Ухвала суду № 91496828, 10.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

10.09.2020Справа № 910/15197/18

За скаргою Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк»

на дії Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного

міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)

У справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк Логістик»

до Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» в особі Уповноваженої

особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ

«Діамантбанк» Тімоніна Олександра Олексійовича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

ОСОБА_1

про визнання зобов`язання таким, що виконані належним чином та припинені

належним чином

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

Представники сторін:

від позивача не з`явився

від відповідача Остафійчук М.В., адвокат за довіреністю № б/н від 22.06.2020

від третьої особи не з`явився

від ДВС не з`явився

СУТЬ СПОРУ :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 у справі № 910/15197/18 позовні вимоги задоволено повністю та

Визнано зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк Логістик» за договором про надання кредитної лінії № 080 від 09.07.2015 з усіма змінами і доповненнями такими, що виконані належним чином та припинені належним виконанням.

Визнано зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк Логістик» за договором про надання кредитної лінії № 081 від 09.07.2015 з усіма змінами і доповненнями такими, що виконані належним чином та припинені належним виконанням.

Визнано зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк Логістик» за договором про надання кредитної лінії № 111 від 30.09.2015 з усіма змінами і доповненнями такими, що виконані належним чином та припинені належним виконанням.

Визнано зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк Логістик» за договором про надання кредитної лінії № 112 від 01.10.2015 з усіма змінами і доповненнями такими, що виконані належним чином та припинені належним виконанням.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк Логістик» 7.048,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 у справі № 910/15197/18 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк Логістик» на користь Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 10.572,00 грн.

24.09.2019 на виконання вказаної вище постанови Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

14.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» на дії Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), в якій просить

- визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Дмитрук В.Д. про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.05.2020, винесену в межах виконавчого провадження № 60477280;

- Першому відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) поновити виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 по справі № 910/15197/18 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк Логістик» на користь Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» 10.572,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.09.2020.

Позивач в судове засідання 10.09.2020 не з`явився.

Відповідач в судовому засіданні 10.09.2020 вимоги скарги підтримав повністю.

Третя особа в судове засідання 10.09.2020 не з`явилась.

Перший відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) представника в судове засідання 10.09.2020 не направив.

Згідно з ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва встановив:

Стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі наказів суду.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідач звернувся до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) із заявою про примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/15197/18 від 24.09.2019.

04.11.2019 головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Дмитрук В.Д. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61718754 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/15197/18 від 24.09.2019.

27.05.2020 головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Дмитрук В.Д. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Даною постановою встановлено, що в процесі примусового виконання виконавчого документа державним виконавцем вжито заходів примусового виконання рішень. З метою перевірки майнового стану боржника державним виконавцем подано запити до відповідних місцевих органів, що здійснюють реєстрацію та облік майна, щодо надання інформації про наявність або відсутність у боржника рухового та нерухомого майна, коштів, а також іншої інформації. Згідно відповіді Луцької ОДПІ у боржника відсутні рахунки у банківських установах, місце роботи відсутнє. Іншого майна, що належить боржнику не виявлено і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку майна виявилися безрезультатними.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим законом заходів щодо примусового виконання рішень неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 абз 2 ч. 1 вказаної статті).

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;

9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Перший відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) жодних належних та допустимих доказів того, що державним виконавцем вчинено всі примусові дії направлені на виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/15197/18 від 24.09.2019, визначені ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», не подано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку що дії Дніпровського РВДВС міста Київ щодо винесення постанови № 60477280 від 27.05.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу є неправомірними, а постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що скарга Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» на дії Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) підлягає задоволенню повністю.

Заявлене скаржником клопотання про поновлення строку на звернення зі скаргою не підлягає розгляду, з огляду на наступне

Відповідно до п. а) ч. 1 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Згідно з ч. 2 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

З матеріалів скарги вбачається, що постанову Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) № 60477280 від 27.05.2020 ПАТ «Діамант» отримало 03.07.2020.

Дана скарга, що надійшла до суду 14.07.2020, була подана до поштового відділення зв`язку 08.07.2020, що підтверджується датою оформлення відправлення проставлена Укрпоштою на конверті, в якому надійшла скарга.

Отже, скаржником не пропущено строк для звернення до суду з даною скаргою.

Керуючись ст. ст. 234, 341, 342 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» на дії Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) задовольнити повністю.

2. Визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Дмитрук В.Д. про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.05.2020, винесену в межах виконавчого провадження № 60477280.

3. Першому відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відновити виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 по справі № 910/15197/18 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк Логістик» на користь Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» 10.572,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалу складено 14.09.2020.

СуддяВ.В. Сівакова