Ухвала суду № 91518503, 14.09.2020, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/23/18

2/465/864/20

У Х В А Л А

Іменем України

"14" вересня 2020 р.

Франківський районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді- Марків Ю.С.

при секретарі- Волков Н.І.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Старенький О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Франківським районим судом м. Львова розглядається цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Під час судового розгляду, від представника відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання про закриття провадження у цивільній справі № 465/23/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_2 у звязку з тим, що даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

В судовому засіданні представник позивача не заперечувала щодо закриття провадження у справі, однак просила суд повернути судовий збір у зв`язку з цим.

Вислухавши думку учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

15 грудня 2017 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 р., яким чинні Господарський процесуальний кодекс України та Цивільний процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу Україниу редакції вищевказаного Закону (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України (тут і далі у редакції вищевказаного Закону).

Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З аналізу наведеного вище пункту вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені встатті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, чітко визначені положеннями статті 20 ГПК України (як приклад, пункти 5, 10, 14 статті 20 ГПК України).

Отже, враховуючи викладене, з дати набрання чинності ГПК Українив редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 р. № 2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Положення пункту 1 частини першої статі 20 ГПК України не пов`язують також належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, з об`єднанням таких позовних вимог із вимогами до особи - боржника за основним зобов`язанням.

Аналогічний висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі №910/1733/18.

Згідно п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а відтак є підстави для закриття провадження у справі.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись п.5 ч.1 ст.7 ЗУ "Про судовий збір" та п.1 ч.1 ст.255, ч.2 ст.256, 259-261 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, закрити.

Зобов`язати управління Державної казначейської служби України в Франківському районі м.Львова повернути Публічному акціонерному товариству «Кредобанк», код ЄДРПОУ 09807862, судовий збір у сумі 5 852,00 (п`ть тисяч вісімсот п`ятдесят дві) грн., який був сплачений за платіжним дорученням № 68137439 від 21.11.2017, внесений на рахунок № 31211206700005, відкритому в ГУ ДКСУ у Львівській області, МФО 825014.

Повернення сплаченої суми судового збору необхідно здійснити в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Суддя Ю.С. Марків