Вирок № 91509166, 14.09.2020, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/480/16-к

Провадження № 1-кп/615/30/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2020 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Токмакової А.П.,

секретарів судового засідання - Мусаєва Т.С., Дідок І.П., Антоненко М.Г.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Ков`яги Валківського району Харківської області, українки, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, не одруженої, пенсіонерки, інваліда ІІІ групи, не судимої, що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

за участю прокурорів - Кушнаренка О.В., Пелешенко А.С., Турбара А.В., Адамова Ф.П., Середи С.С.,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

обвинуваченої - ОСОБА_1 ,

захисника - Ніколаєва В.І.,

встановив:

20.09.2015 року близько 20:30 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ЗАЗ 110307, д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Привокзальна в смт. Ков`яги Валківського району Харківської області, в напрямку вул. Центральна, не доїжджаючи 24м до електроопори №43, будучи засліпленою світлом фар зустрічного автомобіля, не вжила заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, чим порушила вимоги п.п.12.2, 19.3 Правил дорожнього руху України, а саме:

п.12.2 у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги;

п.19.3 у разі погіршення видимості в напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, водій повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а в разі засліплення - зупинитися, не змінюючи смуги руху, і увімкнути аварійну світлову сигналізацію. Відновлення руху дозволяється лише після того, як пройдуть негативні наслідки засліплення,

внаслідок чого допустила наїзд на пішохода ОСОБА_2 , який рухався по правій стороні автодороги у попутному напрямку.

В результаті дорожньо-транспортної події пішоходу ОСОБА_2 завдано тілесні ушкодження: гостра черепно-мозкова травма, у вигляді забою головного мозку з формуванням вогнища контузії лівої скроневої долі, крововиливів над та під тверду мозкову оболонку, лінійного перелому правої скроневої кістки з переходом на основу черепа та наявністю забійних ран потиличної ділянки голови; закрита травма живота, у вигляді розриву сальника з крововиливом у черевну порожнину та наявністю саден на животі; садна на нижніх кінцівках, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

Порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв`язку з подією виразились у тому, що під час вибору швидкості руху у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості, будучи засліпленою світлом фар зустрічного автомобіля, вона не вжила заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу у межах видимості дороги, що призвело до наїзду на пішохода ОСОБА_2 , в результаті чого йому спричинено тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою винуватість та заявлені потерпілим і прокурором цивільні позови не визнала повністю, посилаючись на наявність порушень ПДР України в діях пішохода, який після зіткнення із зустрічним авто впав на вітрове скло автомобіля під її керуванням. Не дивлячись на це, відшкодувала витрати на лікування в сумі 5000 грн., так як знала, що потерпілий з малозабезпеченої сім`ї.

Пояснила, що дійсно 20.09.2015 року близько 20:30 год. рухалася автомобілем ЗАЗ 110307 по неосвітленій вул. Привокзальній зі швидкістю 40 км/год. Проїхавши освітлений ліхтарями вокзал, через 30м побачила зустрічний автомобіль, розминувшись з яким, почула удар. Думала, що в лобове скло вдарив камінець, але через 2 секунди побачила потерпілого, який сповзав по лобовому склу з водійської сторони. Подумала, що він може сповзти під колеса, тому не загальмувала.

Під час допиту вказала, що після засліплення не зупинила автомобіль, оскільки з моменту засліплення до моменту ДТП пройшла 1 хв. Швидкість авто не зменшила, але прибрала ногу з педалі газу, до того ж дорога йде з гори. Наполягала, що зустрічний транспорт не заважав проїзду, тому ніяких заходів для гальмування не виконувала. Вважає, що потерпілого збив зустрічний автомобіль, від удару з яким він упав на лобове скло її авто зліва. Звернула увагу, що пішохід рухався не по тротуару, а по середині проїжджої частини. Бачила пішохода ОСОБА_3 , який йшов в попутному напрямку по тротуару. Чи йшли вони разом, не знає. Розуміла, що рухалася в населеному пункті, що передбачає можливість несподіваних перешкод для руху.

Думає, що ОСОБА_2 був у свідомості. Швидку медичну допомогу та поліцію викликала донька, яка також їхала в автомобілі. Всі намагалися надати першу медичну допомогу.

Не зважаючи на невизнання обвинуваченою вини у вчиненні інкримінованого їй злочину, її винуватість підтверджується зібраними в передбаченому законом порядку та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, як окремо, так і в сукупності.

Відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 20.09.2015 року, складеного з 21:30 год. до 22:30 год. в присутності понятих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , встановлено, що місцем пригоди є вул. Привокзальна смт. Ков`яги Валківського району Харківської області.

Огляд здійснювався в нічний час, при штучному освітленні, без опадів, при температурі повітря +20С. Автодорога має асфальтобетонне покриття, яке на момент огляду - сухе. Дорожнє покриття для двох напрямків шириною 6м. Лінії повздовжньої розмітки для розділення зустрічних потоків транспорту, розділення проїжджої частини на смуги руху та позначення краю проїжджої частини відсутні. До проїжджої частини праворуч та ліворуч примикає узбіччя.

Автомобіль знаходиться на місці ДТП. Регулювання руху на даній ділянці здійснюється за допомогою дорожніх знаків, а саме знаком «Головна дорога». Ділянка дороги (вулиці) в момент огляду не освітлена. Автомобіль ЗАЗ 110307, д.н.з. НОМЕР_2 , розміщений на узбіччі з правої сторони дороги в напрямку огляду. З правої сторони дороги на асфальті наявні сліди, схожі на кров. Після закінчення огляду т/з ЗАЗ 110307 поміщено на майданчик Валківського ВП, вилучено свідоцтво про реєстрацію т/з та водійське посвідчення на ім`я ОСОБА_1 .

Із схеми місця ДТП доданої до протоколу огляду слідує, що автомобіль ЗАЗ-110307 розташований по правому узбіччі, відносно напрямку свого руху, зафіксований на відстані 4,3м від переднього правого колеса до електроопори №43, яка знаходиться за правим узбіччям та на відстані 15,5м від заднього лівого колеса автомобіля до плями крові, яка зафіксована на проїжджій частині. Пляма крові зафіксована на проїжджій частині на відставні 1м до правого краю проїжджої частини відносно напрямку руху автомобіля ЗАЗ-110307. Зі слів водія автомобіля ЗАЗ-110307 місце наїзду на пішохода знаходиться на відставні 1,6м від правого краю проїжджої частини.

Згідно інформації Харківського регіонального центру з гідрометеорології №37-07/946 від 16.12.2015 року, за даними метеостанції Коломак - найближчої до смт. Ков`яги, 20.09.2015 року близько 20:30 год. спостерігалася малохмарна погода. Опадів не було. Явищ, погіршуючих видимість не було. Вітер східний, 3м/с. Температура повітря 19С тепла.

Протоколом огляду транспортного засобу від 20.09.2015 року, складеного з 22:40 год. до 23:20 год. в присутності понятих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , здійсненого при штучному освітленні, встановлено, що у т/з ЗАЗ 110307, д.н.з. НОМЕР_2 , деформоване лобове скло, ввігнуте в салон автомобіля, пошкоджено декоративну пластикову накладку номерного знаку на передній частині автомобіля. Наявний слід темно-бурого кольору, ззовні схожий на кров на деформованому та розбитому лобовому склі.

Постановою слідчого від 22.09.2015 року автомобіль ЗАЗ 110307, д.н.з. НОМЕР_2 , синього кольору, визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні та залишено на відповідальне зберігання на майданчику тимчасового тримання Валківського ВП.

Відповідно до протоколу додаткового огляду транспортного засобу від 11.12.2015 року, складеного в присутності понятих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , здійсненого в хмарну погоду без опадів, у автомобіля ЗАЗ 110307, д.н.з. НОМЕР_2 , встановлено відсутнє вітрове скло, мається невелика вм`ятина на передній лівій частині капоту, розбите декоративне скло на передньому номерному знакові, по ходу руху ліворуч. Шини літні, протектор у нормальному стані, тиск повітря в шинах нормальний. Рульове управління в технічно-справному стані. Гальмівна система у робочому стані. Склоочисники у справному стані.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що дійсно 20.09.2015 року ввечері, час не пам`ятає, але було вже темно, рухався в якості пасажира на передньому сидінні в автомобілі Славута . За кермом була теща ОСОБА_1 , яка більше 40 км/год. не їде, тому за дорогою не слідкував. Не знає, чи була розділова смуга, але коли назустріч їхав автомобіль, роз`їхалися, тому вважає, що їхали по своїй смузі.

В районі вокзалу осліпив зустрічний автомобіль, в зв`язку з чим стався наїзд. Бачив, що осліпило, так як дивився вперед та висловив зауваження щодо яскравості світла фар, що схоже на дальній. Не знає чи ОСОБА_1 також осліпило, побачив тільки ноги потерпілого перед зіткненням, які стояли на дорозі. Чи було вуличне освітлення, вказати не зміг. В цей момент зустрічний зрівнявся з автомобілем, яким керувала ОСОБА_1 . Пішохід знаходився на проїжджій частині при ширині дороги 4м за 1м від правого краю. В який одяг був одягнутий потерпілий, не знає. Свідок не встиг нічого сказати, лише втягнувся в сидіння. Водій ніяк не відреагував. Потерпілий впав по середині авто великою грудою та нібито перелетів через авто. Автомобіль ще трохи проїхав та прийняв вправо. Різкого гальмування не було. Зупинилися, щоб оглянути, що трапилося. Свідок залишився в автомобілі з дитиною, а ОСОБА_1 після зупинки побігла до потерпілого, який знаходився за автомобілем. Яким чином потерпілий опинився на проїжджій частині не знає, але автомобіль його не переїжджав. Хто надавав медичну допомогу не знає, так як поїхав додому з дитиною на іншому авто.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні повідомив, що 20.09.2015 року ввечері їхав по вул. Привокзальній в напрямку вокзалу за кермом автомобіля ВАЗ 08, який належить батькові. Було темно, дорожнє покриття асфальтобетонне сухе, перешкод для руху не було. Автомобіль придбав в 2014 році, ксенонових фар не має. Рухався на ближньому світлі. В автомобілі їхали батько, мати, брат і ОСОБА_11 . Метрів за 80 побачив пішохода, який рухався по зустрічній смузі руху в його напрямку по краю асфальтобетонної ділянки.

Коли побачив пішохода, зустрічний автомобіль виїжджав із стоянки магазину «Каскад» та їхав по зустрічній смузі із ближнім світлом, оскільки не сліпило. Обидва їхали зі швидкістю 40-50 км/год. Пішохода бачив весь час на світлі фар до моменту порівняння задами із зустрічним автомобілем, коли почув удар. Відразу прийняв вправо, всі вийшли з автомобіля. Потерпілий лежав на проїжджій частині на зустрічній смузі. Хто надавав допомогу, не знає, але люди із зустрічного автомобіля. З потерпілим не розмовляв, не знає чи був він при свідомості. Біля нього сиділа якась жінка та підходили інші люди.

Наполягав, що в межах огляду з місця водія бачив всю проїжджу частину. При цьому бачив лише одного пішохода. Він йшов по краю проїжджої частини. Під час слідчого експерименту правильно показував, як все було, разом з родичем водія іншого автомобіля - учасника ДТП. Обоюдними даними встановлено всю необхідну достовірну інформацію щодо обстановки події.

Із протоколу проведення слідчого експерименту від 11.03.2016 року, проведеного за участю свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_10 слідує, що свідок ОСОБА_10 прибув на власному автомобілі ВАЗ 2108, чорного кольору, який залучений до проведення даного слідчого експерименту. Також для його проведення залучено автомобіль ЗАЗ 1103, за допомогою якого встановлено видимість елементів проїжджої частини з робочого місця водія ЗАЗ, яка їхала на даній ділянці вулиці з увімкненим ближнім світлом фар (галоген) - 33м.

Свідок ОСОБА_8 розташував автомобіль ЗАЗ на відстані 0,6м від правого краю проїжджої частини та зазначив, що саме в такому положенні рухався даний автомобіль безпосередньо перед ДТП. Після чого встановлено швидкість руху автомобіля ЗАЗ, яка склала 40 км/год., і яка, зі слів свідка, була незмінною до самого зіткнення.

На підставі показань свідків встановлено розташування та відстань автомобіля ВАЗ при зустрічному роз`їзді, яка була незмінною і складала 1м від правого (узбіччя) краю автодороги, у зустрічному напрямку ЗАЗ (в напрямку с. Баранове).

Свідком ОСОБА_8 з переднього пасажирського місця автомобіля ЗАЗ (з увімкненим ближнім світлом), з дотриманням вищевказаних умов, при зустрічному роз`їзді з автомобілем ВАЗ встановлено відстань між передніми габаритами автомобілів в початку засліплення автомобіля ЗАЗ, що склала 30м, за умови увімкнення дальнього світла фар автомобіля ВАЗ, так як свідок ОСОБА_8 зазначив, що за умови увімкнення ближнього світла фар автомобіля ВАЗ його не сліпить взагалі. В засліпленому стані видимість з робочого місця автомобіля ЗАЗ складає 6-7м. До місця роз`їзду в засліпленому стані автомобіль ЗАЗ проїхав 15м без зміни швидкості руху та не маневруючи.

В подальшому, з дотриманням всіх зазначених умов, з показань свідка ОСОБА_8 встановлено, що в момент роз`їзду відстань від переднього габариту автомобіля ЗАЗ до пішохода, що рухався у попутному напрямку ЗАЗ, на відстані 0,8м від правого краю проїжджої частини, склала 4м, які автомобіль ЗАЗ подолав до зіткнення не маневруючи та не змінюючи швидкості руху.

Місце зіткнення розташоване на відстані 0,8м від правого краю проїжджої частини смуги руху автомобіля ЗАЗ, на відстані 24м від бетонної електроопори №43.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що у вересні 2015 року близько 21:00 год. їхали з концерту м. Валки по вул. Привокзальній смт. Ков`яги. Сиділа поряд із сином на пасажирському передньому сидінні автомобіля ВАЗ 08. Після повороту на вулицю бачила пішохода, який йшов по лівій частині дороги, за 0,5м - можливо менше до краю проїжджої частини, але не по середині, на зустрічній смузі. Далеко їхав автомобіль. На якій відстані був автомобіль та чи була розмітка, не пам`ятає. Пішохід йшов прямо. Автомобіль їхав далеченько від нього, можна було запросто розминутися, чому так трапилося, не зрозуміло. Після роз`їзду із зустрічним автомобілем почула хлопок, після чого зупинилися, щоб дізнатися, що трапилось. Побачили, що на проїжджій частині зустрічної смуги лежить ОСОБА_2 . В цей час люди із зустрічного автомобіля вже були біля потерпілого, зокрема ОСОБА_1 , почали підходити інші люди, в тому числі ОСОБА_3 . Викликали ШМД, намагалися надати першу необхідну допомогу. Інший автомобіль знаходився далі по ходу за 10-15м від потерпілого. Вказала, що приймала участь під час огляду місця події, при ній робили всі заміри, достовірність яких підтвердила підписом у протоколі. Звернула увагу, що інтервал між зустрічними автомобілями був достатній, щоб роз`їхатися.

Суд визнає достовірними показання свідка ОСОБА_12 , оскільки узгоджуються з показаннями інших свідків, допитаних в судовому засіданні та дослідженими письмовими доказами.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердив, що дійсно в кінці вересня 2015 року їхали з м. Валки. Син керував автомобілем ВАЗ 08, а він сидів ззаду, не звертав увагу на дорогу. Коли повернути до ХПП, після роз`їзду із зустрічним автомобілем, почув глухий удар, тому сказав зупинитися, так як можливо щось трапилося. ОСОБА_2 лежав ближче до середини траси на проїжджій частині в зустрічному напрямку, хтось держав за голову. За 20м від потерпілого стояв автомобіль Славута. Біля потерпілого були люди, але не знає хто, всі переживали, намагалися надати хоч якусь допомогу.

Свідок ОСОБА_13 - пасажир автомобіля ВАЗ 08 надала аналогічні показання. Вказала, що на вулиці було темно, сухо. Вуличного освітлення не було, але з правої сторони було світло від магазину. Швидкість автомобіля була мізерна, так як поверталися із концерту, який жваво обговорювали з ОСОБА_5 . До того ж сиділа ззаду, на дорогу не звертала увагу. Бачила зустрічний автомобіль, але з якою швидкістю він рухався та з яким світлом фар, не звертала увагу. Коли розминулися, почула глухий удар ззаду, хлопці сказали, що щось трапилося. До потерпілого підбігло багато людей, в тому числі його друг ОСОБА_3 . Всі намагалися додзвонитися до швидкої. Приймала участь у огляді місця події, підписувала протокол, чим засвідчила правильність встановлених даних.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 вказав, що 20.09.2015 року о 20:30 год. йшли разом із ОСОБА_2 по вул. Привокзальній по асфальтному покриттю, приблизно за 1м від краю. Було темно, дорога суха без пошкоджень, вуличного освітлення не має. ОСОБА_2 пішов вперед, а він призупинився, коли за 20м почув удар, після чого побачив Таврію, яка їхала попутно по правій стороні, відразу ж побіг. Коли біг, бачив зустрічний автомобіль, який порівнявся з ним. Хто був за кермом не бачив, оскільки вийшло багато людей. П`яних та конфлікту не було, всі намагалися надати допомогу потерпілому. Думає, що ОСОБА_2 був у свідомості. Його голова була в крові, а лобове скло автомобіля розбите, більше нічого не пам`ятає. Звернув увагу, що автомобіль після удару проїхав 30м і тільки потім зупинився та став на узбіччі. Його не вдарило, так як був на узбіччі. З ОСОБА_2 були випивши, але уважні. Проїзд зустрічного автомобіля і удар відбулися одночасно.

За висновком судово-медичного експерта №100-Ва ж/15 від 07.12.2015 року, з урахуванням додаткової судово-медичної експертизи №2-Ва ж/16 від 30.03.2016 року, у потерпілого ОСОБА_2 встановлено тілесні ушкодження: відкрита ЧМТ, забій головного мозку, субдуральна гематома лівої лобової тім`яно-скроневої області, садна нижніх кінцівок, аспіраційний синдром, тупа травма живота, розрив сальника, ГШКК 1ст., які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

Вказані пошкодження утворилися в результаті ударної дії тупого (тупих) твердого предмета, що діє зі значною силою, і могли утворитися в умовах дорожньо-транспортної пригоди. Малоймовірним є утворення цих тілесних ушкоджень при падінні на площини.

У висновку судової автотехнічної експертизи №12118 від 29.01.2016 року судовий експерт зазначив, що на момент експертного огляду та до моменту ДТП рульове керування та робоча гальмівна система автомобіля ЗАЗ-110307, д.н.з. НОМЕР_2 , знаходились в працездатному стані та виконували свої основні функції.

Згідно висновку судової авто технічної експертизи №2915 від 24.03.2016 року, в даній дорожній ситуації водій ОСОБА_1 повинна була діяти згідно з вимогами п.п.12.2 та 19.3 ПДР України. Технічна можливість уникнути наїзду на пішохода для водія ОСОБА_1 визначалася виконанням нею вимог п.п.12.2 та 19.3 ПДР України. Дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п.12.2 та 19.3 ПДР України і, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв`язку з пригодою.

В даній дорожній ситуації технічна можливість уникнути наїзду автомобіля ЗАЗ на пішохода діями водія автомобіля ВАЗ ОСОБА_5 не визначалася. Тому, в його діях невідповідностей вимогам ПДР України, які, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв`язку з пригодою, не вбачається.

Оцінка дій пішохода не потребує спеціальних технічних знань і може бути проведена слідчим (судом) самостійно, виходячи з вимог розділу 4 «Обов`язки і права пішоходів» ПДР України.

Допитаний в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_15 підтвердив висновок судово-автотехнічної експертизи №2915 від 24.03.2016 року. Вказав, що експертизу проведено на підставі наданих органом досудового розслідування даних щодо механізму та умов події на місці ДТП, яких недостатньо для перевірки тверджень обвинуваченої про те, що пішохід рухався по середині дороги, після чого влетів у лобове скло від зіткнення із зустрічним автомобілем.

Враховуючи, що обвинувачена винною себе не визнала, під час досудового розслідування не мала захисника, слідчий експеримент за її участі не проводився, за клопотанням сторони захисту з метою перевірки обставин щодо механізму та умов події на місці ДТП ухвалою суду від 09.03.2017 року було доручено органу досудового розслідування проведення слідчого експерименту в порядку ст.333 КПК України.

26.09.2018 року слідчим складено протокол проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_2 та обвинуваченої ОСОБА_1 , в якому потерпілий визначив, що місце наїзду на нього було розташоване на 0,6м від правого краю проїжджої частини відносно напрямку руху автомобіля ЗАЗ та на відставні 9,8м від електроопори №43 по вул. Привокзальній в смт. Ков`яги. Замірами встановлено темп руху потерпілого, який становив 5м за 2,7с. Вказати швидкість руху автомобіля та його розташування відносно меж проїжджої частини до наїзду, потерпілий не зміг. З його слів замірами встановлено, що в зустрічному напрямку рухався автомобіль ВАЗ 2108, зі швидкістю 40-50 км/год. правими колесами на межі правого краю проїжджої частини та правого узбіччя відносно його руху. В ході проведення слідчого експерименту встановлена видимість проїжджої частини з робочого місця водія автомобіля ЗАЗ без врахування зустрічного автомобіля, яка становить 44,6м.

Як зазначається в протоколі слідчого експерименту від 26.09.2018 року, за участю потерпілого ОСОБА_2 та обвинуваченої ОСОБА_1 , остання вказала, що місце падіння ОСОБА_2 в скло автомобіля розташоване на відставні 1,9м від правого краю проїжджої частини, відносно її напряму руху. Експериментальним заїздом та закриттям спідометру білим папером встановлена швидкість руху автомобіля ЗАЗ, яка становила 35 км/год. до моменту падіння ОСОБА_2 .

Замірами було встановлено, що автомобіль ЗАЗ перед ДТП рухався на відстані 1м від правих коліс до правого краю проїжджої частини відносно його напрямку руху. В зустрічному напрямку рухався автомобіль ВАЗ 2108, на відстані 0,8м від свого лівого габариту до лівого габариту автомобіля ЗАЗ. Швидкість автомобіля ВАЗ 2108, обвинувачена вказати не змогла. Вказати видимість, траєкторію та розташування пішохода ОСОБА_2 відносно проїжджої частини також не змогла.

В ході проведення слідчого експерименту встановлено видимість проїжджої частини з робочого місця водія автомобіля ЗАЗ без врахування зустрічного автомобіля, яка складала 44,6м. ОСОБА_1 пояснила, що до моменту зіткнення екстрене гальмування не застосовувала. З наданих пояснень ОСОБА_1 , під час руху при роз`їзді автомобілів видимість проїжджої частини, в тому числі на смузі свого руху не визначила. Наполягала, що потерпілий ОСОБА_2 міг влетіти з лівої частини смуги руху, де рухався зустрічний автомобіль.

14.05.2019 року проведено слідчий експеримент за участі потерпілого ОСОБА_2 , обвинуваченої ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_10 , під час якого водій ОСОБА_1 розташувала автомобіль так само, як вона рухалася під час скоєння ДТП. Зі слів водія швидкість руху складала 40 км/год. При цьому ОСОБА_1 вказала, що на час проведення слідчого експерименту обставини не відповідають тим обставинам, які були 20.09.2015 року о 20:30 год., оскільки на даний час мається вуличне освітлення вул. Полтавської, яка примикає до вул. Привокзальна, тому вважає неможливим проведення слідчого експерименту в тих умовах, які були на момент ДТП. Потерпілий ОСОБА_2 від підписання протоколу проведення слідчого експерименту відмовився.

З урахуванням додаткової інформації, отриманої під час проведення слідчих експериментів в порядку ст.333 КПК України, за клопотанням захисника ухвалою суду від 15.05.2019 року було призначено комплексну транспортно-трасологічну та судово-медичну експертизу, проведення якої доручено експертам ХНІІСЕ ім. Бокаріуса (провідна) та КЗ «ХОБСМЕ».

Як вбачається із висновку експертів за результатами проведення комплексної судово-медичної та авто технічної експертизи №13040/26218/08-145 від 18.12.2019 року, згідно наданої медичної документації у пішохода ОСОБА_2 встановлені тілесні ушкодження: гостра черепно-мозкова травма, у вигляді забою головного мозку з формуванням вогнища контузії лівої скроневої долі, крововиливів над та під тверду мозкову оболонку, лінійного перелому правої скроневої кістки з переходом на основу черепа та наявністю забійних ран потиличної ділянки голови; закрита травма живота, у вигляді розриву сальника з крововиливом у черевну порожнину та наявністю саден на животі; садна на нижніх кінцівках.

Пошкодження на тілі ОСОБА_2 утворилися від дії твердих тупих предметів в швидкій послідовності один за одним та явилися наслідком наїзду легкового автомобіля ЗАЗ-110307, д.н.з. НОМЕР_2 , в умовах дорожньо-транспортної пригоди від 20.09.2015 року.

В момент первинного контакту пішохід ОСОБА_2 знаходився в вертикальному або близькому до нього положенні та був обернений переважно задньою частиною тіла до передньої частини автомобіля ЗАЗ-110307, д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок первинного взаємного контакту на автомобілі ЗАЗ-110307, д.н.з. НОМЕР_2 , утворилися пошкодження декоративної рамки переднього реєстраційного номерного знаку, в лівій його частині, а на тілі пішохода ОСОБА_2 утворилися садна на нижніх кінцівках. В подальшому відбулося падіння пішохода ОСОБА_2 на капот автомобіля з переміщенням по ньому та послідуючим контактом з вітровим склом. Внаслідок даної взаємодії на автомобілі ЗАЗ-110307, д.н.з. НОМЕР_2 , утворилася деформація капота, в передній його частині, потертості пилобрудового шару в лівій частині капота та розтріскування вітрового скла, а на тілі ОСОБА_2 виникли гостра черепно-мозкова травма, у вигляді забою головного мозку з формуванням вогнища контузії лівої скроневої долі, крововиливів над та під тверду мозкову оболонку, лінійного перелому правої скроневої кістки з переходом на основу черепа та наявністю забійних ран потиличної ділянки голови; закрита травма живота, у вигляді розриву сальника з крововиливом у черевну порожнину та наявністю саден на животі. Потім тіло пішохода ОСОБА_2 було скинуто на дорожнє покриття.

Аналізуючи наведені докази в їх сукупності, суд доходить висновку про їх достатність та взаємозв`язок для прийняття відповідного процесуального рішення.

Досліджені докази свідчать про те, що в даній дорожній ситуації при видимості дороги 33м до настання засліплення обвинувачена обрала допустиму швидкість руху 40 км/год, яка не суперечила видимості елементів проїжджої частини, що відповідало вимогам п.12.2 ПДР України.

Після засліплення світлом фар зустрічного автомобіля, видимість при роз`їзді автомобілів для водія ОСОБА_1 складала 7,6м. З технічної точки зору, засліплення водія т/з світлом фар зустрічного т/з відбувається не раптово. Спочатку настає погіршення видимості у зв`язку зі світлом зустрічного т/з, що примушує водія ще до настання засліплення знижувати швидкість руху, а в момент настання повного засліплення, коли видимість елементів проїзної частини повністю відсутні, автомобіль повинен зупинитися.

З огляду на викладене, при настанні повного засліплення водія автомобіля ЗАЗ ОСОБА_1 , вона повинна була зупинитися ще до роз`їзду із зустрічним автомобілем.

Враховуючи, що в момент настання засліплення водія ОСОБА_1 світлом фар зустрічного автомобіля видимість пішохода наступала за 15м до місця роз`їзду із зустрічним автомобілем ВАЗ, видимість елементів проїзної частини в цей час складала 7,6м, в даній дорожній ситуації було лише погіршення видимості дороги, а не засліплення водія ОСОБА_1 , тому швидкість руху автомобіля ЗАЗ, яким вона керувала, повинна була складати не більше 23 км/год.

Порівнюючи зупинковий шлях автомобіля ЗАЗ при допустимій швидкості за умов видимості елементів проїзної частини перед настанням засліплення водія ОСОБА_1 (10,7м) з відстанню, яку вона подолала після цього до моменту наїзду на пішохода (15+4=19м), суд доходить висновку, що обвинувачена мала технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом виконання вимог п.п.12.2 та 19.3 ПДР України, але її дії не відповідали цим вимогам та з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку із пригодою, що охоплюється складом ч.2 ст.286 КК України.

Таким чином, дії ОСОБА_1 , які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинили потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України.

Твердження обвинуваченої та захисника про те, що причиною ДТП стали порушення ПДР України, як пішоходом, який за наявності заборони виходити на проїжджу частину, йшов не по узбіччі, а по середині дороги, після чого влетів у лобове скло; був засмаглий, в шортах, тому його не бачила; а також іншого автомобіля ВАЗ 08, який напевне має пошкодження, але не оглядався під час досудового розслідування; а окремі механічні пошкодження на т/з ЗАЗ-110307 спричинено раніше в гаражі, не знайшли свого підтвердження в ході судового засідання та спростовуються даними протоколів огляду місця ДТП та проведення слідчих експериментів за участю потерпілого ОСОБА_2 , обвинуваченої ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , під час яких встановлено, що місце зіткнення розташоване на відстані 0,8м від правого краю проїжджої частини смуги руху автомобіля ЗАЗ, на відстані 24м від бетонної електроопори №43. Згідно фототаблиці до протоколу огляду місця ДТП, на якій зображено автомобіль ЗАЗ-110307, д.н.з. НОМЕР_2 , з механічними пошкодженнями, зафіксовано пошкодження декоративної рамки переднього реєстраційного номерного знаку, в лівій його частині, деформований капот в лівій передній частині, потертості пилобрудового шару в лівій частині капоту, зруйновано вітрове скло, які за висновками комплексної експертизи від 18.12.2019 року утворилися в результаті наїзду на пішохода в умовах ДТП від 20.09.2015 року.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи №12118 від 29.01.2016 року в даній дорожній ситуації технічна можливість уникнути наїзду автомобіля ЗАЗ на пішохода діями водія автомобіля ВАЗ ОСОБА_5 , який рухався у зустрічному напрямку і не контактував як з автомобілем ЗАЗ, так і з пішоходом, не визначалася. Крім того, своїми діями водій ОСОБА_5 не створював іншим учасникам руху перешкод або небезпеки, тому, в його діях невідповідностей вимогам ПДР України, які, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв`язку з пригодою, не вбачається.

Вказані обставини підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , який сидів поряд з водієм ОСОБА_1 на передньому пасажирському сидінні автомобіля ЗАЗ-110307 та перед зіткненням бачив на дорозі ноги потерпілого за 1м від правого краю дороги, проте не встиг нічого сказати. В цей момент автомобіль зрівнявся із зустрічним, але водій ніяк не відреагував, після зіткнення ще трохи проїхав та прийняв вправо.

Свідок ОСОБА_10 - водій автомобіля ВАЗ 08, показання якого підтвердили ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 вказав, що пішохода бачив весь час на світлі фар до моменту порівняння задами із зустрічним автомобілем, після чого почули глухий удар.

Крім того, обвинувачена наполягала на відсутності однієї із підстав для гальмування, достатній інтервал для роз`їзду із зустрічним автомобілем, який рухався на відстані 1м від правого краю проїжджої частини.

Як вбачається із адресованої до суду заяви ОСОБА_16 про повернення автомобіля ЗАЗ-110307, д.н.з. НОМЕР_2 , від 18.05.2016 року, він є власником автомобіля та протягом 5-ти років сплачував за нього кредит. Автомобіль вважає своєю власністю, оскільки з січня 2005 року ОСОБА_1 не мала змоги сплачувати кредит, в зв`язку із погіршенням стану здоров`я та маленьким розміром пенсії, якої не вистачало навіть на проживання. До того ж, з липня 2014 року розлучилися. Колишній дружині дозволяє користуватися автомобілем лише в окремих випадках: ІНФОРМАЦІЯ_2 був День народження онуки. Всі витрати за ремонт авто несе самостійно.

Згідно свідоцтва про реєстрацію т/з серії НОМЕР_3 , виданого 24.03.2006 року МРЕВ м. Харкова, власником т/з ЗАЗ-110307, д.н.з. НОМЕР_2 , значиться ОСОБА_16 , право керування - ОСОБА_1 , ОСОБА_17 . Доказів, які б свідчили про утворення пошкоджень на автомобілі ЗАЗ-110307 раніше, суду не надано.

Суд приймає до уваги, що стороною захисту не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування своєї позиції, разом з тим викладені обвинуваченою обставини спростовуються наведеними вище доказами.

П.4.1 ПДР України передбачено, що пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку. Якщо немає тротуарів, пішохідних доріжок або пересуватися по них неможливо, пішоходи можуть рухатися велосипедними доріжками, тримаючись правого боку і не утруднюючи рух на велосипедах, або в один ряд узбіччям, тримаючись якомога правіше, а у разі його відсутності або неможливості рухатися по ньому - по краю проїзної частини назустріч руху транспортних засобів. При цьому треба бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху.

У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а за можливості мати на зовнішньому одязі світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху. (п.4.4 ПДР України)

Разом з тим, за змістом правового висновку, що міститься у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №523/12810/15-к, незалежно від причин виникнення небезпеки для руху або перешкоди, в тому числі пішохода, який рухається по проїжджій частині, водій зобов`язаний дотримуватись правил дорожнього руху та виконати вимоги як пункту 10.1, так і 12.3 Правил, зокрема при виявленні пішохода негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. Таким чином, той факт, що небезпеку для руху, а саме перебування пішохода на проїзній частині дороги, створено внаслідок власної протиправної поведінки пішохода, не звільняє водія від виконання вимог зазначеного пункту Правил.

Такої ж позиції у подібних правовідносинах дотримувався Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 року в справі N 759/2926/16-к.

Таким чином, із фактичних обставин даного кримінального провадження встановлено, що суспільно небезпечний наслідок у вигляді заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень був породжений конкретними діями обвинуваченої, яка порушила правила дорожнього руху, що свідчить про наявність однієї з обов`язкових ознак об`єктивної сторони злочину - причинного зв`язку між порушенням правил безпеки дорожнього руху і зазначеними наслідками.

Твердження захисника про повернення обвинувального акту через наявність процесуальних порушень, а саме відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України; порушення права на захист, яке полягає у наданні обвинуваченій можливості надати усні та письмові пояснення з приводу обвинувачення, зокрема, надавати вільні показання щодо механізму пригоди та на місці події під час слідчого експерименту, права збирати та подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, тощо, не знайшли свого підтвердження в ході судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України .

Положеннями ст.291 КПК України законодавець встановив процесуальний порядок складення обвинувального акту у кримінальному провадженні, ряд відомостей, що їх має містити обвинувальний акт, а також чітко визначив ті процесуальні документи, що в обов`язковому порядку додаються органом досудового розслідування до обвинувального акту.

Такі вимоги щодо обвинувального акту вичерпно регламентовані ст.291 КПК України. Будь-яких інших вимог, яким повинен відповідати обвинувальний акт, що його подано до суду першої інстанції, законодавцем не визначено.

Ст.93 КПК України встановлює, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст.94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. (ст.22 КПК України)

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Під час судового провадження судом досліджено всі пред`явлені сторонами докази та надано юридичної оцінки їх належності та достатності для доведеності винуватості обвинуваченої у інкримінованому їй злочині, на підставі їх об`єктивного, всебічного та повного дослідження у сукупності. Істотних порушень вимог КПК України, які б свідчили про недопустимість доказів, судом не встановлено.

Як зазначено в ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

При обранні форми реалізації кримінальної відповідальності суд у визначених законом межах наділений правом вибору не лише виду та розміру покарання, а й порядку його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, відповідно до якої якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання, при цьому, з огляду на положення ст.75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи. (Постанова ККС ВС від 26 травня 2020 року у справі № 523/12810/15-к)

Прокурор в судових дебатах, обґрунтувавши доведеність винуватості обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, просив призначити їй покарання у виді 7 років позбавлення волі, посилаючись на те, що ОСОБА_1 , як в ході досудового розслідування, так і під час судового розгляду не визнає свою вину, що вважає спробою уникнути кримінальної відповідальності. Інших обставин, які б вплинули на вид та розмір запропонованого покарання, прокурор не навів.

Потерпілий ОСОБА_2 наполягав на доведенні винуватості обвинуваченої ОСОБА_1 в порушенні ПДР, що призвело до тяжких наслідків. Вважає, що якщо засліпило, вона повинна була загальмувати, не можуть бути спричинені такі тілесні ушкодження пішоходу при швидкості автомобіля 30 км/год. Вказав, що не бажає позбавляти ОСОБА_1 волі, але вона зобов`язана відшкодувати йому всі фінансові витрати.

При призначенні виду та міри покарання, суд, виходячи з вимог ст.65 КК України, з метою виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нових правопорушень враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про її особу та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд приймає до уваги, що обвинувачена вчинила злочин, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, внаслідок чого потерпілому було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень. За формою вини вчинений злочин є необережним.

Досліджені судом дані про особу обвинуваченої свідчать про те, що ОСОБА_1 не одружена, має середню спеціальну освіту, пенсіонер, інвалід ІІІ групи, на обліку у лікаря нарколога, психіатра не перебуває, не судима. Має постійне місце проживання, де зарекомендувала себе з позитивної сторони, в сім`ї відносини добрі, порядна сім`янинка, користується повагою серед мешканців селища, шкідливих звичок не має, громадський порядок не порушує, що свідчить про міцність соціальних зв`язків. З моменту вчинення злочину пройшло майже 5 років і за цей час нових злочинів ОСОБА_1 не вчинила.

В якості обставин, які пом`якшують покарання, у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає, що вона є інвалідом ІІІ групи, пенсіонерка, відразу після зіткнення надавала потерпілому першу допомогу, відвідувала у лікарні, цікавилася здоров`ям, зі слів в лікарні сплатила частину витрат на лікування в сумі 5000 грн.

Обставин, що обтяжують покарання, передбачених ст.67 КК України, судом не виявлено.

З огляду на викладене, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції статті, що буде достатнім для перевиховання та запобігання вчинення нових злочинів.

Аналізуючи обставини кримінального провадження, слід зважити на зміст і обсяг допущених ОСОБА_1 порушень правил безпеки дорожнього руху та одночасно врахувати невідповідність цим правилам дій потерпілого, який рухався по проїзній частині дороги в темну пору доби, чим створив небезпеку для руху.

Зазначені обставини, які підлягають обов`язковому врахуванню, дані про особу ОСОБА_1 у своїй сукупності, відсутність обставин, що обтяжують покарання, думка потерпілого про відсутність підстав для позбавлення її волі, дають суду достатні підстави для висновку про можливість виправлення обвинуваченої без відбування покарання у виді позбавлення волі.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе застосувати щодо ОСОБА_1 положення ст.75 КК України в частині основного покарання, поклавши на неї обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

Під час судового провадження прокурором заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави в особі районного фінансового відділу Валківської РДА, кошти витрачені на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 в сумі 3007,36 грн. та на користь держави в особі головного фінансового управління Харківської ОДА - в сумі 9086,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень в результаті ДТП потерпілий ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КЗОЗ «Валківська ЦРЛ» з 20.09.2015 року по 28.09.2015 року та з 26.11.2015 року по 07.12.2015 року, відповідно вартість стаціонарного лікування хворого склала 1957,2+1050,16 грн., а всього 3007,36 грн.

Крім того, ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні політравми КЗОЗ «ОКЛ ЦЕМД та МК» та лікувався за кошти міського бюджету з 28.09.2015 року по 15.10.2015 року, вартість лікування склала 9086,93 грн.

Враховуючи, що дані медичні установи фінансуються з місцевого бюджету, несплата сум, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, призводить до ненадходження у місцевий бюджет грошових коштів, чим порушують інтереси держави.

На підтвердження позовних вимог прокурором надано довідки КЗОЗ «Валківська ЦРЛ» №497 від 03.12.2015 року, №78 від 04.04.2016 року та КЗОЗ «ОКЛ ЦЕМД та МК» №05/2137 від 11.04.2016 року, достовірність яких не заперечували сторони в судовому засіданні.

Потерпілий ОСОБА_2 під час досудового розслідування 16.03.2016 року подав позовну заяву про стягнення з ОСОБА_1 на його користь матеріальної шкоди, завданої злочином, в сумі 25 000 грн., витрачених на лікування, на підтвердження чого надав чеки на суму 15877,89 грн., вказавши, що інші витрати сплачувалися без чеків. А також просив стягнути з ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10 000 грн., оскільки після ДТП переніс фізичні страждання, не має роботи та постійного заробітку.

20.07.2016 року під час судового засідання потерпілий уточнив цивільний позов, просив стягнути з СК «Київський страховий дім» на його користь матеріальну шкоду в розмірі 24804 грн. та моральну шкоду в розмірі 1240,20 грн.; з ОСОБА_1 - моральну шкоду в розмірі 23759,80 грн.

В обґрунтування вказує, що в результаті ДТП був змушений за власний рахунок лікуватися та придбав необхідні ліки згідно товарних чеків з ТОВ «Аптека №3» та інших фармацевтичних закладів на загальну суму 24400,78 грн.

Оскільки автомобіль, яким керувала ОСОБА_1 на момент ДТП був застрахований в СК «Київський страховий дім» згідно полісу №А1/4262356 від 17.12.2014 року, який у відповідності до п.26.2 ст.26 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі встановлення ІІ групи інвалідності зобов`язаний виплатити - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановленому законом на дату настання страхового випадку, тобто з 01.09.2015 року - 1378 грн., а всього 24804 грн.

Внаслідок отриманих в ДТП травм став інвалідом ІІ групи з 29.12.2015 року по теперішній час. Довгий час знаходився лікарні, потребував постійної сторонньої допомоги, був відірваний від родини. Його стан здоров`я значно погіршився в порівнянні з самопочуттям до ДТП. Зараз в нього дуже часто болить голова та суглоби. Значно скоріше втомлюється від будь-якої роботи, потребує допомоги рідних. Не може самостійно належним чином утримувати своє житло та прибудинкову земельну ділянку. В зв`язку із поганим станом здоров`я не може знайти роботу.

Моральну шкоду оцінює в сумі 25 000 грн., з яких у відповідності до ст.26-1 вказаного Закону, як особі, яка зазнала ушкодження здоров`я під час ДТП, підлягає виплаті страхувальником в розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю (5% від 24804грн.), що складає 1240,20 грн. В такому випадку ОСОБА_1 повинна сплатити в рахунок компенсації моральної шкоди 23759,80 грн.

Ухвалою суду від 22.08.2016 року до участі у кримінальному провадженні в якості цивільного відповідача залучено СК «Київський страховий дім», представник якого, будучи належним чином повідомленим, просив розгляд відкласти через зайнятість в інших судових засіданнях. Враховуючи думку потерпілого та інших учасників судового провадження, судовий розгляд продовжено за відсутності представника цивільного відповідача.

05.06.2018 року до суду надійшов запит ПрАТ «Київський страховий дім» про направлення рішення суду з приводу обставин ДТП, яка сталася 20.09.2015 року з метою вирішення питань у відповідності до ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

В судовому засіданні потерпілий підтримав позов в частині стягнення із ОСОБА_1 матеріальної шкоди, яка полягає в оплаті лікування, в томи числі і придбання ліків, та моральної шкоди в сумі 10 000 грн. Вказав, що ОСОБА_1 не зверталася до лікарів, не надавала йому допомогу. Вважає, що вижив завдяки родичам.

ОСОБА_1 позов не визнала, посилаючись на те, що надавала потерпілому добровільно 5000 грн., коли він лежав у лікарні через родичів, оплачувала всі необхідні витрати, цікавилася станом здоров`я. Просила врахувати матеріальний стан, так як є пенсіонером, інших доходів не має.

Суд враховує, що шкода, завдана майну фізичної особи згідно до вимог ч.1 ст.1166 ЦК України відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Дослідивши надані потерпілим квитанції, судом встановлено, що на придбання медикаментів потерпілим сплачено 15877,77 грн., тому позов щодо відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню в частині, яку підтверджено документально.

З цих же підстав позов прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки матеріалами кримінального провадження встановлено, що витрати держави в особі районного фінансового відділу Валківської РДА, на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 становлять суму 3007,36 грн., а в особі головного фінансового управління Харківської ОДА - в сумі 9086,93 грн.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Суд приймає до уваги, що у зв`язку із ушкодженням здоров`я, заподіяного вчиненням обвинуваченою кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, ОСОБА_2 була завдана моральна шкода, яка полягала у фізичному болі та душевних стражданнях, моральних переживаннях, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя та інших негативних явищах.

У відповідності до ч.3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що заявлений потерпілим позов в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи думку потерпілого ОСОБА_2 та цивільного відповідача ПрАТ «Київський страховий дім» суд вважає необхідним залишити без розгляду цивільний позов в частині вирішення питань відшкодування завданої потерпілому шкоди у відповідності до ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки поданий з порушенням строку пред`явлення, тобто після початку розгляду справи по суті, що у відповідності до ст.128 КПК України не позбавляє особу права пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Питання щодо речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України, ч.9 якої передбачає повернення майна, що було предметом злочину, власнику (законному володільцю).

Обов`язок по відшкодуванню понесених судових витрат на залучення експертів для проведення судової автотехнічної експертизи №12118 від 29.01.2016 року в сумі 2688 грн., №2915 від 24.03.2016 року - в сумі 1762 грн., комплексної судово-медичної та авто технічної експертизи №13040/26218/08-145 від 18.12.2019 року - в сумі 8635 грн., виходячи з положень ст.124 КПК України, суд вважає необхідним покласти на обвинувачену.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_1 не застосовувався. Враховуючи обставини кримінального провадження, особу обвинуваченої, її процесуальну поведінку під час розгляду кримінального провадження, суд не вбачає підстав для застосування відносно неї будь-якого запобіжного заходу через відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Керуючись ст.ст.368, 370, 371, 373-374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити їй покарання у виді 5-ти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

В силу ст.75 КК України від відбування основного покарання обвинувачену ОСОБА_1 звільнити з випробуванням строком на 3 роки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 15877,77 грн., моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

Речові докази: автомобіль ЗАЗ-110307, д.н.з. НОМЕР_2 , залишити в користуванні власника ОСОБА_16 згідно свідоцтва про реєстрацію т/з серії НОМЕР_3 від 24.03.2006 року; медичні картки № 4282 повернути КЗОЗ «Валківська ЦРЛ», №9.15891 - КЗОЗ «ОКЛ ЦЕМДтаМК».

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на загальну суму 13085 грн. на рахунок Державного бюджету України (код доходів: 24060300 Отримувач платежу: УК Слобідсь/мХар Слобідськи/24060300 п/рах: UA298999980313050115000020005 Код отримувача (ЄДРПОУ): 37999680 Банк: Казначейство України (ЕАП)).

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Валківський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя А.П. Токмакова