Рішення № 91476700, 31.08.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

31 серпня 2020 р. Справа № 120/2788/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом законного представника ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви законного представника ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в якій просить визнати протиправним та скасувати наказ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,12 га для ведення садівництва, що знаходиться на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, та зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, законний представник позивача зазначив, що за результатами розгляду його клопотання, поданого в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га, яка знаходиться на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту), Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області відмовлено в наданні відповідного дозволу у зв`язку із тим, що заявницею не досягнуто повноліття.

Вважаючи, що відповідач безпідставно відмовив у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, законний представник позивача звернувся до суду з цим позовом та просить зобов`язати відповідача надати відповідний дозвіл.

Ухвалою від 30 червня 2020 року задоволено клопотання законного представника позивача про звільнення позивача від сплати судового збору задовольнити, відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою частково задоволено клопотання законного представника позивача про витребування доказів та витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області належним чином засвідчені копії клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки із відповідними до нього додатками (у разі наявності таких).

16 липня 2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до положень статті 30 Цивільного кодексу України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини (частини 1 статті 31 Цивільного кодексу України). При цьому, відповідно до статті 34 Цивільного кодексу України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). Разом із тим, оскільки на момент звернення ОСОБА_2 не досягла повноліття, тому орган Держгеокадастру відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Крім того, відповідно до статті 118 Земельного кодексу України лише громадяни України мають право на звернення та отримання відповідного дозволу на розроблення документації із землеустрою. При цьому, у позивачки відсутні необхідні документи, передбачені статтею 5 Закону України "Про громадянство України", що підтверджують громадянство України, зокрема паспорт громадянина України. Окрім того, у відзиві йдеться про те, що представник неповнолітньої ніяким чином не обґрунтував інтерес дитини у надані дозволу на розроблення документації із землеустрою. Що стосується зобов`язання Головного управління надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, то відповідач вважає, що надання такого дозволу є дискреційними повноваженнями останнього.

Разом із відзивом відповідачем подано витребувані судом докази.

Зважаючи на те, що розгляд цієї справи здійснюється в порядку письмового провадження, тому суд при ухваленні даного рішення зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Разом із тим, слід враховувати приписи частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якими датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, аналіз приписів статей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного рішення.

З огляду на те, що ухвалою від 30 червня 2020 року вирішено розгляд цієї справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (тобто в письмовому провадженні), тому повний текст рішення складено до закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , що видане Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 08 листопада 2016 року, підтверджується те, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

01 травня 2020 року ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га, що знаходиться на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

До вказаного клопотання додано графічний матеріал із позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспортного документа та реєстраційного номеру облікової картки платника податків законного представника, копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 .

Проте, наказом від 09 червня 2020 року №2-11817/15-20-СГ Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області відмовило ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою у зв`язку із тим, що на момент звернення нею не досягнуто повноліття. Крім того, зазначено, що відповідно до приписів Цивільного кодексу України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Земельні відносини в Україні відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частини 2 статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачені статтями 118, 122, 123 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК України).

Аналіз наведених приписів свідчить про те, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частин 10, 11 статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Визначаючись з приводу правомірності відмови у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв`язку з недосягненням останньою повноліття, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 31 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право: самостійно вчиняти дрібні побутові правочини; здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Частиною 1 статті 242 ЦК України передбачено, що батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

При цьому, згідно з частиною 6 статті 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відтак, в інтересах малолітньої особи мають діяти її законні представники.

Як свідчать матеріали справи, в інтересах малолітньої ОСОБА_2 із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою звернувся її батько ОСОБА_1 .

Таким чином, з огляду на малолітній вік ОСОБА_2 обгрунтовано з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою в її інтересах звернувся батько ОСОБА_1 .

Проте, на переконання суду, наказом від 09 червня 2020 року №2-11817/15-20-СГ органом Держгеокадастру безпідставно відмовлено у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з посиланням на відсутність у неї повної цивільної дієздатності, адже приписами статті 118 ЗК України передбачено можливість безоплатної приватизації земельних ділянок саме громадянами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про громадянство України» громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Статтею 6 Закону України «Про громадянство України» визначені підстави набуття громадянства України, відповідно до яких громадянство України набувається, зокрема, за народженням.

Особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України (частина 1 статті 7 «Про громадянство України»).

Таким чином, законодавцем передбачено, що громадянство України набувається, зокрема, й за народженням, якщо батьки або один з батьків особи на момент її народження були громадянами України.

Зміст свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , що видане Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 08 листопада 2016 року, підтверджує те, що ОСОБА_2 народилася в Україні, батьки якої є громадянами України.

Відтак, ОСОБА_2 автоматично набула статус громадянина України за народженням та відповідно до статті 118 ЗК України має право на безоплатну приватизацію земельної ділянки.

За наведених підстав позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-11817/15-20-СГ від 09 червня 2020 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З приводу позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою, то слід врахувати наступне.

Згідно з приписами частини 7 статті 118 ЗК України для прийняття рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки необхідно оцінити відповідність місця розташування спірної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Повноваження щодо перевірки вищевказаних питань належить виключно до компетенції органу Держгеокадастру.

Отже, відповідачем хоч і розглянуто клопотання заявника про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, проте у наказі, яким відмовлено у наданні такого дозволу, не наведено аргументації з урахуванням вимог частини 7 статті 118 ЗК України, які визначають підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

За таких обставин, враховуючи те, що законодавець чітко визначив порядок для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд вважає, що відсутні підстави без дотримання такого зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення та фактично підміняти державний орган.

Аналогічних висновків дійшов і Сьомий апеляційний адміністративний суду у постанові від 29 липня 2020 року у справі №120/1056/20-а.

Відтак, позовна вимога щодо зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га, що знаходиться на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, задоволенню не підлягає.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Водночас, згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд керується принципом ефективності захисту такого права, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом.

За таких обставин суд вважає, що належним способом захисту прав та інтересів позивачки є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , що подане інтересах малолітньої ОСОБА_2 , про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га для ведення садівництва, що знаходиться на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів представників сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності відмови у наданні відповідного дозволу, та докази, надані законним представником позивача, суд доходить висновку, що позовну заяву належить задовольнити частково.

Оскільки докази понесення сторонами судових витрат відсутні, тому питання про розподіл таких не вирішується.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 134, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву законного представника ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-11817/15-20-СГ від 09 червня 2020 року.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , що подане інтересах малолітньої ОСОБА_2 , про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 )

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (місцезнаходження: 21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 63, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39767547)

Повний текст рішення складено 31.08.2020

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович