Вирок № 9151839, 23.04.2009, Святошинський районний суд міста Києва

Справа № 1-279/2009 p.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2009 року Святошинський районний суд міста Києва в складі: головуючого - судді Почупайло А.В.

при секретарі Доля К.В.

за участю прокурора Зарицької О.А., Семененко В.П.

адвоката ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4

законного представника

потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що народився в м. Києві, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_3 не судимого, у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -

встановив:

Підсудний ОСОБА_5, 07 листопада 2008 року, приблизно в 22.30 годин, знаходячись на подвірї біля будинку АДРЕСА_4 використовуючи, ніж, умисно заподіяв неповнолітнім ОСОБА_6 та ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

07 листопада 2008 року, приблизно в 22.20 годин, неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_7, знаходячись біля будинку АДРЕСА_4 побачили свого знайомого ОСОБА_5, який повертався за місцем свого проживання. При цьому неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 згадали, що ОСОБА_5 взяв у них картриджі до ігрової приставки та інструкцію по їхньому використанню й до цього часу не повернув їх, тому вирішили піти за місцем проживання ОСОБА_5, щоб забрати вищевказані речі. Із цією метою ОСОБА_6 разом із ОСОБА_7 прослідували до квартири АДРЕСА_1., за місцем проживання ОСОБА_5 та запропонували останньому повернути їм картриджі до ігрової приставки та інструкцію по їх використанню. На що ОСОБА_5 погодився, і повернув неповнолітнім ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вищевказані картриджі до ігрової приставки, окрім інструкції по їхньому використанню. У цей час ОСОБА_6 та ОСОБА_7, зробили зауваження ОСОБА_5 та попросили повернути вищевказану інструкцію. Однак ОСОБА_5, обурившись на зауваження неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7, знаходячись біля квартири АДРЕСА_2, схопив ОСОБА_7 за верхній одяг та притиснув до стіни. У цей час ОСОБА_6 став словесно заспокоювати ОСОБА_5, щоб останній припинив свої дії та відтягувати його від неповнолітнього ОСОБА_7 Після цього ОСОБА_5 зайшов за місцем свого проживання, до квартири АДРЕСА_1, де взяв кухонний ніж, і утримуючи його в правій руці непомітно для неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7, знову вийшов із квартири на площадку, і запропонував останнім для зясування стосунків вийти на подвіря вищевказаного будинку.

07 листопада 2008 року, приблизно в 22.25 годин, вийшовши разом із неповнолітніми ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на подвіря будинку АДРЕСА_4 ОСОБА_5 продовжив зясовувати з останніми стосунки. При цьому ОСОБА_5 з метою умисного заподіяння тілесних ушкоджень, утримуючи в правій руці кухонний ніж, став наносити ним удари по різним частинам тіла неповнолітнього ОСОБА_6 та ОСОБА_7

У результаті своїх протиправних дій ОСОБА_5 заподіяв неповнолітньому ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаної рани надлопаткової ділянки, яка згідно висновку судово-медичної експертизи № 1938/Е від 23 грудня 2008 року, відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя (за критерієм розладу здоровя); колото-різаного проникаючого поранення грудей зліва з ушкодженням лівої легені, яке згідно висновку судово-медичної експертизи № 1938/Е від 23 грудня 2008 року, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя); однієї колото-різної рани обличчя; двох колото-різаних ран грудей; двох колото-різаних ран плеча; двох колото-різаних ран стегна, які під час визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, в ході проведення судово-медичної експертизи № 1938/Е від 23 грудня 2008 року, не враховувались із-за відсутності в медичній документації опису їх точної локалізації, характеру та морфології; Неповнолітньому ОСОБА_7 заподіяв тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки - рана 1 х 0, 5 см в 5-тому міжреберї зліва між лопаткової та задньопахвинною лініями, від якої відходить рановий канал, направлений знизу вверх, по ходу якого ушкоджуються мякі тканини грудної клітки, верхня доля легені з явищами лівостороннього пневмотораксу, яке згідно висновку судово-медичної експертизи № 1939/Е від 26 грудня 2008 року відноситься до тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя); колото-різані рани правої виличної ділянки та правої брови, які під час визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, в ході проведення судово-медичної експертизи № 1939/Е від 26 грудня 2008 року, не враховувались із-за відсутності в медичній документації опису їх точної локалізації, характеру та морфології.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому йому складі злочину, передбаченому ч. 1 ст. 121 КК України визнав повністю, щиросердно розкаявся, підтвердив суду обставини скоєння ним злочину, та показав суду, що 07 листопада 2008 року, приблизно в 22.30 годин, коли він знаходився за місцем свого тимчасового проживання у АДРЕСА_2 то до нього прийшли його знайомі ОСОБА_8 та ОСОБА_6, які перебували в стані алкогольного спяніння. При цьому останні попросили його повернути картриджі до ігрової приставки та інструкцію по їхньому використанню, які він взяв у них наприкінці літа 2008 року. На їхнє прохання він повернув картриджі. Інструкції по їхньому використанню не повернув, зазначивши, що він її повертав раніше. На що ОСОБА_7 заперечував та став вимагати повернути йому вищевказану інструкцію. Із цього приводу, між ним, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 виникла словесна сварка. У ході якої він взяв ОСОБА_7 за верхній одяг та притис до стіни. У цей час ОСОБА_6 відтягнув його від ОСОБА_7 та запропонував вийти на подвіря будинку для зясування стосунків. Тоді він зайшов у квартиру де на кухні взяв ніж, який сховав у правій руці, та повернувся в підїзд. Разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_6 вони вийшли на подвіря будинку АДРЕСА_4 де біля підїзду між ними знову виникла сварка, яка переросла в бійку, у ході якої він умисно наніс декілька ударів ножем, який він утримував у правій руці, по різним частинам тіла ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Тим часом його співмешканка ОСОБА_9, з метою припинення бійки стала словесно їх заспокоювати, та відтягувати від нього по черзі ОСОБА_7 та ОСОБА_6. В цей момент з підїзду вийшла ОСОБА_10 - мати ОСОБА_9, яка стала також словесно всіх заспокоювати, при цьому сказала, що викличе працівників міліції. Почувши це ОСОБА_7 та ОСОБА_6 побігли в невідомому йому напрямку, а він разом із ОСОБА_9 та ОСОБА_10 пішли за місцем свого проживання. Свою вину, в умисному заподіянні потерпілим тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння визнає та щиро кається, просить суворо не карати. Заявлений КМКЛ № 17 цивільний позов відшкодовано добровільно.

Оскільки підсудний ОСОБА_5 свою вину в скоєному визнав повністю та не оспорює фактичні обставини справи, розмір цивільного позову, то суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показами підсудного ОСОБА_5, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 та дослідженням матеріалів справи, що характеризують особу підсудного.

Так, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 суду показала, що вона має на вихованні сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5.

07 листопада 2008 року, приблизно в 22.30 годин, коли вона перебувала за місцем свого проживання, то додому прийшов її син ОСОБА_6 разом зі своїм товаришем ОСОБА_7 При цьому на обличчях останніх були садни, та були пошкодження одягу, звідки текла кров. Побачивши це вона стала надавати їм невідкладну медичну допомогу. Тим часом її чоловік викликав карету швидкої медичної допомоги, лікарями якої ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було госпіталізовано до Київської міської клінічної лікарні № 17, де її син ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні до 13 листопада 2008 року. Цивільний позов нею не заявлявся, ніяких претензій до ОСОБА_5 вона та її син не мають.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 суду показала, що вона має на вихованні сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5.

07 листопада 2008 року вона на протязі всього дня перебувала на роботі. Цього ж дня, приблизно в 22 годині, коли вона повернулась за місцем свого проживання, то побачила що її сина ОСОБА_7 в дома не було. Тоді вона зателефонувала на мобільний телефон останнього, слухавку якого підняла якась жінка, яка сказала, що її син ОСОБА_7 знаходиться на стаціонарному лікуванні в Київській міській клінічній лікарні № 17. Наступного дня вона поїхала до вказаного медичного закладу, де і побачила свого сина ОСОБА_7, який перебував на стаціонарному лікуванні в даному медичному закладі до 13 листопада 2008 року. Цивільний позов вона не заявляла, ніяких претензій до ОСОБА_5 вона та її син не мають.

Таким чином, дослідишви зібранні по справі докази в їхній сукупності, суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованого йому складу злочину повністю доведена й кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 121 КК України є правильною, оскільки він умисно заподіяв тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

Обговорюючи питання про міру та вид покарання підсудному ОСОБА_5 суд враховує характер та ступень тяжкості вчиненого ним злочину, характеристику особи підсудного, який позитивно характеризується за місцем навчання, останнього місця роботи та проживання, на час скоєння злочину працював без офіційного оформлення, до кримінальної відповідальності притягується вперше, його відношення до скоєного, стан його здоровя, щире каяття в скоєному, добровільне відшкодування завданої злочином шкоди, думку потерпілих та їх представників, щодо призначення міри покарання підсудному, та вважає за необхідне обрати йому покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, так як приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання можливе без відбування покарання, призначивши йому мінімальну міру покарання, передбачену санкцією ч. 1 ст. 121 КК України.

Заявлений Київською міською клінічною лікарнею № 17 цивільний позов суд вважає таким, що не підлягає задоволенню, оскільки сума заявленого цивільного позову під час судового розгляду справи повністю відшкодована, що підтверджується квитанціями про оплату та листом КМКЛ № 17 за № 305 від 15 квітня 2009 року щодо отримання лікарнею сплачених коштів у повному розмірі.

Суд, вважає необхідним стягнути із ОСОБА_5 судові витрати, а саме: вартість проведення криміналістичної експертизи, що підтверджується розрахунком її вартості (а.с. 245).

Речові докази по справі: ніж, який знаходиться в камері збереження речових доказів Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, суд вважає за необхідне знищити; спортивні штани темно-синього кольору, майку білого кольору, светр чорного кольору із вставками білого кольору, куртку сірого кольору обладнану капюшоном, светр чорного кольору із вставками білого кольору, які належать ОСОБА_6; реглан сірого кольору, джинси синього кольору, куртку чорного кольору, які належать ОСОБА_7; куртку чорного кольору, яка належить ОСОБА_5, що знаходяться в камері збереження речових доказів Святошинського РУ ГУ МВС України у м. Києві, суд вважає за необхідне повернути ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (пяти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки, зобовязавши його не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, періодично зявлятися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину, і виконає покладені на нього обовязки.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5, до вступу вироку в законну силу, змінити із тримання під вартою в Київському СІЗО (№ 13) Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Київській області на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти в залі судового засідання

У задоволенні цивільного позову Київської міської клінічної лікарні № 17 відмовити.

Стягнути із ОСОБА_5 за проведення криміналістичної експертизи 243 гривні 38 копійок (одержувач платежу - НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві ОПЕРУ НБУ по Києву і області р/р № 35226002000466, ЗКПО 25575285, МФО 821018).

Речові докази по справі: ніж, який знаходиться в камері збереження речових доказів Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві - знищити; спортивні штани темно-синього кольору, майку білого кольору, светр чорного кольору із вставками білого кольору, куртку сірого кольору обладнану капюшоном, светр чорного кольору із вставками білого кольору, які належать ОСОБА_6; реглан сірого кольору, джинси синього кольору, куртку чорного кольору, які належать ОСОБА_7; куртку чорного кольору, яка належить ОСОБА_5, що знаходяться в камері збереження речових доказів Святошинського РУ ГУ МВС України у м. Києві - повернути ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб, з моменту його проголошення.