Рішення № 9149050, 30.10.2009, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 2-5751/2009 року.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2009 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді Сватаненко В.І.

за участю секретаря Забегловської Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Торгівельно-посередницької фірми «Успіх» Товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_1, Одеської міської ради - «Про визнання права власності», -

ВСТАНОВИВ:

Предметом спору є нежилі приміщення торгівельного павільйону площею 7236,4 кв.м., яке складається з магазинів, контейнерів, підсобного приміщення, адміністративного торгового приміщення, автомийки, СТО, розташовані за адресою: м. Одеса, пр-т М.Жукова, 2-а.

27.08.2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання права власності, який у подальшому був уточнений, по якому просить суд визнати за позивачем право власності на вказане майно – нежитлові приміщення за даною адресою, посилаючись на те, що позивач є орендарем земельної ділянки, на якій розташовані нежилі приміщення, які були за час користування ними реконструйовані відповідно до вимог ДБН, СНіП, з належними дозволами, на протязі тривалого часу позивачем поліпшуються технічні умови у зазначених нежилих приміщеннях.

Представник відповідача ОСОБА_1 позов визнав частково, пояснивши, що він як учасник ТОВ та маючи частку у статутному капіталі ТОВ, має право на визнання за ним права власності на частину вищезазначених нежилих приміщень.

Відповідач – ОМР про час, дату та місце судового засідання сповіщався належним чином, про що свідчить позначка у судовій повістці про виклик до суду, однак до суду її представник не з*явився без поважних причин, заяв та клопотань про відкладення розгляду по справі чи можливий розгляд за відсутністю представника відповідача суду не заявляв та не надавав.

Суд, вислухавши доводи, думку та пояснення сучасників судового розгляду, ознайомившись та дослідивши матеріали справи, надані докази, вважає позов ТОВ «Успіх» про визнання права власності підлягаючим задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України у редакції 2003 року.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

Позивач – ТОВ «Успіх» на підставі договору на право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах договору оренди від 3.03.1999 року вже тривалий час є користувачем земельної ділянки загальною площею 1683 га. за адресою: м. Одеса, пр-т Маршала Жукова, 2-а, за призначенням – експлуатація авто-базару (а.с.9-11).

Відповідно до п. ґ ч.1 ст. 95 ЗК України землекористувачі мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Для виконання статутної діяльності (а.с.28-40), умов договору та користуючись зазначеною вище нормою, позивачем ТОВ «Успіх» на території автобазару була побудована 1-а черга торгівельних павільйонів – 23 шт., лотки – 72 шт., міні-бар, автостоянка та інші споруди, про що складені відповідні акти про готовність закінчених будівництвом об’єктів до експлуатації, відповідно до яких позивачем будівництво торгівельних павільйонів завершено та вони прийняті до експлуатації (а.с.14, 18).

1.10.2008 року між позивачем та Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради було укладено договір оренди землі строком на три роки, відповідно до якого позивачу було надано у строкове платне володіння і користування земельну ділянку тверде покриття якої становить площе у розмірі 15470 кв.м., на якій розташовані вищевказані нежитлові приміщення (а.с.20).

За актом прийому-передачі земельної ділянки позивачем по справі була прийнята зазначена земельна ділянка (а.с.21).

Як було встановлено під час судового розгляду, з метою подальшого раціонального використання придбаного твердого покриття у подальшому позивач самочинно звів 2-у чергу торгових павільйонів – 97 шт., які згідно ату від 30.06.2001 року які прийняті до експлуатації ( а.с. 19).

Таким чином, позивач по справі виконав реконструкцію вказаних нежитлових приміщень (магазинів, контейнерів, кафе, авто-мийки, підсобного та адміністративного приміщень), внаслідок чого був створений торгівельний павільйон, загальна площа якого згідно технічного паспорту виданого 1.07.2009 року Комунальним підприємством „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості” становить 7236,4 кв.м. (а.с.41-90).

Позивач закінчив реконструювання зазначених житлових приміщень, тому суд вважає за можливе визнати за ним право власності на вказане спірне майно.

Як вбачається зі ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Враховуючи, що в результаті реконструкції та переобладнання нежитлових приміщень, суд вважає, що це була створена нова річ, а у відповідності до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена /створена/ особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом та право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

Одночасно, що стосується самочинно зведень споруд то відповідно до положень ст. 376 ЦК України за вимогою власника, або користувача земельної ділянки, суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, побудоване на ній, якщо не порушенні права інших осіб.

У зазначеній нормі матеріального права, а саме ч. 5 ст. 376 ЦК України, законодавець встановив для суду обмеження в винесенні рішення про визнання права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване, лише у випадках, якщо земельна ділянка не є у власності чи користуванні особи, яка звернулася до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване, та у випадку, коли самочинно збудоване нерухоме майно порушує права інших осіб.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, збудоване нерухоме майно, самочинно реконструйоване, та це самочинно збудоване нерухоме майно не порушує права інших осіб.

Так, відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 140/2009 від 25.09.2009 року Приватного підприємства „Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень”, торгівельні павільйони та інші нежитлові споруди, площею 7236,4 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, пр.-т ОСОБА_2, 2-а відповідають вимогам ДБН, санітарним та пожежним вимогам, а також їх процент готовності складає 100 %, у зв’язку з чим можлива їх подальша експлуатація (а.с.97-157).

Отже, визначені законодавцем умови за яких суд може визнати право власності за особою на нерухоме майно, яке самочинно збудоване, позивачем виконані. Судом не встановлено будь яких інших підстав, які б перешкоджали застосуванню зазначеної норми матеріального права.

Окрім того, даючи правову оцінку заявленим позовним вимогам позивача, суд вважає за необхідне встановити факт можливості збереження, та прийняття до подальшої експлуатації вище вказаного нерухомого майна, яке самочинно реконтруйоване, оскільки, вирішуючи спір, суд враховує, що відповідно до ст. 301 Закону України від 20.04.2000 року № 1699-III „Про планування і забудову територій”, ст. 18 Закону України від 16.11.1992 року № 2780-XII „Про основи містобудування” будівництво об’єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам, закінчені будівництвом об’єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з наданих доказів вбачається, що можливе збереження, та прийняття до подальшої експлуатації зазначених нежитлових приміщень відповідно до їх функціонального призначення, спірні приміщення відповідають вимогам СНіП та ДБН, вимогам санітарно-епідеміологічного нагляду та пожежного нагляду, побудована технічно правильно, основні несучі та огороджуючи конструкції споруд, інженерні комунікації і обладнання знаходяться у задовільному технічному стані.

Збудовані нежитлові приміщення також не суперечать суспільним інтересам, тому що реконструкція виконана у відповідності з будівельними нормами і правилами.

Згідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новоутворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Вказані нежитлові приміщення закінчені будівництвом і використовуються позивачем як автобазар.

Суд дав оцінку поясненням відповідача ОСОБА_1

Суд не приймає до уваги доводи відповідача - ОСОБА_1 який стверджує, що він як один з учасників ТПФ «Успіх» ТОВ з часткою у розмірі 30 % статутного капіталу товариства має право на набуття у власність частини торгівельних павільйонів та інших споруд пропорційно розміру своєї частки і вважає, що право власності на спірне майно має бути розподілено між учасниками саме таким чином.

Згідно до ч. 1 ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Теж саме зазначено і у ст. 12 Закону України «Про господарські товариства».

Суд, повно і всебічно долідвиши і оцінивши обставини по справі, визначив юридичну природу спірних правовідносин на підставі сукупності зібраних по справі доказів, дійшов до обгрунтованого висновку, що саме ТОВ є власником новоствореного майна, а його учасники отримують лише дивіденди від його використання пропорційно своїм часткам.

Права учасників товариства закріплені у ст. 116 ЦК України, та ст. 10 Закону України «Про господарські товариства». Серед визначених у даних нормах та пунктах Статуту товариства (а.с.28-40) відсутнє таке право як право учасника товариства на частину майна товариства, таке право у учасника виникає лише на підставі ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» відповідно до якої на вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі при виході зі складу товариства.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ТПФ «Успіх» ТОВ законними та обгрунтованими, у звязку з чим їх слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Суд, розглянувши справу повно, всебічно, об’єктивно, неупереджено, дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача заявлені правомірно, відповідно до діючого законодавства України та без його порушень, вони не порушують законних інтересів та прав сторін по справі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15, 209, 212, 213, 214, 215, 223, 294 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 331, 376, 392 ЦК України у редакції 2003 року, ст. 95 ЗК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Торгівельно-посередницької фірми «Успіх» Товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_1, Одеської міської ради - «Про визнання права власності» - задовольнити повністю.

Визнати за Торгівельно-посередницькою фірмою «Успіх» Товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ № 24776159) право власності на нежитлові приміщення загальною площею 7236,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, пр.-т Маршала ОСОБА_2, 2-а, які складаються з: літ. «А» – адміністративне торгове, загальною площею 436,0 кв.м; літ. «Б» – магазин, загальною площею 694,2 кв.м.; літ. «В» – контейнера, загальною площею 66,4 кв.м.; літ. «Г» – контейнера, загальною площею 274,6 кв.м.; літ. «Д» – контейнера, загальною площею 138,6 кв.м.; літ. «Е» – контейнера, загальною площею 280,7 кв.м.; літ. «Є» – магазин, загальною площею 22,6 кв.м.; літ. «Ж» – магазин, загальною площею 280,5 кв.м.; літ. «З» – магазин, загальною площею 11,6 кв.м.; літ. «И» – контейнера, загальною площею 95,5 кв.м.; літ. «Ї» – магазин, загальною площею 506,4 кв.м.; літ. «Й» – контейнера, загальною площею 173,5 кв.м.; літ. «К» – контейнера, загальною площею 1153,6 кв.м.; літ. «Л» – контейнера, загальною площею 37,5 кв.м.; літ. «М» – контейнера, загальною площею 104,4 кв.м.; літ. «Н» – контейнера, загальною площею 47,7 кв.м.; літ. «О» – контейнера, загальною площею 33,3 кв.м.; літ. «П» – контейнера, загальною площею 246,4 кв.м.; літ. «Р» – контейнера, загальною площею 114,5 кв.м.; літ. «С» – контейнера, загальною площею 263,5 кв.м.; літ. «Т» – контейнера, загальною площею 282,8 кв.м.; літ. «У» – контейнера, загальною площею 186,4 кв.м.; літ. «Ф» – контейнера, загальною площею 77,9 кв.м.; літ. «Х» – контейнера, загальною площею 24,7 кв.м.; літ. «Ц» – магазин, загальною площею 797,9 кв.м.; літ. «Ч» – контейнера, загальною площею 6,6 кв.м.; літ. «Ш» – контейнера, загальною площею 45,6 кв.м.; літ. «Щ» – магазин, загальною площею 58,2 кв.м.; літ. «Ы» – СТО, загальною площею 71,6 кв.м.; літ. «Ь» – підсобне, загальною площею 290 кв.м.; літ. «Э» – магазин, загальною площею 164,2 кв.м.; літ. «Ю» – магазин, загальною площею 60,5 кв.м.; літ. «Я» – авто мийка, загальною площею 191,5 кв.м.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя :