Вирок № 91473267, 21.08.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/691/2020

Справа № 428/6128/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Олійник В.М.,

за участю секретаря Солошенка П.В.,

прокурора Дадаян М.Р.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

адвоката Циби Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020130370001256 від 26.06.2020 у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сєвєродонецьк, Луганської області, громадянина України, українця, не працюючого, не одруженого, неповнолітніх та малолітніх дітей на утриманні не маючий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, інвалідності не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше засуджений: 27.10.2010р. Сєвєродонецьким міським судом за ст.309 ч.1 КК України до позбавлення волі строком 1 рік, із застосуванням ст.75 КК України від відбуття покарання звільнений з випробувальним терміном 1 рік; 22.09.2011р. Сєвєродонецьким міським судом за ст.186 ч.1 КК України до позбавлення волі строком 1 рік, згідно ст.71 КК України приєднано покарання за вироком Сєвєродонецького міського суду від 27.10.2010р. і остаточно до 2 років позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 24.05.2013р. за відбуттям покарання; 24.09.2013р. Сєвєродонецьким міським судом за ст.309 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі, згідно ст.75 КК України від відбуття покарання звільнений з випробувальним терміном 3 роки, 26.05.2015 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч.2 ст.185, ч.2 ст.309 КК України покарання у виді до 5 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений 26.05.2020 року, у зв`язку з відбуттям покарання,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

26.06.2020 року приблизно об 11 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 знаходячись на території центрального ринку за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Хіміків, 27, проходив повз торгівельного контейнеру №866 де побачив на прилавку мобільний телефон марки «Huawеi», моделі «Y5», в корпусі чорного кольору, який належить раніше не знайомій ОСОБА_2 . В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, протиправно, незаконно, з корисливих мотивів, маючи на меті власне незаконне збагачення, ОСОБА_1 підійшов до торгівельного контейнеру № 866 та усвідомлюючи, що його дії носять відкритий характер, лівою рукою взяв з прилавку мобільний телефон «Huawеi», моделі «Y5», в корпусі чорного кольору, який належить ОСОБА_2 .

Після вчинення злочину ОСОБА_1 з місця скоєння злочину втік та викраденим майном розпорядитися на свій власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду, яка становить 1246 грн. 67 коп.

Вказаними діями, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, які виразились у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненому повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності і він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 26.06.2020 року він, на території центрального ринку, побачив на прилавку торгівельного контейнеру мобільний телефон в корпусі чорного кольору, та вирішив його викрасти. Після чого підійшов до торгівельного контейнеру та лівою рукою взяв з прилавку мобільний телефон, а потім втік з викраденим, розуміючи, що за його діями спостерігали. Телефон здав у ломбард, гроші витратив на власні потреби. На даний час телефон повернутий володільцю.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі, покарання призначити на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочину при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, покази якого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочинів, добровільності та істинності його позиції, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена поза розумним сумнівом.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 вірно кваліфіковані: - за ч.2 ст.186 КК України, яке виразилось у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно.

П.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, також враховує вимоги ч.2 ст.61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Отже таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, який відповідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, відбув покарання повністю, до адміністративної відповідальності не притягувався, офіційно не працевлаштований, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей чи інших осіб не має, на обліку у лікарів - психіатра та нарколога не перебуває, щиро розкаявся у вчиненому, за місцем проживання характеризується позитивно, заподіяна шкода усунена, шляхом повернення майна.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття. Державним обвинуваченням при пред`явленні обвинувачення ОСОБА_1 органом досудового розслідування в якості обставини, що обтяжує покарання - рецидив злочинів не інкриміновано, а тому оскільки відповідно до ст. 337 КПК суд розглядає справу лише в межах висунутого обвинувачення обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено. Дана позиція суду відповідає правовій позиції Верховного суду, яку викладено в постанові від 26.02.2019, у справі № 214/4920/16-к, яка є обов`язковою до застосування судом відповідно до ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

З урахуванням викладених вище обставин у кримінальному провадженні, характеру вчинення злочину, його наслідків, особи обвинуваченого, ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставин, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованого йому злочину, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, а також враховуючи думку потерпілої, яка просила призначити покарання на розсуд суду, суд вважає, що відповідно до вимог ст. 50 КК України, виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо лише в умовах ізоляції від суспільства, призначивши покарання у виді позбавлення волі, але зі звільненням від його відбуття на підставі ст. 75 КК України, тобто з іспитовим строком.

Призначення ОСОБА_1 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

У зв`язку з тим, що суд прийшов до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з іспитовим строком, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 , обраний, відповідно до ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27.06.2020 року, слід скасувати.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. Доля речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст.100 КПК України. Долю процесуальних витрат суд вирішує на підставі ст.ст. 118-124 КПК України, які підлягають стягненню з обвинуваченого, оскільки витрачені на доведення його вини.

Керуючись ст. 7, 100, 124, 368-371, 373, 376, 392, 395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ть) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду від 27.06.2020 у вигляді тримання під вартою - скасувати.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 із-під варти в залі суду негайно.

Речові докази по кримінальному провадженню:

відповідь з ломбарду «Ломбард Донкредит» з копією договору закладення ОСОБА_3 мобільного телефону та компакт диск, надані на запит з ломбарду «Ломбард Донкредит» з відеозаписами з камер відеоспостереження, упакований в паперовий конверт білого кольору, компакт диск, наданий на запит ДП «Центральний ринок м.Сєвєродонецька» з відеозаписами з камер спостереження, упакований в паперовий конверт білого кольору, які зберігаються у матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах провадження протягом всього строку його зберігання;

брюки спортивні та футболку чорного кольору, які упаковані в полімерний пакет білого кольору, горловина якого обв`язана ниткою та заклеєна биркою з пояснювальними записами та підписами понятих, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області, повернути ОСОБА_1 .

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню за проведення судово - товарознавчої експертизи: № 19/113/9/1-863е від 21.07.2020 у розмірі 653 грн. 80 коп., стягнути з ОСОБА_1 на користь держави.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно ст. 376 ч. 6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя В.М. Олійник