Рішення № 91470249, 03.09.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №473/540/20

Провадження № 2-о/521/132/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Тополевої Ю.В.,

за участю секретаря Черненко Я.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області про встановлення факту, що має юридичне значення, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у повнолітньому віці на території України станом на 1991 рік, у тому числі станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року.

Заява обґрунтована наступними обставинами. Заявник був документований паспортом громадянина СРСР серії НОМЕР_1 , виданим 13.12.1985 року Іллічівським РВ МВС в м. Одесі, який згодом було втрачено, в зв`язку із чим своєчасно не отримав паспорт громадянина України. На теперішній час, заявник зазначає, що не має документів, що посвідчують його особу та підтверджують громадянство, тому змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Заявник та його представник у відкрите судове засідання не з`явились, представник заявника подав до суду клопотання, в якому вимоги, викладені в заяві підтримав, просив розгляд справи проводити у відсутність заявника та його представника.

Представник заінтересованої особи – Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив, заяву про розгляд справи у його відсутність не подав.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заяву належить задовольнити, зважаючи на такі обставини.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Мусирма Урмарського району Чуваської АРСР, шо підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 28 квітня 1958 року (а.с. 13).

Судом встановлено, що заявник був документований паспортом громадянина СРСР, який згодом було втрачено, в зв`язку із чим останній своєчасно не отримав паспорт громадянина України.

Разом з тим, як вбачається з Військового квитка серії НОМЕР_3 , заявник станом на 1991 рік знаходився на обліку Білгород-Дністровського військового комісаріату (а.с. 26).

Встановлено, що фактично заявник станом на 1991 рік проживав у с. Шабо Білгород-Дністровського району Одеської області та працював на сезонних роботах на посаді кочегара санаторію під час опалювального сезону. Вказані обставини підтверджуються трудовою книжкою заявника (а.с 18-23).

Факт проживання заявника у с. Шабо включно до 15 березня 1993 року підтверджується також витягом з домової книги, у якій зазначається, що до села Актового Вознесенського району Миколаївської області заявник прибув саме з с. Шабо Білгород-Дністровського району Одеської області (а.с. 16-17).

З матеріалів справи вбачається, що заявника 04 жовтня 1993 року було документовано паспортом для виїзду за кордон УВС 82 Міністерства внутрішніх справ України (а.с. 14).

З довідки Вознесенського РВ УДМС України в Миколаївській області № 1324 від 06 квітня 2018 року, вбачається, що відділом міграційної служби встановлено особу заявника, однак не встановлено належності до громадянства будь-якої держави (а.с. 12).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про громадянство України» Громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України. Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.

З метою документування та отримання паспорту громадянина України заявник неодноразово звертався до ДМС України та її територіальних підрозділів (листи № 4801.3.3/294-18 від 09.01.2018 року, № М-230-19/6.4/328-19 від 30.01.2019 року; № М-6926- 19/6.4/2752-19 від 07.08.2019 року) з яких вбачається, що йому необхідно звертатися до суду із заявою про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України станом на 1991 рік (а.с. 6-11).

Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Зокрема, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка, дає підставу суду встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у повнолітньому віці на території України станом на 1991 рік, у тому числі станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року.

Керуючись ст.ст. 293, 315-319 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , заінтересована особа: Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області, адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Преображенська, 44 про встановлення факту, що має юридичне значення – задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у повнолітньому віці на території України станом на 1991 рік, у тому числі станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 10 вересня 2020 року.

Суддя: Ю.В. Тополева