Рішення № 91511462, 08.09.2020, Новодністровський міський суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 719/234/20

Номер провадження 2/719/66/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року м.Новодністровськ

Новодністровський міський суд Чернівецької області в складі:

судді Цицак В.Л.,

за участю секретаря Марчук Д.П.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Новодністровськ, Чернівецької області, цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

04 червня 2020 в суд надійшла позовна заява АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», за підписом представника Мєшніка К.І. , до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 134893,51 грн. та судових витрат у розмірі 2102,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 07.02.2018р. відповідач ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету заяву до Договору про надання банківських послуг від 07.02.2018р. Вказує, що договір про надання банківських послуг (Моnоbаnк) - це договір, укладений між банком та клієнтом, про відкриття рахунку, випуск і обслуговування платіжної картки з можливістю встановлення ліміту кредитування, що складається з анкети-заяви до договору про надання банківських послуг (Моnоbаnк), Умов обслуговування рахунків фізичної особи, тарифів, паспорту споживчого кредиту, таблиці обчислення вартості кредиту. Повідомляє, що після підписання анкети-заяви, що підтверджує ознайомлення та отримання клієнтом в мобільному додатку документів, які становлять собою договір, ОСОБА_1 було надано спеціальний платіжний засіб - платіжну картку із встановленням кредитного ліміту на поточний рахунок у розмірі 50000, 00 грн. Банк свої зобов`язання по договору виконав в повному обсязі та належним чином, натомість відповідач не надавав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), внаслідок чого його заборгованість перед банком станом на 20.02.2020р. становить 149500, 29 грн. та складається із заборгованості по тілу кредиту 53348, 43 грн. і за пенею та комісією 96151, 86 грн. з огляду на зазначене, просить суд стягнути частину заборгованості в розмірі 134893, 51 грн., що складається із 53348,43 грн. заборгованості за кредитом та 81545,08 грн. заборгованості за пенею та комісією, а також судовий збір в розмірі 2102, 00 грн.

31 серпня 2020р. в суд надійшов відзив на позовну заяву, за підписом представника відповідача ОСОБА_3 , в якому останній повністю заперечував позовні вимоги банку. Так, вказав, що, хоч анкета-заява від 07.02.2018р. й підписана ОСОБА_1 , проте така не містить даних щодо виду послуг, якими мав намір скористатись позичальник, бажаного кредитного ліміту, виду платіжної картки, її номеру та строку дії, розміру встановленого кредитного ліміту, істотних умов договору щодо базової процентної ставки, умов погашення кредиту, пільгового періоду та інше, посилання або перенаправлення на сайт, де розміщено умови та правила надання банківських послуг, тарифи тощо. За таких обставин вважає, що неприпустимим є покладення на слабшу сторону - споживача тягаря з`ясування змісту умов кредитного договору. Зазначає, що банк не довів належними доказами отримання боржником як кредитної картки, так і кредитних коштів. При цьому, посилання представника банку на використання ОСОБА_1 рахунку та кредитної картки як підтвердження отримання кредитних коштів вважає безпідставним, оскільки в матеріалах справи відсутня виписка з банківського рахунку, де б вказувалась сума отриманого кредиту та рух коштів по рахунку. Окрім того, звертає увагу на те, що в анкеті-заяві відсутня домовленість сторін про розмір відсоткової ставки, сплату комісії, пені та штрафів. Більше того, зазначає, що встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною умовою договору. З огляду на зазначене, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

08 вересня 2020р. в суд засобами електронного зв`язку надійшла відповідь на відзив, за підписом представника позивача Мєшніка К.І. , в якій зазначено, що Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «УніверсалБанк», опубліковані на офіційному сайті банку, є цілодобово доступними. Згідно вказаних Умов підписання анкети-заяви та отримання картки є датою укладення договору. Вказує, що на сайті банку також розміщено актуальну інформацію щодо зміни Умов та часу введення їх в дію. Вважає, що відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» споживач зобов`язаний ознайомитися із інформацією, розміщеною банком щодо отримання споживчого кредиту, можливих схем кредитування, після чого прийняти усвідомлене рішення щодо подальшого використання кредитних коштів. Вказує, що саме в Умовах передбачено стягнення комісії за зняття кредитних коштів або їх переказ на іншу картку, а нарахування пені - за прострочку виконання зобов`язання. При цьому, зазначає, що кредит збільшується на суму заборгованості за Договором по відсотках до погашення, по неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистарчає коштів для оплати заборгованості. З огляду на вказане, просить позов задоволити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте в матеріалах справи міститься його клопотання про розгляд справи у відсутності позивача; позовні вимоги підтримує в повному обсязі; необхідні докази наявні в матеріалах справи, інші заяви чи клопотання відсутні; в разі неявки відповідача не заперечує щодо заочного розгляду справи (а.с. 32).

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що власноручно підписав анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг в одному із відділень банку, після чого через кілька днів отримав кредитну картку. При цьому, вказав, що із Умовами обслуговування рахунків фізичної особи, правилами, інструкціями, тарифами тощо ознайомлений не був. Зазначив, що використовував видану картку близько півроку та у вказаний період оплачував за її допомогою товари, послуги, проводив зняття коштів в банкоматах тощо. Пригадав, що орієнтовно отримав 50000, 00 грн. кредиту, а останні погашення провів у 2019р., зокрема: 15.03.2019р. на суму 2650, 00 грн., 20.03.2019р. - 600, 00 грн., 13.04.2019р. - 5400, 00 грн. Вказав, що вів перемовини із представником Банку щодо розстрочення погашення заборгованості, однак домовленості досягнуто не було. Зазначив, що розуміє свій обов`язок щодо погашення заборгованості, яка утворилася внаслідок отримання кредитних коштів (тіла кредиту) та становить близько 41000, 00 грн. Разом з тим, категорично не згідний із нарахованими банком відсотками, пенею, штрафами.

Представник відповідача ОСОБА_3 підтримав позицію свого довірителя. Додатково наголосив, що покладення на слабшу сторону - споживача тягаря з`ясування змісту умов кредитного договору без ознайомлення його представниками банку із умовами обслуговування рахунків і тарифами банку суперечить чинному законодавству, а відсутність підпису на відповідних документах не дозволяє встановити які саме умови та тарифи діяли на час отримання клієнтом кредитної картки.

Заслухавши відповідача та його представника, дослідивши надані сторонами письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив, що 07 лютого 2018 року відповідачем підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських, за умовами якої клієнт просив відкрити поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 , та отримав кредит у розмірі 50000, 00 грн., вказану у Мобільному додатку відповідно до умов Договору та наведених у Анкеті-заяві умов.

Згідно п.1 Розділу 1 «Терміни та визначення» Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів Загальних умов випуску та обслуговування платіжних карток (Моnоbаnк) (надалі - Умови) договір про надання банківських послуг (Моnоbаnк) - укладений між банком та клієнтом договір про відкриття рахунку, випуск і обслуговування платіжної картки з можливістю встановлення ліміту кредитування що складається з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, Загальних умов випуску та обслуговування платіжних карток, Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг (Моnоbаnк), Паспорту споживчого кредиту, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту, Інформації щодо відкриття поточного рахунку та випуску електронного платіжного засобу (в разі наявності) та Тарифів.

В цьому ж пункту визначено, що мобільний додаток - сервіс Банку, що дозволяє надавати Клієнтові банківські послуги смартфон за допомогою мобільного додатку.

Згідно п.2.1. Розділу 2 «Основні положення» Умов банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням Платіжної картки та/або мобільного додатка, випускає та надає клієнту у користування Платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням Платіжної картки та/або мобільного додатка, згідно умов Договору в тому числі, платіжної системи МаsterCard, та відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного Банку України.

Відповідно до п. 2.2. Розділу 2 «Основні положення» Умов договір, що укладається між Банком та клієнтом, містить елементи різних договорів.

Згідно п.п. 2.3, 2.4 Розділу 2 «Основні положення» Умов своїм підписом на Анкеті-Заяві клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення відповідного Договору клієнт ознайомився з текстом розділів, пунктів, підпунктів цих Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, Загальних умов випуску та обслуговування платіжних карток, Паспорту споживчого кредиту, Прогнозованого графіку щомісячних платежів та усіма умовами інших частин Договору, повністю зрозумів їхній зміст та погоджується з викладеним. Укладаючи Договір Клієнт та Банк приймають на себе всі обов`язки та набувають всіх прав, передбачених усіма розділами, пунктами, підпунктами та складовими частинами Договору.

У п. 3.1. розділу 3 «Випуск Платіжної картки» Загальних умов випуску та обслуговування Платіжних карток (надалі - загальні умови) передбачено, що для надання послуг Банк видає Клієнту Картку. Підписанням Анкети-заяви клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг (Моnоbаnк). Датою укладення договору є дата підписання клієнтом анкети-заяви та отримання картки.

За умовами п.п. 2, 3 Анкети-заяви проставлянням власноруч свого підпису під цією Анкетою-заявою Клієнт погодився з тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір, укладання якого Клієнт підтверджує і зобов`язується виконувати його умови. Підписанням цього Договору Клієнт підтвердив, що ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку; останні йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, клієнт беззастережно погоджується із тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погоджується з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту Банк повідомляє Клієнту шляхом надсилання повідомлення у мобільний додаток.

Також, відповідно до п. 2.11 Розділу 2 «Основні положення» Умов клієнт, уклавши Договір, шляхом підписання Анкети-заяви підтверджує, що: (а) Клієнт до укладення ним Договору був ознайомлений в електронній/ письмовій формі з інформацією щодо умов кредитування та орієнтовної загальної вартості кредиту тощо, як це вимагає законодавство про споживче кредитування, та отримав відповідні документи від Банку і погоджується з ними; (б) Банк до укладення Договору надав Клієнту інформацію на виконання ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Однак, суд звертає увагу, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

У ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, в даному випадку позивач.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У ч.ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як вбачається із анкети-заяви позичальника від 07.02.2018р. процентна ставка, як і умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафу) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її розмір в такій не зазначені.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за пенею.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 07.02.2018р., посилається на Умови та правила надання банківських послуг.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що відповідач був ознайомлений саме з цими Тарифами та Умовами банку, на які останній посилався в позовній заяві, і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015р. провадження № 6-16цс15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов і Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови обслуговування рахунків фізичних осіб, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Відтак, суд дійшов висновку, що Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичних осіб, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 07 лютого 2018 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019р. по справі № 342/180/17, яка всупереч позиції представника позивача є релевантною при даних обставинах справи та правових відносинах.

На думку суду, витяг з кредитного рахунку боржника не свідчить про обізнаність з Умовами та Тарифами банку, як про це стверджує представник позикодавця, а лише підтверджує факт отримання кредитних коштів, а відтак укладення кредитного договору.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у ст. 8 Конституції України. Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України. Так, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України від 12.05.1991р. № 1023-XII «Про захист прав споживачів».

Згідно п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09.04.1985р. № 39/248 на 106 пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні від 11.07.2013р. по справі № 1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" дотрималось вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 07 лютого 2018 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, на думку суду, АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Як вбачається із наданого позивачем витягу з кредитного рахунку ОСОБА_1 (рух коштів по картці від 02.07.2020р.) та пояснень відповідача, наданих в судовому засіданні, останній в період з 09.02.2018р. по 30.06.2018р. отримав кредитних коштів на загальну суму 118460, 13 грн., при цьому, фактично вніс на кредитний рахунок кошти на загальну суму 81858, 73 грн.

За таким обставин, беручи до уваги позицію відповідача щодо наявного у нього обв`язку про повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з ОСОБА_1 слід стягнути на користь банку 36601, 40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір на користь позивача АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - 570, 35 грн. (2102, 00*36601, 40/134893, 51).

На підставі вищенаведеного та ст.ст. 1, 3, 207, 509, 526-527, 530, 549, 551, 610-612, 625, 626, 628, 633-634, 638, 1048-1050, 1054-1056-1 ЦК України, керуючись ст.ст. 2-4, 7-13, 17-19, 76-81, 89, 92, 95, 133, 141, 206, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-275, 279, 352, 354-355, п. 3 Прикінцевих положень, п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 ) на користь акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (адреса місця знаходження: м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість у розмірі 36601, 40 грн. (тридцять шість тисяч шістсот одна гривня 40 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 ) на користь акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (адреса місця знаходження: м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) судовий збір в сумі 570, 35 грн. (п`ятсот сімдесят гривень 35 копійок).

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Новодністровський міський суд Чернівецької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено відповідно до вимог абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України 14 вересня 2020р.

Суддя: