Рішення № 91478252, 09.09.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/6253/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я. розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), в якому просить з уточненнями до позовних вимог від 25.08.2020 року:

визнати протиправним та скасувати рішення №133950005055 від 18.06.2020 року про відмову в призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХП, пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058 – IV;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву від 11.06.2020 року з підстав призначення пенсії за віком на пільгових умовах у порядку пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначила, що 11.06.2020 року звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком № 2, надавши пакет необхідних документів. Рішенням від 18.06.2020 №133950005055 Відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ у Львівській області їй відмовлено в призначенні пенсії за віком. Причина відмови полягає у тому, що на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, позивач не досягла 55 років, передбачених законодавством для призначення пенсії. Тому, як зазначає позивач, відповідач вважає, що відсутні підстави в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2 згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась до суду із цим позовом, посилаючись в обґрунтування позовних вимог на висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020 року.

Відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у законності оскаржуваного рішення і полягає у такому. Виключно Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначаються, зокрема коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат тощо. До досягнення віку, встановленого в абзаці 1 цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші, після досягнення ними такого віку. Звернув увагу на те, що у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 розглядалося питання щодо законності підвищення пенсійного віку для категорій працівників, що визначені у статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, натомість у випадку позивача питання стосується віку, необхідного для отримання пенсійного забезпечення на пільгових умовах за віком у відповідності до статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Посилаючись на те, що позивач на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, згідно з пункту 2 частиною 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, не досягла 55 років, передбачених законодавством, вважає, що для призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 згідно з пунктом 2 частиною другою статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” відсутні підстави.

Ухвалою суду від 10.08.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 11.06.2020 року звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2, до якої додала:

- паспорт НОМЕР_1 ;

- трудову книжку НОМЕР_2 ;

- довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру;

- довідку ПАТ “Шахта “Надія” від 11.06.2020 року №75 «Про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній»;

- наказ від 15.10.1992 року №765 Про закінчення атестації робочих місць на шахті №9 “Великомостівська”;

- наказ від 31.12.1996 року №591 Про завершення атестації робочих місць за умовами праці;

- висновки Державної експертизи умов праці Департаменту соціального захисту населення ЛОДА від 21.12.2010 року №2652, від 03.04.2007 року №1630 та від 31.01.2008 року №1888;

- наказ від 28.12.1999 року №497 Про закінчення атестації робочих місць на шахті №9 “Великомостівська”;

- наказ ДВАТ “Шахта “Надія” від 07.12.2004 року №561 Про завершення атестації робочих місць за умовами праці.

- перелік професій, яким підтверджено право на пільгову пенсію за Списком №1 та №2;

Зауважень стосовно форми звернення, обсягу матеріалів звернення пенсійним органом не висловлено.

Рішенням від 18.06.2020 року №133950005055 Відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ у Львівській області ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з тим, що на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2, згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, вона не досягла 55 років, передбачених законодавством.

Будь-яких інших підстав для відмови у призначенні пенсії позивачу у тексті оскарженого рішення пенсійний орган не виклав.

При цьому, відповідачем у оскаржуваному рішенні жодним чином не заперечувалось, що на підставі наданих позивачем документів, враховуючи дані індивідуальних відомостей про застраховану особу, загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 31 років 4 місяць 10 днів, в тому числі 22 років 6 місяці 2 днів - за Списком №2.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Зміст спірних правовідносин є рішення органу Пенсійного фонду від 18.06.2020 року про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2, згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004 року таким законом є, насамперед, Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, який був прийнятий на зміну положенням Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Отже, оскільки і Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, і Закон України “Про пенсійне забезпечення” регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України “Про пенсійне забезпечення” підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

При цьому, суд наголошує на існуванні і виключень з даного загального правила.

Згідно з пунктом “б” частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (у редакції від 02.03.2015 року № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менш 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII раніше передбачений пункт “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” віковий ценз для жінок у 50 років було збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали на 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року набували право на пенсію по досягненню 55 років.

Закон України від 02.03.2015 року №213-VIII набув чинності з 01.04.2015 року.

Згідно з пунктом 2 розділу XV Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення”. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів “в” - “е” та “ж” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Отже, і після набуття чинності нормами Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” правила призначення пенсій за Списком №2 регламентувались пунктом “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII (11.10.2017 року), яким текст Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частини 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Також, Законом України від 03.10.2017 року №2148-VIII у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

У силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 року №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року.

Таким чином, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII.

Правила вказаних законів були повністю уніфікованими.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 “У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року №213-VIII”.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У відповідності до пункту 3 резолютивної частини вказаного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: “На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи – жінкам…”.

Отже, з 23.01.2020 року в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції до Закону України від 02.03.2015 року №213-VIII та пункт 2 частини 2 статті114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII.

Таким чином, правила означених законів містять розбіжність відносно позивача щодо вікового цензу, який складає 50 років за пунктом “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції до Закону України від 02.03.2015 року №213-VIII та 55 років за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII.

Враховуючи частину першу статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року по справі “Щокін проти України” (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 року по справі “Серков проти України” (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.

Таким чином, на переконання суду, перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні найбільш сприятливий для позивача.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності відмови позивачу у призначені пенсії за віком на пільгових умовах.

Даючи оцінку рішенню відповідача від 18.06.2020 року №133950005055, суд вважає, що воно не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України до такого роду рішень, тому їх слід визнати протиправними та скасувати, задовольнивши першу позовну вимогу.

Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути її заяву від 11.06.2020 року з підстав призначення пенсії за віком на пільгових умовах у порядку пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років є похідними від першої позовної вимоги, тому також підлягають до задоволення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №133950005055 від 18.06.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: вул. Митрополита Андрея, 10, Львів, 79016, код ЄДРПОУ 138114885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 11.06.2020 року з підстав призначення пенсії за віком на пільгових умовах у порядку пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: вул. Митрополита Андрея, 10, Львів, 79016, код ЄДРПОУ 138114885) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), 840 (вісімсот сорок) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11 вересня 2020 року.

Суддя В.Я.Мартинюк