Ухвала суду № 91479562, 09.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

09 вересня 2020 року м. Київ№ 640/17434/20Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича

про визнання протиправним та скасування рішення

представники позивач - ОСОБА_1;

сторін: позивача - Ніколаєнко А.В. ;

відповідача - не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) (далі - позивачка або ОСОБА_1 ) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича (адреса: 02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд. 17, оф. 910, 910/1) (надалі - відповідач або Яцишин А.М. або Приватний виконавець), у якому позивачка просить суд визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Яцишина Андрія Миколайовича від 18.10.2019 про накладення арешту на майно ОСОБА_1 , а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , прийняту в межах виконавчого провадження ВП № 60272110.

Мотивуючи позовні вимоги позивачка зазначає, що оскаржувана постанова є такою, що грубо порушує вимоги чинного законодавства України та прийнята всупереч його нормам.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2020 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/17434/20, призначено розгляд справи за правилами, передбаченими ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (скорочено - КАС України), у судове засідання на 20.08.2020.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2020 задоволено заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до адміністративного суду; поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до адміністративного суду.

У судовому засіданні призначеного дня ОСОБА_1 та її представниця підтримали, за викладених у позові підстав, позовні вимоги у повному обсязі та просили задовольнити позовну заяву.

Обґрунтовуючи позов позивачка зазначає, що 11 липня 2019 року приватним нотаріусом Незнайко Н.М. на договорі іпотеки № PML-001/009/2008 від 30 січня 2008 року було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 194.

При цьому договір іпотеки було укладено для забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_1 перед Приватним акціонерним товариством "ОТП Банк" за кредитним договором № ML-001/009/2008 від 30 січня 2008 року.

Позивачка вказує, що згідно виконавчого напису запропоновано стягнути з ОСОБА_1 квартиру для задоволення кредиторських вимог Приватного акціонерного товариства "ОТП Банк" за кредитним договором № ML-001/009/2008 від 30 січня 2008 року.

25 липня 2019 року AT "ОТП Банк" звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича із заявою вих. № 12-4-10/9116-БТ про відкриття виконавчого провадження, у якій просило відповідача відкрити виконавче провадження за виконавчим написом нотаріуса.

11 жовтня 2019 року Приватний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60272110.

18 жовтня 2019 року Яцишин А.М. виніс постанову про арешт майна ВП № 60272110, якою накладено арешт на майно, що належить позивачці, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка є зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 . Арешт накладено в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця і витрат виконавчого провадження в розмірі 2 252 354,58 грн.

ОСОБА_1 вважає оскаржувану постанову такою, що грубо порушує вимоги чинного законодавства України та прийнята всупереч його нормам.

Так позивачка примічає, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановив пряму імперативну заборону на примусове стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке є предметом іпотеки, у випадку дотримання певної низки вимог щодо такого майна.

ОСОБА_1 зауважується, що дія норм Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» безумовно розповсюджується на позивачку та її квартиру, оскільки:

- квартира є нерухомим житловим майном, яке є предметом іпотеки за договором іпотеки № PML-001/009/2008 від 30 січня 2008 року;

- квартира є нерухомим житловим майном, яке позивачка, як позичальник, та її сім`я використовують як місце постійного проживання;

- договором іпотеки № PML-001/009/2008 від 30 січня 2008 року було забезпечено виконання позивачкою зобов`язань за споживчим кредитним договором № ML-001/009/2008 від 30 січня 2008 року;

- наданий позивачці споживчий кредит було видано банком AT «ОТП Банк», резидентом України, в іноземній валюті;

- у власності позивачки не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа квартири, на яку було протиправно звернуто стягнення, становить 99,60 кв.м., з якої житлова площа складає 46,40 кв.м.

Тобто, за думкою ОСОБА_1 , на квартиру розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а отже, будь-які дії Приватного виконавця щодо стягнення цієї квартири є протиправними, оскільки суперечать встановленому мораторію.

Також позивачка відмічає, що Яцишин А.М. , усвідомлюючи, що квартира ОСОБА_1 , є єдиним нерухомим житловим майном у її власності, протиправно розпочав стягнення на нерухоме майно шляхом винесення оскаржуваної постанови про арешт майна.

Отже оскаржувана постанова, як перший етап в процедурі незаконного стягнення квартири, підлягає визнанню судом протиправною та має бути скасована.

Додатково позивачка доводить до відома, що в провадженні Подільського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа № 758/15014/16-ц за позовом AT «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Предметом указаної справи є заборгованість, зокрема і її розмір саме за тим кредитним договором, на підставі якого було прийнято виконавчий напис № 194 від 11.07.2019.

У межах цивільної справи ОСОБА_1 категорично заперечує наявну в неї заборгованість в тих розмірах, які заявлені AT «ОТП Банк».

За таких обставин через спірний характер заборгованості та протиправність виконавчого документу, відповідач мав би відмовити AT «ОТП Банк» у задоволенні заяви про відкриття виконавчого провадження та не здійснювати стягнення за виконавчим написом.

Крім того позивачка наголошує, що виконавчий напис № 194 від 11.07.2019 було вчинено з грубим порушенням строку.

Окремо ОСОБА_1 відзначає, що арешт Приватним виконавцем накладено безпідставно, оскільки відповідачем не було здійснено оцінку майна, що є порушенням вимог ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Тобто у позивачки наявні всі підстави вважати, що накладений оскаржуваною постановою арешт є нічим іншим, ніж засобом протиправного тиску на неї з боку Яцишина А.М. і AT «ОТП Банк» через наявний спір про стягнення кредитної заборгованості.

Підсумовуючи викладені у позові обставини ОСОБА_1 висвітлює, що допущені Яцишиним А.М. порушення законодавства під час виконавчого провадження ВП № 60272110 мають безпосередній вплив на права, свободи і законні інтереси ОСОБА_1 , оскільки постанова про накладення арешту на майно боржника направлена проти ОСОБА_1 і єдиної квартири, що перебуває у власності позивачки.

Відповідно протиправні дії Яцишина А.М. порушують право власності ОСОБА_1 і в подальшому можуть мати наслідком незаконне стягнення єдиного житлового нерухомого майна позивачки.

17.08.2020 через канцелярію до суду відповідачем подано відзив на позов, у якому Приватний виконавець зауважує безпідставність позовних вимог.

Відповідач стверджує, що неможливість позивачки відрізнити постанову про арешт майна боржника, яка виноситься виконавцем для забезпечення реального виконання рішення, від постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника, яка виноситься виконавцем з метою подальшої примусової реалізації майна боржника, не є підставою для скасування оспорюваної постанови.

Також варто відзначити, що позивачем та її представником подано до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

За ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів (ч. 3 ст. 194 КАС України).

За таких обставин приймаючи до уваги заявлене відповідне клопотання, враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, докази чого містяться в матеріалах справи, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній матеріалів згідно ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 та ч. 3 ст. 268 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виокремлює таке.

Як свідчать матеріали справи 30 січня 2008 року між позивачкою, як позичальником, та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", як банком укладено кредитний договір № ML-001/009/2008 від 30 січня 2008 року.

Цього ж дня між ОСОБА_1 та ЗАТ "ОТП Банк" укладений договір іпотеки № PML-001/009/2008.

11.07.2019 приватним нотаріусом КМНО Незнайко Н.М, вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 194, згідно якого запропоновано стягнути квартиру, що належить ОСОБА_1 , для задоволення вимог стягувача - Акціонерного товариства "ОТП Банк" по кредитному договору № ML-001/009/2008 від 30.01.2008.

11.10.2019 Приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60272110.

18.10.2019 Яцишиним А.М. прийнято постанову про арешт майна ВП № 60272110, якою накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1 , а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка є зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 .

Також судом установлено, що в провадженні Подільського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа № 758/15014/16-ц за позовом AT «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ML-001/009/2008 від 30.01.2008, відомості з чого убачаються з Єдиного державного реєстру судових рішень (посилання: http://reyestr.court.gov.ua/Review/90818893).

Окрім того з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень випливає про передачу справи № 761/23763/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "ОТП Банк", третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталія Миколаївна про визнання виконавчого напису нотаріуса № 194 від 11.07.2019 таким, що не підлягає виконанню до Подільського районного суду м. Києва для розгляду (посилання: http://reyestr.court.gov.ua/Review/90906594).

Тобто, з виокремлених обставин випливає, що позивачкою, як стороною виконавчого провадження № 60272110, ставиться питання про скасування спірної постанови в розрізі питання захисту ОСОБА_1 наявного у неї права власності на належну їй квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі, від неправомірного стягнення квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи примічене, суд наголошує, що відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (стаття 3 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це, не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Суд відмічає, що заявлені за позовом вимоги про визнання протиправною та скасування спірної постанови викладені в контексті матеріально-правового питання захисту ОСОБА_1 належного їй права власності на нерухоме майно, у тому числі, від неправомірного стягнення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок задоволення вимог стягувача - Акціонерного товариства "ОТП Банк" по кредитному договору № ML-001/009/2008 від 30.01.2008, тобто спір обумовлений порушенням приватного майнового права та інтересу відповідного суб`єкта, а відтак спір підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, та який має бути вирішений за правилами цивільного судочинства.

Подібна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі № 826/14433/16 та від 12.02.2020 по справі № 813/1341/15.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, зважаючи на предметну юрисдикцію та характер правовідносин у цій справі, суд вважає, що даний спір непідвідомчій адміністративному суду, а є таким, що підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

Керуючись статтями 238, 240, 241, 243, 256, 287 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 640/17434/20 за позовом б/н від 27.07.2020 ОСОБА_1 - закрити.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями) (ч. 2 ст. 256 КАС України).

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтею 287 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 287 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя К.С. Пащенко