Ухвала суду № 914906, 22.05.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

22.05.2007№К-15951/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

БрайкаА.І.,  ГолубєвоїГ.К.,  РибченкаА.О.,  ФедороваМ.О.

при секретарі: МіненкоО.М.

за участі представників позивача: ВеронськогоО.О. та

відповідача: ГучкаВ.В., ДемченкаО.С., РаілкоО. В., КуцькогоС.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва на постанову Господарського суду м.Києва від10.11.2005 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від08.02.2006 по справі№32/542-29/325

за позовомАкціонерної холдингової компанія «Укрнафтопродукт»

до               Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

про            визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від14.07.2004 №837/23-3; та рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва про результати розгляду скарги від20.09.2004 №276, які винесені за результатами проведеної документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість (далі–ПДВ) Акціонерною холдинговою компанією «Укрнафтопродукт», за результатами якої складено акт від14.07.2004 №416/23-3/00018201 про порушення пп.7.3.1 п.7.3 та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Господарського суду м.Києва від10.11.2005 позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення послався на ст.ст.3, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.27 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом», ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», положеннями п.2, 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від30.05.1997 №165, так як суми ПДВ, сплачені позивачем у складі вартості придбаного товару в зв'язку з придбанням у ТОВ«Херсон-Петролеум» нафтопродуктів, були включені позивачем до податкового кредиту, про що зазначено у рядку 10.1 розділу "Податковий кредит" декларації з ПДВ за листопад2002року.

Також судом враховано свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ«Херсон–Петролеум», довідку про взяття його на облік, свідоцтво №30548928 про реєстрацію платника ПДВ, декларацію з ПДВ за листопад2002року; а також лист ДПІ у м.Херсоні від30.09.2005 №9761/9/29/105, відповідно до якого згідно податкової декларації з ПДВ задекларована сума податкових зобов'язань по ПДВ склала 19839651грн., а сума податкового кредиту - 19831631грн., у зв’язку з чим чиста сума зобов'язань з ПДВ, що підлягала сплаті до бюджету склала 20грн. судом визнано, що сума податкового зобов'язання по ПДВ була погашена за рахунок раніше заявлених сум ПДВ до відшкодування і порушень при визначенні ПДВ перевіркою не встановлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від08.02.2006 по справі№32/542-29/325 – рішення суду першої інстанції залишено без змін з посиланням на пп.7.2.1, пп.7.2.4 п.7.2; пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4; пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що доводи ДПІ про відсутність сплати та нарахування ПДВ по реалізації нафтопродуктів на митній території України є необґрунтованими та такими, що не відповідають матеріалам справи і зазначив, що при проведенні зустрічних перевірок ДПІ у Франківському районі м.Львова порушень з боку ТОВ«Хімотекс», а саме не відображення в податковій декларації з ПДВ податкових зобов'язань за листопад2002року, не встановлено. В ухвалі суду апеляційної інстанції також зазначено, що на момент проведення перевірки позивач мав усі податкові накладні на підтвердження сум податкового кредиту і цей факт відповідачем не заперечується.

Також судами вказано, що порушень податкового законодавства щодо сплати та перерахування ПДВ за листопад2002року по операціям купівлі-продажу нафтопродуктів, постачальником яких є ТОВ«Хімотекс», з боку контрагентів позивача а саме: ТОВ«Херсон-Петролеум», ТОВ«Венатор», ПП«Каскад–2002», ТОВ«Хімотекс», ДПІ не встановлено.

Зазначене суди підтверджують актом ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від25.09.2003 №1245/23-3/0301/00018201 про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства АХК «Укрнафтопродукт» за період з 01.10.2000 по 01.01.2003, яким також порушення податкового законодавства позивачем у листопаді2002року не встановлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями,Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Києва (далі-ДПІ) подала касаційну скаргу на постанову Господарського суду м.Києва від10.11.2005 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від08.02.2006 по справі№32/542-29/325, як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга ДПІ обґрунтована тим, що не підтверджується сума ПДВ, що віднесена до складу податкового кредиту АХК«Укрнафтопродукт» в розмірі 1093641грн. в зв'язку з:

-відсутністю сплати та нарахування ПДВ при перетині митного кордону України.

-відсутністю сплати та нарахування ПДВ при реалізації нафтопродуктів на митній території України.

-відсутністю джерела походження податку на додану вартість (по ланцюгу від імпортера ТОВ«Хімотекс», який являється виробником, до АКХ«Укрнафтопродукт» суми ПДВ не були нараховані і не були сплачені до бюджету.)

Відповідно на думку скаржника, вищевказані обставини призвели до порушення АКХ«Укрнафтопродукт» вимог пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки податковий кредит звітного періоду (листопад2002року) склався із сум податків, які постачальники АКХ«Укрнафтопродукт» не нарахували та не сплатили до бюджету. І тому враховуючи зазначене, ДПІ просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав, в судовому засіданні проти скарги заперечив і просив судові рішення залишити без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від03.04.1997 №168 (зі змінами від28.11.2003 №1352) «Про податок на додану вартість» - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

При цьому в силу пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платник податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційний чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто оскільки судами було встановлено виконання Генерального договору №2 від01.10.2002 між позивачем і ТОВ«ХерсонПетролеум», який підтверджується податковою накладною №135 від25.10.2002 та встановлено, що за результатами перевірки ТОВ«ХерсонПетролеум», ТОВ«Хімотекс», ПП«Каскад-2002», вказаним підприємствам не було визначено суми податкового зобов'язання з ПДВ за листопад2002року, яка підлягає сплаті до бюджету, таким чином господарськими судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлено відсутність порушень норм профільного законодавства при поданні та за змістом податкових декларацій з ПДВ, і посилання скаржника на вказані вище підстави щодо відсутності права позивача на отримання оспорюваних сум бюджетного відшкодування з ПДВ, спростовані в ході судового розгляду справи.

Відповідно судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується у повному обсязі із правовою позицією господарських судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

Аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість» свідчить, що термін «сплата податку» вживається в розумінні сплати податку покупцем у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) /п.1.3 ст.1, пп.7.4.1 – 7.4.4 п.7.4 пп.7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону/. Так, п.1.3 ст.1 Закону, даючи визначення платника податку, як особи, яка зобов’язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога п.7.7.3. п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», де зазначено, що у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації, дає підстави позивачу для заявлення вимог про відшкодування суми бюджетного відшкодування в рахунок сплати податкових зобов’язань по ПДВ наступних звітних періодів.

Суди, встановивши факт подання позивачем податкових декларацій за спірні періоди та факт проведення податковою інспекцією перевірок позивача з питань правомірності відшкодування з бюджету ПДВ за спірні періоди, надали належну оцінку вказаним обставинам та виходячи із вимог вищезазначеного законодавства дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від14.07.2004 №837/23-3, яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодування за листопад2002року на суму344847грн.

Таким чином встановлено, що суди першої та другої інстанцій правильно дослідили обставини справи і винесли постанову та ухвалу з дотриманням норм матеріального і процесуального права, які не підлягають скасуванню.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м.Києва від10.11.2005 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від08.02.2006 по справі№32/542-29/325 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий                                              О.В.Карась

Судді                                                         А.І.Брайко

                                                                 Г.К.Голубєва

                                                                  А.О.Рибченко

                                                                  М.О.Федоров