Рішення № 91517106, 10.09.2020, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №331/2017/20

Провадження №2/333/1972/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

10 вересня 2020 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого - судді Тучкова С.С., при секретарі Шелесько Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу №331/2017/20 за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 106243,22 гривні, посилаючись на те, що 23.02.2018 року між відповідачем та АТ «Альфа-Банк» було укладено Угоду про надання особистого кредиту № 500646774, згідно умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 101 518,00 гривень, з обов`язком погасити кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойку та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком № 1 до нього Графіком погашення кредиту. Однак відповідач порушує вимоги кредитного договору, в зв`язку з чим станом на 26.03.2020 року розмір заборгованості становить 106243,22 гривні, яка складається з строкової заборгованості у розмірі 49468,32 гривень, простроченої заборгованості у розмірі 20752,16 гривні, строкової заборгованості по нарахованих відсотках та комісіях у розмірі 2957,75 гривень, простроченої заборгованості по нарахованих відсотках та комісіях у розмірі 29 364,99 гривні, штрафи у розмірі 3700,00 гривень.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримав, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач, будучи повідомленим судом належним чином про час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з`явився і не повідомив суд про причини неявки, відзиву чи будь-яких інших заяв та клопотань до суду не надавав. Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, відповідно до вимог ч.4 ст.223, ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 23.02.2018 року між АТ «Альфа-банк» та відповідачем було укладено Угоду про надання особистого кредиту, до умов якого остання приєдналася підписавши Заяву про акцепт публічної пропозиції, оферту на укладання угоди, додаток 1 до угоди «Графік платежів», якими вона погодилася на одержання Кредиту та його умови, які розміщені на інтернет сторінці Банку www.alfabank.com.ua.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Оскільки відповідно до умов кредитного договору від 23.02.2018 року, що укладений між сторонами, банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Згідно ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у відповідності до умов договору.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, як передбачено ст. 527 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами анкети-заяви позичальника, оферти на укладання угоди, додатку 1 до угоди «Графік платежів» від 23.02.2018 року, підписаної сторонами, вбачається, що Банк надав відповідачу кредит у розмірі 101518,00 гривень на строк 44 місяці, з номінальною процентною ставкою(річних) 13.99%, комісією за розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості 2,10 %, страхування 4518,00 гривень.

Згідно з наданим банком розрахунком станом на 26.03.2020 року розмір заборгованості становить: 106243,22 гривні, яка складається з строкової заборгованості у розмірі 49468,32 гривень, простроченої заборгованості у розмірі 20752,16 гривні, строкової заборгованості по нарахованих відсотках та комісіях у розмірі 2957,75 гривень, простроченої заборгованості по нарахованих відсотках та комісіях у розмірі 29 364,99 гривні, штрафи у розмірі 3700,00 гривень. Відповідач наданими йому правами не скористався, вказаний розрахунок відповідачем не спростований.

На порушення норм закону та умов договору відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, кредит та проценти за користування кредитом у визначений договором строк не повернув, суд доходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення станом на 26.03.2020 року строкової заборгованості у розмірі 49468,32 гривень, простроченої заборгованості у розмірі 20752,16 гривні, строкової заборгованості по нарахованих відсотках та комісіях у розмірі 2957,75 гривень, простроченої заборгованості по нарахованих відсотках та комісіях у розмірі 29 364,99 гривні.

Щодо частини позовних вимог про стягнення станом на 26.03.2020 року штрафу 3700,00 гривень суд зазначає на таке.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Альфа-банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. У разі порушення боржником негативного зобов`язання кредитор незалежно від сплати неустойки та (або) відшкодування збитків і моральної шкоди має право вимагати припинення дії, від вчинення якої боржник зобов`язався утриматися, якщо це не суперечить змісту зобов`язання. Така вимога може бути пред`явлена кредитором і в разі виникнення реальної загрози порушення такого зобов`язання.

Стаття 624 ЦК України передбачає, що якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов`язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема ст. 625 ЦК України позивач не пред`явив.

В анкеті-заяві позичальника, оферті на укладання угоди, додатку 1 до угоди «Графік платежів» від 23.02.2018 року, підписаних сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі її розмір і порядок нарахування, крім самого розміру штрафу його конкретного розрахунку не навів, взагалі не послався на підстави, за яких він визначився з розміром нарахування. В позові позивач посилався на Угоду, як невід`ємну частину спірного договору.

Разом з тим, саму Угоду на підтвердження позовних вимог позивачем суду надано не було.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, яку саме Угоду розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з нею, підписуючи заяву-анкету про приєднання до неї, а також те, що вказана угода на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містила умови, зокрема й щодо сплати неустойки (штрафу), та, зокрема, саме у зазначеному банком розмірі.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15), постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року(справа 342/180/17) роздруківка Умов та правил надання банківських послуг позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в його умови та правила споживчого кредитування, кредитор міг додати до позовної заяви вказані Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці умови щодо сплати неустойки, відсутність у анкеті-заяві, оферті на укладання угоди, додатку 1 до угоди «Графік платежів» від 23.02.2018 року, домовленості сторін про сплату штрафу за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком доводи достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Ч. 6 ст. 81 ЦПК України проголошує, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії", заява N 28342/95, § 61).

Отже, у суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (штрафу) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Виходячи з викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення штрафу.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при пред`явленні позовних вимог сплачений судовий збір у розмірі 2102,00 гривні, в зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на сплату судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме: у розмірі 2028,81 гривень.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265,268, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк»(03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346, п/р № НОМЕР_2 ) заборгованість за договором №500646774 у розмірі 102 543,22 (сто дві тисячі п`ятсот сорок три) гривні 22 копійки, яка складається з: строкової заборгованості у розмірі 49468,32 гривень, простроченої заборгованості у розмірі 20752,16 гривні, строкової заборгованості по нарахованих відсотках та комісіях у розмірі 2957,75 гривень, простроченої заборгованості по нарахованих відсотках та комісіях у розмірі 29 364,99 гривні.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк»(03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346, п/р № НОМЕР_2 ) витрати на оплату судового збору в розмірі пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме: у розмірі 2028 (дві тисячі двадцять вісім) гривень 81 копійку.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду позивачем подається через Комунарський районний суд м. Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя С.С. Тучков