Ухвала суду № 91511709, 03.09.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/22986/19

провадження № 1-кп/753/833/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Коляденко П.Л.,

при секретарі Мельничук Т.І.,

за участю прокурора Кузіва Р.В.,

захисника Жайворонка І.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019100020006935 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Дарницьким районним судом м. Києва проводиться судовий розгляд вказаного кримінального провадження.

Головуючим у судовому засіданні поставлено на обговорення питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого, строк дії якого спливає.

Прокурор вважає необхідним продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , посилаючись на продовження існування встановлених раніше ризиків, а саме ризик ухилення від суду, вчинення нового кримінального правопорушення, а також незаконного впливу на свідків.

Захисник Жайворонко І.В. проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував та вважав за необхідне застосувати домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 у вирішенні вказаного питання покладався на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши наявні в розпорядженні суду матеріали кримінального провадження, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ухвали слідчого судді відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід - тримання під вартою, який продовжувався, в тому числі в ході підготовчого судового засідання.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, покарання за який передбачено у виді позбавлення волі строком від 7 до 10 років.

Не вирішуючи наперед питання щодо доведеності чи недоведеності винності обвинуваченого в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, в даному конкретному випадку суд вважає підозру відносно ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, небезпідставною, оскільки кримінальне провадження направлено до суду з обвинувальним актом. При цьому обґрунтованість обвинувачення перевірятиметься судом, який здійснює судовий розгляд, шляхом оцінки наданих сторонами кримінального провадження та потерпілим доказів при прийнятті відповідного процесуального рішення.

Також суд враховує практику Європейського суду з захисту прав людини, а саме те, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку і тому оцінка такого ризику проводиться з посиланням на ряд інших факторів.

При цьому, суд, проявляючи особливу ретельність у ході судової процедури, та не беручи до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому в разі визнання його винним, що свідчить про наявність ризику втечі, встановив, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого, наявність ще і інших підстав для позбавлення волі, вважаючи їх релевантними (відповідними) та достатніми.

Також, суд приймає до уваги, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати, зокрема судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

Так, на даний час судове провадження триває, всі свідки не допитані, що, на думку суду, свідчить про можливість незаконного впливу з боку обвинуваченого на вказаних осіб.

Також, будучи судимим за вчинення умисних корисливів злочинів проти власності та здоров`я особи, ОСОБА_1 знову обвинувачується у вчиненні умисного злочину проти життя особи, що свідчить про те, що обвинувачений може бути схильним до вчинення кримінальних правопорушень, тобто ризик вчинення іншого кримінального правопорушення є реальним та триваючим.

Відомості, які би свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, зокрема за станом здоров`я, в матеріалах провадження відсутні.

При цьому дійсних гарантій явки обвинуваченого до суду немає.

Таким чином, суд приходить до висновку, що докази, які б свідчили про те, що на даний час змінилися обставини, які були підставами для застосування обвинуваченому найбільш суворого виду запобіжного заходу і продовження строку його дії або перестали існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, встановлені судом раніше, відсутні.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти наявним ризикам.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вказане продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ризики справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Крім того, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КК України, суд не визначає розміру застави обвинуваченому.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 331 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 01 листопада 2020 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 днів з моменту оголошення.

Суддя