Рішення № 91464689, 31.08.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/37/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2020 Справа № 904/2355/16

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

при секретареві судового засідання Махно О.О.,

розглянувши матеріали справи № 904/2355/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ДАНАПРІС" (69118, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, 4; 49054, м. Дніпро, пр. О. Поля, 72)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ" (69006, м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, 6-А)

про стягнення суми

За участю уповноважених представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Стоєва Ю.С., довіреність № 23/12-9 від 23.12.2019

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні Господарського суду Запорізької області знаходиться справа № 904/2355/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ДАНАПРІС" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ" про стягнення суми.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.04.2016 суддею Науменко А.О. прийнято справу № 904/2355/16 до свого провадження, присвоєно номер провадження 34/37/16, справу призначено до розгляду на 12.05.2016 о 14-30.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.05.2016 провадження у справі № 904/2355/16 зупинено до набрання чинності вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі № 202/1310/16-к.

Вказаною ухвалою зобов`язано сторін повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Для вирішення питання про поновлення провадження у господарській справі №904/2355/16 суд неодноразово звертався до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська та сторін у справі із запитом про надання інформації щодо результатів вирішення справи № 335/10093/16-ц.

Станом на 28.12.2019 у Господарського суду Запорізької області відсутні відомості щодо набрання чинності вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі № 202/1310/16-к.

Справу зупинено з 12.05.2016 року.

Враховуючи, що справа зупинена тривалий час (з 2016 року), беручи до уваги принцип "розумного строку" розгляду справи, згідно зі ст. 230 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалою від 28.12.2019 поновив провадження у справі № 904/2355/16.

Відповідно до п. 9 ч. 1 розділу ХІ "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, справу ухвалено розглядати за правилами Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017), з викликом представників сторін, зі стадії підготовчого провадження. Підготовче засідання призначено на 23.01.2020 о 14 год. 30 хв.

20.01.2020 до Господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 23.01.2020 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".

Суд відкрив підготовче засідання. Перевірив явку представників сторін. Представник позивача в судове засідання не з`явився.

20.01.2020 до господарського суду провернувся конверт з копією ухвали про поновлення провадження у справі від 28.12.2019, що направлявся позивачеві.

Суд оголосив про надходження до господарського суду відзиву на позовну заяву, який прийнятий судом до розгляду.

За наслідками судового засідання, суд відклав підготовче засідання на 13.02.2020 об 11 год. 30 хв.

11.02.2020 до господарського суду від відповідача надійшло клопотання про приднання доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 13.02.2020 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".

Суд продовжив підготовче засідання. Перевірив явку представників сторін. Представник позивача в судове засідання не з`явився.

Суд оголосив про надходження до Господарського суду вказаного клопотання, яке прийняте судом до розгляду.

За наслідками судового засідання суд відклав підготовче засідання, повідомивши присутнього представника відповідача про дату наступного засідання, яке призначено на 26.02.2020 об 11 год. 00 хв. в приміщенні Господарського суду Запорізької області під розписку та звукозапис.

26.02.2020 суд продовжив підготовче засідання. Перевірив явку представників сторін. Представник позивача в судове засідання не з`явився.

За наслідками судового засідання 26.02.2020, суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, та відклав підготовче засідання у справі № 904/2355/16 на 17.03.2020 о 14 год. 30 хв., про що представник відповідача повідомлений в судовому засіданні під звукозапис та підпис.

17.03.2020 суд продовжив підготовче засідання. Перевірив явку представників сторін. Представники сторін в судове засідання не з`явилися.

З огляду на те, що представники позивача та відповідача у судове засідання не з`явилися, судове засідання 17.03.2020 проводилося без фіксування технічними засобами, на підставі ч. 3 ст. 222 ГПК України.

За наслідками судового засідання, суд, на підставі ст. 185 ГПК України, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 09.04.2020 о 10 год. 00 хв.

09.04.2020 суд відкрив судове засідання з розгляду справи 904/2355/16 по суті. Перевірив явку представників сторін. Представники сторін в судове засідання не з`явилися.

З огляду на те, що представники позивача та відповідача у судове засідання не з`явилися, судове засідання 09.04.2020 проводилося без фіксування технічними засобами, на підставі ч. 3 ст. 222 ГПК України.

За наслідками судового засідання 09.04.2020, суд продовжив строк розгляду справи № 904/2355/16 на строк дії карантину та оголосив перерву в судовому засіданні до 05.05.2020 о 10 год. 00 хв.

05.05.2020 суд продовжив судове засідання з розгляду справи 904/2355/16 по суті. Перевірив явку представників сторін. Представники сторін в судове засідання не з`явилися.

З огляду на те, що представники позивача та відповідача у судове засідання не з`явилися, судове засідання 05.05.2020 проводилося без фіксування технічними засобами, на підставі ч. 3 ст. 222 ГПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 216 ГПК України, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні.

За наслідками судового засідання, у зв`язку з тим, що спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні суд оголосив перерву в судовому засіданні до 25.05.2020 о 12 год. 00 хв.

В судовому засіданні 25.05.2020 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".

Суд продовжив судове засідання з розгляду справи 904/2355/16 по суті. Перевірив явку представників сторін. Представник позивача в судове засідання не з`явився.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача виступила зі вступним словом.

За наслідками судового засідання, у зв`язку з тим, що спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні суд оголосив перерву в судовому засіданні до 10.06.2020 о 10 год. 00 хв.

В судовому засіданні 10.06.2020 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".

За наслідками судового засідання, у зв`язку з тим, що спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні суд оголосив перерву в судовому засіданні до 22.06.2020 о 10 год. 20 хв.

В судовому засіданні 22.06.2020 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".

Суд продовжив судове засідання з розгляду справи 904/2355/16 по суті. Перевірив явку представників сторін. Представник позивача в судове засідання не з`явився.

В судовому засіданні присутня представник відповідача надала усні пояснення по справі, навела перелік доказів в обґрунтування заперечень та поставила під сумнів додані до позовної заяви копії документів.

За наслідками судового засідання, суд витребував у позивача, для огляду, оригінали документів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, і копії яких долучені до матеріалів справи та оголосив перерву в судовому засіданні до 09.07.2020 о 12 год. 40 хв.

09.07.2020 суд продовжив судове засідання з розгляду справи 904/2355/16 по суті. Перевірив явку представників сторін. Представники сторін в судове засідання не з`явилися.

З огляду на те, що представники позивача та відповідача у судове засідання не з`явилися, судове засідання 09.07.2020 проводилося без фіксування технічними засобами, на підставі ч. 3 ст. 222 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 216 ГПК України, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні.

Строк розгляду справи №904/2355/16 продовжено на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, що відображено в ухвалі господарського суду від 09.04.2020.

За наслідками судового засідання 09.07.2020, у зв`язку з тим, що спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 31.08.2020 о 14 год. 20 хв.

21.08.2020 на електронну адресу Господарського суду Запорізької області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до завершення розгляду кримінального провадження № 12016040030000090 від 26.02.2016 (судова справа № 202/1310/16-к).

В судовому засіданні 31.08.2020 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".

Суд перевірив явку учасників процесу. Позивач у судове засідання не з`явився. Судом оголошено про надходження на електронну адресу Господарського суду Запорізької області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до завершення розгляду кримінального провадження № 12016040030000090 від 26.02.2016 (судова справа №202/1310/16-к).

Відповідач заперечив проти задоволення вказаного клопотання, оскільки справа вже тривалий час перебуває на розгляді.

Розглянувши вказане клопотання позивача, суд відмовив в його задоволенні, оскільки провадження у справі порушено 28.04.2016, справа тривалий час була зупинена, сторони не були позбавлені права надати всі заяви по суті та докази для розгляду справи.

02.04.2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби», яким розділ X "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

На період дії карантину суди працюють у звичайному режимі.

З 22.05.2020 в Україні послаблений карантин, у зв`язку з чим, дозволена робота у т.ч. адвокатів.

Згідно зі змінами до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-2019)", які вступили у законну силу з 17.07.2020, пункт 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції: « 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином».

Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Протягом 20 днів після набрання чинності вказаним законом від позивача не надходило жодних клопотань.

Як вбачається із позовної заяви: 15.12.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю «МД Істейт» та товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Данапріс» укладено договір №15-1/НД/ДП/2014, відповідно до п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором виконавець надає замовнику послуги із зберігання трубної продукції, що включає здійснення завантаження та/або розвантаження трубної металопродукції. На виконання умов договору у період з 15.12.2014 по 23.06.2015 відповідно до актів прийому передачі, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками, відповідачем від позивача було прийнято на відповідальне зберігання металопродукцію у кількості 370,314 тонн, на загальну суму 4596711,46 грн. 23.06.2015 під час чергової загрузки автомобіля на території зберігання металопродукції за адресою вул. Байкальська, 1, м. Дніпропетровськ, було виявлено нестачу однієї із позицій металопродукції. Позивач 01.07.2015 звернувся із відповідною заявою до органів внутрішніх справ. За результатами розгляду заяви до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.07.2015 внесено відомості та відкрито провадження за № 12015040030000543. В рамках даного провадження старшим слідчим з ОВС ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, майором міліції Рациним В.М., 01.10.2015 призначено судово-економічну експертизу. За результатами судово економічної-експертизи від 27.01.2016 документально була підтверджена загальна сума збитків відображена на рахунку 375 «Розрахунки по відшкодуванню спричинених збитків у розмірі 1308898,41 гривень, в тому числі у зв`язку з нестачею трубної продукції на складі ТОВ «МД Істейт» на суму 978459,08 грн. та у зв`язку з тим, що зі складу ТОВ «МД Істейт» відвантажувалась продукція без відповідних розпоряджень керівника та без подальшого використання в господарській діяльності ТОВ «ТД Данапріс» на суму 330439,33 гривень. 22.02.2016 старшим слідчим з ОВС ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, майором міліції Рациним В.М., ОСОБА_1 , яка працює начальником складського господарства ТОВ «МД «Істейт» вручено повідомлення про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення передбаченого ст. 367 ч.2 КК України. 17.02.2016 старшим слідчим з ОВС ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, майором міліції Рациним В.М., Якимчук Кирилу Олександровичу, який працює завідуючим складом ТОВ «ТД Данапріс» вручено повідомлення про підозру у заволодінні ним чужим майном. Відповідач зі своєї сторони не виконав зобов`язань взятих на себе відповідно до договору та не забезпечив належного зберігання металопродукції переданої йому позивачем на зберігання в результаті чого допустив розкрадання належної на праві власності позивачу металопродукції, працівниками складу. На підставі викладеного, посилаючись на ст. 22 ЦК України, ст. ст. 216 - 218, 224, 225 ГК України, позивач звернувся до суду та просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі переданого на зберігання майно на загальну суму 1 308 898,41 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечив в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Відповідно до відзиву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у зв`язку із наступним: до позовної заяви додані копії документів, які не засвідчені вищевказаним чином, а тому не є допустимими доказами по справі. Відповідач зазначив, що всі оригінали документів за Договором № 15-1/НД/ДП/2014 від 15.12.2014, зокрема, акти приймання- передачі ТМЦ на склад Товариства з обмеженою відповідальністю «МД ІСТЕЙТ» та їх видачу з 15.12.2014 по 23.06.2015 та розпорядження відносно майна, що передається на зберігання/приймається зі зберігання в період з 15.12.2014 по 23.06.2015 вилучені в рамках кримінального провадження № 1201604003000090. В зв`язку з ненаданням ТОВ «ТД ДАНАПРИС» відомостей про балансову вартість майна, яка передавалась на зберігання та сертифікатів якості, та доказів реальної вартості майна, що не повернулась зі зберігання, ТОВ «МД ІСТЕЙТ» звернулось до суб`єкта оціночної діяльності для визначення ринкової вартості металопродукції (Звіт міститься в матеріалах справи - том 2). Експерту була надана вся номенклатура отриманої на зберігання труби, він розрахував ринкову її вартість. Далі за наказом генерального директора ТОВ «МД ІСТЕЙТ» № 203-ОД від 22.06.2015 було ініційовано проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться на відповідальному зберіганні товариства. 23.06.2015 інвентаризаційною комісією ТОВ «МД ІСТЕЙТ» разом з представниками ТОВ ТД «ДАНАПРИС» проведено зважування та обмір металопродукції (труб), яка знаходилась на складі відповідального зберігання. За результатами зважування та обміру інвентаризаційною комісією була складена інвентаризаційна відомість щодо фактичного залишку товарно-матеріальних цінностей на складі та пред`явлено ТОВ «ТД ДАНАПРИС» для розгляду та підписання. В зв`язку з відмовою представників ТОВ «ТД ДАНАПРИС» посвідчувати факт отримання зазначених інвентаризаційних відомостей, ТОВ «МД ІСТЕЙТ» ці інвентаризаційні відомості також були направлені рекомендованою поштовою кореспонденцією. Факт отримання поштових відправлень підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 4905107568643, № 4905107568651. За результатами проведеної інвентаризації було складено та затверджено протокол засідання інвентаризаційної комісії № 1 від 03.08.2015, відповідно до якого була виявлена нестача металопродукції в кількості 53,071 тон та надлишки (пересортиця) металопродукції в кількості 17,077 тон. З урахуванням проведеної оцінки та заставної вартості майна, зазначеної сторонами договору в актах прийому-передачі майна на зберігання, реальна вартість втраченої металопродукції у кількості 35,994 тонн (розмір нестачі) становить 337 222,52 грн., в тому числі ПДВ. В якості доказу нанесення товариству збитків на суму 1308898,41 грн. позивач посилається на висновок судово-економічної експертизи № 70/36-647 від 27.01.2016. Предметом дослідження судово-економічної експертизи були взаємовідносин між відповідачем та позивачем станом на 20.06.2015 та на 23.06.2015, однак після цих дат відбувався рух товарно-матеріальних цінностей (видача металопродукції зі зберігання), тому вказані у висновку експерта значення переданої на зберігання та знятої зі зберігання металопродукції, лишків та нестачі не відповідають фактичним кінцевим значенням, які зафіксовані у звіряльної відомості результатів інвентаризації на 30.07.2015 та протоколі № 1 засідання робочої інвентаризаційної комісії від 03.08.2015 по розгляду результатів інвентаризації, складених ТОВ «МД ІСТЕЙТ». Відповідно до даних протоколу № 1 засідання робочої інвентаризаційної комісії від 03.08.2015 та звіряльної відомості результатів інвентаризації ТМЦ на 30.07.2015, в складі вилученої під час обшуку 30.07.2015 трубної продукції та переданої в розпорядження ТОВ «ТД ДАНАПРІС» була наявна «пересортиця» (надлишок) загальною масою 17,077 т, позначена в звіряльній відомості на 30.07.2015. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 31.08.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд

УСТАНОВИВ:

15.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МД Істейт» (далі відповідач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Данапріс» (далі - позивач, замовник) укладено договір №15-1/НД/ДП/2014 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором виконавець надає замовнику послуги із зберігання трубної продукції, що включає здійснення завантаження та/або розвантаження трубної металопродукції.

Відповідно до п. 1.3. договору сторони погодили, що металопродукція замовника знаходиться на зберіганні на території складу відкритого зберігання, який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, 1, яка є місцезнаходженням відповідача та місцем виконання договору. Пунктом 1.5 договору сторони погодили, що право власності на майно передане на зберігання до виконавця не переходить.

Згідно з п. п. 2.2., 2.3., 2.4. - 2.8. договору, виконавець приймає металопродукцію на зберігання та здійснює повернення із зберігання в присутності уповноваженого представника замовника. Замовник зобов`язаний забезпечити присутність свого представника під час кожного приймання продукції на зберігання та повернення продукції зі зберігання. Металопродукція передається на зберігання на строк, до вимоги замовника на видачу, що оформлюється у вигляді «Розпорядження», в межах строку дії Договору. Замовник зобов`язується надавати виконавцю Розпорядження відносно майна, що передається на зберігання/приймається зі зберігання. Розпорядження має містити наступну інформацію: найменування металопродукції, кількісні характеристики майна та іншу інформацію необхідну для ідентифікації майна, що передається на зберігання/повертається зі зберігання, розпорядження повинно передаватись виконавцю за підписом уповноваженої особи замовника та печаткою замовника. Передача металопродукції на зберігання й передача (повернення) металопродукції зі зберігання оформлюється сторонами шляхом підписання і відповідного Акту прийому-передачі майна на зберігання або Акту прийому-передачі (повернення майна) зі зберігання, наприкінці кожного робочого дня на основі Розпоряджень.

Передача металопродукції на зберігання й передача (повернення) металопродукції зі зберігання оформляється сторонами шляхом підписання відповідного Акту прийому-передачі майна на зберігання або Акту прийому-передачі (повернення) майна зі зберігання, наприкінці кожного робочого дня на основі розпоряджень. Акти прийому-передачі майна на зберігання та Акти прийому - передачі (повернення) майна зі зберігання є невід`ємною частиною договору. Передача майна на зберігання або передача (повернення) майна зі зберігання й оформлення відповідного Акту здійснюється уповноваженими представниками сторін з прикладанням печаток сторін.

Акт прийому - передачі майна на зберігання та Акт прийому-передачі (повернення) майна зі зберігання має містити наступну обов`язкову інформацію: найменування майна, кількісні характеристики майна (кількість упаковок, штук, одиницю виміру, загальну вагу в тонах), загальну вартість металопродукції, переданої на зберігання та/або зі зберігання.

Металопродукція повинна бути повернута (передана) зі зберігання в день отримання розпорядження від замовника або в інший день, зазначений у самому розпорядженні, з урахуванням положень п.п. 2.9., 2.11 цього договору.

Металопродукція повертається замовнику в тому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, але з урахуванням її природного погіршення, що відбувається внаслідок способу зберігання.

Пунктом 2.15. договору передбачено, що до 7 числа наступного за звітним місяця виконавець складає та надає замовнику для підписання звіт про рух ТМЦ, що містить інформацію про кількість розвантаженого та/або завантаженого майна і залишки майна, що знаходяться на зберіганні у виконавця та Акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) за звітний місяць.

Відповідно до п. 5.5. договору у випадку відмови виконавця повернути майно зі зберігання (втрати або пошкодження металопродукції, що перебувала на зберіганні) виконавець сплачує замовнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується неустойка, від вартості майна, що не повертається зі зберігання, та відшкодовує збитки у розмірі реальної вартості майна, що не повернулось зі зберігання. Розмір збитків, визначених цим положенням договору є граничною мірою відповідальності виконавця перед замовником.

Згідно із п.п. 8.1., 8.2. договору, договір набуває чинності з дати його укладання, яка вказана у верхньому правому куті першої сторінки договору, шляхом його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2015.

Зміна умов договору можлива тільки за взаємною згодою сторін, про що сторони складають додаткову угоду або інший документ, крім випадків, передбачених в самому договорі, або за рішенням суду в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

За поясненнями позивача на виконання умов договору у період з 15.12.2014 по 23.06.2015 відповідачем від позивача було прийнято на відповідальне зберігання металопродукцію у кількості 370,314 тонн, на загальну суму 4596711,46 грн.

23.06.2015 під час чергового завантаження автомобіля на території зберігання металопродукції за адресою вул. Байкальська, 1, м. Дніпропетровськ, було виявлено нестачу однієї із позицій металопродукції.

Позивач 01.07.2015 звернувся із відповідною заявою до органів внутрішніх справ. За результатами розгляду заяви до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.07.2015 внесено відомості та відкрито провадження за № 12015040030000543. В рамках даного провадження старшим слідчим з ОВС ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, майором міліції Рациним В.М., 01.10.2015 призначено судово-економічну експертизу.

За результатами судово-економічної експертизи № 70/36-647 від 27.01.2016 визначена загальна сума збитків відображена на рахунку 375 «Розрахунки по відшкодуванню спричинених збитків у розмірі 1308898,41 гривень, в тому числі у зв`язку з нестачею трубної продукції на складі ТОВ «МД Істейт» на суму 978459,08 грн. та у зв`язку з тим, що зі складу ТОВ «МД Істейт» відвантажувалась продукція без відповідних розпоряджень керівника та без подальшого використання в господарській діяльності ТОВ «ТД Данапріс» на суму 330439,33 гривень.

22.02.2016 старшим слідчим з ОВС ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, майором міліції ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , яка працює начальником складського господарства ТОВ «МД «Істейт» вручено повідомлення про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення передбаченого ст. 367 ч.2 КК України. Даним повідомлення слідчий встановив, що ОСОБА_1 , як службова особа ТОВ МД «Істейт», яка виконує організаційно- розпорядчі функції, повинна була вести облік прийнятої на зберігання продукції та забезпечувати зберігання металопродукції отриманої за вищевказаним договором однак, всупереч інтересам службової діяльності, ОСОБА_1 діючи недбало, тобто неналежно виконуючи покладені на неї службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, а саме до організаційно-розпорядчих функцій, щодо забезпечення належного ведення складського обліку та збереження прийнятого на відповідальне зберігання чанна, втратила вищевказану металопродукцію загальною вагою 55,68 тон, чим спричинила тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам ТОВ ТД «Данаприс» у вигляді матеріальної шкоди на суму 978459,08 грн.

17.02.2016 старшим слідчим з ОВС ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, майором міліції Рациним В.М., ОСОБА_3 , який працює завідуючим складом ТОВ «ТД Данапріс» вручено повідомлення про підозру у заволодінні ним чужим майном. Даним повідомлення слідчий встановив, що ОСОБА_3 являючись службовою особою, діючи умисно з корисливих мотивів, зловживаючи службовим становищем, в період часу з 15.12.2014 по 20.06.2015, знаходячись на своєму робочому місці - на території орендованого складу ТОВ ТД «Данаприс», за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, 1, заволодів майном, а саме металопродукцією в загальній кількості 19,568 тон, що належить ТОВ ТД «Данаприс», на загальну суму 330 439,33 грн.

Відповідно до висновків про вартість об`єкта оцінки, викладених у звіті про ринкову вартість металевих труб, що знаходиться на торгівельній площі ТОВ «МД Істейт», загальна вартість металопрокату з урахуванням ПДВ складає 1381758,00 грн. станом на 26.06.2015.

Відповідач укладаючи договір прийняв на себе зобов`язання щодо зберігання товару який належить на праві власності позивачу, а позивач, в свою чергу, виконувати зобов`язання щодо оплати за зберігання.

Однак, відповідач зі своєї сторони не виконав зобов`язань взятих на себе відповідно до договору та не забезпечив належного зберігання металопродукції переданої йому позивачем на зберігання в результаті чого допустив розкрадання належної на праві власності позивачу металопродукції, працівниками складу.

На підставі викладеного, посилаючись на ст. 22 ЦК України, ст. ст. 216 - 218, 224, 225 ГК України, позивач звернувся до суду та просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі переданого на зберігання майно на загальну суму 1 308 898,41 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи з такого.

За приписами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Підставою позову є завдання неправомірними діями відповідача збитків позивачу на суму 1308898,41 грн.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч. 1 ст. 936 ЦК України).

Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (ч. 1 ст. 938 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Частиною 1 ст. 951 ЦК України передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Звертаючись з позовом до суду, позивач посилається на приписи статей 224, 225 Господарського кодексу України, згідно якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно приписів статті 226 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний відшкодувати на вимогу суб`єкта завдані збитки у добровільному порядку в повному обсязі.

Поняття збитків розкривається у статті 22 Цивільного кодексу України, згідно із якою особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 623 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

У відповідності до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Позивач має довести заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

При цьому збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру. Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру збитків покладається на позивача.

В якості доказу нанесення товариству збитків на суму 1308898,41 грн. позивач посилається на висновок судово-економічної експертизи № 70/36-647 від 27.01.2016.

Як пояснив відповідач та зазначив у відзиві на позовну заяву, для проведення цієї експертизи ТОВ «ТД ДАНАПРІС», в якості доказу належності йому трубної металопродукції в кількості 286,558 т., яка передавалась на зберігання за актом приймання - передачі № 1 від 16.12.2014, були надані видаткові накладні на придбання металопродукції: у ТОВ «Укрметінвестбуд» від 27.11.2014, 09.12.2014, 10.12.2014 за договором № 1/14 від 26.11.2014 та у ТОВ «ТД Сталь-Україна» від 15.12.2014 за договором № 10/12 від 10.12.2014.

ТОВ «ТД ДАНАПРІС» зареєстровано тільки 24.11.2014 в державному реєстрі.

На час отримання металопродукції за накладною від 27.11.2014 у ТОВ «Укрметінвестбуд», ТОВ «ТД ДАНАПРІС» взагалі не був зареєстрований платником ПДВ, товариство прийнято на облік в ДПІ в Коммунарівському району м. Запоріжжя 25.11.2014, а зареєстровано платником ПДВ - тільки 04.12.2014.

Металопродукція в кількості 286,5580 т. і асортименті, яка була прийнята на зберігання 16.12.2014 у ТОВ «ТД ДАНАПРІС», 15.12.2014 була повернута Товариством з обмеженою відповідальністю «МД ІСТЕЙТ» за актом приймання-передачі (повернення) зі зберігання № 19 Товариству з обмеженою відповідальністю «ТД СТАЛЬ-УКРАЇНА» в кількості 286,5580 т. При цьому, металопродукція 15.12.2014 ТОВ «ТД СТАЛЬ-УКРАЇНА» зі складу ТОВ «МД ІСТЕЙТ» фізично не вивозилась, а металопродукція, отримана за актом 16.12.2014 від ТОВ «ТД ДАНАПРІС» фізично не завозилась на склад, тобто, це одна й таж металопродукція, яка фігурує в акті на повернення зі зберігання від 15.12.2014 та в акті передачі на зберігання від 16.12.2014.

Надані ТОВ «ТД ДАНАПРІС» для проведення експертизи в кримінальному провадженні копії сертифікатів якості, в підтвердження, начебто, придбання металопродукції, переданої 16.12.2014 на зберігання ТОВ «МД ІСТЕЙТ», датовані 2010, 2012, 2013 р.р., січнем-червнем 2014.

Доказів придбання продукції в листопаді-грудні 2014 позивачем не надано.

Більша частина трубної продукції, переданої на зберігання, була у використанні (з останками ізолюючого матеріалу, землі і т.ін.), що зафіксовано у звіті суб`єкту оціночної діяльності.

Під час проведення разом з представниками ТОВ «ТД ДАНАПРІС» комісійної інвентаризації в червні 2015, ними не надавались первинні документи та відомості бухгалтерського обліку на цю металопродукцію з посиланням на їх фактичну відсутність. Тому, вищезазначені документи та відомості бухгалтерського обліку були надані ТОВ «ТД ДАНАПРІС» в матеріали кримінального провадження за фактом нестачі тільки після надання слідчому бухгалтерських документів ТОВ «МД ІСТЕЙТ». В складеній ТОВ «ТД ДАНАПРІС» інвентаризаційній відомості від 23.06.2015, копія якої була надана в матеріали кримінального провадження, були відсутні показники вартості трубної продукцїї, а в листі ТОВ «ТД ДАНАПРІС» від 15.09.2015 за № 88/09 та рахунку-фактурі № СФ- 000103 від 03.08.2015 зазначені розмір нестачі: 54,231 т. на суму 1267605,25 грн., тоді як в наданих слідству документах ТОВ «ТД ДАНАПРІС» вказує розмір втрат від нестачі - 1308898,41 грн.

Предметом дослідження судово-економічної експертизи взаємовідносин між відповідачем та позивачем станом на 20.06.2015 та на 23.06.2015, однак після цих дат відбувався рух товарно-матеріальних цінностей (видача металопродукції зі зберігання), тому вказані у висновку експерту значення переданої на зберігання та знятої зі зберігання металопродукції, лишків та нестачі не відповідають фактичним кінцевим значенням, зафіксовані у звіряльної відомості результатів інвентаризації на 30.07.2015 та протоколі № 1 засідання робочої інвентаризаційної комісії від 03.08.2015 по розгляду результатів інвентаризації, складених ТОВ «МД ІСТЕЙТ». Так, згідно змісту висновку експерта інвентаризації ТМЦ від 23.06.2015, складеним ТОВ «ТД ДАНАПРІС», встановлена нестача на 23.06.2015 трубної продукції у кількості 55,68 тон, в тому числі лишки - 19,621 тон, а згідно вищезазначених документів ТОВ «МД ІСТЕЙТ» станом на 30.07.2015 (день обшуку та виїмки зі складу всієї трубної продукції ТОВ «ТД ДАНАПРІС») нестача трубної продукції була встановлена в розмірі 53,071 тон, в тому числі лишки - 17,077 тон.

Вказана металопродукція, зазначена в додатку № 10 висновку експертизи № 70/36-647 від 27.01.2016, була фактично отримана ТОВ «ТД ДАНАПРІС» за актами приймання-передачі (повернення) зі зберігання № 1 від 21.01.2015, № 4 від 06.02.2015, № 8 від 27.02.2015, № 12 від 24.03.2015, № 15 від 03.04.2015, № 16 від 03.04.2015, № 19 від 21.04.2015, № 22 від 06.05.2015, № 24 від 13.05.2015, підписаними директором ТОВ «ТД ДАНАПРІС» ОСОБА_4 , підпис якого скріплено печаткою товариства.

На розгляді Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ перебувало кримінальне провадження № 12016040030000090 від 26.02.2016 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. ст. 367 КК України.

Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 07.02.2020 у справі №202/1310/16-к (номер провадження 1 - кп/202/14/2020) за результатами розгляду кримінального провадження № 12016040030000090 від 26.02.2016 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 367 КК України у зв`язку із недоведеністю у її діях складу кримінального правопорушення та виправдано її. Вирок законної сили не набрав.

Під час розгляду кримінального провадження встановлено, що всі письмові докази, які були представлені суду на підтвердження провини ОСОБА_1 щодо наявності в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, подано стороною обвинувачення в копіях. Щодо існування оригіналів письмових доказів по даному кримінальному провадженню, а також можливості надання їх для огляду в судовому засіданні, стороною обвинувачення також не надано будь-яких відомостей та підтверджень. Також, стороною обвинувачення не підтверджено спосіб їх отримання.

Згідно ксерокопії висновку судової технічної експертизи документів № 70/06-53 від 12.02.2016 року, відбитки круглої печатки в документах погрузки від: 03.04.2015 (два документи); 03.2015, 06.02.2015, 21.01.2015, 13.05.2015, 06.05.2015, 21.04.2015, 27.02.2015, ТОВ «ТД «Данапріс» 39508488 № 1 нанесені печаткою ТОВ «ТД «Данапріс» 39508488 № 1, експериментальні зразки відбитків якої надані на експертизу.

Відповідно до ксерокопії висновку судової почеркознавчої експертизи № 70/04-52 від 11.02.2016 року, рукописні записи від імені ОСОБА_3 у документах «Погрузка» TOB «Данапріс» від: 03.04.2015 (два документи), 03.2015, 06.02.2015, 13.05.2015, 06.05.1015, 21.04.2015, 27.02.2015 - виконані ОСОБА_3 . Підписи від імені ОСОБА_3 у документах «Погрузка» TOB «Данапріс» від: 03.04.2015 (два документи), 03.2015, 06.02.2015, 21.01.2015, 06.05.1015, 21.04.2015, 27.02.2015 - виконані ОСОБА_3 .

Довіреністю № 4 від 01.01.2015 зі строком дії до 31.12.2015, директор ТОВ «ТД ДАНАПРІС» уповноважив завідуючого складом ОСОБА_3 від імені ТОВ «ТД ДАНАПРІС» передавати ТОВ «МД ІСТЕЙТ» трубну металопродукцію на зберігання та приймати від ТОВ «МД ІСТЕЙТ» продукцію зі зберігання, підписувати та надавати розпорядження ТОВ «МД ІСТЕЙТ» про передачу ТМЦ на зберігання та повернення ТМЦ зі зберігання, підписувати акти приймання-передачі майна на зберігання та акти приймання-передачі (повернення майна) зі зберігання. Дія цієї довіреності була відкликана ТОВ «ТД ДАНАПРІС» листом № 27/01/06 від 02.06.2015.

ОСОБА_1 ставила свій підпис на актах приймання-передачі товару після надання їх комірником ТОВ "ТД Данапріс" ОСОБА_3 , вже після того, як вони були підписані як останнім, так і директором ТОВ "ТД Данапріс" із відбитком мокрої печатки підприємства, після чого передавала їх на підпис керівнику торгівельного майданчика ТОВ "МД Істейт". Тобто всі, визначені посадовою інструкцією обов`язки ОСОБА_1 виконувала.

У діянні ОСОБА_1 відсутні ознаки об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Таким чином, позивачем не доведено належними і допустимими доказами наявності саме в діях відповідача необхідних елементів складу правопорушення, а саме - протиправної поведінки відповідача або його відповідальних працівників та причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та наслідками у вигляді реальних збитків.

Відповідно до ст. 77 ГПК України та ст. 91 ГПК України для того щоб бути допустимим доказом будь-який документ повинен бути залучений до матеріалів справи або в оригіналі або із відміткою про засвідчення копії документа, яка складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Згідно ч. 6 ст. 91 ГПК України якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Представник відповідача неодноразово звертав увагу, що позивачем надані копії доказів за відсутності їх оригіналів, тому суд не має їх брати до уваги.

Позивачем не надано для огляду оригінали доказів, які додані до позовної заяви, відповідно ні протиправна поведінка відповідача, ні розмір збитків в розумінні п. 5.5. договору не є доведеним.

Відповідно до п. 5.5. договору у випадку відмови виконавця повернути майно зі зберігання (втрати або пошкодження металопродукції, що перебувала на зберіганні) виконавець сплачує замовнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується неустойка, від вартості майна, що не повертається зі зберігання, та відшкодовує збитки у розмірі реальної вартості майна, що не повернулось зі зберігання. Розмір збитків, визначених цим положенням договору є граничною мірою відповідальності виконавця перед замовником.

ТОВ «ТД ДАНАПРІС» не надано доказів реальної вартості майна, що не повернулось зі зберігання (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних документів), які підтверджують вартість придбаної ТОВ «ТД ДАНАПРІС» у інших осіб металопродукції, яка передавалась на зберігання ТОВ «МД ІСТЕЙТ», та її вартості станом саме на момент заявлення збитків.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та в їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.09.2020.

Суддя А.О. Науменко