Рішення № 91498699, 28.08.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 серпня 2020 рокум. Ужгород№ 260/2661/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С.А.

при секретарі судових засідань - Жирош С.Ю.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Куцина Ю.М.

представників відповідача - Жупан А.Ю., Маровді В.М., Поляковська В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області згідно якого просив суд: 1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову у призначенні пенсії №072150003668 від 10.02.2020 року та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову у призначенні пенсії №072150003668 від 10.02.2020 року, яке надіслане ОСОБА_1 (листом №0070-0323-8/22843 від 01.07.2020 року; 2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 05.02.2020 року та прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 04.03.2020 року; 3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді слати судового збору в сумі 1681,60 грн.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 05.02.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою встановленого зразка для призначення пенсії за віком та відповідно додав до такої необхідні документи, а саме: Трудову книжку НОМЕР_1 яка видана, 15.08.1980 року; Військовий квиток НОМЕР_2 який виданий 21.04.1978 року;Довідку Відомості про кількість трудоднів (людиноднів) трудову участь у колгоспному виробництві, яка видана СТОВ «ДРУЖБА» від 03.04.2019 р. № 17;Довідку № 17 від 03.04.2019 року про реорганізацію колгоспу «ДРУЖБА»; Підтвердження Страхового стажу з Чеської Республіки CZ/UA 205, Довідка № 17 від 03.04.2019 року про заробітну плату.

Однак, незважаючи на вищевказане, за результатами розгляду вищевказаної заяви, відповідачем було прийнято Рішення про відмову у призначенні пенсії № 072150003668 від 10.02.2020 року, яке позивачем було отримано 06.05.2020 року. Зі змісту рішення вбачається, що за поданими позивачем документами для призначення пенсії стаж становить 21 рік 0 місяців 13 днів, однак, не вказано які саме періоди роботи відповідачем не зараховані при визначенні стажу. Також 04.07.2020 року на адресу позивача повторно надійшло Рішення про відмову у призначенні пенсії № 072150003668 від 10.02.2020 року, однак, з його змісту вбачається, що за поданими позивачем документами для призначення пенсії страховий стаж становить вже 21 рік 3 місяці 15 днів, однак, не вказано які саме періоди роботи відповідачем не зараховані при визначенні. З Листа Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 0700- 0323-8/22957 від 02.07.2020 року, вбачається, що відповідачем до страхового стажу позивача не зараховані наступні періоди роботи: з 15.04.1976 року по 25 04 1978 року, з 25.05.1980 року по 04.03.1985 року з 19.03.1987 року в Колгоспі «Дружба» - відсутня інформація про виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві; з 15.03.1985р. по 15.10.1985р. в колгоспі Калініна - відсутня інформація про встановлений та виконаний мінімум трудової участі в громадському господарстві.

Позивач вважає, прийняте відповідачем Рішення про відмову у призначенні пенсії № 072150003668 від 10.02.2020 року та Рішення про відмову у призначенні пенсії № 072150003668 від 10 02 2020 року, яке було надіслане позивачу листом № 0700-0323-8/22843 від 01.07.2020 року є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки, вони не відповідають вимогам Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ними порушено право позивача на належний соціальний захист, що передбачене ст. 46 Конституції України, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві та просили суд даний адміністративний позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечили з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, при цьому додатково пояснивши, що до страхового стажу заявника не зараховані наступні періоди роботи: з 15.04.1976 р. по 25.04.1978 p., з 25.05.1980 р. по 04.03.1985р . та з 19.03.1987 р. по 08.11.1999р. в колгоспі «Дружба», оскільки відсутня інформація про виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, з 15.03.1985 р. по 15.10.1985 р. в колгоспі ім. Калініна - відсутня інформація про встановлений та виконаний мінімум трудової участі в громадському господарстві.

Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_3 ОСОБА_1 з 15.04.1976 р. по 25.04.1978 p., з 25.05.1980 р. по 04.03.1985р . та з 19.03.1987 р. по 08.11.1999р. працював в колгоспі «Дружба» та з 15.03.1985 р. по 15.10.1985 р. в колгоспі ім. Калініна. При цьому, представники відповідача зазначили, що у трудовій книжці позивача не зазначено кількості відпрацьованих трудоднів (або людиноднів) за вказаний період та не вбачається, що позивач виконував, або не виконував річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві, а отже самими записами в трудовій книжці колгоспника не можливо підтвердити періоди роботи ОСОБА_1 . Внесення до трудової книжки відомостей про безпосередню зайнятість у виробництві сільгосппродукції жодним нормативним актом не передбачено, а тому в даному випадку, самі лише записи в трудовій книжці не можуть слугувати належним доказом по справі. Якщо в колективному господарстві облік трудової участі провадився у людино - годинах, для обчислення страхового стажу за фактичною тривалістю людино - години переводяться у дні Робочий день - це встановлена законом норма робочого часу протягом доби, яка лежить в основі його правового регулювання. Тривалість робочого дня залежить від кількості робочих днів на тиждень. При шестиденному робочому тижні тривалість робочого дня встановлюється законом, а при п`ятиденному - визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності. Тобто тривалість робочого дня залежить від кількості робочих днів на тиждень, графіка змінності тощо. Питання переведення відпрацьованих працівником людино - годин у вихододні (трудодні) розглядається з урахуванням інформації щодо тривалості робочого дня на підприємстві, в установі чи організації, де працювала особа. З врахуванням викладеного, при обчисленні страхового стажу позивача, періоди роботи ОСОБА_1 з 15.04.1976 р. по 25.04.1978 p., з 25.05.1980 р. по 04.03.1985р. та з 19.03.1987 р. по 08.11,1999р. в колгоспі «Дружба» та з 15.03.1985 р. по 15.10.1985 р. в колгоспі ім. Калініна не було зараховано до страхового стажу, оскільки, дані про встановлені та фактично відпрацьовані мінімуми в трудовій книжці відсутні, то визначити тривалість роботи в даних колгоспах неможливо, а отже відповідач в даному випадку діяв в межах та спосіб встановлений чинним законодавством.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши думку представників сторін з приводу поданого позову, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної справи, 05.02.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою встановленого зразка для призначення пенсії за віком та відповідно додав до такої необхідні документи, а саме: Трудову книжку НОМЕР_1 яка видана, 15.08.1980 року; Військовий квиток НОМЕР_2 який виданий 21.04.1978 року; Довідку Відомості про кількість трудоднів (людиноднів) трудову участь у колгоспному виробництві, яка видана СТОВ «ДРУЖБА» від 03.04.2019 р. № 17; Довідку № 17 від 03.04.2019 року про реорганізацію колгоспу «ДРУЖБА»; Підтвердження Страхового стажу з Чеської Республіки CZ/UA 205, Довідка № 17 від 03.04.2019 року про заробітну плату.

За результатами розгляду вищевказаної заяви, відповідачем було прийнято Рішення про відмову у призначенні пенсії № 072150003668 від 10.02.2020 року, яке позивачем було отримано 06.05.2020 року. Зі змісту даного рішення вбачається, що за поданими позивачем документами для призначення пенсії стаж становить 21 рік 0 місяців 13 днів, однак, не вказано які саме періоди роботи відповідачем не зараховані при визначенні стажу. Також 04.07.2020 року на адресу позивача повторно надійшло Рішення про відмову у призначенні пенсії № 072150003668 від 10.02.2020 року, із змісту якого вбачається, що за поданими позивачем документами для призначення пенсії страховий стаж становить вже 21 рік 3 місяці 15 днів, однак також не вказано які саме періоди роботи відповідачем не зараховані при визначенні стажу.

Так, з Листа Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 0700- 0323-8/22957 від 02.07.2020 року, вбачається, що відповідачем до страхового стажу позивача не зараховані наступні періоди роботи: з 15.04.1976 року по 25.04.1978 року, з 25.05.1980 року по 04.03.1985 року з 19.03.1987 року в Колгоспі «Дружба» - відсутня інформація про виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві; з 15.03.1985р. по 15.10.1985р. в колгоспі Калініна - відсутня інформація про встановлений та виконаний мінімум трудової участі в громадському господарстві.

Вважаючи прийняті рішення протиправними та такими, що порушують право особи на отримання пенсійного забезпечення, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).

Стаття 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визнає за громадянами України право на отримання пенсії за віком.

Згідно ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Про те що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника і саме вона підтверджує стаж роботи працівника визначено і ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

У судовому засіданні, із оглянутого оригіналу трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 (копії в матеріалах справи), встановлено, що позивач з 15.04.1976 р. по 25.04.1978 p., з 25.05.1980 р. по 04.03.1985р. та з 19.03.1987 р. по 08.11.1999р. працював в колгоспі «Дружба» та з 15.03.1985 р. по 15.10.1985 р. - в колгоспі ім. Калініна, і саме ці періоди є спірними та такими, які позивач просить відповідно врахувати для призначення йому пенсії по віку.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, (далі - Закон № 1058- ІV).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності зі статтею 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-ІV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно паспортних даних позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і станом на день звернення до відповідача із заявою щодо призначення пенсії по віку останньому виповнилось повних 60 років.

Однак, відповідачем позивачу було відмовлено у призначенні пенсії по віку, оскільки наявний у нього страховий стаж становить 21 рік 3 місяці 15 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

З такими висновками відповідача суд не погоджується та відповідно відхиляє такі з огляду на наступне.

Закон України "Про пенсійне забезпечення" відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

У відповідності до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637, визначено, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено і Порядком № 637.

Як вбачається із записів наявних в трудовій книжці ОСОБА_1 , такий з 15.04.1976 р. по 25.04.1978 p., з 25.05.1980 р. по 04.03.1985р. та з 19.03.1987 р. по 08.11.1999р. працював в колгоспі «Дружба» та з 15.03.1985 р. по 15.10.1985 р. в колгоспі ім. Калініна.

Суд вказує на те, що записи у трудовій книжці позивача скріплені печетками підприємств, дефектів не мають та чітко містять відомості щодо роботи позивача в колгоспі "Дружба" та колгоспі ім. Калініна у спірні періоди. А надавати уточнюючі довідки для підтвердження трудового стажу необхідно лише в разі коли відсутні відомості в трудовій книжці.

В даному випадку відповідачем не дотримано норм чинного законодавства, щодо врахування спірних періодів до трудового стажу для призначення пенсії по віку, а відтак відповідач в даному випадку діяв не в межах та не в спосіб встановлений чинним законодавством щодо визначення трудового стажу, який дає право позивачу на призначення відповідної пенсії.

Згідно статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Пенсійний орган повинен використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права на призначення йому пенсії за віком, у зв`язку з неможливістю пенсійного органу встановити відповідний стаж за наявності оригіналів трудової книжки яка є основним документом необхідним для його підтвердження.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні правові позиції щодо наявності трудового стажу, який підтверджується трудовою книжкою наявні в Постановах ВС КАС від 06.03.2019 року у справі №242/3019/17, від 21.03.2019 року у справі №227/4564/16-а, від 14.04.2018 у справі №164/1993/14-а, від 28.08.2018 року у справі№175/4336/16-а та від 25.09.2018 року у справі №242/65/17.

Отже, у зв`язку із не врахуванням відповідачем оскаржуваних періодів роботи ОСОБА_1 до загального трудового стажу для призначення пенсії за віком, останнім порушено право позивача на призначення пенсії, оскільки в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, позивач як громадянин України наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.

На підставі вказаного суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову у призначенні пенсії позивачу є протиправним, а тому з метою захисту порушеного права позивача на пенсійне забезпечення слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, з врахуванням висновків суду.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`зання позивача прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 04.03.2020 року, то такі задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вирішення питань що призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" відноситься виключно до компетенції органів Пенсійного фонду України.

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про прийняття рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 04.03.2020 року, не підлягають до задоволення оскільки в разі задоволення таких суд фактично перебере на себе повноваження відповідача щодо призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" відноситься виключно до компетенції органів Пенсійного фонду України, що не відповідатиме завданню адміністративного судочинства.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі "Брайєн проти Об`єднаного Королівства" (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі "Путтер проти Болгарії" (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Слід також зазначити, що законодавець передбачив обов`язок суду зобов`язати суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього, тому втручання у повноваження вказаного органу виходить за межі завдань адміністративного судочинства, виходячи з предмету даного позову.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 826/20369/14 (постанова від 13.11.2018 р.).

Крім того, судом при розгляді даної адміністративної справи також враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зважаючи на обставини викладені в даному судовому рішенні та факти, встановлені в ході судового розгляду даної справи, які підтверджені належними та допустимими доказами, суд достеменно встановив, що у позивача наявний достатній трудовий стаж для призначення пенсії за віком.

В той же час в межах наданих суду повноважень, з метою недопущення підміни органу, якому надано повноваження щодо призначення, перерахунку пенсії та з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає за доцільне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 05.02.2020 року відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням до трудового стажу ОСОБА_1 періодів роботи, які викладенні у даному рішенні суду.

З урахуванням вищенаведеного, суд також приходить до висновку, що відповідач при виконанні судового рішення не матиме можливості відхилитися від його висновків в частині наявності у позивача відповідного трудового стажу.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваних рішень. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення даного адміністративного позову в даному випадку в силу вимог ст. 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді слати судового збору в сумі 1120,53 грн., що був сплачений згідно квитанції №1225DB18Е6 від 03.08.2020 року відповідно до задоволеної частини позовних вимог .

На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 20453063) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 20453063) про відмову у призначенні пенсії № 072150003668 від 10.02.2020 року та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 20453063) про відмову у призначенні пенсії №072150003668 від 10.02.2020 року, яке надіслане ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_4 ) листом № 0070-0323-8/22843 від 01.07.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 20453063) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_4 ) про призначення пенсії від 05.02.2020 року з врахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення суду.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_4 ) понесені судові витрати у вигляді слати судового збору в сумі 1120,53 грн. (одна тисяча сто двадцять гривень п`ятдесят три копійки), що був сплачений згідно квитанції №1225DB18Е6 від 03.08.2020 року відповідно до задоволеної частини позовних вимог .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано судом 02.09.2020 року.

СуддяС.А. Гебеш