Ухвала суду № 914702, 03.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-9817/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010,  м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“03”квітня 2007 р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                            Федорова М.О.

Суддів                                                         Бившевої Л.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

                                                                       Рибченка А.О.

секретар судового засідання                Сорокіна Л.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 03.04.2007 року ( в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Прилуцької об’єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2005 року

у справі № 16/335

за позовом               Приватного підприємства «Оніс»

до                               Прилуцької об’єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області

про                             визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Оніс»(надалі - Позивач)звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Прилуцької об’єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області (надалі - Відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 21 грудня 2004 року у справі № 16/335, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2005 року, позов Приватного підприємства «Оніс» задоволено частково, а саме: визнано частково недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000482616/1/4736 і № 0000472616/1/4735 від 07.10.2004р. та визнано повністю недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000492616/1/4737 від 07.10.2004р., а також стягнуто з Відповідача на користь Позивача 82,37 грн. державного мита та 114,34 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині, в задоволені позову судом першої інстанції було відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Прилуцька ОДПІ подала касаційну скаргу, в який просить їх скасувати в частині задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом  першої та апеляційної інстанції при вирішені спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Прилуцької об’єднаної державної податкової інспекціїзадоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ПП „Оніс" за період з 01.10.2003р. по 01.05.2004р. Прилуцькою об'єднаною ДПІ було складено Акт № 62/26-2045/32463802 від 21.07.2004р.

На підставі останнього були прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.07.2004р.:

· № 0000332616/0/3841, яким Позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 354452,39 грн., в т.ч.: 177141,19 грн. - основного платежу і 177311,20 грн. - штрафних (фінансових)санкцій:

· № 0000322616/0/3840. яким Позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 285590,00 грн., в т.ч.: 160000,00 грн. - основного платежу та 125590,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій;

· № 0000342616/0/3842, яким Позивачеві визначено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 9384,00 грн.

Вказані рішення були оскаржені Позивачем в адміністративному порядку, у зв’язку з чим Відповідачем була проведена додаткова позапланова документальна перевірка за той же самий період, на підставі якої було складено Акт № 86/26-2045/32463802 від 06.10.2004р.

На підставі останнього, за результатами розгляду скарги, 06.10.2004р. вказаним вище податковим органом було прийнято рішення № 8711/10/26-20, яким скаргу Позивача було частково задоволено, а саме: скасовано в частині податкових повідомлень-рішень №0000322616/0/3840 та №0000332616/0/3841 від 29.07.2004р. і залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0000342616/0/3842 від 29.07.2004р.

На підставі останнього рішення, Прилуцькою ОДП1 були видані нові податкові повідомлення-рішення:

· № 0000482616/1/4736, яким Позивачеві визнано податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 91180.00 грн.. в т.ч.: 65100,00 грн. - основного платежу га 26080.00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій;

· № 0000472616/1/4735, яким Позивачеві визнано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 131590,61 грн., в т.ч.: 87613,73 грн. - основного платежу та 43976,88 грн. - штрафних (фінансових) санкцій;

· № 0000492616/1/4737, яким Позивачеві визначено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 9384,00 грн.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що між Позивачем та ТОВ "Зернопродукт" було укладено договори купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 1 від 01.11.2003р. та № 9 від 20.11.2003р. на реалізацію кукурудзи та соняшника, а також надання послуг комбайна.

На виконання умов договору ТОВ "Зернопродукт" відвантажило Позивачу зерно кукурудзи, на загальну суму 219020,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними: № 198 від 03.11.2003р. - на суму 70900,00 грн., № 199 від 04.11.2003р. - на суму 130000,00 грн. та № 202 від 09.11.2003р. - на суму 18120,00 грн.

У свою чергу, Позивачем було проведено відповідну оплату та на підставі податкової накладної № 2 від 09.11.2003р. було надано послуги комбайна на суму 18120,00 грн.

На підставі платіжних доручень № 32 і № 35 від 12.12.2003р., Позивачем було перераховано кошти підприємцю Марцинковському В.І. в сумі 13200,00 грн. та Миргородській ДСДС в сумі 8968,08 грн.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (надалі-Закону), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного відповідно до п. 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку.

Крім того, пунктом 5.1 ст.5 Закону встановлено, що валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які виготовляються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку, або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, в силу п.3.1 ст.3 Закону прибуток, який підлягає оподаткуванню, повинен становити 16709,94 грн., а розмір штрафних санкцій, що застосовуються податковим органом, повинен становити 2005,08 грн.

Таким чином, суди попередніх інстанцій вірно  визнали частково недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000482616/1/4736 від 07.10.2004р. в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, як таке, що не відповідає приписам ст.ст. 3 і 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Крім того, на виконання умов договорів, Позивачем було перераховано грошові кошти на рахунок ТОВ "Зернопродукт", що підтверджується податковими накладними № 1/11 від 03.11.2003р. на суму 70900,00 грн., в т.ч. - 11816,8 грн. ПДВ, № 2/11 від 04.11.2003р. на суму 130000,00 грн., в т.ч. - 21667,00 грн. ПДВ і № 5/11 від 09.11.2003р. на суму 18120,00 грн., в т.ч. - 3020,25 грн. ПДВ та на рахунок ТОВ "Кліфф Палас", що підтверджується податковими накладними № 26 від 30.11.2003р. на суму 195000,00 грн., в т.ч. - 32500,00 грн. ПДВ, № 33 від 30.12.2003р. на суму 170000,00 грн., в т.ч. - 28333.33 грн. ПДВ і № 12 від 31.03.2004р. на суму 39000,00 грн., в т.ч. - 6500,00 грн. ПДВ, оформлення яких відповідає вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Суми податку на додану вартість по цим накладним були включені Позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, відображені в книзі обліку придбання товару (робіт, послуг) та відповідають даним його податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідний період.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі - Закон) податковий кредит, це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно ж з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу).

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 4 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, у Відповідача були відсутні підстави для виключення з податкового кредиту сум податку (згідно накладних) та донарахування податкового зобов'язання, а також зменшення суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету та нарахування штрафних санкцій.

Також, з матеріалів справи вбачається, що Позивачем не була подана податкова декларація з ПДВ за квітень 2004р.

Відповідно до пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Тому застосування на підставі спірного податкового повідомленням-рішенням № 0000472616/1/4735 від 07.10.2004р. штрафу у розмірі 170,00 грн. є обґрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства.

Отже, Колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо визнання повністю недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000492616/1/4737 від 07.10.2004р. про встановлення завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 9384,00 грн. та частково недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000472616/1/4735 від 07.10.2004р. в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 131420,61 грн., в т.ч.: 87613,73 грн. - основного платежу та 43806,88 грн. - штрафних (фінансових) санкцій

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Прилуцької об’єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2005 року задоволенню не підлягає, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2005 рокузалишається без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Прилуцької об’єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)Федоров М.О.Судді(підпис)Бившева Л.І.(підпис)Голубєва Г.К.(підпис)Карась О.В.(підпис)Рибченко А.О.

З оригіналом згідно

Суддя Вищого адміністративного суду                                         М.О.Федоров