Рішення № 91475016, 04.09.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/7715/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/М о т и в о в а н е/

04 вересня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Наумик О. О., за участі секретаря судового засідання Вареніченко В. А., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача - ОСОБА_3 , представника третьої особи – Кондратенко С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу №233/7715/19 за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Варче» (85114, м. Костянтинівка Донецької області, вул. О. Островського, 498),

третя особа - Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (84112, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, 5) в особі Костянтинівського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (85102, Донецька область, м. Костянтинівка, проспект Ломоносова, 132-Б), -

«про встановлення факту нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом»,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Костянтинівського мiськрайонного суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Варче», в якому з урахуванням заяви «про уточнення формулювання позовних вимог» від 26.06.2020 (а.с.---) просить встановити факти нещасних випадків, пов`язаних з виробництвом, які сталися з ним на підприємстві – Товаристві з обмеженою відповідальністю «Варче» - 19 грудня 2014 року о 13:30 та 02 березня 2016 року о 12:30,

пославшись на таке:

Він працював на ТОВ «Варче» з 01.03.2011 в якості робітника.

21.11.2011 його було переведено на посаду начальника механічного цеху.

Директор підприємства ОСОБА_4 у разі виробничої необхідності та у зв`язку із відсутністю токаря направляв його працювати на токарному станку.

19 грудня 2014 року під час робочої зміни при виконанні токарних робіт із ним стався нещасний випадок: його ліва рука потрапила в обертовий механізм токарного станку, в результаті чого він отримав багаточисельні переломи лівої кінцівки із втратою працездатності.

Так, 19.12.2014 його викликав до себе директор підприємства ОСОБА_4 і попросив виточити вал для установки з виробництва шлакоблоку.

На протязі приблизно 15 хвилин після початку роботи на токарному станку він за допомогою різця обробив один бік валу, який знаходиться зі сторони шпинделя. Після цього, за допомогою напилка він обробив те місце, на якому в подальшому буде встановлюватися підшипник. Після цього він перейшов до обробки другої сторони вала, яка утримувалася центром задньої бабки.

В процесі обробки вала за допомогою напилка його рука накрутилася на вал, тому що шпиндель станка почав обертатися у протилежну сторону. Мабуть була зачеплена ручка фрикціону (ручка пуску та зміни напрямку обертів шпинделя). Він був одягнений у тілогрійку. В результаті того, що його рука накрутилася на вал, він отримав чотири переломи кінцівки, в тому числі один - відкритий.

Під час цього нещасного випадку директор знаходився поруч з ним, вимикнув станок, зняв вал і звільнив його (позивача) руку.

Про цей нещасний випадок знали усі правники підприємства, які знаходилися у цей день на роботі.

Директор підприємства ОСОБА_4 на своєму автомобілі доставив його до травмпункту лікувального закладу міста Костянтинівки. Відповідно Довідки «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради» від 31.10.2019 зазначений час травмування - 19.12.2014 о 13 год. 30 хв., час звернення до травмпункту – 14 год.05 хв.

ОСОБА_5 запропонував йому щомісячно самостійно відшкодовувати матеріальну шкоду, якщо він (позивач) погодиться на те, щоб у його медичних документах було зазначено «побутова травма». В той час він знаходився у важкому стані і погано усвідомлював наслідки отриманої травми, тому не став сперечатися із директором і погодився на запис у медичних документах про побутовий характер нещасного випадку.

З 19.12.2014 по 20.02.2015 він знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КУ «ЛПУ ДЛ №5» із діагнозом (рос.): «тяжелая множественная травма левой верхней конечности. Сдавление і обширные рваные раны левого предплечья и плеча. Открытый вывих левого предплечья, открытый перелом внутреннего мьщелка левого плеча со смещением, закрытый оскольчатый перелом с/3 левого плеча со смещением, закрытый винтообразный перелом н/3 локтевой кости левого предплечья со смещением, некроз кожных лоскутов левого предплечья».

19.12.2014 йому зроблено операцію, 20.02.2015 його виписали з лікарні.

29 квітня 2015 МСЕК йому встановлено II групу інвалідності.

Після встановлення групи інвалідності керівництво (*ТОВ «Варче») у порушення статті 170 КЗпП України не знайшло за можливе перевести його на більш легку роботу та 01 травня 2015 року (у святковий неробочий день) звільнило його з підприємства за «власним бажанням» відповідно до ст.39 КЗпП України, що є порушенням законодавства про працю.

Щодо подій 2 березня 2016 року:

Як зазначив позивач у позовній заяві (а.с.1-3) у цей день він приїхав на ТОВ «Варче» з`ясувати про можливість подальшої роботи на підприємстві.

За письмовими поясненнями, наданими 23.01.2020 (а.с.60-61) на час отримання другої травми він на ТОВ «Варче» не був оформлений, але фактично продовжував працювати – виконував роботи на установці з переробки резино-технічних виробів. До нього підійшли бригадир і брат директора та попросили виточити два невеличких вала для невідомого йому механізму. Він їм повідомив, що у нього відсутній робочий одяг, і, крім того, він боїться працювати на токарному станку. Але вони наполягали на виконанні цієї роботи. Через деякий час вони принесли великий вал, з якого необхідно виточити два вала меншого розміру.

До нього підійшов директор ОСОБА_4 , у якого він спитав - чи давав той «добро» на те, щоб він виточував необхідні деталі саме з цього валу. Він відповів, що саме так.

З метою уникнення конфліктної ситуації, він пішов до станку працювати практично з неробочою рукою.

Один необхідний вал він зробив. Робота зайняла приблизно 30 хвилин. Спочатку він обробляв заготовку за допомогою різця, а потім доводив необхідну поверхню напилком.

Другий вал він обробив за допомогою різця і розпочав обробляти напилком. Правою рукою він тримав напилок і робив необхідні зусилля при обробці деталі, а лівою рукою тільки підтримував робочий інструмент.

У нього не було відповідного робочого одягу, тому рукав його куртки доторкнувся до валу, що обертався, і його ліву руку разом із одягом накрутило на вал.

Червона кнопка відключення станку знаходилася поруч з ним, і він правою рукою вимкнув станок.

Самостійно звільнити руку він був не змозі. Він почав кликати на допомогу і кидати металеві предмети у металеві двері, щоб привернути увагу. Двері відчинилися, увійшов комерційний директор, який одразу покликав на допомогу директора ОСОБА_4 . Разом вони звільнили його руку. Цього разу на автомобілі директора його відвіз брат останнього. Разом з ними до травмпункту приїхав механік гаражу.

Про цей нещасний випадок також знали усі правники підприємства, які знаходилися в цей день на роботі.

У довідці «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради» від 31.10.2019 зазначений час його травмування - 02.03.2016 о 12год. 30хв. час звернення до травмпункту - 13год. 15хв. Цього дня його було госпіталізовано, а наступного дня - 03 березня 2016 року проведено операцію з ампутації лівої кінцівки.

Як у 2014 році, так і цього разу директор підприємства відповідача, на якому під час роботи стався нещасний випадок із ним, пропонував йому щомісячно самостійно відшкодовувати матеріальну шкоду, якщо він погодиться на те, щоб в його медичних документах буде зазначено - «побутова травма» 02.03.2016.

13 квітня 2016 року він вдруге пройшов МСЕК, яка підтвердила II групу інвалідності.

18.04.2017йому була встановлена III група інвалідності загального захворювання безстроково.

02.08.2018він отримав пенсійне посвідчення з інвалідності III групи.

З 25.06.2018 по 03.07.2018 він знаходився на стаціонарному лікуванні в ОТО №4 міста Донецьк, де йому було виконано операцію з реампутації лівого плеча.

Директор ТОВ «Варче» ОСОБА_4 дійсно щомісячно відшкодовував йому втрату працездатності, але потім перестав здійснювати платежі. У найближчий час йому необхідно зробити чергову складну операцію плеча, але з матеріальних міркувань він не може це собі дозволити.

24.06.2019він звернувся до директора підприємства відповідача із письмовою заявою про проведення розслідування нещасного випадку, на яку листом за №14 від 05.07.2019 отримав відповідь, в якій зазначалося, що на Підприємстві ніякого нещасного випадку не траплялося.

11.09.2019 він звернувся до Головного управління Держпраці у Донецькій області зі скаргою про відмову роботодавця у проведенні розслідування нещасного випадку на виробництві.

В отриманому листі від 10.10.2019 зазначалося про сплив строку позовної давності для проведення розслідування та було запропоновано звернутися до суду для встановлення факту нещасного випадку на виробництві.

Свої пояснення про нещасний випадок він нікому не надавав. Ніхто з керівництва Підприємства не вимагав цього від нього. Керівництво ТОВ Варче» приховало випадок травмування і нікуди не повідомляло про це.

Ухвалою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 03.12.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні (а.с.26-27).

Судовою ухвалою від 26.02.2020 підготовче провадження у справі закрите, справу призначено до судового розгляду по суті в судовому засіданні (а.с.80).

У судовому засіданні позивач та представник позивача Шамардін В. М. позовні вимоги підтримали у повному обсязі за наведених у позовній заяві підстав

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі за підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.31-32), пославшись на таке:

Позовні вимоги а також докази, на які посилається позивач не відповідають обставинам справи. Згідно з особистою заявою ОСОБА_1 1 березня 2011 року дійсно було прийнято на робот у ТОВ «ВАРЧЕ» в якості робітника.

На підставі особистої заяви ОСОБА_1 та Наказу №14-К від 21.11.2011 його переведено на посаду начальника механічного цеху ТОВ «ВАРЧЕ».

У трудовій книжці ОСОБА_1 відсутні будь-які записи, що підтверджують наявність у нього кваліфікації токаря, трудовий договір з ним як з токарем ТОВ «ВАРЧЕ» не укладався.

В медичних документах, на які посилається позивач вказано, що він має кваліфікацію (професію) слюсар, електрик.

Також в медичних довідках, доданих до позовної заяви ОСОБА_1 вказано з його слів, що травма 19.12.2014 - побутова. Інших письмових доказів, які б підтверджували травму, пов`язану з виробництвом, позивачем не надано.

Щодо травми 02.03.2016 також в медичних документах зі слів ОСОБА_1 вказано, що травма побутова.

Згідно з Наказом №2-К ТОВ «ВАРЧЕ» від 01.05.2015 ОСОБА_1 звільнено з роботи за власним бажанням, і на цей момент у трудових правовідносинах з Товариством він не знаходився.

Товариством «ВАРЧЕ» надано ОСОБА_1 листа (вих. № 14 від 05.07.2019) про відсутність на підприємстві у 2014 році нещасних випадків на виробництві, так як на підприємстві такий нещасний випадок не зареєстровано, розслідування по факту нещасного випадку не проводилося.

Третя особа надала пояснення щодо позову (а.с.47-48), зауваживши на такому:

Процедура проведення розслідування та обліку нещасних випадків, профзахворювань та аварій на виробництві, що сталися з особами, визначеними частиною першою статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначена Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженим постановою КМУ від 17.04.2019 № 337 (надалі - Порядок 337).

Відповідно до п.9 Порядку 337, розслідування (спеціальне розслідування) проводиться у разі настання нещасного випадку та/або гострої професійного захворювання (отруєння) у тому числі про які своєчасно не повідомлено роботодавцю чи внаслідок яких втрата працездатності потерпілого настала не одразу.

Строк давності для розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь) на виробництві становить три роки з дня їх настання.

У разі встановлення факту нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) рішенням суду розслідування проводиться незалежно від дати їх настання.

Із змісту позовної заяви встановлено, що ОСОБА_1 звертається до суду із позовною вимогою про встановлення фактів нещасних випадків, пов`язаних з виробництвом на підприємстві ТОВ «ВАРЧЕ».

Відповідно до вимог п.33 Порядку 337, визначити, пов`язаний чи не пов`язаний нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) з виробництвом є обов`язком комісії (спеціальної комісії) з розслідування нещасного випадку.

Суд не вправі перебирати на себе права та обов`язки уповноваженої комісії та не повинен підмінювати функції уповноваженої комісії з розслідування.

Таку позицію неодноразово було висловлено судами різних інстанцій, зокрема в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.06.2015 по справі № 6-10355св15 та від 01.06.2016 по справі № 223/562/14-ц та ін.

З урахуванням викладеного, позовна вимога про встановлення фактів нещасних випадків, пов`язаних з виробництвом, які сталися з ОСОБА_1 на підприємстві ТОВ «ВАРЧЕ» 19 грудня 2014 року о 13 год. 30 хв. та 2018 року о 07 год. 20 хв. не ґрунтується на вимогах діючого законодавства.

Нормами діючого законодавства надано визначення терміну «нещасний випадок» - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків або в дорозі (на транспортному засобі підприємства чи за дорученням роботодавця), внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення тощо.

Аналіз змісту позовної заяви та доданої до неї копії трудової книжки свідчить про те, що трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «ВАРЧЕ» були припинені 01 травня 2015 року, після чого позивач не перебував у трудових відносинах з підприємством відповідача у справі, відповідно, правовідносини, які виникли або виникнуть у зв`язку з подією, що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , не регулюються нормами Порядку 337.

Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дістає такого висновку:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.03.2011 по 01.05.2015 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Варче»:

-наказом №3-к від 01.03.2011 був прийнятий робочим;

-наказом №14-к від 21.11.2011 переведений на посаду начальника механічного цеху;

-наказом 2-К від 01.05.2015 звільнений за ст.39 КЗпП України - за власним бажанням у зв`язку зі встановленням ІІ групи інвалідності.

Зазначена обставина підтверджена відповідними записами у трудовій книжці позивача (а.с.5-6), копіями відповідних наказів ТОВ «Варче» (а.с.38, 40, 42), виданих на підставі заяв позивача (а.с.39, 41, 43).

За повідомленням Комунального некомерційного підприємства «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради» за №01/14/2192 від 31.10.2019 ОСОБА_1 19.12.2014 о 14-05 звернувся до травмпункту травматологічного відділення КНП «БЛІЛ КМР» Медичне заключення №4531 від 19.12.2014 (час травмування – 19.12.2014 о 13:30), зі слів постраждалого, травма – побутова. 02.03.2016 о 13:15 ОСОБА_1 звернувся до травмпункту травматологічного відділення КНП «БЛІЛ КМР» Медичне заключення №900 від 02.03.2016 (час травмування – 02.03.2016 о 12:30), зі слів постраждалого, травма – побутова (а.с.7).

Звернення ОСОБА_1 як 19.12.2014, так і 02.03.2016 зафіксоване у Журналі нещасних випадків невиробничого характеру по травмпункту відділення КУ «ЛПУ МЛ №5» м. Костянтинівки (а.с.109,131), запис про що вказує на побутовий характер отриманих позивачем травм.

З Виписки з медичної карти стаціонарного хворого, Консультаційного висновку спеціаліста, убачається, що з 02.03.2016 по 19.04.2016 ОСОБА_1 перебував у травматологічному відділенні КУ «ЛПУ міська лікарня №5» м. Костянтинівки.

Виписка містить посилання на те, що під наглядом травматолога ОСОБА_1 знаходиться з 19.12.14, коли після побутової травми 19.12.14 (ліва рука потрапила у станок) звернувся до травмпункту КУ «ЛПУ МЛ №5» м. Костянтинівки, де після огляду черговим лікарем зроблені р-грамми лівого передпліччя – косий перелам дист. Треті діафиза променевої кістки, на р-граммах лівого плеча і ліктьового суглобу – перелам с/3 діафиза плечової кістки з кутовою деформацією уламків відкритої кпереді, задній вивих кісток передпліччя. З 19.12.14 по 20.02.15 знаходився на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні КУ «ЛПУ МЛ №5» м. Костянтинівки з діагнозом: важка множинна травма верхньої кінцівки. Здавлення і великі рвані рани лівого передпліччя і плеча. Відкритий вивих лівого передпліччя, відкритий перелам внутрішнього виростка лівого плеча зі зміщенням, закритий уламковий перелам с/3 лівого плеча зі зміщенням, закритий гвинтоподібний перелам н/3 ліктьової кістки лівого передпліччя зі зміщенням, некроз кожних лоскотів лівого передпліччя. Посттравматична невропатія лівого ліктьового нерва. 19.12.14 зроблені операції: ПХО, репозиція вивиху лівого передпліччя, ЧКО АВФ стержневого типу.

02.03.16 – повторна побутова травма (ліву руку затягнуло у рухомий механізм). Встановлений діагноз: відкрита рефрактура с/3 лівої плечової кістки. Закритий перелам хірургічної шийкми лівої плечової кістки. Велика рвана рана с/3 – н/3 лівого плеча з ураженням лівої плечової артерії на рівні с/3. Травматичний шок.

02.03.16 і 03.03.16 ОСОБА_1 було прооперовано: 1) ПХО ран лівого плеча; 3) пластика лівої плечової артерії аутовенознозним трансплантатом; 5) ампутація лівого плеча на рівні с/3 (а.с.8,9).

Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК, серії 10 ААВ №453363, ОСОБА_1 , оглянутому вперше 29.04.2015, встановлена ІІ група інвалідності за загальним захворюванням на строк до 01.05.2016 (а.с.44).

Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК, серії АВ №0597480, ОСОБА_1 , оглянутому повторно 18.04.2017, встановлена третя група інвалідності за загальним захворюванням безстроково (а.с.12).

24.06.2019 ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ «Варче» ОСОБА_4 із заявою про організацію розслідування нещасного випадку, що стався з ним 19 грудня 2014 року (а.с.15), на яке листом за №14 від 05.07.2019 позивачу було повідомлено про те, що на підприємстві ТОВ «Варче» у 2014 році нещасні випадки не відбувалися.

Пунктом 9 діючого «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженого ПКМ України від 17.04.2019 №337, передбачено:

«Розслідування (спеціальне розслідування) проводиться у разі настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), у тому числі про які своєчасно не повідомлено роботодавцю чи внаслідок яких втрата працездатності потерпілого настала не одразу. Строк давності для розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь) на виробництві становить три роки з дня їх настання. У разі встановлення факту нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) рішенням суду розслідування проводиться незалежно від дати їх настання».

Вирішуючи питання, чи пов`язані нещасні випадки, що сталися з ОСОБА_1 19.12.2014 і 02.03.2016, з його роботою на ТОВ «Варче», суд виходив з такого:

Процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах, станом на 19.12.2014 та 02.03.2016 визначав «Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затверджений постановою КМ України від 30.11.2011 №1232 (далі – Порядок 1232), дія якого поширювалася, зокрема на власників підприємств або уповноважених ними органів (роботодавців), на працівників, яків відповідно до законодавства уклали з роботодавцем трудовий договір (контракт) або фактично допущені до роботи роботодавцем.

Порядком 1232 було визначено, що розслідування проводилося у разі виникнення нещасного випадку, що стався у процесі виконання з працівником трудових обов`язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема від одержання травми (п.7);

про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, чи інша особа – свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити керівника робіт, який безпосередньо здійснює контроль за станом охорони праці на робочому місці, чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до надання необхідної допомоги потерпілому. У разі настання нещасного випадку безпосередній керівник робіт зобов`язаний, зокрема: терміново організувати надання першої невідкладної допомоги потерпілому, забезпечити у разі потреби його доставку до лікувально-профілактичного закладу; негайно повідомити роботодавця про те, що сталося; зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку обстановку на робочому місці та машини, механізми, обладнання, устаткування у такому стані, в якому вони були на момент настання нещасного випадку (п.8);

лікувально-профілактичний заклад повинен був, зокрема передати протягом доби на паперовому носії екстрене повідомлення про звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві за формою згідно з додатком 1: підприємству, де працював потерпілий; робочому органові ВД ФССНВ за місцезнаходженням підприємства, де працював потерпілий; територіальному органові Держгірпромнагляду за місцем настання нещасного випадку; закладові державної СЕС, який здійснював державний санітарно-епідеміологічний нагляд за підприємством, де працював потерпілий (п.9).

Пункт 10 Порядку 1232 регламентував дії роботодавця після одержання повідомлення про нещасний випадок, зокрема зобов`язував протягом доби утворити комісію та організувати проведення розслідування.

Обставинами, за якими нещасний випадок визнавався таким, що пов`язаний з виробництвом, пп.1 п.15 Порядку 1232 визначав зокрема виконання потерпілим трудових (посадових) обов`язків за режимом роботи підприємства.

Нещасні випадки мали реєструватися роботодавцем у журналі за формою згідно з додатком 7 Порядку 1232.

Відповідач факт нещасних випадків, що сталися з позивачем при виконанні трудового обов`язку на виробництві, заперечує.

Свої доводи відповідач підтвердив:

- копією Журналу реєстрації постраждалих від нещасних випадків, у якому відсутні записи про будь-які нещасні випадки на підприємстві відповідача з 2004 року (а.с.135-137);

- довідкою за №13 від 24.06.2020 про те, що за період з 02.05.2015 по теперішній час на підприємстві ТОВ «Варче» згідно з відомостями про нарахування та виплату заробітної плати, заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалася та не виплачувалася. Як основні, так і тимчасові роботи ОСОБА_1 на підприємстві не виконував, оскільки на підставі наказу №2-к від 01.05.2015 звільнений з підприємства за ст.39 КЗпП України (а.с.134);

- показами свідків:

ОСОБА_6 (інженер по охороні праці і з техніки безпеки ТОВ «Варче» у період з 01.04.2011 по 30.11.2016 – а.с.166-167), яка пояснила, що на підприємстві відповідача вона працювала неповний робочий час з 08.00 по 11.00. За час її трудової діяльності їй нічого про нещасні випадки на ТОВ «Варче» не відомо, про будь-які нещасні випадки їй керівництво не повідомляло та проведення їх розслідування їй не доручало;

ОСОБА_7 (водій, механік ТОВ «Варче» у період з 15.03.1996 по 23.03.2017 і з 02.10.2017 по 09.07.2018 – а.с.168-170), який пояснив, що про нещасні випадки з ОСОБА_1 на підприємстві відповідача йому не відомо;

ОСОБА_8 (робітник, майстер з виробництва рідкого скла, начальник цеха по виробництву рідкого скла ТОВ «Варче» у період з 03.01.1996 по 07.11.2018 – а.с.162), який пояснив, що про нещасні випадки з ОСОБА_1 на підприємстві відповідача йому не відомо;

ОСОБА_9 (електрозварювальник 4 розряду, зварювальник з 25.04.2012 по 11.07.2014, з 05.08.2014 по 21.01.2019 - а.с.163-165), який пояснив, що на підприємстві відповідача - два токарні станки. Хто саме на них працював, йому не відомо. Позивач на підприємстві відповідача виконував різні роботи, як саме позивач був оформлений, йому не відомо. Нічого про нещасні випадки з позивачем на підприємстві відповідача йому не відомо.

При цьому суд не бере до уваги посилання сторони позивача на відеозапис розмови останнього зі свідком ОСОБА_9 як на доказ того, що свідок надав суду неправдиві покази, оскільки, по-перше, розмова зі свідком була записана не у процесуальний спосіб. По-друге, з цієї розмови не можна зробити однозначний висновок про те, що свідком підтверджена обставина травмування позивача при роботі на підприємстві відповідача. У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , під присягою даючи покази і відповідаючи на запитання учасників справи, не підтвердив той факт, що травми були отримані позивачем при виконанні трудових обов`язків на підприємстві відповідача.

Наполягаючи на встановленні того факту, що нещасні випадки, що сталися з ним при виконанні трудового обов`язку на підприємстві відповідача, позивач посилається на те, що за своїм характером отримані ним травми не могли бути отримані в побуті.

На характер цих травм вказують записи у медичних виписках, у Журналі нещасних випадків невиробничого характеру по травмпункту відділення КУ «ЛПУ МЛ №5» м. Костянтинівки за 2014 рік: «ліва рука потрапила у станок» (а.с.8,9), «ліву руку затягнуло у механізм, що рухався» (а.с.14), «рука потрапила у колесо» (а.с.109).

Вважає, що запис у Журналі нещасних випадків невиробничого характеру по травмпункту відділення КУ «ЛПУ МЛ №5» м. Костянтинівки за 2016 рік про те, що травма 02.03.2016 отримана позивачем при падінні у гаражі, спростовується довідкою Кооперативу «Південний» по будівництву та експлуатації колективного авто гаражу від 10.06.2020, згідно з якою в гаражі № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 токарного станку ніколи не було, а також спростовується «свидетельскими показаниями от соседей о проживании», якими підтверджено, що він з 2013 року проживав у квартирі багатоквартирного будинку (а.с.180), що виключає можливість отримання ним у побуті таких травм, які він отримав 19.12.2014 і 02.03.2016.

розміщення ним у квартирі токарного станку і

Даючи оцінку наданим сторонам доказам на підтвердження своїх вимог і заперечень проти позову, суд виходить з такого:

За приписами ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК). Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.81 ЦПК).

За приписами ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3).

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Суд вважає, що стороною позивача не доведений той факт, що травми ІНФОРМАЦІЯ_2 і 02.03.2016 пов`язані з його роботою на підприємстві відповідача.

Так, надані позивачем докази на доведення обставин нещасного випадку 19.12.2014 не є достатніми для того, щоб дійти висновку про виробничий характер отриманої ним травми. Усі надані ним докази містять посилання на побутовий характер отриманих ним травм, на що він сам вказував при зверненні за медичною допомогою. Відсутність токарного станку у належному позивачу гаражу, як і проживання позивача у квартирі багатоквартирного будинку, не виключає можливість отримання травми позивачем у побуті і не є безумовним доказом того, що травма отримана ним на виробництві. Інших доказів на підтвердження виробничого характеру травми 19.12.2014 стороною позивача не надано та про наявність таких не зазначено.

Щодо травми 02.03.2016:

На час отримання цієї травми ОСОБА_1 не перебував з ТОВ «Варче» в офіційних трудових відносинах, що ним підтверджено. А доводи сторони позивача про те, що позивач фактично був допущений до роботи відповідачем і здійснював трудову функцію на підприємстві відповідача, що останнім заперечується, не підтверджено будь-якими належними та допустимими доказами, зокрема судовим рішенням про встановлення такого факту.

Сам позивач надавав суперечливі пояснення щодо цього.

Так, у позовній заяві (а.с.1-3) позивач зазначав, що 02.03.2016 «приїхав на ТОВ «Варче» з`ясувати про можливість подальшої роботи на підприємстві», після чого директор «направив його практикуватись праці однією рукою на токарному станку».

У поясненнях «по обставинах отримання травм на виробництві» (а.с.60-61) позивач зазначив, що «на час отримання другої травми він на ТОВ «Варче» не був оформлений, але фактично продовжував працювати».

У судовому засіданні позивач пояснив, що після отримання ним 19.12.2014 травми за спливом якогось часу директор ТОВ «Варче» на його (позивача) прохання надавав йому можливість підробітку: він приходив на роботу, коли йому дозволяв фізичний стан, і виконував будь-яку роботу за дорученням керівництва підприємства відповідача.

Доводи сторони позивача про незаконність звільнення останнього з огляду на те, що заява на звільнення написана не ОСОБА_1 (а.с.43), що свідчить про відсутність волевиявлення його щодо цього, суд не приймає до уваги, оскільки ці доводи перебувають за межами предмету судового дослідження.

Таким чином, недоведеність позивачем факту перебування з відповідачем у трудових правовідносинах станом на 02.03.2016 виключає можливість визнання факту нещасного випадку, що стався з ним 02.03.2016, таким, що пов`язаний з виробництвом.

Також не зважає суд на довідку від 20.07.2020 за № 01-14/1450 (а.с.181), якою КНП «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради повідомила позивача про те, що інформація в КНП «БЛІЛ КМР» щодо супровідних документів СШМД від 02.03.2016 відсутня.

За твердженням представника позивача така відповідь підтверджує доводи позивача про те, що після травмування 02.03.2016 до лікарні позивача було доставлено транспортним засобом відповідача, а не каретою швидкої медичної допомоги.

Проте, зміст цієї довідки ані прямо, ані у сукупності з іншими доказами не підтверджує обставину отримання позивачем травми на підприємстві відповідача.

З огляду на наведене, суд дістає висновку про необґрунтованість позову і про необхідність відмови у його задоволенні у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 141 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Варче» (85114, м. Костянтинівка Донецької області, вул. О. Островського, 498; ЄДРПОУ 23784576),

третя особа - Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (84112, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, 5) в особі Костянтинівського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (85102, Донецька область, м. Костянтинівка, проспект Ломоносова, 132-Б; ЄДРПОУ 41325231), -

«про встановлення факту нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом», відмовити.

Рішення у повному обсязі складено 10.09.2020.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя