Рішення № 91477391, 10.09.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2020 р. Справа№200/4019/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 17.03.2020 року № 120079-54 про сплату боргу (недоїмки) на суму 7 385, 17 грн, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 17.03.2020 року № 1200079-54 про сплату боргу (недоїмки) на суму 7 385, 17 грн.

Свої вимоги ОСОБА_1 , обґрунтовує тим, що її мати померла і вона вступила в спадщину свого дядька за правом представлення, тобто набула право оформити спадщину за нульовою ставкою оподаткування її вартості, як спадкоємець другої черги. Разом з тим, податковим органом під час проведення перевірки не було досліджено та не враховано обставини прийняття спадщини позивачкою, а висновки, викладені а матеріалах перевірки щодо відсутності підстав для оподаткування отриманої спадщини за нульовою ставною є передчасними та такими, що не відповідають обставинами справи та порушують приписи чинного законодавства. З огляду на наведене, ОСОБА_2 просить суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 17.03.2020 року № 1200079-54 про сплату боргу (недоїмки) на суму 7 385, 17 грн.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник податкового органу заперечував проти задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Так, у зв`язку з наявним податковим боргом , Головним управлінням ДПС у Донецькій області в автоматичному режимі сформовано податкову вимогу, яка зареєстрована 17.03.2020 року № 120079-54 про сплату боргу (недоїмки) на суму 7 385, 17 грн. Водночас, вказаний податковий борг виник на підставі донарахованих грошових зобов`язань згідно податкових повідомлень-рішень від 21.02.2020 року № 0002933305, № 0002943305 та № 0002953305. Представник відповідача зауважує, що предметом доказування в адміністративній справі є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зважаючи на те, що вимогою заявленого позову в рамках адміністративної справи є скасування вимоги, предметом доказування у даній справі, на думку відповідача, є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо. При цьому питання правомірності застосованих контролюючим органом фінансових санкцій та донарахування зобов`язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

З огляду на наведене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Донецький окружний адміністративний суд ухвалою від 21.04.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 17.03.2020 року № 1200079-54 про сплату боргу (недоїмки) на суму 7 385, 17 грн. залишив без руху. Суд надав ОСОБА_1 - двадцять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду двох примірників уточненої позовної заяви із зазначенням власної адреси електронної пошти (або інформації про причини неповідомлення таких відомостей).

12.05.2020 року суд прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 17.03.2020 року № 1200079-54 про сплату боргу (недоїмки) на суму 7 385, 17 грн та відкрив провадження по справі № 200/4019/20-а. Розгляд адміністративної справи № 200/4019/20-а суд визначив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Донецький окружний суд відповідно до ухвали від 13.07.2020 року витребував у відповідача – Головного управління ДПС у Донецькій області податкові повідомлення-рішення від 21.02.2020 року №№ 0002933305, 0002943305 та 0002953305, прийняті відносно ОСОБА_1 , та акт перевірки від 27.01.2020 року № 80/05-99-33-5/ НОМЕР_1 . Розгляд адміністративної справи суд визначив проводити за правилами загального позовного провадження. Суд призначив підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 16 год 30 хв 29.07.2020 року та продовжив строк підготовчого провадження по адміністративній справі, - на тридцять днів з власної ініціативи.

29.07.2020 року суд ухвалою повторно витребував у Головного управління ДПС у Донецькій області додаткові письмові докази. Суд відклав підготовче засідання до 12 год 30 хв 05.08.2020 року.

05.08.2020 року суд закрив підготовче провадження по адміністративній справі та призначив судовий розгляд по суті на 11 год 00 хв 10.09.2020 року.

Позивачка, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, до суду не прибула.

Представник відповідача не заперечував проти розгляду справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивачка – ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено копіями паспорта громадянки України серії НОМЕР_2 (а.с.9-10).

Відповідач, Головне управління ДПС у Донецькій області, є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об`єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

Відповідно до заочного рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03.10.2016 року по справі № 263/9045/16-ц за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 62, 1 кв.м, житловою площею 35, 2 кв.м, в порядку спадкування за законом за правом представлення після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.22-23).

Крім того, 19 грудня 2017 року позивачка оформила права на спадщину, яку прийняла від свого померлого рідного дядьки - ОСОБА_3 , що складається з 1/2 частки грошових вкладів. Вказане підтверджено свідоцтвом серії НОМЕР_3 (а.с. 20-21).

У період з 14.01.2020 року по 20.01.2020 року податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів та платежів, за результатами якої складено акт від 27.01.2020 року № №80/05-99-33-5/ НОМЕР_1 (а.с.81-92).

Під час перевірки відповідачем встановлені наступні порушення:

-підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту «в» пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, а саме не подання декларації про майновий стан та доходи за результатами звітного (податкового) 2017 року;

- підпункту 164.2.10 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, підпункту «б» пункту 171.2 статті 171, пункту 174.3 статті 174 Податкового кодексу України, а саме заниження за 2017 рік оподаткованого доходу, отриманого внаслідок прийняття у спадщину майна від фізичної особи , що не є членом сім`ї першого та другого ступеня споріднення у сумі 69938,34 грн, в результаті чого не визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року на суму 3 496, 92 грн;

-підпунктів 1.2, 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу, а саме: заниження за 2017 рік оподаткованого доходу, отриманого внаслідок прийняття у спадщину майна від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого та другого ступеня споріднення у сумі 69 938, 34 грн, в результаті чого не визначено суму податкових зобов`язань з військового збору за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року на суму 1 047, 07 грн.

21 лютого 2020 року у зв`язку із виявленими порушеннями законодавства, Головним управлінням ДПС у Донецькій області відносно ОСОБА_1 було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0002933305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 4371,15 грн, з якої сума податкового зобов`язання – 3 496, 92 грн та штрафні санкції - 874, 23 грн (а.с.95-96);

№ 0002953305, яким збільшено сума грошового зобов`язання за платежем: військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 1 311, 34 грн, з якої сума податкового зобов`язання – 1 049, 07 грн та штрафні санкції - 262, 27 грн (а.с.97-98);

№ 0002943305, яким застосовано до ОСОБА_1 штрафні санкції за неподання декларації за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 170, 00 грн (а.с.99-100).

Зазначені вище суми податкових зобов`язань відображені в особовій картці платника податків (а.с.64-65).

У зв`язку з наявним податковим боргом, Головним управлінням ДПС у Донецькій області в автоматичному режимі сформовано податкову вимогу форми «Ф», яка зареєстрована 17.03.2020 року за № 120079-54 на суму 7 385, 17 грн (а.с.17).

Крім того, суд зауважує, що у спірній вимозі позивачці також нараховано пеню за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань у сумі 1 532, 68 грн. та штрафні санкції у сумі 1 306, 50 грн.

Не погоджуюсь із прийнятою щодо неї вимогою, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.

Позивачка у позовній вимозі просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 1200079-54 від 17.03.2020 року на суму 7 385, 17 грн. Проте в додатках до позову міститься податкова вимога № 120079-54 від 17.03.2020 року на суму 7 385, 17 грн.

Тож позивачкою, на переконання суду, допущено описку при вказанні номера спірної вимоги.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, в першу чергу, суд вважає роз`яснити предмет доказування у даній справі.

Так, предметом доказування в адміністративній справі є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є скасування податкової вимоги, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує факт узгодженості податкової заборгованості; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, тощо.

При цьому питання правомірності застосованих контролюючим органом фінансових санкцій не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень не є предметом позову у цій справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Отже, в рамках адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 17.03.2020 року № 120079-54 про сплату боргу (недоїмки) на суму 7 385, 17 грн у суду відсутні повноваження щодо перевірки правомірності винесення відповідачем податкових повідомлень - рішень від 21.02.2020 року № 0002933305, № 0002943305 та № 0002953305.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2018 року по справі № 826/18379/14.

Отже, суд, в контексті даної справи, вважає за необхідне дослідити лише правомірність направлення податкової вимоги, без дослідження підстав виникнення заборгованості.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) ( далі - ПК України).

Відповідно до вимог пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з вимогами пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

З системного аналізу вказаних норм податкового законодавства вбачається, що податкове зобов`язання визначається у разі відсутності порушення норм податкового законодавства платником податків в податковій декларації або контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні; грошове ж зобов`язання може включати в себе штрафні санкції та визначається у разі порушення норм податкового законодавства самостійно платником податків в порядку, передбаченому статтею 50 ПК України, або контролюючим органом в податковому повідомленні-рішенні.

Таким чином, ПК України розмежовує поняття податкового зобов`язання і грошового зобов`язання.

Згідно з вимогами п.31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

За змістом п.37.2 ст.37 ПК України податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

Відповідно до вимог п 57.2 ст.57 ПК України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Згідно з положеннями пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких контролюючий орган виніс спірну податкову вимогу, були направлені на адресу ОСОБА_1 , про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та отримані 27.02.2020 року (а.с.124).

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що ОСОБА_1 мала право на оскарження податкових повідомлень-рішень, як в рамках даної адміністративної справи, так і шляхом звернення до суду із іншою позовною заявою. Проте, в матеріалах адміністративної справи відсутні докази такого оскарження.

Згідно з вимогами п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Тобто, по завершенню вказаного 10-денного строку, якщо у контролюючого органу не буде відомостей (документально підтверджених) щодо сплати або оскарження визначеного грошового зобов`язання, то контролюючий орган зобов`язаний розпочати заходи, спрямовані на забезпечення сплати платником податків цього зобов`язання, зокрема сформувати податкову вимогу.

Суд звертає увагу, що узгоджена сума податкового зобов`язання набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Підстави та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків врегульовано ст.59 ПК України.

Згідно до вимог п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до вимог п.59.3 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

У вищенаведеному пункті ПК України зазначено, що податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Крім того, розділом ІІ Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №610 від 30.06.2017 року, визначено, що податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції. Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

Враховуючи вказане та виходячи з аналізу вищенаведених норм, підставою для формування та направлення контролюючим органом податкової вимоги платнику податків є встановлення відповідної обставини, зокрема, платником податків не сплачено узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки.

Суд зазначає, що в ході розгляду даної справи не встановлено будь-яких порушень з боку податкового органу щодо формування та направлення спірної податкової вимоги.

Беручі до уваги все вищенаведене, позовна вимога ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 17.03.2020 року № 120079-54 про сплату боргу (недоїмки) на суму 7 385, 17 грн є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність формування спірної вимоги відповідачем доведена, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Питання розподілу судових витрат не підлягає вирішенню через відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826, 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, б. 59) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 17.03.2020 року № 120079-54 про сплату боргу (недоїмки) на суму 7 385, 17 грн,– відмовити в повному обсязі.

Повний текст рішення складено та підписано 10.09.2020 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб