Рішення № 91473053, 10.09.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/1927/20

Провадження № 2-а/415/242/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді – Калмикової Ю.О.,

за участю секретаря – Кравченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Лисичанська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти 6 батальйону 4 Управління патрульної поліції у Харківській області лейтенанта поліції Йовика В`ячеслава Євгеновича про скасування постанови,

встановив:

Описова частина

Зміст позовних вимог

До Лисичанського міського суду Луганської області надійшли матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти 6 батальйону 4 Управління патрульної поліції у Харківській області лейтенанта поліції Йовика В`ячеслава Євгеновича про скасування постанови.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилалася на те, що 05.03.2020 року лейтенантом патрульної поліції 6-ї роти 4-го батальйону УПП у Харківській області Йовик В`ячеславом Євгеновичем винесено постанову серії ЕАК № 2201032 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн.

Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1 05.03.2020 о 13 годині 16 хвилин, керуючи транспортним засобом BMW Х5, номерний знак НОМЕР_1 , рухався в населеному пункті Пісочин зі швидкістю 86 км/год, чим перевищив встановлену швидкість на 36 км\год. Викладені обставини зафіксовані приладом TruCam ТС 000709.

Дії відповідача вважає незаконними з наступних підстав.

На місті не додано метрологічних документів на прилад.

Вимірювання швидкості руху відповідачем було здійснено приладом із функцією фото- та відоефіксації, але не у автоматичному, а у ручному режимі.

Постанову винесено «на місці вчинення правопорушення» (просто на дорозі) та відразу після того, як правопорушення, нібито, було вчинено.

Таким чином, той факт, що винесення постанови безпосередньо на місці вчинення правопорушення (на дорозі), а не за місцезнаходженням відповідного органу та без надання часу на реалізацію відповідних прав, є порушенням право особи, яка притягається до відповідальності, прямо визнаний Конституційним Судом України, рішення якого є обов`язковим до виконання на усій території України. Цей висновок не може бути скасовано.

Окрім цього, що не складання відповідачем протоколу про адміністративне правопорушення не дало позивачу можливості навіть ніяким чином висловити свою незгоду із винністю у вчиненні адміністративного правопорушенні, оскільки ніде, окрім протоколу, він свою позицію зафіксувати не зміг би. Ніякого пояснення відповідачем у позивача не відбиралося. У постанові, що оскаржується, ніяким чином його пояснення або незгода із винністю у вчиненні адміністративного правопорушення не відображено.

Тим більше, позивач не міг подати клопотанні, скористатися правовою допомогою, тощо за такої процедури.

Відтак, грубі порушення вимог ст. 268 КУпАП України щодо позивача при винесенні постанови, що оскаржується, відповідачем є очевидними.

За таких умов постанову вважає такою, що підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, позивач просив суд скасувати постанову серія ЕАК № 2201032 лейтенанта патрульної поліції 6-ї роти 4-го батальйону УШІ у Харківській області Йовик В`ячеслава Євгеновича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, провадження у справі закрити.

Доводи особи, яка подала позов

Позовна заява мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 вважає постанову серії ЕАК № 2201032 від 05.03.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, протиправною, у зв`язку з чим просить її скасувати.

Відповідачем був наданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Надходження позовної заяви та інших заяв до суду

22.04.2020 року ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 415/1927/20 було відкрито провадження у даній адміністративній справі.

20.05.2020 року відповідачем був наданий відзив на позовну заяву та надано письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності та долучено відеоматеріал та фото правопорушення ОСОБА_1 від 05.03.2020.

09.09.2020 року позивачем надано письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду надав письмове клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надав письмове клопотання, в якому просив справу розглянути за його відсутності.

Дослідивши докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правових відносин.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, встановлені судом

Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 2201032 від 05.03.2020 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом BMW Х5, номерний знак НОМЕР_2 , 05 березня 2020 р. у смт. Пісочин, дорога 471км 600М М-03, рухався зі швидкістю 86 км/год у населеному пункті при встановленому обмежені 50 км/год, чим перевищив швидкість на 36 км/год, швидкість руху вимірювалася TruСam TС 000709, чим порушив п.12.4 ПДР – порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50 км/год). Стаття КУпАП – ч. 1 ст. 122.

Прийняте по справі рішення застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 гривень.

Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 2201032 від 05.03.2020 року протиправною, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Позивач не погоджуючись з обставинами, викладеними в постанові серії ЕАК № 2201032 від 05.03.2020 року, посилаючись на відсутність складу адміністративного правопорушення, скористався своїм правом і звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Мотивувальна частина

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 2201032 від 05.03.2020 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом BMW Х5, номерний знак НОМЕР_2 , 05 березня 2020 р. у смт. Пісочин, дорога 471км 600М М-03, рухався зі швидкістю 86 км/год у населеному пункті при встановленому обмежені 50 км/год, чим перевищив швидкість на 36 км/год, швидкість руху вимірювалася TruСam TС 000709, чим порушив п.12.4 ПДР – порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50 км/год). Стаття КУпАП – ч. 1 ст. 122.

Згідно з пунктом 12.4. Правил дорожнього руху України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Частиною 1 статті 122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

З постанови про накладення адміністративного стягнення відносно позивача серії ЕАК № 2201032 від 05.03.2020 вбачається, що до неї, як доказ вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, надано відео та фото з приладу Tru Сam TС000709.

Судом встановлено, що на підтвердження факту порушення позивачем п. 12.4 ПДР України, відповідачем надано відео надано відео та фото з приладу Tru Сam TС000709.

З досліджених судом відео та фото з приладу Tru Сam TС000709 встановлено, що 05.03.2020 року транспортний засіб BMW, номерний знак НОМЕР_2 , рухався зі швидкістю 86 км/год по вулиці: М-03.

Втім, з досліджених судом відео та фото з приладу Tru Сam TС000709 неможливо встановити факт того, що саме позивач керував транспортним засобом BMW, номерний знак НОМЕР_2 , та рухався саме в межах населеного пункту - смт. Пісочин, позначеного дорожнім знаком 5.45 «Початок населеного пункту”.

Так, відповідачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, що транспортний засібм BMW, номерний знак НОМЕР_2 , рухався саме в межах населеного пункту - смт. Пісочин, позначеного дорожнім знаком 5.45 «Початок населеного пункту”.

Також відповідачем не надано офіційних даних на підтвердження встановлення знаку 5.45 «Початок населеного пункту”.

Відповідачем - лейтенантом патрульної поліції Йовик В.Є. під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено і суб`єкта відповідальності за вказане правопорушення, тобто особи, яка безпосередньо несе відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, адміністративне правопорушення – це вчинок , який має форму дії або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення.

Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутні хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Однак, відповідачем не доведено належними та допустимим доказами вчинення саме позивачем ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху України, та не доведено, що позивач є суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення.

Отже, судом встановлено, що при розгляді даної справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, позивачем. У матеріалах справи такі підтвердження відсутні, є в наявності лише постанова про притягнення до відповідальності та відео та фото з приладу Tru Сam TС000709, що не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень ПДР України в той день та час, оскільки зазначені твердження не знайшли обґрунтування під час розгляду справи.

Окрім цього, в графі постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 2201032 від 05.03.2020 року “підпис особи, притягнутої до відповідальності, запис про відмову від підпису або отримання копії постанови” - відсутній підпис позивача у справі ОСОБА_1 та запис про відмову від підпису або отримання копії постанови.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП є недоведеним.

Таким чином, судом встановлено, що на підтвердження правомірності свого рішення та факту порушення саме позивачем ОСОБА_1 п. 12.4 ПДР України, а саме: у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год, відповідачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів.

Суд погоджується з твердженням позивача та звертає увагу щодо відсутності відеозапису про адміністративне правопорушення, з якого можливо встановити дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановленої КУпАП та Інструкцією з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015, зареєстрованої в Мністерстві юстиції України №1408/27853 від 10.11.2015, що передує винесенню постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Аналізуючи вищенаведене, суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює,а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Відповідачем суду не наведено будь-яких причин, з яких він не дотримався наведених положень КУпАП щодо фіксування і дослідження доказів у справі про адміністративне правопорушення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2201032 від 05.03.2020 року складена з порушенням норм статті 283 КУпАП, а тому не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та підлягає скасуванню.

Щодо доводів позивача про недодержання процедури розгляду відповідачем справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та прийняття постанови, що сокаржується, на місці вчинення правопорушення та не складання відповідачем протоколу про адміністративне правопорушення суд зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.

Отже, постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу (аналогічний висновок у подібних правовідносинах висловлено Веерховним Судом у постанові від 10.04.2019 року у справі №752/15787/16-а).

З огляд на це, розглядаючи справу та приймаючи оску постанову без складання протоколу на місці вчинення такого правопорушення, відповідач діяв відповідно до чинних на час виникнення спірних правовідносин положень КУпАП.

Водночас Суд відхиляє доводи відповідача про правомірність оскаржуваної постанови, у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів щодо вчинення адміністративного правопорушення саме позивачем ОСОБА_1 , з підстав зазначених вище, і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Факт звернення позивача до суду з даним позовом не може бути достатнім доказом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП саме позивачем ОСОБА_1 та правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів.

Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора роти 6 батальйону 4 Управління патрульної поліції у Харківській області лейтенанта поліції Йовика В`ячеслава Євгеновича про скасування постанови підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. 2, 72-90, 99, 241-246, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти 6 батальйону 4 Управління патрульної поліції у Харківській області лейтенанта поліції Йовика В`ячеслава Євгеновича про скасування постанови, задовольнити повністю.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення дорожнього руху зафіксованої не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2201032 від 05.03.2020 року, виготовлену не друкарським засобом, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішення може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду через Лисичанський міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники судового розгляду:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Відповідач: інспектор роти 6 батальйону 4 Управління патрульної поліції у Харківській області лейтенант поліції Йовик В`ячеслав Євгенович, місце роботи за адресою: буд. 315-А, вул. Шевченко, м. Харків, 61033, Харківська область, Україна, код ЄДРПОУ 37874947.

Повний текст судового рішення складено 10.09.2020.

Суддя Ю. О. Калмикова