Рішення № 91478382, 10.09.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4258/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Бутенка А.В.,

за участю секретаря - Сініцина А.С.,

сторін:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - Єгоров О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (65042. м. Одеса, вул. 7-ма Пересипська, 6) про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, в якому просить суд:

- зобов`язати Головне Управління Держпродспоживслужби в Одеській області повернути витрачені ОСОБА_1 , у відрядженні з 25 по 27 вересня 2017 року кошти у розмірі 1511,81 грн.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування адміністративного позову Позивачем зазначено, що неодноразово зверталася до керівника Головного управління в усній формі з проханням повернути їй кошти та з доповідною запискою ще 30.10.2017 року, однак, кошти витрачені нею у відрядженні з 25 по 27 вересня 2017 року в порушення строків повернення коштів, витрачених у відрядженні, встановлених Положенням № 637 про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Правлінням Нацбанку України 15.12.2004р., так і не повернуті.

30.06.2020 року, від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 77-82). В обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позову зазначає, щоіз наданого позивачкою звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, блок призначення авансу заповнений частково, не заповнені усі графи, окрім граф «призначення авансу» та «додатки», зокрема не заповнена графа «витрачено». Також, ані на першій сторінці, ані на зворотньому боці звіту не зазначено дату його складення, що також свідчить про недотримання позивачкою вимог п.6 вищезазначеного порядку. А тому, аналіз поданого авансового звіту свідчить про його не відповідність вимогам чинного законодавства, а відтак про неможливість його оплати до усунення недоліків.

Також, окрім чисельних помилок, припущенних позивачкою при заповненні бланку звіту, неналежними на їх думку є і документи, що підтверджують витрати позивачки на відрядження, а саме відсутності зазначення в проїздному документі вартості проїзду, а тому не можуть бути оплачені, до приведення їх у відповідність до вимог чинного законодавства.

Крім того, неналежне підтвердження витрат, понесених позивачкою у зв`язку із проживанням, оскільки належним документом, що мав засвідчувати факт здійснення розрахунку мав би бути, касовий чек або розрахункова квитанція, а не квитанція до прибуткового касового ордера №438.

Таким чином, до усунення позивачкою порушень, припущених при оформленні бланку звіту та надання оригіналів належний чином оформлених документів, що підтверджують її витрати у відрядження, виплата коштів витрачених у відрядженні є неможливою.

Заяви чи клопотання від сторін.

30.06.2020 року, від представника Відповідача, надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (а.с. 97-100).

14.08.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 111-120).

Інших заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило.

Процесуальні дії вчинені судом.

27.02.2020 року, судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

07.08.2020 року, судом винесено ухвалу про перехід до загального позовного провадження.

19.08.2020 року, судом відмовлено в задоволенні клопотання представника Відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Інші процесуальні дії судом не вчинялись.

Позивачка в судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, з підстав зазначених у відзиві на позов.

Обставини справи.

З 06 червня 2016 року по 17 грудня 2019 року, ОСОБА_1 , працювала в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Одеській області на посаді завідувача Сектору контролю за регульованими цінами.

З 25 вересня по 29 вересня 2017 року на підставі згоди Державної Регуляторної Служби №8092 від 15.09.2017 року її було відряджено до міста Арциз Одеської області для проведення позапланової перевірки Приватного підприємства «Артал» з питань дотримання вимог законодавства про ціни та ціноутворення.

Позивачка зазначає, що кошти витрачені нею у відрядженні, в порушення строків повернення коштів, витрачених у відрядженні, встановлених Положенням № 637 про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Правлінням Нацбанку України 15.12.2004р., не повернуті, а тому звернулась із даним позовом до суду.

Джерела права й акти їх застосування.

Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням ст. 43 Конституції України закріплено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на заробітну плату не нижчу ніж визначено законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VII визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Пунктом 4 ст. 42 Закону України «Про державну службу» передбачено, що державному службовцю відшкодовуються витрати та надаються інші компенсації у зв`язку з направленням у відрядження в порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 121 Кодексу законів про працю України, працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв`язку з службовими відрядженнями.

Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

Відповідно до Постанови КМУ «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 2 лютого 2011 р. №98 та Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 р. № 59 для підприємств, що повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів, передбачено обов`язкове забезпечення відряджених працівників авансом у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення та добові витрати.

Добові є окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження. Добові витрати відшкодовують в єдиній сумі незалежно від статусу населеного пункту. Добові обов`язково видають відрядженому працівникові перед від`їздом у відрядження. Добові у розмірі, встановленому Постановою КМУ від 02.02.2011 № 98, виплачують за кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками). Сума добових визначається за наказом про відрядження та відповідними первинними документами. Без такого наказу добові витрати не виплачують.

Виплата добових витрат є передбаченою трудовим законодавством гарантією для працівників, що скеровуються в службові відрядження.

Висновки суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Одним із принципів державної служби є компетентне, об`єктивне і неупереджене виконання посадових обов`язків. Обов`язки державного службовця - дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки, професійно виконувати свої посадові обов`язки.

Судом встановлено та не заперечується Відповідачем, що Позивачка вибула у відрядження за власні кошти без авансу.

29 вересня 2017 року у відповідності до вимог пп. 170.9.2 Податкового кодексу України, Позивачка звернулась до фінансового відділу ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області з оригіналами усіх розрахункових документів та заповнила авансовий звіт для повернення коштів, які були витрачені нею у відрядженні, а саме:

- за проїзд у міжміському автобусі - 231,81 грн.;

- за проживання в готелі з 25.09.2017р. по 27.09.2017р. - 1100 грн.;

- добові у розмірі 60 грн. х 3 доби (відповідно до Додатку 1 Постанови КМУ від 02.02.2011 №98).

Позивачка неодноразово зверталась до керівника Головного управління в усній формі з проханням повернути кошти та з доповідною запискою ще 30.10.2017 року, однак, кошти витрачені у відрядженні з 25 по 27 вересня 2017 року, в порушення строків повернення коштів, витрачених у відрядженні, встановлених Положенням № 637 про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Правлінням Нацбанку України 15.12.2004р., не повернуті.

14.02.2018 року позивачка звернулась зі скаргою до Головного управління Держпраці в Одеській області. За результатами перевірки з`ясувано, що авансовий звіт, який було нею здано до фінансового відділу ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області, містить виправлення та дописки без додержання відповідної процедури, і саме з цієї підстави їй не були повернути кошти, витрачені у відрядженні.

16.04.2018 року у відповідності до рекомендації, наданої за результатами перевірки Головного управління Держпраці в Одеській області, Позивачка звернулась з заявою на ім`я начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області з проханням надати можливість привести у відповідність до вимог п.4.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну 24.05.1995 №88 авансовий звіт, однак відповіді по суті заяви не отримала.

Суд зазначає, що Відповідачем не надано до суду доказів відповіді на звернення стосовно належного оформлення звіту про використання коштів на відрядження, заява на ім`я керівника ГУ Кустурова В.Б. від 16.04.2018 р. (вхід.№231вн від 17.04.2018), де Позивачка просила надати їй можливість привести у відповідність до вимог закону, залишена без відповіді.

Також, суд зазначає, що Відповідачем не надано до суду доказів щодо виплати добових Позивачці.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Відповідач порушує право ОСОБА_1 на повернення коштів, витрачених нею у відрядженні.

Крім того, судом враховано висновки Верховного суду, викладені у постанові від 26.06.2019 року по справі № 805/4085/18-а про те, що не належать до фонду оплати праці витрати на відрядження; добові, вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення, тому ч.2 ст. 233 КЗпП на такі правовідносини не розповсюджується.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України, ст. 6 КАС України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до пункту d Декларації про майбутнє Європейського суду з прав людини від 26.04.2011 р.: Установити і зробити передбачуваними для всіх сторін публічні правила стосовно застосування статті 41 Конвенції, включаючи рівень справедливого відшкодування, котрого слід очікувати за різних обставин.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували нарахування та виплату Позивачці коштів, витрачені нею у відрядженні з 25 по 27 вересня 2017 року.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахування судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 5-9, 72-73, 77, 139, 159, 241-246, 250-251, 263 КАСУкраїни, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (65042. м. Одеса, вул. 7-ма Пересипська, 6) - задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) кошти, витраченні на відрядження у період з 25 по 27 вересня 2017 року за наказом №84-ВД від 20.09.2017 року у сумі 1511 (одна тисяча п`ятсот одинадцять) гривень 81 копійку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (65042. м. Одеса, вул. 7-ма Пересипська, 6, код ЄДРПОУ 40342996), судовий збір, за наступними платiжними реквiзитами для перерахування судового збору: отримувач коштів - УК у м. Одесі/Київський р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA338999980313181206084015005; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Одеський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35118626, у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10.09.2020 року.

Суддя Бутенко А.В.

.