Рішення № 91471961, 07.09.2020, Вишгородський районний суд Київської області

07.09.2020 Справа № 363/3380/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого–судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Петранюк П.Д.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Головне територіальне управління юстиції в Київській області про витребування майна з чужого незаконного володіння,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому, змінивши предмет позову, просить витребувати з незаконного володіння відповідача ОСОБА_3 земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 1,8865 га, кадастровий номер: 3221885600:35:167:0204; площею 1,9412 га, кадастровий номер: 3221885600:35:167:0205; площею 1,9694 га, кадастровий номер: 3221885600:35:167:0206; площею 1,5736 га, кадастровий номер: 3221885600:35:167:0207; площею 1,9752 га, кадастровий номер: 3221885600:35:167:0208; площею 1,9767 га, кадастровий номер: 3221885600:35:167:0209; площею 1,9129 га, кадастровий номер: 3221885600:35:167:0210, які розташовані на території Нижчедубечанської сільської ради, Вишгородського району, Київської області.

Свої вимоги мотивував тим, що право власності на вказані земельні ділянки виникло у відповідача на підставі договорів купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щуром О.І. Стороною вказаних договорів він не був та нотаріально посвідчених довіреностей на їх укладання нікому не давав. Земельні ділянки належать йому на праві приватної власності та протиправно передані у власність відповідача.

При цьому вказані договори не існують, які у нотаріуса вилучено неіснуючим слідчим, за неіснуючою ухвалою слідчого судді й за відсутності кримінального провадження.

Позивач та його представник в суді просили про задоволення позову з викладених у ньому підстав.

Представник третьої особи до суду не прибув, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України, повторно в судове засідання не з`явився.

Оскільки суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи на підставі ст. 223 ЦПК України, в межах строку встановленого ст. 210 ЦПК України, дану справу слід розглянути на підставі наявних доказів в заочному порядку.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Як убачається з матеріалів справи, згідно державних актів серії ЯЗ №345363, ЯЗ №345364, ЯЗ №345365, ЯЗ №345366, ЯЗ №345367, ЯЗ №345368, ЯЗ №345375 виданих 16 квітня 2009 року, оригінали яких досліджено в суді, ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 1,8865 га, кадастровий номер: 3221885600:35:167:0204; площею 1,9412 га, кадастровий номер: 3221885600:35:167:0205; площею 1,9694 га, кадастровий номер: 3221885600:35:167:0206; площею 1,5736 га, кадастровий номер: 3221885600:35:167:0207; площею 1,9752 га, кадастровий номер: 3221885600:35:167:0208; площею 1,9767 га, кадастровий номер: 3221885600:35:167:0209; площею 1,9129 га, кадастровий номер: 3221885600:35:167:0210, які розташовані на території Нижчедубечанської сільської ради, Вишгородського району, Київської області.

З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №№169132592, №169130951, 169140278, 169128983, 169135424, 169133966, 169138430 від 04 червня 2019 року вбачається, що право власності на вказані земельні ділянки 24 жовтня 2016 року зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу №№653, 654, 655, 656, 657, 658, 659 посвідчених 24 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щуром О.І.

Згідно листа Київського обласного державного нотаріального архіву Головного територіального управління юстиції у Київській області №1159/01-17 від 12 червня 2019 року вбачається, що в результаті проведеної перевірки архівного фонду №120 (приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щуром О.І) нарядів /02-02/, ТОМ9, 10/Договори про відчуження земельних ділянок та документи, на підставі яких вони посвідчувались/, виявлено, що оригінали вказаних договорів купівлі-продажу земельних ділянок вилучені згідно протоколу обшуку від 04 квітня 2017 року проведеного старшим слідчим слідчого управління ГУ НП у Дніпропетровській області, на підставі ухвали слідчого судді №175/7563/17-к від 03 квітня 2017 року.

Як вбачається із копії додатку №1 до протоколу обшуку від 04 квітня 2017 року проведеного старшим слідчим слідчого управління ГУ НП у Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Яровим Ігорем Володимировичем, на підставі ухвали слідчого судді №175/7563/17-к від 03 квітня 2017 року з приміщення за адресою АДРЕСА_1 вилучено, зокрема, матеріали нотаріальних спав щодо посвідчення договорів купівлі-продажу №№653, 654, 655, 656, 657, 658, 659 від 24 жовтня 2016 року.

Згідно відповіді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області №5/305/2019 від 01 серпня 2019 року перевіркою автоматизованої системи документообігу суду у період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року встановлено, що за вказаний період у провадженні суду не перебувало справи №175/7563/17-к. Крім того встановлено, що останній номер справи зареєстрований 29 грудня 2017 року - №175/5021/17.

Як вбачається з відповіді Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №2/74аз від 30 березня 2020 року згідно даних Єдиного реєстру досудових розслідувань, обліково-реєстраційних даних СУ ГУНП в Дніпропетровській області кримінальне провадження за даним фактом до ЄРДР не вносилось, досудове розслідування в ньому не проводилося та відповідно клопотання слідчими підрозділами Дніпропетровської області про проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 до суду не вносилося.

В єдиному державному реєстрі судових рішень ухвала суду від 03 квітня 2017 року №175/7563/17-к відсутня.

Слідчий слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області старший лейтенант поліції Яровий Ігор Володимирович згідно штатного розкладу в СУ ГУНП в дніпропетровській області не працює та не працював.

Як встановлено з пояснень позивача оригінали державних актів про право власності на земельні ділянки знаходяться у нього. Жодних договорів купівлі-продажу земельних ділянок він не укладав, довіреностей на їх відчуження нікому не надавав та у приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щура О.І за адресою АДРЕСА_1 ніколи не був.

Жодних правочинів з приводу вказаних земельних ділянок не укладав, ніяких виконавчих провадження в рамках яких на земельні ділянки могло бути накладено арешт чи звернуто стягнення не існує.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 Глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року правочини щодо відчуження та застави майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що посвідчують право власності (довірчої власності) на майно, що відчужується або заставляється, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують. У разі посвідчення правочинів щодо відчуження та застави нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, документи, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно, не подаються.

Право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором; свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності; державним актом на право власності на земельну ділянку; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо.

Крім документа, що посвідчує право власності на житловий будинок, квартиру, садибу та інше нерухоме майно, право власності на яке підлягало реєстрації відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, та не зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, долучається документ, що підтверджує державну реєстрацію права власності на це майно (крім випадків, коли відомості про державну реєстрацію права власності містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).

Згідно п. 4 Глави 4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року перевірка повноважень представників осіб за довіреністю або за законом здійснюється за довіреністю або документом, що підтверджує повноваження законного представника.

Нотаріус при посвідченні правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю уповноваженого представника встановлює його особу відповідно до вимог статті 43 Закону, а також перевіряє його дієздатність та обсяг наданих йому повноважень.

Дійсність нотаріально посвідченої довіреності перевіряється нотаріусом за Єдиним реєстром довіреностей, за винятком довіреностей, які посвідчено або видано за кордоном компетентними органами іноземних держав, за умови їх легалізації уповноваженими органами. Без легалізації такі довіреності приймаються нотаріусами у тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна. За результатами перевірки дійсності довіреності (її дубліката) виготовляється витяг з Єдиного реєстру довіреностей, який додається до примірника правочину, що залишається у справах нотаріуса.

У разі наявності сумнівів щодо обсягу повноважень уповноваженого представника, а також його цивільної дієздатності нотаріус має право зробити запит до відповідної фізичної або юридичної особи, від імені якої діє представник.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як передбачено ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

-визнання прав;

-відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

-визнання угоди недійсною;

-визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

-відшкодування заподіяних збитків;

-застосування інших, передбачених законом, способів.

Як передбачено ч. 1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відтак, оскільки право власності відповідача на спірні земельні ділянки набуто на підставі договорів купівлі-продажу №№653, 654, 655, 656, 657, 658, 659 посвідчених 24 жовтня 2016 року, які позивачем не укладалися, то такий правочин є недійсним, який не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Таким чином ОСОБА_1 має право витребувати спірні земельні ділянки від набувача, які вибули з володіння позивача не з його волі незаконним шляхом.

Таким чином, на захист порушених прав позивачка слід витребувати спірні земельні ділянки з незаконного володіння ОСОБА_3 .

Таким чином, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268, 280 ЦПК України,

вирішив:

позовну заяву задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 у власність ОСОБА_1 земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 1,8865 га, кадастровий номер: 3221885600:35:167:0204; площею 1,9412 га, кадастровий номер: 3221885600:35:167:0205; площею 1,9694 га, кадастровий номер: 3221885600:35:167:0206; площею 1,5736 га, кадастровий номер: 3221885600:35:167:0207; площею 1,9752 га, кадастровий номер: 3221885600:35:167:0208; площею 1,9767 га, кадастровий номер: 3221885600:35:167:0209; площею 1,9129 га, кадастровий номер: 3221885600:35:167:0210, які розташовані на території Нижчедубечанської сільської ради, Вишгородського району, Київської області.

Повне судове рішення складено 11 вересня 2020 року.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий 11 травня 1999 року Ленінградським РВ УМВС України в м. Києві, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_2 виданий Голосіївським РВ ГУ МВС України в м. Києві, РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Головне територіальне управління юстиції в Київській області, код ЄДРПОУ 34481907, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15.

Суддя