Рішення № 91477392, 10.09.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2020 р. Справа№200/6379/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до військової частини 9937 (Донецький прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини 9937 (Донецький прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України) про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої постановою КМУ від 01.08.2012 року № 702 за період з 2012 року по 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18.06.2020 року, зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки передбаченої постановою КМУ від 01.08.2012 року № 702 за період з 2012 року по 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18.06.2020 року.

Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, що проходив військову службу у військовій частині 9937 (Донецький прикордонний загін) та 18.06.2020 року згідно наказу № 317-ОС начальника 1-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України був звільнений з військової служби, та виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у запас у зв`язку с закінченням строку контракту.

Згідно витягу із послужного списку займав посади інспектора прикордонної служби 3, 2 та 1 категорії відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби з 27.04.2012 року по 18.06.2020 року та мав право на отримання додаткової відпустки, яка передбачена постановою КМУ № 702 від 01.08.2012 року «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах», однак станом на день звільнення з військової служби грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої постановою КМУ від 01.08.2012 року № 702 за період з 2012 року по 2020 рік військовою частиною 9937 сплачена не була.

Позивач вважає зазначені дії протиправними у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 23 липня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року розгляд справи відкладено на 27 серпня 2020 року.

27 серпня 2020 року розгляд справи відкладено на 10 вересня 2020 року.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Представником відповідача надано письмовий відзив (а.с. 30-35). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач під час проходження військової служби не мав права на додаткову відпустку, оскільки законодавством в особливий період не передбачено право на цей вид відпусток.

Зазначає, що така відпустка не замінюється грошовою компенсацією та за неї не виплачується грошова компенсація при звільненні. Також зазначає, що позивач під час проходження військової служби не звертався з рапортом про додаткову відпустку.

З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить ID-паспорт № НОМЕР_1 , виданий 21.02.2020 року органом 1439 (а.с. 5). Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 23.01.2020 року № НОМЕР_2 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Позивач має статус та посвідчення учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , яке видане 21.07.2015 року (а.с. 7).

Згідно витягу із послужного списку, який складений станом на 28.02.2019 року ОСОБА_1 починаючи з 27.04.2012 року по день звільнення з військової служби займав посади інспекторів прикордонної служби 3, 2 та 1 категорії відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби (а.с. 9-10).

Відповідно до витягу з наказу № 317-ОС від 18.06.2020 року начальника 1 прикордонного загону, ОСОБА_1 інспектора прикордонної служби 1 категорії – снайпера відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби звільнено з військової служби в запас у зв`язку із закінченням строку контракту (а.с. 8). Крім того у витязі з наказу зазначено: - виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2020 рік; - виплатити грошову компенсацію за 84 дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбачену Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 роки; - виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років служби та інше.

Військовою частиною 9937 надано розрахунково-платіжну відомість за червень 2020 року з якої вбачається, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) нарахована грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки; грошова компенсація за невикористані дні основної щорічної відпустки за 2020 рік; одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби та інші виплати (а.с. 37).

Однак, ОСОБА_1 не нарахована та невиплачена грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої постановою КМУ від 01.08.2012 року № 702 за період з 2012 року по 2020 рік, що є спірною обставиною справи.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої постановою КМУ від 01.08.2012 року № 702.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої постановою КМУ від 01.08.2012 року № 702, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року (далі Закон України № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22 жовтня 1993 року (далі по тексту Закон України № 3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі по тексту Закон України № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно з ч. 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року (далі по тексту Закон України №2011-ХІІ) - військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.

Як встановлено судом та підтверджується розрахунково-платіжною відомістю, ОСОБА_1 нарахована грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015-2020 роки, у зв`язку з чим позивачу призначено виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових за період 2015-2020 роки, тому підстави для призначення та виплати компенсації щорічної додаткової відпустки, яка передбачена постановою КМУ № 702 від 01.08.2012 року «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах» у позивача відсутні, оскільки фактично, він обрав вид додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій.

Враховуючи те, що згідно з нормою закону, військовослужбовець має право на отримання щорічної додаткової відпустки лише за однією з підстав за його вибором, суд вважає, що і компенсація за невикористану щорічну додаткову відпустку здійснюється лише за однією підставою.

Таким чином, у випадку нарахування та виплати позивачу компенсації за невикористані додаткові відпустки, передбачені п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не може здійснюватись компенсація за невикористані відпустки, передбачені ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якщо зазначені відпустки переплітаються у відповідному часовому відрізку.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині, що стосується нарахування та виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку відповідно до ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за період з 2015 року по 2020 рік.

Однак, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої постановою КМУ від 01.08.2012 року № 702 за період з 2012 року по 2014 рік та зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки передбаченої постановою КМУ від 01.08.2012 року № 702 за період з 2012 року по 2014 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18.06.2020 року підлягають задоволенні виходячи з наступного.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Відповідно до п.п 1, 11 Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року № 702, щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов`язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо. Щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.

Відповідно до Переліку військових посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 р. № 702, посади військовослужбовців, які проходять службу у підрозділах, що виконують завдання з охорони державного кордону органів Держприкордонслужби, зокрема, у відділеннях інспекторів прикордонної служби: Інспектор прикордонної служби 3, 2 та 1 категорії, що належать до переліку військових посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку.

Як вбачається з витягу з послужного списку, за час проходження військової служби ОСОБА_1 обіймав посади молодшого інспектора прикордонного контролю, інспектора прикордонного контролю 3, 2 та 1 категорії відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби (а.с. 9-10), які відповідають Переліку.

Отже, на підставі ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року № 702 позивач має право на щорічну додаткову відпустку за період з 2012 по 2014 роки.

Підстави та порядок надання додаткової відпустки військовослужбовцям передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так, відповідно до абз. 2, 3 ч. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Вказані норми кореспондують положення пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, за яким у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Суд зазначає, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке може бути реалізоване в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Таким чином, позивач має право на виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, яка передбачена постановою КМУ № 702 від 01.08.2012 року оскільки в період з 2012 року по 2014 рік така відпустка ОСОБА_1 не надавалась та при звільненні компенсація не виплачувалася.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що 14.05.2015 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни» № 426-VIII, відповідно до якого в Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» внесені зміни, а саме: у пункті 12 статті 12 та пункті 17 статті 13 слова «одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік» замінити словами «одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік»; Закон України «Про відпустки» доповнено статтею 16-2 такого змісту: «Стаття 16-2. Додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни. Учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік».

Таким чином, позивач має право на грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої постановою КМУ від 01.08.2012 року № 702 за період з 2012 року по 2014 рік, оскільки право на отримання додаткової відпустки, як учасник бойових дій виникло лише після прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни» від 14.05.2015 року.

Тому, суд зазначає, що норми Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, яка передбачена постановою КМУ № 702 від 01.08.2012 року «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах», право на яку набуто під час проходження військової служби та до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни» від 14.05.2015 року, відповідно до якого з 2015 року надано право на отримання додаткової відпустки, як учасник бойових дій.

Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з 2012 року по 2014 рік.

З огляду на викладене позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, в частині визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої постановою КМУ від 01.08.2012 року № 702 за період з 2012 року по 2014 рік та зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки передбаченої постановою КМУ від 01.08.2012 року № 702 за період з 2012 року по 2014 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18.06.2020 року з врахуванням п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що ОСОБА_1 відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, як учасник бойових дій. Докази понесення позивачем інших судових витрат суду не надано, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

На підставі положень Закону України «Про відпустки», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та на підставі ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації згідно довідки про реєстрацію місця проживання: АДРЕСА_2 ; адреса для листування зазначена в позовній заяві: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до військової частини 9937 (Донецький прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України) (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 87521, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гагаріна, буд. 150-А, код ЄДРПОУ 14321726) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини 9937 (Донецький прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки передбаченої постановою КМУ від 01.08.2012 року № 702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах» за період з 2012 року по 2014 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18 червня 2020 року.

Зобов`язати військову частину 9937 (Донецький прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки передбаченої постановою КМУ від 01.08.2012 року № 702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах» за період з 2012 року по 2014 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18 червня 2020 року.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 10 вересня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.Б. Голубова