.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення учасників процесу про дату, час та місце проведення судового засідання, судом складено та направлено на поштові адреси сторін ухвалу – повідомлення від 02.07.2020.

16.07.2020 представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час, та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 16.07.2020 судом вирішено закрити підготовче провадження по справі та призначити розгляд справи по суті на 03.09.2020, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце проведення судового засідання, судом складено та направлено на поштові адреси сторін ухвалу – повідомлення від 16.07.2020.

03.09.2020 представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час, та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Отже, за висновками суду, неявка сторін не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 03.09.2020.

Приймаючи до уваги, що відповідач скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

У судовому засіданні 03.09.2020 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сарненський хлібозавод» (далі - постачальник, позивач) та Дочірнім підприємством «Рітейл Вест» (далі - покупець, відповідач) укладено договір № РВ039543 (далі - договір). Пунктами 1.1-1.2 зазначеного правочину сторони узгодили, що постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в специфікації/акційній специфікації чинній на момент замовлення товару. Поставка товару постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації покупцем через мережу магазинів «Фуршет—магазин сімейної продукції».

Відповідно до п. 3.3 договору, пунктом поставки товару за цим договором є магазин «Фуршет- магазин сімейної продукції», адреса якого вказана в замовленні. Сторони погодили, що постачальник зобов`язаний доставити товар до місця зважування/місця розвантаження – рампа магазину «Фуршет- магазин сімейної продукції». Поставка товару до місця передачі здійснюється транспортом постачальника. Витрати з транспортування товару до пункту поставки несе постачальник. Датою і часом поставки є дата і час отримання покупцем товару на рампі магазину «Фуршет- магазин сімейної продукції», що зазначається у ТТН і засвідчується підписами уповноважених представників сторін. Товар поставляється на умовах DDP, що передбачені інкотермс «Офіційні правила тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгівельної палати», введених в дію з 01.01.2010.

Перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця (п. 5.1. договору).

Як встановлено судом, позивачем за період з 01.11.2019 по 06.12.2019 поставлено відповідачу товар на загальну суму 15 429,90 грн., копії яких долучені позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до п. 7.1 договору, покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації/акційній специфікації (PRODUCTLIST), що збережені у системі електронного документообігу (портал специфікацій на платформі «EDIN-PRICE») та підтвердженими у «Накладних». Ціна на товар в специфікації/акційній специфікації (PRODUCTLIST) вказується у гривнях. Ціна повинна відповідати законодавству України та включати не більше 2-х знаків після коми (ціна без ПДВ). Ціна кожного «артикулу товару» зазначається у накладній (COMDOC) і повинна відповідати ціні, яка узгоджена сторонами в специфікації/акційній специфікації (PRODUCTLIST).

Судом встановлено, що сторонами підписано специфікацію від 01.02.2019 до вказаного договору, в якій останні погодили вартість товару.

Ціни на товар можуть бути змінені за погодженням сторін на умовах визначених цим договором. У випадку першої поставки постачальник, без погодження покупця не має права змінювати ціну артикулу товару протягом 6 (шести) календарних місяців. У випадку запланованих змін діючих цін на товар, постачальник зобов`язаний довести до відома покупця про такі зміни не пізніше ніж за 30 календарних днів через EDI-провайдера, за допомогою системи електронного документообороту. При цьому попередня специфікація- з того самого асортименту артикулів товару – втрачає силу з дати обопільного підписання нової специфікації уповноваженими представниками сторін з використанням ЕЦП постачальника/покупця через EDI-провайдера і, що збережено у системі електроного документообороту. (п.п. 7.2,7.3 договору).

Пунктом 7.9. договору визначено, що підставою для здійснення покупцем оплати за поставлений товар є виконання постачальником своїх зобов`язань за договором, зокрема, обов`язок надати покупцю через EDI-провайдера електронний документ «накладна» (COMDOC), завірений ЕЦП постачальника, та обов`язок зареєструвати «податкову накладну» в Єдиному реєстрі податкових накладних, з дотриманням умов цього договору, на дату настання строку оплати за товар. Покупець здійснює оплату постачальнику за поставлений товар через 30 календарних днів з моменту отримання покупцем через EDI-провайдера від постачальника електронного документу «накладна» (COMDOC), завіреного ЕЦП постачальника та за умови наявності зареєстрованої постачальником «податкової накладної» в Єдиному реєстрі податкових накладних не пізніше ніж за 2 календарних дні до настання строку оплати за товар.

Згідно з пунком 3.7.1 договору якщо в процесі прийому товару за кількістю, в пункті постави товару, виявляються невідповідності між фактичною кількістю прийнятого покупцем товару в накладній і заявленою постачальником кількістю товару в повідомленні про відвантаження, покупець складає акт розбіжностей при прийманні товару в паперовому вигляді в двох примірниках, і в ТТН робиться відмітка недійсна без акту розбіжностей, а ТТН, в такому випадку обов`язково підписується: з боку покупця уповноваженими представниками або водієм транспортного засобу, яким був доставлений товар. Один примірник акту залишається у покупця, інший примірник акта прикріпляється до ТТН і є невід`ємною частиною.

Матеріалами справи підтверджується, що у зв`язку із недопостачаю товару та/або виявленням бракованого товару, а також наявності частини нереалізованого товару, сторонами було підписано акти розбіжностей до видаткових накладних та накладні на повернення, згідно переліку, зазначеного в позовній заяві (копії актів розбіжностей та накладних на повернення представлені позивачем до матеріалів справи) на загальну суму 3 866,04 грн.

Відповідно до п. 15.1 договору, покупець має право зменшити суму, що належить до сплати постачальнику за товар, на суму штрафних санкцій, які зобов`язаний сплатити постачальник, вартості товарів, повернутих постачальникові, наданих йому послуг, а також іншої заборгованості, що має бути сплачена постачальником згідно з цим договором або по іншим договорам, укладеним між постачальником та покупцем, шляхом проведення заліку зустрічних вимог, коли це не заборонено українським законодавством. Залік зустрічних вимог проводиться покупцем за його заявою яка відправлена постачальнику.

Як встановлено судом, 01.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сарненський хлібозавод» (далі - замовник, позивач) та Дочірнім підприємством «Рітейл Вест» (далі - виконавець, відповідач) підписано договір № ВЗ РВ039543 про надання послуг (далі- договір 2), відповідно до п. 1.1 якого, в порядку та на умовах визначених цим договором замовник доручає виконавцю, а виконавець зобов`язується надати замовникові за плату маркетингові послуги перелік та вартість яких визначатиметься у додатках до цього договору, в порядку і на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов`язується прийняти такі послуги та оплатити їх в порядку та на умовах, передбачених цим договором,

Відповідно до пункту 3.2 договору 2 вказано, що оплата за надані послуги згідно з цим договором здійснюється шляхом зарахування зустрічних вимог, тобто зарахування належних виконавцю за ці послуги сум із грошових коштів, які виконавець зобов`язаний перерахувати замовнику за поставлений товар відповідно до договору постачання. Підставою для таких розрахунків є акт прийому-передачі наданих послуг, підписаний обома сторонами. Залік зустрічних вимог проводиться замовником без підписання сторонами додаткових документів (актів, протоколів тощо). Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за письмовою заявою виконавця.

Згідно з п. 7.1 договору 2, даний договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2023 року включно, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань згідно до даного договору.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № РВ039543 від 01.02.2019 та договір № РВ039543 від 01.02.2019, як належні підстави, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір № РВ039543 від 01.02.2019 є договором поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, поставивши відповідачеві товар на загальну суму 15 429,90 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи. За період з 01.11.2019 по 17.01.2020, відповідачем було повернуто позивачу продукції на загальну сумму 3 866,04 грн. Повернення товару, строк придатності якого минув, було здійснено з відповідним зменшенням суми належних до сплати постачальнику грошових коштів. Таким чином, вартість поставленого товару в період із 01.11.2019 по 06.12.2019, за вирахуванням вартості товару, що був повернутий, становить 11 563,86 грн.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ч. 1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 7.9. договору, підставою для здійснення покупцем оплати за поставлений товар є виконання постачальником своїх зобов`язань за договором, зокрема, обов`язок надати покупцю через EDI-провайдера електронний документ «накладна» (COMDOC), завірений ЕЦП постачальника, та обов`язок зареєструвати «податкову накладну» в Єдиному реєстрі податкових накладних, з дотриманням умов цього договору, на дату настання строку оплати за товар. Покупець здійснює оплату постачальнику за поставлений товар через 30 календарних днів з моменту отримання покупцем через EDI-провайдера від постачальника електронного документу «накладна» (COMDOC), завіреного ЕЦП постачальника та за умови наявності зареєстрованої постачальником «податкової накладної» в Єдиному реєстрі податкових накладних не пізніше ніж за 2 календарних дні до настання строку оплати за товар.

Одночасно, відповідно до п. 15.1 договору, покупець має право зменшити суму, що належить до сплати постачальнику за товар, на суму штрафних санкцій, які зобвоязаний сплатити постачальник, вартості товарів, повернутих постачальникові, наданих йому послуг, а також іншої заборгованості, що має бути сплачена постачальником згідно з цим договором або інших договорам, укладених між постачальником та покупцем, шляхом проведення заліку зустрічних вимог, коли це не заборонено українським законодавством. Залік зустрічних вимог проводиться покупцем за його заявою яка відправлена постачальнику.

Як було встановлено судом раніше, між покупцем та постачальником 01.02.2019 підписано договір № ВЗ РВ039543 про надання послуг(далі- договір 2).

Відповідно до пункту 3.2 договору 2 вказано, що оплата за надані послуги згідно з цим договором здійснюється шляхом зарахування зустрічних вимог, тобто зарахування належних виконавцю за ці послуги сум із грошових коштів, які виконавець зобов`язаний перерахувати замовнику за поставлений товар відповідно до договору постачання. Підставою для таких розрахунків є акт прийому-передачі наданих послуг, підписаний обома сторонами. Залік зустрічних вимог проводиться замовником без підписання сторонами додаткових документів (актів, протоколів тощо). Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за письмовою заявою виконавця.

В матеріалах справи наявні копії акту № 3900022828 від 30.11.2019 на суму 1 472,23 грн. та акту № 3900023090 від 31.12.2019 на суму 279,12 грн. до договору 2, відповідно до змісту яких сторонами погоджено, що розрахунок за ними проводиться шляхом заліку однорідних зустрічних вимог без укладання додаткового протоколу.

Зазначені обставини свідчать, що сторонами досягнуто домовленості щодо здійснення оплати позивачем отриманих від відповідача маркетингових послуг за договором 2 шляхом заліку зустрічних вимог на суму 1 751,35 грн. за договором поставки без укладання додаткових заяв та протоколів, у зв`язку із чим, господарський суд приймає докази часткового зарахування на загальну суму 1 751,35 грн.

Разом із тим, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач, окрім іншого, стверджує, що позивачем не виконано вимоги п. 7.9 та п. 3.7 договору, і, фактично, відсутні докази отримання відповідачем через EDI-провайдера від позивача елетронного документу «накладна» завіреного ЕЦП позивача, а тому ще настав строк оплати поставленого позивачем відповідачу товару.

Щодо наведеного суд встановив наступне.

Відповіднодо п. 3.7 договору, після приймання товару покупець направляє постачальнику через EDI - провайдера електронний документ «Накладна» (СОМDОС). Документ СОМDОС відображає факт приймання товару покупцем, завіряється ЕЦП покупця (підпис відповідальної особи і печатка підприємства) і відправляється постачальнику через ЕОІ-провайдера. Дата електронного документа «Накладна» (СОМDОС) повинна відповідати даті фактичної поставки товару. Постачальник, після отримання від Покупця через EDI - провайдера електронний документ «Накладна» (СОМDОС), зі свого боку завіряє «Накладна» ЕЦП (підпис відповідальної особи за передачу Товару та печатку підприємства) і, не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів, відправляє покупцю через EDI - провайдера. Заборгованість покупця за поставлений товар виникає з моменту отримання від постачальника електронного документу «Накладна» (СОМDОС) завірену ЕЦП постачальника (підпис відповідальної особи за передачу товару та печатку підприємства).

Отже, дослідивши зміст та здійснивши правовий аналіз п. п. 3.7 та 7.9 договору, судом встановлено, що обов`язок позивача з направлення відповідачу електронного документу «Накладна» (СОМDОС), завірену ЕЦП постачальника (підпис відповідальної особи за передачу товару та печатку підприємства) випливає з обов`язку відповідача, після приймання товару, направити позивачу (постачальнику) через EDI - провайдера електронний документ «Накладна» (СОМDОС). І, з огляду на що, не виконання відповідачем обов`язку, визначеного п. 3.7 договору, виключає можливість виконання позивачем свого обов`язку.

Разом із тим, положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

При цьому, договір, за змістом ч. 2 ст. 202 ЦК України, є двостороннім (багатостороннім) правочином.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем п. 3.7 договору. Протилежного суду не доведено, доказів на спростування не подано.

Згідно ч. 2 ст. 212 ЦК України, якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Крім того, заперечуючи проти позову, відповідач посилається на вищенаведений пункт договору та наголошує на тому, що строк оплати поставленого позивачем відповідачу товару ще настав, оскільки видаткові накладні неналежним чином оформлені.

Судом, заперечення відповідача, відхиляються виходячи з наступного.

Суд зазначає, що посилання відповідача на те, що видаткові накладні оформлені не належним чином не спростовують факту поставки товару позивачем відповідачу, і, в свою чергу, отримання відповідачем поставленого товару у власність. Більше того, всі видаткові накладні з боку відповідача підписані та скріплені штампом підприємства без будь-яких зауважень та заперечень.

Доказів у спростування того факту, що товар не отримано відповідачем не надано.

Також, твердження відповідача щодо відсутності зареєстрованих податкових накладних з боку відповідача спростовуються наявними матеріалами справи.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов`язання з оплати переданого товару, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, ч.1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що всі твердження відповідача у відзиві спростовуються вищенаведеним, а також наявними матеріалами справи.

Крім того, відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню частково в сумі 9 812,51 грн.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 783,65 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Рітейл Вест” (місцезнаходження:08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, буд. 6-Г; код ЄДРПОУ 38733983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сарненський хлібозавод” (місцезнаходження: 34500, м. Сарни, вул. Белгородська, 31А; КОД ЄДРПОУ 00379436) 9 812,51 грн. основного боргу та 1 783,65 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено та підписано 15.09.2020

Суддя Л.В. Сокуренко