Ухвала суду № 91517639, 14.09.2020, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

14.09.2020 ЄУН №337/3413/17

Провадження №2/337/4/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.09.2020 року Суддя Хортицького районного суду м.Запоріжжя Салтан Л.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільно набутого майна подружжя та визнання права власності на майно та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільно набутого майна подружжя та визнання права власності на майно,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні суду перебуває зазначена цивільна справа.

На теперішній час триває підготовче провадження.

11.09.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт з забороною відчуження на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; та автомобіль марки Toyota C-HR, 2017 р.в., держномер НОМЕР_1 , посилаючись на ті обставини, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Стаття 150 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 14.09.2020 року, власником квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 є ТОВ «РОЯЛГРУП», однак зазначена особа не є стороною у справі. Право власності на автомобіль марки Toyota C-HR, 2017 р.в., держномер НОМЕР_1 позивачем не підтверджено відповідними відомостями з Державного реєстру речових прав на рухоме майно, крім того, зазначений автомобіль не є предметом розгляду справи.

Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_1 не доведено, що право власності на зазначене майно належить ОСОБА_2 , заява задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 153 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільно набутого майна подружжя та визнання права власності на майно та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільно набутого майна подружжя та визнання права власності на майно – відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 15-денний строк апеляційної скарги.

Суддя Л.Г.Салтан