Ухвала суду № 915075, 19.06.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-22132/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010,  м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“19” червня 2007 р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                            Федорова М.О.

Суддів                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

                                                                       Рибченка А.О.

секретар судового засідання                Ярцева С.В.

за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 19.06.07р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Єнакієвської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову господарського суду Донецької області від 15.03.2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2006 року

у справі №29/40

за позовом               ВАТ «Єнакієвський металургійний завод»

до                               1.Єнакієвської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

                                    2.Управління Державного казначейства у м. Єнакієве

про                             стягнення 28877873, 55 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Єнакієвський металургійний завод»звернулось до господарського суду Донецької областіз позовом до Єнакієвської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області (далі-відповідач1) та Управління Державного казначейства у м. Єнакієве (далі-відповідач2) і після уточнення позовних вимог просило стягнути із державного бюджету невідшкодовану бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за жовтень 2005 року у сумі 28804009грн., пені на бюджетну заборгованість в сумі 35985,30 грн., а також майнової шкоди у вигляді втраченої вигоди в сумі 37879,25грн.

Постановою господарського суду Донецької області від 15.03.2006р., яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2006, позовні вимоги задоволені частково: з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод»стягнуто бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у сумі 28 804 009 грн. згідно податкової декларації за жовтень 2005 року. У вимогах про стягнення збитків у вигляді втраченої вигоди в сумі 37 879 грн. 25 коп. та про стягнення пені в сумі 35985,30 грн. відмовлено у зв’язку з необґрунтованістю позову в цій частині.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач1 оскаржив їх у касаційному порядку. В своїй скарзі просить скасувати зазначені рішення судів в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позову.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами попередніх інстанцій при вирішені спору у даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом  першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є юридичною особою, включений до ЄДРПО за номером №00191193 та як платник податків перебуває на обліку у Єнакіївській об’єднаній державній податковій інспекції у Донецькій області і зареєстрований як платник податку  на додану вартість (Свідоцтво №06124895 НВ №020535 від30.07.1997)

Частково задовольняючи позовні вимоги суди виходили із підтвердженості суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість деклараціями та іншими наявними у матеріалах справи документами.

Відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 35 985 грн. 30 коп. суди обґрунтовують тим. що сума бюджетної заборгованості з ПДВ не є податковим боргом. Крім того, стягнення пені на таку заборгованість не передбачено законом.

Відмовляючи у стягненні збитків у вигляді втраченої вигоди в сумі 37879,25грн., суди посилаються на недоведеність безпосереднього причинного зв’язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача шкоди, а також самого факту завдання моральної шкоди.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, врегульовано п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, у розділі 3.3. акту перевірки відповідачем 1 встановлена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню за жовтень 2005р. в розмірі 28804009 грн.

В акті перевірки також зазначено про відсутність інформації щодо взаємовідносин позивача з постачальниками товарів (робіт,послуг), які мають ознаки "фіктивності" та по яких установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію, угоди або первинні документи визнано судовими органами недійсними.

Згідно довідки відповідача 1 від 27.02.2006р. №5316\9 у позивача відсутня заборгованість з податку на додану вартість.

За приписами п.п.7.7.5. п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий орган зобов'язаний був у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (7.7.6. п.7.7 ст.7 цього Закону).

З матеріалів справи вбачається, що сума бюджетного відшкодування за жовтень 2005р. позивачеві не перерахована.

Із  змісту  пункту   1.8  ст.   1   наведеного  Закону  вбачається,  що  „бюджетне відшкодування" - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, відповідно до п. 1.8 ст. 1 , п.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сумою, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою, є саме від'ємне значення за результатами звітного періоду. Від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям товару відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість". Цим законом встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов'язку держави здійснити повернення коштів за результатами звітного періоду.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені згідно до п.п. 16.4.1 п.16.4 ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в сумі 35985,3 грн. за період з 03.02.2006р. по 06.02.2006р. колегія суддів зазначає наступне.

За приписами наведеної норми пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

У розумінні п.1.3 ст.1 цього Закону податковий борг (недоїмка) це - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Тобто, п.п. 16.4.1 п.16.4 ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено нарахування пені безпосередньо на суму податкового боргу платника податку. Сума бюджетної заборгованості з податку на додану вартість не є податковим боргом платника податку, тому нарахування пені суд вважає безпідставним .

Підпункт 7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції Закону № 2505-ІУ від 25.03.2005 , яка набрала чинності з 1 січня 2006 року, передбачала нарахування пені на суму бюджетної заборгованості на рівні ставки, розмір якої визначається відповідно до підпункту 16.4.1 пункту 16.4 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Однак, наведений підпункт 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 в редакції Закону №2771-IVвід 07.07.2005р., який набув чинності 28.07.2005р., був викладений в новій редакції, яка не передбачає нарахування пені на суму бюджетної заборгованості.

Відносно вимог про стягнення з відповідачів збитків у вигляді втраченої вигоди в сумі 37879,25 грн., яку отримав би, якщо розмістив суму бюджетного відшкодування на депозитному рахунку банку по середній депозитній ставці 12% річних, то судова колегія Вищого адміністративного суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що позивач не довів безпосередній причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача шкоди і розмір заподіяної шкоди.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Єнакієвської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій областізадоволенню не підлягає, а постанова Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.2005р. та постанова господарського суду Донецької області від 15.03.2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2006 року у справі №29/40– залишаються без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Єнакієвської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Донецької області від 15.03.2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2006 року у справі №29/40 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)Федоров М.О.Судді(підпис)Брайко А.І.(підпис)Голубєва Г.К.(підпис)Карась О.В.(підпис)Рибченко А.О.

З оригіналом згідно

Суддя Вищого адміністративного суду                                  М.О.Федоров