Рішення № 91497795, 11.09.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 вересня 2020 р. Справа № 120/3402/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , поштова адреса: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницького області (код ЄДРПОУ - 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницького області (далі - відповідач) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що вона звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії згідно із статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (Список №1). Рішенням за №023830009055 від 18.02.2020 відповідач відмовив ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком.

Не погоджуючись із відмовою у призначенні пенсії позивач звернулась до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 20.07.2020 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) відповідно до положень ст. 263 КАС України. Витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та зобов`язано у 15-денний термін з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

05.08.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що посилання позивача на рішення Конституційного Суду України є хибним, у зв`язку з тим, що розділом XIV-1 "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян" Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" внесено зміни до Закону України від 03 липня 2003 року №1057 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", в тому числі щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах. В результаті чого, порядок призначення пенсії за віком з 01.01.2018 регулюються виключно ст. 114 Закону №1058.

ОСОБА_1 звернулася до Головного управління з заявою про призначення пенсії, згідно ст. 114 Закону №1058, що підтверджується її заявою від 10.02.2020. Отже, не виникає жодних сумнівів, що відповідачем відмовлено в призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст. 114 Закону №1058, а не ст. 13 Закону №1788.

Разом з тим, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків. До 02.08.2016 чинними були Списки, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36, згідно з якими правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 користувалися працівники охорони здоров`я, які безпосередньо працюють з радіоактивними речовинами з активністю на робочому місці понад 10 мілікюрі радію-226, що передбачено розділом XIX "Охорона здоров`я Списку №1"; та працівники зайняті на роботах з радіоактивними речовинами з активністю на робочому місці понад 10 мілікюрі радіою-226, що передбачено розділом XXII "Роботи з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючого випромінювання і берилієм Списку №1".

З 03.08.2016 чинності набули Списки, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461, згідно з якими право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 надається працівникам, зайнятим на роботах із радіоактивними речовинами з активністю на робочому місці понад 10 мілікюрі радію-226, що передбачено розділом XXII "Роботи з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань і берилієм". Відповідна посада розділом XIX Охорона здоров`я не передбачена.

Періоди роботи з 02.01.2018 по 05.01.2018, з 29.01.2018 по 29.01.2018, з 16.03.2018 по 16.03.2018, з 17.04.2019 по 19.04.2019 зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 неможливо, з огляду на перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати.

Інші періоди роботи з 2000 по 2019 роки зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 також неможливо, з огляду на відсутність відомостей про те, що заявниця працювала за сумісництва у вільний від основної роботи час.

Крім того, до загального трудового стажу не зараховано період роботи позивача з 01.06.10987 по 01.08.1987 (запис у трудовій книжці №1-2), з огляду на наявне виправлення наказу про звільнення з роботи, не зафіксоване відповідно до вимог діловодства.

Як стверджує відповідач, страховий стаж позивача складає 41 рік 5 місяців 26 днів (в тому числі 10 додаткових років за кожен повний рік роботи за списком №1).

При цьому, рішенням за №023830009055 від 18.02.2020 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 1 пункту 2 статті 114 Закону №1058, з огляду на те, що остання не досягла віку встановленого Законом, а саме - 48 років. Тобто, на момент звернення вік ОСОБА_1 становить - 47 років, а право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах остання набуде лише 22.02.2021.

Частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

10.02.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком (Список №1) згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та відповідними документами.

Рішенням за №023830009055 від 18.02.2020 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з огляду на відсутність у неї віку, встановленого абз. 2 ч. 1 п. 2 ст. 114 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - 48 років.

Не погоджуючись із рішенням відповідача від 18.02.2020 №023830009055, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спірні правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV).

Законом України від 3 жовтня 2017 року №2148-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" внесено зміни до Закону №1058 та доповнено його розділом XIV-1 "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян".

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-ІV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається:

1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема:

48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року.

Також Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" внесено зміни у п. 2 розділу XV "Прикінцеві положення" та викладено їх в такій редакції:

Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону (ст. ст. 114, 115 Закону № 1058-ІV).

Разом з тим, у позовній заяві позивач посилається на необхідність застосування до спірних правовідносин ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яку зазначено в п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020 .

Так, вказаним Рішенням Конституційного Суду № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020 вирішено:

1. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

2. Стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

3. Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Таким чином, на думку позивача, оскільки вона на день звернення за призначенням пенсії досягла віку 45 років, має необхідний страховий та стаж на роботах за списком №1, вона має право на призначення пенсії відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Разом з тим, суд не погоджується з такими доводами позивача, оскільки з 01.01.2018 року відповідно до п. 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058 для призначення пільгових пенсій за списком №1 застосовуються норми цього закону, а саме ст. 114, якою визначено право на пенсію позивачки після досягнення нею 48 років за наявності необхідного страхового стажу та стажу на роботах за списком № 1.

Що стосується ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції пункту 3 Рішення Конституційного суду від 23.01.2020 року, то в ній зазначено, що вона застосовується для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Разом з тим, позивач на час до 1 квітня 2015 року не набула такого права, працювала по 07.02.2020 та звернулася за призначенням пенсії після набрання чинності ст. 114 Закону України №1058.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області правомірно відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком на пільговим умовах згідно ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно з вимогами ст. 139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , поштова адреса: АДРЕСА_2 ); Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницького області (код ЄДРПОУ - 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100)

Повний текст рішення складено: 11.09.2020

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна