Ухвала суду № 915112, 24.05.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-20478/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                         24 травня 2007 року                                                            м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Павлушко Р.С.,

за участю:

представника позивача – Ващенка Ю.Г.,

представників відповідача – Куриги О.І., Стребань З.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову господарського суду Донецької області від 01 лютого 2006 року

та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 06 квітня 2006 року

у справі№ 2/349а

за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Укрінторгконтракт»

до Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2003 року АТЗТ «Укрінторгконтракт» звернулось до суду з позовом до Артемівської ОДПІ Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 20 лютого 2003 року № 0000052600 № 406/2003-26-21991064/3340 про донарахування податку на додану вартість в розмірі 119480, 00 грн. та податкового повідомлення – рішення від 20 лютого 2003 року № 0000042600/0 № 405/2003-26-21991064/3341 про донарахування податку на прибуток в сумі 179199, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності – юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16 березня 2002 року № 429, при проведення перевірки. Крім того, позивач посилається на те, що підприємство подавало у встановлені строки податкові декларації, перевірок на підприємстві не проводилось, що спростовує відсутність первинних документів на підприємстві та підтверджує неправомірність застосування непрямих методів.

Постановою господарського суду Донецької області від 01 лютого 2006 року позов задоволено.

Визнано повністю недійсними податкові повідомлення – рішення Артемівської ОДПІ від 20 лютого 2003 року № 0000052600/0 № 406/2003-26-21991064/3340 та № 0000042600/0 № 405/2003-26-21991064/3341.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь АТЗТ «Укрінторгконтракт» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3, 40 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 06 квітня 2006 року постанову господарського суду Донецької області від 01 лютого 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Артемівська ОДПІ Донецької області, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Донецької області від 01 лютого 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 06 квітня 2006 року, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи касаційної скарги та просили її задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення касаційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

14 лютого 2003 року керівник Артемівської ОДПІ Донецької області виніс рішення № 3141 про застосування до АТЗТ «Укрінторгконтракт» непрямих методів визначення податкових зобов’язань.

Згідно з вищезазначеним рішенням Артемівська ОДПІ Донецької області провела позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства АТЗТ «Укрінторгконтракт» за період з 01 січня 2001 року по 01 січня 2003 року із застосуванням непрямих методів, за результатами якої було складено акт № 377/26-2-211/-13-21991064 від 18 лютого 2003 року.

В акті перевірки встановлені порушення позивачем підпункту 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що зумовило заниження податку на прибуток за 2001 рік на 84955, 00 грн. та за 2002 рік на 34511, 00 грн., а також порушення підпункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2001 рік на 56638, 00 грн., за 2002 рік на 23015, 00 грн. Акт перевірки підписаний представниками податкового органу в односторонньому порядку зі складенням акту відмови від підписання акту позивачем.

На підставі акту перевірки відповідачем згідно з підпунктом 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» були прийняті спірні податкові повідомлення – рішення: № 0000042600/0 № 405/2003-26-21991064/3341 від 20 лютого 2003 року, яким визначено сум податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 179199, 00 грн., у тому числі 119466, 00 грн. основний платіж та 59733, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції, і № 0000052600/0 № 406/2003-26-21991064/3340 від 20 лютого 2003 року, яким визначено сум податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 119480, 00 грн., у тому числі 79653, 00 грн. основний платіж та 39 827, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції. При цьому підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями – рішеннями були визначені норми підпункту 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що відповідач не мав підстав для проведення перевірки із застосування непрямих методів відповідно до вимог п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки позивачем подавались податкові декларації з податку на прибуток та з податку на додану вартість за 2001 та 2002 роки, а четверта підстава з підстав, передбачених в п. 4.3 ст. 4 вищезгаданого Закону, може бути застосована лише після початку проведення перевірки, а в даному випадку рішення про застосування непрямих методів було прийнято до початку перевірки. Суд першої інстанції в своєму рішення також посилається на те, що обставина неправомірності проведення перевірки із застосування непрямих методів встановлена постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26 грудня 2005 року по справі № 31/165в і згідно з положеннями ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребує доказування. Крім того, рішення суддів попередніх інстанцій обґрунтовані неправомірністю донарахування податку на прибуток в сумі 84955, 00 грн. за 2001 рік та податку на додану вартість в сумі 56638, 00 грн. за дев’ять податкових періодів 2001 року із застосуванням непрямого методу з посиланням на те, що пункт 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» згідно з п. 19.1 ст. 19 вищезазначеного Закону набрав чинності з 01 січня 2002 року і не міг застосуватись до правовідносин, які мали місце у податкових періодах до набрання ним чинності.

Колегія суддів погоджується з рішеннями суддів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Вищевикладені положення свідчать про те, що сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом в наступних випадках:

1) якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у випадку, коли він не подає у встановлені строки податкову декларацію, і не можливо встановити місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, фізичної особи;

2) якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у випадку, коли він не подає у встановлені строки податкову декларацію, і ухиляється від надання відомостей, передбачених законодавством;

3) якщо декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

При цьому відповідно до підпункту 4.3.4 п. 4.3 ст. 4 вищезазначеного Закону застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач подавав декларації з податку на прибуток за 2001 рік та 2002 рік та з податку на додану вартість за всі звітні періоди 2001 року та 2002 року.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність визначення позивачу суми податкових зобов’язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за непрямим методом на підставі двох перший підстав, передбачених підпунктом 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки вони, в першу чергу, передбачають наявність такої умови, як неподання платником податків податкової декларації у встановлені строки.

Крім того, суди в своїх рішеннях вірно зазначили, що третя підстава, передбачена підпунктом 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», також не могла бути застосована відповідачем як підстава визначення позивачу суми податкових зобов’язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за непрямим методом, оскільки вона може бути застосована лише у випадку, коли декларація була подана, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством. Тобто в даному випадку відповідно до п. 5 Методики визначення сум податкових зобов’язань за непрямими методами, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2002 року № 697, рішення про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов'язань приймається керівником відповідного органу державної податкової служби вже після початку документальної перевірки, а не до її початку, що не було дотримано відповідачем.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів про неправомірність визначення позивачу податку на прибуток за 2001 рік та податку на додану вартість за 2001 рік за непрямими методами, оскільки суди в своїх рішеннях правильно виходили з того, що п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» набрав чинності з 01 січня 2002 року, а тому не міг застосуватись до правовідносин, які мали місце до набрання ним чинності.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Артемівської ОДПІ Донецької області підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Донецької області від 01 лютого 2006 року та ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 06 квітня 2006 року – без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Донецької області від 01 лютого 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 06 квітня 2006 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                                Головуючий:  (підпис)      Л.І. Бившева

                                Судді:               (підпис)      М.І. Костенко

                                                          (підпис)      Н.Є. Маринчак

                                                          (підпис)      Є.А. Усенко

                                                          (підпис)      Т.М. Шипуліна

                      З оригіналом згідно

                               Суддя                                                                 Л.І. Бившева