Рішення № 91496400, 26.08.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/15/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2020 Справа № 908/244/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Колодій Н.А. при секретарі судового засідання Зеленцовій К.Ю., розглянувши матеріали

за позовом: Концерну "Міські теплові мережі", (69091, м.Запоріжжя, бул.Гвардійський, 137)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)

про стягнення 148936 грн 76коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Білоус Д.С., довіреність № 657/20-19 від 19.11.2019

від відповідача: Шульга Ю.О., довіреність № 20 від 01.01.2020

СУТЬ СПОРУ:

05.02.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про стягнення 148936 грн 76коп., що складається з 111804,15 суми індексу інфляції, 37132,61 грн. суми 3% річних.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.20 наведену вище позовну заяву визначено до розгляду судді Колодій Н.А.

Позовна заява була прийнята до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

02.03.2020 відповідач надав суду клопотання, в якому просить суд розглядати справу в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 04.03.2020 здійснено розгляд справи № 908/244/20 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з призначенням судового засідання на 23.03.2020.

23.03.2020, на адресу господарського суду від відповідача, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвалою суду від 23.03.2020 судове засідання відкладалось до 13.04.2020, 25.05.2020, 26.08.2020.

Позовні вимоги обґрунтовано положеннями ст. ст. 11, 15, 16, 258, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 20 ГК України, ст.ст. 9, 55, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 12, 162-164, 171, 326 ГПК України, а також простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2007 № 200768 (на підтвердження чого позивачем надано рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2018 № 908/1177/18), у зв`язку із чим позивачем нараховано до стягнення з відповідача 111804,15 грн інфляційних витрат та 37132,61 грн 3% річних.

Відповідач не визнав заявлені позовні вимоги. 02.03.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог виходячи з того, що 18.02.2019 між сторонами було підписано графік погашення заборгованості, яким добровільно на власний розсуд сторонами було змінено строки розрахунків за договором № 200768, та який за своєю правовою природою є додатковим договором до договору №200768 від 01.09.2007, який укладено в письмовій формі та яким визначені нові строки оплати. Сторони добровільно змінили строк розрахунків, що свідчить про відсутність порушень грошових зобов`язань відповідача до настання строків, які передбачені даним графіком.

20.03.2020 на адресу суду від відповідача надійшла відповідь на відзив відповідача. Відповідь долучено до матеріалів справи.

Відповідачем надані заперечення на відповідь на відзив вих. № 278-юр від 20.03.2020 (долучені до матеріалів справи). 02.07.2020 від відповідача надійшли письмові пояснення щодо доповнення правової позиції відповідача. Позивач в рамках даної справи №908/244/20 нараховує інфляційні втрати за період з серпня 2018 по липень 2019 у сумі 111 804,15 грн., 3%річних за період з 17.07.2018 по 15.08.2019 у сумі 37 132.61 грн. Оскільки позивач нараховує інфляційні втрати та 3% річних за заявлені періоди стягнення без урахування положень графіку погашення, оскільки прострочка відповідача з оплати платежу згідно графіка за грудень 2019 (сума 63 381.04 грн.) настала лише з 01.01.2020. прострочка оплати платежу за січень (сума 63 381.04 грн.) настала лише з 01.02.2020. Щодо оплати платежів за лютий 2020-травень 2021 (загальна сума платежів - 1 041 096,61 гри.) згідно графіку на дату подачі позову (05.02.2020) ще не настали строки оплати заборгованості, які передбачені графіком до сплати.) Отже, позивач в рамках даної справи №908/244/20 звернувся з даним позовом до суду 05.02.2020 року, розрахунки здійснені позивачем щодо інфляційних витрат за період з серпня 2018 по липень 2019 та 3 % річних за період з 17.07.2018 по 15.08.2019, однак в період заявлених розрахунків - ще не настали строки оплати заборгованості у розмірі 1 140 858,69 гри., які передбачені графіком до сплати. Також, Приватне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» звернулося до суду з клопотанням (вих. № 533-юр від 01.07.2020) відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, а у разі задоволення судом позовних вимог в частині стягнення 3% річних - зменшити розмір 3% річних до 50%.

26.08.2020 в судовому засіданні, в присутності представників сторін проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.07.2018 у справі №908/1177/18 (яке набрало законної сили 16.08.2018) задоволено частково позовні вимоги концерну "МТМ" про стягнення про стягнення заборгованості у розмірі 1140858,69 грн. за спожиту теплову енергію за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №200768 від 01.09.2007, 21514,60 грн. пені, 23715, 59 грн. 3% річних та 102857,09грн. інфляційних витрат.

18.02.19 ПАТ "Запоріжжяобленерго" та концерн "МТМ" за домовленістю уклали угоду у письмовій формі, а саме графік погашення заборгованості з основного боргу ПАТ "ЗОЕ" перед Концерном "МТМ" за теплову енергію загальній сумі 9 061310,06 грн. Зокрема, вказаним графіком сторони визначили строк оплати основного боргу по договору № 200768 та рішенню у судовій справі № 908/1177/18 у сумі 1140858,69 грн. з грудня 2019 року по травень 2021року.

Враховуючи, що відповідач не здійснив своєчасного розрахунку за теплову енергію по договору № 200768 та рішенню у судовій справі № 908/1177/18 у сумі 1140858,69 грн. позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 37132,61 грн. 3% річних за період з 17.07.18 по 15.08.19 та 111804,15 грн. інфляції за період з серпня 2018 р. по липень 2019 р.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, заслухавши представника позивача, суд визнав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору є стягнення 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну сплату заборгованості за договором №200768 від 01.09.2007, яка стягнута за рішенням суду у справі №908/1177/18.

Приписами статей 173, 175 Господарського кодексу України (далі ГК України) унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами ч. 1 ст. 193 ГК України.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.07.18 у справі № 908/1177/18 (набрало законної сили 16.08.18), в силу припису ч. 4 ст. 75 ГПК України, не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи, зокрема, щодо наявності у ВАТ "Запоріжжяобленерго" (перейменовано на ПАТ "Запоріжжяобленерго") на користь концерну "МТМ" простроченої основної заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 200768 від 01.09.2007 у сумі 1140858,69 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами ст. 604 ЦК України унормовано, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Згідно з ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

18.02.19 ПАТ "Запоріжжяобленерго" та концерн "МТМ" за домовленістю уклали угоду у письмовій формі, а саме графік погашення заборгованості з основного боргу ПАТ "ЗОЕ" перед Концерном "МТМ" за теплову енергію загальній сумі 9061 310,06 грн. Зокрема, вказаним графіком сторони визначили строк оплати основного боргу по договору № 200768 та рішенню у судовій справі № 908/1177/18 у сумі 1140858,69 грн. з грудня 2019 року по травень 2021року.

Пунктом 8.1. Договору №200768 визначено, що розбіжності та спори між сторонами, пов`язані з виконанням, зміною та розірванням цього договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, листуванням або укладанням додаткових угод. Даний пункт договору був дотриманий сторонами при погодженні та підписанні графіку погашення заборгованості. До матеріалів справи додаємо листування між сторонами протягом 2018-2019 років щодо узгодження строків погашення заборгованості. Переговори розпочалися після отримання ПАТ «Запоріжжяобленсрго» листа від Концерну «МТМ» від 17.08.2019 №3402/21 з пропозицією обговорити можливість реструктуризації заборгованості. Листом від 01.02.2019 №426/27 після всіх переговорних процесів Концерн «МТМ» направив на адресу ПАТ «Запоріжжяобленерго» остаточний варіант графіка погашення, який підписаний Генеральним директором Концерну «МТМ» Греком О.С. Листом від 18.02.2019 №004-25/2395 ПАТ «Запоріжжяобленерго» направило на адресу Концерну «МТМ» остаточний варіант підписаного графіку погашення, який підписаний Заступником генерального директора ПАТ «Запоріжжяобленерго» Воронко Ю.С. (копії документів, які підтверджують повноваження представника ПАТ «Запоріжжяобленерго», на підписання графіку погашення відповідачем додані до матеріалів справи)

Отже, п. 8.1. договору №200768 надає сторонам право самостійно обрати спосіб зміни умов договору. Законодавцем у ст. 627 ЦК України також визначено принцип свободи цивільного договору, що передбачає право сторін договору врегулювати свої правовідносини на власний розсуд та надає сторонам можливість вільного визначення умов договору з урахуванням вимог ЦК України та актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (ч.3 ст. 631 ЦК України).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що підписавши графік погашення заборгованості з основного боргу за теплову енергію сторони, починаючи з 18.02.19 змінили строк (шляхом відстрочення) оплати наявної заборгованості по договору № 200768 та рішенню у судовій справі № 908/1177/18 у сумі 1140858,69 грн з грудня 2019 року по травень 2021року.

Позивач нараховує інфляційні втрати та 3% річних за заявлені періоди стягнення без урахування положень графіку погашення, оскільки прострочка відповідача з оплати платежу згідно графіка за грудень 2019 (сума 63 381.04 грн.) настала лише з 01.01.2020, прострочка оплати платежу за січень (сума 63 381.04 грн.) настала лише з 01.02.2020. Щодо оплати платежів за лютий 2020-травень 2021 (загальна сума платежів-1 041 096,61 гри.) згідно графіку на дату подачі позову (05.02.2020) ще не настали строки оплати заборгованості, які передбачені графіком до сплати.)

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, враховуючи зміну сторонами 18.02.2019 строку сплати заборгованості по договору №200768 від 01.09.2007 у сумі 1140858,69 грн., яка стягнута рішенням суду у справі №908/1177/18 за обставин не доведення позивачем порушення відповідачем змінених умов виконання грошового зобов`язання, господарський суд дійшов висновку про відсутності підстав для нарахування відповідачу встановленого частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України індексу інфляції та 3% річних на прострочену суму основного боргу, а відтак суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати залишаються за позивачем.

Судом задоволено клопотання позивача про повернення на його рахунок зайве сплаченого судового збору в розмірі 1740,00грн, з винесенням відповідної ухвали суду.

Керуючись ст. ст. 46, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя про стягнення 148936,76 грн. відмовити повністю.

Повний текст судового рішення складено 14 вересня 2020 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.А. Колодій