Рішення № 91505059, 10.08.2020, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/4907/19

Провадження № 2/216/1362/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

10 серпня 2020 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Кузь А.Ю.,

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №4 приміщення суду у м. Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 16 серпня 2018 року о 15 годині 50 хвилин, він, керуючи транспортним засобом «ГАЗ-2410», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині дороги, що веде із с. Кудашево в сторону дороги Кривий Ріг - Миколаїв, в Криворізькому районі Дніпропетровської області, у час коли з сільськогосподарської посадки виїхав автомобіль «ГАЗ-3302», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який при виїзді на головну дорогу, не надав перевагу транспортному засобу під керуванням позивача, внаслідок чого відбулося зіткнення, транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Оскільки відповідач не заперечував своєї вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, ними було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, а саме: «Європротокол». Транспортний засіб позивача був оглянутий незалежним експертом в галузі авто товарознавства та усі документи були направлені до страхової компанії публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «ГАЗ-3302», державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована саме в цій страховій компанії за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 17.03.2018. Фахівцями Департаменту врегулювання збитків та контролю аутсорсингу ПАТ «НАСК «Оранта» 10.10.2018 був зроблений розрахунок страхового відшкодування, внаслідок чого булла встановлена сума страхового відшкодування, яка склала 3866,36 грн. ПАТ «НАСК «Оранта» був складений страховий акт за яким 16.10.2018 йому була виплачена вищевказана сума страхового відшкодування. Однак, після здійснення ремонту належного позивачу транспортного засобу загальна сума, яка була витрачена на придбання запасних частин для автомобіля, їх заміни, вартість ремонтних робіт склала 23010,00 грн, крім того, 2000,00 грн склала сума франшизи. Таким чином, сума завданих позивачу збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за відрахуванням сплаченого страхового відшкодування склала 19143,64 грн, а також 2000,00 грн франшизи. Відповідач відмовляється сплатити вищевказану суму. Крім того, внаслідок неправомірних дій відповідача йому була завдана моральна шкода, так як він відчував моральні страждання, оскільки протягом довгого періоду часу, а саме: вже майже рік він позбавлений можливості користуватися належним йому транспортним засобом, який використовувався для роботи. Спокій та нормальний сон позивача були порушені, оскільки він нервував з приводу наслідків дорожньо-транспортної події. У зв`язку з вищевикладеним, позивач просить: стягнути з відповідача на свою користь 19143,64 грн матеріальної шкоди, франшизу в розмірі 2000,00 грн, а також моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

У судове засідання позивач не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, наполягав на задоволенні позову та проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, причини своєї неявки суду не повідомив. Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та, враховуючи що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив, а позивач не заперечувала проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до норм ст.ст. 280-281 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

Враховуючи, що учасники справи в судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV) та Цивільним кодексом України.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з вимогами ч. 1, ч. 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У відповідності до абз. 2 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом встановлено, що 16 серпня 2018 року в місті Кривому Розі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ГАЗ-2410», державний номерний знак НОМЕР_1 , під управлінням водія ОСОБА_1 та автомобіля «ГАЗ-3302», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 . Зокрема, автомобіль «ГАЗ-3302», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , виїжджаючи на головну дорогу, не надав перевагу транспортному засобу під керуванням позивача, внаслідок чого відбулося зіткнення, транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідно до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду у формі Європротоколу від 16.08.2018 ОСОБА_4 є винною особою у настанні ДТП (а.с. 5).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» від 17.02.2011 внесені зміни та доповнення до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які дозволили учасникам дорожнього руху, у випадку ДТП, за наявності встановлених пунктом 33.2 статті 33 наведеного Закону обставин, спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («Європротокол») без інформування відповідних підрозділів Національної поліції про її настання.

Відповідно до пункту 33.2 статті 33 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що кореспондується з абзацом 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

На виконання умов Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплат страхового відшкодування», Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МСТБУ від 11.08.2011 №274/2011 Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до зазначеної Інструкції, у Європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

Як вбачається з наявного європротоколу, він складений обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП, визначені обставини ДТП для пояснення цієї схеми, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному Європротоколі.

Крім того, сам лише факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин участі в ній.

Як вбачається з повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, складеного у відповідності до зазначеної норми, водіями-учасниками події, відповідач ОСОБА_4 визнав себе винним у даній ДТП.

З огляду на вказане суд вважає, що вина відповідача у настанні дорожньо-транспортної пригоди доведена належним та допустимим доказом. Будь-яких фактичних даних, які б ставили під сумнів добровільність складення даного повідомлення, відповідачем суду не надано.

Як встановлено судом цивільно-правова відповідальність за шкоду спричинену автомобілем марки «ГАЗ-3302», державний номерний знак НОМЕР_2 , на час події була застрахована публічному акціонерному товаристві «НАСК «ОРАНТА», згідно з полісом №АМ 5696509 від 17.03.2018. Страхувальником зазначено ОСОБА_3 .

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 988 ЦК України, пунктом 3 частини першої статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За зверненням позивача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» було прийнято рішення про виплату позивачу страхового відшкодування, що підтверджується страховим актом №ОЦВ-18-04-10500/1 (а.с. 12).

Згідно з розрахунком (а.с. 12 зворот) вбачається, що сума страхового відшкодування становить 5866,36 грн.

Згідно з ч. 18 ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до пункту 12.1. статті 12 Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ 5696509 від 17.03.2018 визначено наявність франшизи у розмірі 2000,00 грн.

Таким чином, розмір страхового відшкодування відповідно до вказаного вище розрахунку, який було виплачено позивачу, з урахуванням франшизи, становить 3866,36 грн.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як вбачається з товарних чеків (а.с. 13,14), а також рахунку на оплату №2 (а.с. 15) в ході ремонту пошкодженого внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, позивач витратив кошти на суду 23010,00 грн.

Як вбачається з претензії від 29.07.2019 (а.с. 16) позивач направляв на адресу відповідача вимогу щодо сплати матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП в розмірі 19143,64 грн, а також франшизи в розмірі 2000,00 грн, проте жодної відповіді від ОСОБА_4 не надійшло.

Враховуючи, що страхову суму в розмірі 3866,36 грн в рахунок відшкодування шкоди сплачено страховиком, сума матеріальних збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 16.08.2018 внаслідок порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_4 становить 19143,64 грн (23010,00 грн - 3866,36 грн), яка є обґрунтованою та такою, що підлягає до стягнення з відповідача.

Крім того, пунктом 36.6 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Беручи до уваги розмір франшизи в сумі 2000,00 грн, яку не було відшкодовано страховиком, суд вважає за необхідне стягнути її з відповідача на користь позивача.

Крім того, відповідно до частин першої - третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, судом враховується характер і обсяг заподіяної дорожньо-транспортною пригодою шкоди, а також поведінка відповідача, який будучи винним у ДТП, не намагався до цього часу добровільно відшкодувати спричинену ним шкоду. Пошкодження автомобіля дійсно негативно вплинули на спосіб життя позивача, а невирішеність питання викликає в нього моральні страждання.

Між тим, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи, що в результаті скоєння дорожньо-транспортної пригоди позивачам була спричинена матеріальна шкода, а також спричинені моральні переживання та страждання, суд вважає за можливе задовольнити частково позовні вимоги потерпілого в частині стягнення моральної шкоди та стягнути з відповідача на користь позивача кошти в розмірі 1000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, вказана сума є об`єктивною та достатньою для відшкодування моральної шкоди, що відбулася внаслідок неправомірних дій відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати по справі.

Враховуючи викладене, слід стягнути з відповідача на користь позивача понесені та документально підтверджені позивачем судові витрати по справі у вигляді судового збору.

Керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1192 Цивільного кодексу України, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 2, 12, 13, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо - транспортної пригодив розмірі 19143,64 грн (дев`ятнадцять тисяч сто сорок три гривні шістдесят чотири копійки), а також суму франшизи в розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

-позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

-відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ;

-третя особа: ОСОБА_3 , РНОКПП: не відомий, місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 ;

-третя особа: публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», місцезнаходження: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-д, код ЄРДПОУ 00034186.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя Р.О. Кузнецов